Справа №489/3638/16-ц 09.03.2017 09.03.2017 09.03.2017

Провадження №22-ц/784/689/17

Справа №489/3638/16-ц Суддя першої інстанції Тихонова Н.С.

Провадження №22-ц/784/689/17          Суддя-доповідач апеляційного суду ОСОБА_1

Категорія 42                                       

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

9 березня 2017 року                                                        м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого Козаченка В.І.,

суддів: Прокопчук Л.М., Царюк Л.М.,

із секретарем судового засідання Шагай О.А.,

за участю:  представника позивача  ОСОБА_2, відповідача ОСОБА_3 та його представника ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_3, Газети «Южная Правда», Газети «Єланецький вісник» про захист честі, гідності та ділової репутації, за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 1 лютого 2017 року,

В С Т А Н О В И Л А:

В липні 2016 року ОСОБА_5 подав у суд позов до ОСОБА_3  про захист честі, гідності та ділової репутації.  В подальшому до участі у справі в якості співвідповідачів були залучені Газета «Южная Правда» і Газета «Єланецький вісник».  

Позивач вказував, що 16 квітня 2016 року в газеті «Южная Правда» № 43  було опубліковано та розповсюджено статтю «Кто в Еланецком охотничье-рыболовном хозяйстве «воду мутит»? за підписом ОСОБА_3. Тираж цього видання склав 7 320 примірників. В статті було оприлюднено та розповсюджено інформацію, яка, на думку позивача, є недостовірною і такою, що ганьбить його честь, гідність та ділову репутацію, оскільки безпідставно характеризує його діяльність як злочинну.

Посилаючись на викладене, позивач просив суд визнати недостовірною інформацію, поширену ОСОБА_3 в указаній газетній статті, а також такою, що ганьбить його честь, гідність і принижує  ділову репутацію. А саме:

1. «Кажется,  бесповоротно ушли  в прошлое пресловутые 90-е  годы,  когда в  государстве …процветал рэкет, рейдерские захваты предприятий,  похищения фермеров и издевательства над ними с целью получения  денег».

2. «Но, к сожалению, не все так гладко происходит, как того хочется. Если говорить о событиях в масштабе района, то можно сказать: в водоемах бизнеса  появились те, кто и дальше пользуется навыками девяностых.»

3. «…благодаря заранее составленным протоколам собрания членов ОРХ …меня освободили  от руководства».

4. «новый  руководитель, упомянутый ОСОБА_6, освободил штатных работников на водоемах, а вместо них, уже неофициально, без надлежащего оформления назначил других, которым платил зарплату в конвертах. Мало того, вылавливал рыбу сетями  и, наверное же,  продавал, а деньги  тратил по своему усмотрению».

Також позивач просив суд зобов’язати ОСОБА_3, не пізніше десяти днів після набрання рішенням у даній справі законної сили, спростувати  вказану інформацію, шляхом опублікування в газетах «Южная Правда» та «Єланецький вісник» публічного вибачення перед позивачем та опублікувати в цих же номерах газети резолютивну частину прийнятого по справі судового рішення.

Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 1 лютого 2017 року позов задоволено частково. Визнано недостовірною і такою, що порочить гідність, честь і ділову репутацію позивача, інформацію стосовно ОСОБА_5, викладену в указаній газетній статті , а саме: «…В.Д. ОСОБА_6, освободил штатных работников на водоемах, а вместо них, уже неофициально, без надлежащего оформления назначил других, которым платил зарплату в конвертах. Мало того, вылавливал рыбу сетями».

Ухвалено спростувати названу інформацію, шляхом опублікування  протягом тридцяти днів, з дня набрання рішенням суду законної сили, в Газеті «Южная правда» відомостей про те, що вказане твердження є недостовірним.

       В задоволенні інших вимог відмовлено. Також стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5  551 грн. 20 коп. судових витрат.

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на незаконність та необґрунтованість частини судового рішення, просив його скасувати в частині задоволених позовних вимог та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні й цих позовних вимог.

Рішення про відмову у задоволенні частини, указаних вище позовних вимог, не оскаржується, відтак, відповідно до положень ст. 303 ЦПК України, судом апеляційної інстанції не перевіряється.

Перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що інформація стосовно позивача, зазначена в резолютивній частині рішення, є недостовірною, а тому визначив спосіб її спростування.

Між тим, з такими висновками місцевого суду погодитись не можна, оскільки вони суперечать вимогам норм матеріального права, які регулюють спірні правовідносини.

Так, Конституція України визнає честь і гідність людини найвищою соціальною цінністю, а також право кожного на повагу до його гідності (ст.ст. 3, 28).

Поряд з цим, Конституція гарантує право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб – на свій вибір.

За змістом ч. 1 ст. 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації. При вирішенні питання про визнання поширеної інформації недостовірною, необхідно визначати характер такої інформації та з'ясувати, чи вона є фактичним твердженням чи оціночним судженням, які не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Згідно зі ст. 30 Закону України «Про інформацію» ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень.

Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною17 липня 1997 року (далі ? Конвенція), передбачено право кожного на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати  інформацію, ідеї та робити оціночні судження, навіть якщо вони є провокаційними і перебільшеними, без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів.

За змістом цієї норми свобода слова, преси, як захисника інтересів громадськості, критики представників держави, висловлення своєї думки в процесі обговорення питань, що становлять громадський інтерес, є однією з найважливіших свобод людини.

Втрутитись у процес реалізації цієї норми національна влада може лише у випадках, передбачених частиною другою статті 10 Конвенції, зокрема, якщо це передбачено законом, направлено на захист репутації або прав інших осіб і є необхідним в демократичному суспільстві.

Європейський суд з прав людини (далі – ЄСПЛ) дотримується такої ж практики.

Наприклад, рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 7 травня 2004 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 14 вересня 2004 року, позов ОСОБА_1 було задоволено частково: зобов’язано редакцію газети «Правое дело» у місячний термін з дня вступу рішення суду в законну силу опублікувати спростування відомостей, викладених у статті «Спецслужба или торговое представительство», як таких, що не відповідають дійсності та порочать честь, гідність і ділову репутацію ОСОБА_1, а саме: «Член ОПГ ОСОБА_1, доверенное лицо ОСОБА_3, возглавляющий основные направления в банде: координатор заказных убийств и финансист, встречается с ОСОБА_4 и финансирует вопросы руководства Управлення СБУ в Одесской области»; зобов’язано редактора газети «Правое дело» ОСОБА_2 у місячний термін на сторінках газети вибачитися; стягнуто солідарно з відповідачів на користь ОСОБА_1 15 тис. грн. на відшкодування моральної шкоди.

Ухвалою Верховного Суду України від 24 лютого 2005 року касаційна скарга ОСОБА_2 відхилена, а рішення Приморського районного суду м. Одеси від 7 травня 2004 року та ухвала апеляційного суду Одеської області від 14 вересня 2004 року залишені без змін.

У серпні 2005 року редакція газети «Правое дело» і головний редактор газети ОСОБА_2 звернулися до ЄСПЛ із заявою про те, що під час вирішення справи в судах України було порушено права на свободу вираження поглядів ОСОБА_1., які передбачені ст. 10 вказаної Конвенції.

5 травня 2011 року ЄСПЛ ухвалив рішення № 33014/05 у справі за вказаною заявою, яким установив, що рішення судів у справі заявників становили втручання в їхнє право, гарантоване ст. 10 Конвенції, та визнав порушення цього права, оскільки таке втручання суперечило принципу законності.

Вказане рішення ЄСПЛ набуло статусу остаточного 5 серпня 2011 року. Тому постановою Верховного Суду України від 21 травня 2012 року всі рішення, ухвалені судами України в цій справі скасовано.

Отже, гарантоване Конституцію України право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань може бути обмежене лише законом і лише у випадку коли це є необхідним в демократичному суспільстві.

З матеріалів справи вбачається, що позивач ОСОБА_5 є депутатом Єланецької районної ради сьомого скликання. Відтак він є політичним діячем.

У ст. ст. 3, 4, 6 Декларації про свободу політичних дебатів у засобах масової інформації, схваленої 12 лютого 2004 року на 872-му засіданні Комітету ОСОБА_7 Європи, вказано, що оскільки політичні діячі та посадові особи, які обіймають публічні посади або здійснюють публічну владу на місцевому, регіональному, національному чи міжнародному рівнях, вирішили апелювати до довіри громадськості та погодилися «виставити» себе на публічне політичне обговорення, то вони підлягають ретельному громадському контролю і потенційно можуть зазнати гострої та сильної громадської критики у засобах масової інформації з приводу того, як вони виконували або виконують свої функції. При цьому зазначені діячі та особи не повинні мати більшого захисту своєї репутації та інших прав порівняно з іншими особами.

У зв’язку із цим межа допустимої критики щодо політичного діяча чи іншої публічної особи є значно ширшою, ніж окремої пересічної особи. Публічні особи неминуче відкриваються для прискіпливого висвітлення їх слів та вчинків і повинні це усвідомлювати.

Право на недоторканість ділової репутації та честь і гідність публічної особи підлягають захисту лише у випадках, коли політичний, державний або громадський діяч доведе, що інформація про нього була поширена з явним злим умислом, тобто з нехтуванням питання про їх правдивість чи неправдивість, а не з метою доведення до громадськості особистих тверджень про наміри і позицію таких політичних лідерів.

У той же час, як позивач ОСОБА_5, так і відповідач ОСОБА_3 є  членами Єланецької  районної організації  «Мисливець і риболов». До того ж ОСОБА_5 є керівником цієї організації. А тому обоє повинні вболівати за збереження рибних запасів у басейні р. Гнилий Єланець.

Виходячи з викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що опублікувавши 16 квітня  2016 року  в  газеті «Южная Правда»  статтю  «Кто в Еланецком охотничье-рыболовном хозяйстве «воду мутит»?», ОСОБА_3 висловив своє ставлення щодо подій в Єланецькому районі навколо водойм та мисливсько-рибальських угідь. Зокрема, він гостро критикує нового керівника Єланецької  районної організації  «Мисливець і риболов» ОСОБА_5

Таким чином, з метою привернути увагу громадськості, відповідач виразив суб’єктивні оціночні судження, свій особистий погляд про роботу позивача на посаді керівника вказаної організації, ефективність його управління та діяльності, недоліки у роботі, власну оцінку його поведінки.

Чинним законодавством не передбачена можливість притягнення до відповідальності за висловлювання оціночних суджень. Вони, як і думки, переконання, судження, критична оцінка певних фактів і недоліків не можуть бути предметом судового захисту, оскільки будучи вираженням суб'єктивної думки і поглядів не можуть бути перевірені на предмет їх відповідності дійсності.

Отже, викладені у згаданій статті висловлювання, не порушують особистих немайнових прав позивача. Вони свідчать про критичну оцінку ситуації, що склалася між сторонами. Суб'єктивні думки, і погляди, в силу вказаних вимог закону, положень Конвенції, з врахуванням практики ЄСПЛ, не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості а тому не можуть бути спростовані у вказаний позивачем спосіб.

Однак, частково задовольняючи позов, суд першої інстанції на зазначене уваги не звернув, а тому помилково вважав, що указаний абзац із газетної статті є поширенням недостовірної інформації. В той час як це не може вважатися поширенням недостовірної інформації у розумінні ст. 277 ЦК України та зазначених вище норм матеріального права і практики ЄСПЛ.

За таких обставин, відповідно до пп. 3, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України, рішення місцевого суду в оскарженій частині підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення про відмову в задоволенні усіх позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 309, 313 - 316 ЦПК України, колегія суддів

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 1 лютого 2017 року задовольнити.

Рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 1 лютого 2017 року в частині задоволених позовних вимог скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 до ОСОБА_3, Газети «Южная Правда», Газети «Єланецький вісник» про захист честі, гідності та ділової репутації, визнання недостовірною інформації, поширеної ОСОБА_3 в газеті «Южная Правда» № 43 від 16 квітня 2016 року в статті «Кто в Еланецком охотничье-рыболовном  хозяйстве «воду мутит»?, а саме: «новый  руководитель, упомянутый ОСОБА_6, освободил штатных работников на водоемах, а вместо них, уже неофициально, без надлежащего оформления назначил других, которым платил зарплату в конвертах. Мало того, вылавливал рыбу сетями  и, наверное же, продавал, а деньги  тратил по своему усмотрению» та спростування такої інформації відмовити.

В іншій частині вказане рішення місцевого суду залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий: В.І. Козаченко

Судді: Л.М. Прокопчук

ОСОБА_8