ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"10" березня 2017 р. м. Київ К/800/308/17

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого-судді: Кобилянського М.Г.,

суддів: Заїки М.М., Загороднього А.Ф.,

секретар судового засідання: Іванова Н.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, Головного територіального управління юстиції в Київській області про визнання незаконними наказів, поновлення на державній службі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу

за касаційними скаргами Міністерства юстиції України, Головного територіального управління юстиції в Київській області та начальника Головного територіального управління юстиції в Київській області ОСОБА_2 на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22 грудня 2016 року,

В С Т А Н О В И Л А :

У червні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом, в якому з урахуванням уточнення позовних вимог просив:

визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України «Про призначення ОСОБА_1.» від 20 липня 2015 року № 2219/к в частині встановлення для нього строку випробування тривалістю шість місяців при призначенні на посаду начальника Головного територіального управління юстиції у Київській області;

визнати протиправним і скасувати наказ Міністерства юстиції України від 18 січня 2016 року № 286/к про його звільнення з посади начальника Головного територіального управління юстиції у Київській області;

поновити його на державній службі на посаді начальника Головного територіального управління юстиції у Київській області;

стягнути з Головного територіального управління юстиції у Київській області на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу;

стягнути з Головного територіального управління юстиції у Київській області на його користь моральну шкоду в розмірі 5 000 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначав, що оскільки перевірка його професійних і ділових якостей при призначенні на посаду начальника Головного територіального управління юстиції у Київській області здійснювалася шляхом проведення стажування в порядку статті 19 Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року № 3723-XII (далі - Закон № 3723-XII), яке було пройдено успішно, а заміщення вказаної посади здійснено в порядку переведення, то законні підстави для повторного встановлення строку випробування були відсутні, і наказ Міністерства юстиції України «Про призначення ОСОБА_1.» від 20 липня 2015 року № 2219/к в цій частині є незаконним. З урахуванням незаконності повторного встановлення строку випробування при переведенні позивача на посаду начальника Головного територіального управління юстиції у Київській області, а також закінчення станом на дату звільнення строку випробування, встановленого для ОСОБА_1 при прийнятті на державну службу згідно наказу Міністерства юстиції України «Про призначення ОСОБА_1.» від 24 червня 2015 року № 1996/к, не допускалося звільнення позивача за статтею 28 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП) як такого, що не пройшов випробування, тому це свідчить про незаконність наказу Міністерства юстиції України від 18 січня 2016 року № 286/к. Крім того, на думку позивача, обов'язковою умовою призначення чи звільнення з посад керівників установ, віднесених до сфери управління міністерств чи інших центральних органів виконавчої влади, є їх попереднє погодження з головою відповідної місцевої державної адміністрації. Київська обласна державна адміністрація погоджувала призначення позивача на посаду начальника Головного територіального управління юстиції у Київській області як такого, що успішно пройшов стажування, проте ніяких подань від Міністерства юстиції України щодо погодження звільнення ОСОБА_1 з посади начальника Головного територіального управління юстиції у Київській області до Київської обласної державної адміністрації не надходило.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2016 року залишено без розгляду позов ОСОБА_1 в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування наказу Міністерства юстиції України «Про призначення ОСОБА_1.» від 20 липня 2015 року № 2219/к в частині встановлення для нього строку випробування тривалістю шість місяців при призначенні на посаду начальника Головного територіального управління юстиції у Київській області з пістав пропущення строку, встановленого частиною третьою статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2016 року в задоволенні позову відмовлено. Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22 грудня 2016 року постанову суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким позов задоволено частково. Визнано протиправним і скасовано наказ Міністерства юстиції України від 18 січня 2016 року № 286/к про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника Головного територіального управління юстиції у Київській області. Поновлено позивача на державній службі на посаді начальника Головного територіального управління юстиції у Київській області. Стягнуто з Головного територіального управління юстиції у Київській області на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 19 січня 2016 року по 22 грудня 2016 року. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

У касаційних скаргах Міністерство юстиції України, Головне територіальне управління юстиції в Київській області та начальник Головного територіального управління юстиції в Київській області ОСОБА_2, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просять скасувати судове рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі судове рішення суду першої інстанції.

Перевіривши доводи касаційних скарг, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правильність правової оцінки обставин у справі, у межах, визначених статтею 220 КАС, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для задоволення касаційних скарг.

Судами першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи по суті встановлено наступне.

Наказом Міністерства юстиції України «Про призначення ОСОБА_1.» від 24 червня 2015 року № 1996/к призначено ОСОБА_1 на посаду першого заступника начальника Головного територіального управління юстиції у Київській області як такого, що успішно пройшов конкурсний відбір, з випробувальним терміном шість місяців.

Наказом Головного територіального управління юстиції у Київській області «Про оголошення наказу Міністерства юстиції України від 24.06.2015 № 1996/к» від 24 червня 2015 року № 888/3 вказано вважати ОСОБА_1 таким, що з 24 червня 2015 приступив до виконання обов'язків першого заступника начальника Головного територіального управління юстиції у Київській області.

ОСОБА_1, перебуваючи на посаді першого заступника начальника Головного територіального управління юстиції у Київській області, 6 липня 2015 року подав заяву Міністру юстиції України з проханням допустити його до стажування на посаді начальника Головного територіального управління юстиції у Київській області в період з 6 по 10 липня 2015 року.

Наказом Міністерства юстиції України «Про стажування ОСОБА_1.» від 6 липня 2015 року № 2099/к ОСОБА_1 допущено до стажування на посаді начальника Головного територіального управління юстиції у Київській області на базі Міністерства юстиції України з 6 по 10 липня 2015 року, після чого подати доповідну записку.

Листом Київської обласної державної адміністрації від 16 липня 2015 року № 11-13/14384, адресованим Міністру юстиції України Петренку П.Д., погоджено призначення ОСОБА_1 на посаду начальника Головного територіального управління юстиції у Київській області.

Згідно наказу Міністерства юстиції України «Про призначення ОСОБА_1.» від 20 липня 2015 року № 2219/к ОСОБА_1, першого заступника начальника Головного територіального управління юстиції в Київській області, призначено на посаду начальника Головного територіального управління юстиції в Київській області як такого, що успішно пройшов стажування, з випробувальним терміном шість місяців. Підстава: заява ОСОБА_1, матеріали стажування.

Наказом Головного територіального управління юстиції у Київській області «Про оголошення наказу Міністерства юстиції України від 20.07.2015 № 2219/к» від 20 липня 2015 року № 1135/3 вказано вважати ОСОБА_1 таким, що з 20 липня 2015 року приступив до виконання обов'язків начальника Головного територіального управління юстиції у Київській області.

Згідно доповідної записки директора Департаменту кадрової роботи та державної служби від 14 січня 2016 року стосовно результатів проходження випробування на посаді начальника Головного територіального управління юстиції у Київській області ОСОБА_1 та з урахуванням результатів аудиту діяльності Головного територіального управління юстиції у Київській області запропоновано: визнати діяльність Головного територіального управління юстиції у Київській області такою, що організована на неналежному рівні; вважати ОСОБА_1 таким, що не витримав випробування; розглянути питання про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника Головного територіального управління юстиції у Київській області на підставі статті 28 Кодексу законів про працю України як такого, що не витримав випробування. Зі змісту вказаної доповідної записки вбачається, що протягом випробувального терміну позивач неналежно виконував покладені на нього обов'язки і завдання, встановлено ряд порушень, діяльність Головного територіального управління юстиції у Київській області є такою, що організована на неналежному рівні.

Наказом Міністерства юстиції України «Про звільнення ОСОБА_1.» від 18 січня 2016 року № 286/к ОСОБА_1 звільнено з посади начальника Головного територіального управління юстиції у Київській області як такого, що не витримав випробування, стаття 28 КЗпП.

Статтею 19 Закону № 3723-XII передбачено, що з метою набуття практичного досвіду, перевірки професійного рівня і ділових якостей особи, яка претендує на посаду державного службовця, може проводитися стажування у відповідному державному органі терміном до двох місяців із збереженням заробітної плати за основним місцем роботи.

Статтею 18 Закону № 3723-XII передбачено, що при прийнятті на державну службу може встановлюватися випробування терміном до шести місяців.

Згідно статей 26, 27 КЗпП при укладенні трудового договору може бути обумовлене угодою сторін випробування з метою перевірки відповідності працівника роботі, яка йому доручається. Умова про випробування повинна бути застережена в наказі (розпорядженні) про прийняття на роботу. В період випробування на працівників поширюється законодавство про працю. Строк випробування при прийнятті на роботу, якщо інше не встановлено законодавством України, не може перевищувати трьох місяців, а в окремих випадках, за погодженням з відповідним виборним органом первинної профспілкової організації, - шести місяців.

Пунктом 7 Порядку розгляду питань, пов'язаних з призначенням на посади начальників та перших заступників начальників головних територіальних управлінь юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, в областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 11 березня 2015 року № 339/5 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 13 березня 2015 року за № 283/26728; чинного на час виникнення спірних правовідносин; далі - наказ № 339/5 відповідно) передбачено, що при призначенні на посаду Міністерством юстиції може встановлюватись випробувальний термін з метою перевірки відповідності кандидата роботі на посаді начальника або першого заступника начальника головного територіального управління юстиції.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що проходження стажування та випробування мають різні цілі та процедури, окреме правове регулювання; предметом та метою стажування не є встановлення відповідності працівника (державного службовця) дорученій роботі; призначення позивача на посаду начальника Головного територіального управління юстиції у Київській області із встановленням випробувального терміну не суперечить вимогам ані Закону № 3723-XII, ані КЗпП, а відтак його проходження при призначенні на посаду є цілком законним.

Крім того, судом першої інстанції правильно зазначено, що правовий висновок Київського національного університету імені Тараса Шевченка, наданий на адвокатський запит від 17 березня 2016 року № 24-cd/16, та лист з Університету митної справи та фінансів «Про роз'яснення правової позиції» від 11 квітня 2016 року №16-37/01/463 не є належними доказами на підтвердження обґрунтованості позовних вимог.

За приписами статті 30 Закону № 3723-XII державна служба може припинятись з підстав, визначених Кодексом законів про працю України.

У статті 28 КЗпП визначено, що коли строк випробування закінчився, а працівник продовжує працювати, то він вважається таким, що витримав випробування, і наступне розірвання трудового договору допускається лише на загальних підставах. Якщо протягом строку випробування встановлено невідповідність працівника роботі, на яку його прийнято, власник або уповноважений ним орган протягом цього строку вправі розірвати трудовий договір. Розірвання трудового договору з цих підстав може бути оскаржене працівником в порядку, встановленому для розгляду трудових спорів у питаннях звільнення.

Відповідно до частин першої та другої статті 32 КЗпП переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, а також переведення на роботу на інше підприємство, в установу, організацію або в іншу місцевість, хоча б разом з підприємством, установою, організацією, допускається тільки за згодою працівника, за винятком випадків, передбачених у статті 33 цього Кодексу та в інших випадках, передбачених законодавством. Не вважається переведенням на іншу роботу і не потребує згоди працівника переміщення його на тому ж підприємстві, в установі, організації на інше робоче місце, в інший структурний підрозділ у тій же місцевості, доручення роботи на іншому механізмі або агрегаті у межах спеціальності, кваліфікації чи посади, обумовленої трудовим договором. Власник або уповноважений ним орган не має права переміщати працівника на роботу, протипоказану йому за станом здоров'я.

Суд першої інстанції правильно вказав на те, що при випробуванні працівник вважається прийнятим на роботу, але з умовою, що укладений з ним трудовий договір буде розірвано, якщо він не витримає випробування. Тому розірвання відповідно до статті 28 КЗпП трудового договору з працівником під час терміну випробування не можна визнати таким, що провадиться з ініціативи власника або уповноваженого ним органу, оскільки працівник, при прийнятті на роботу та даючи згоду на випробування, фактично дає згоду і на можливість розірвання з ним трудового договору, якщо протягом строку випробування встановлено невідповідність його роботі, на яку його прийнято.

Встановивши, що позивач не пройшов випробування через його невідповідність роботі, на яку його прийнято, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для розірвання відповідачем укладеного з ОСОБА_1 трудового договору, зазначивши, що позивачем не оскаржувався наказ про призначення на посаду із випробувальним строком до прийняття наказу про звільнення, відповідно, ОСОБА_1 погоджувався із зазначеним наказом.

Крім того, правильним є висновок суду першої інстанції про те, що позивача, який займав посаду першого заступника начальника Головного територіального управління юстиції у Київській області, було призначено на посаду начальника Головного територіального управління юстиції у Київській області як такого, що успішно пройшов стажування, а не переведено на цю посаду. Зазначене підтверджується наказом Міністерства юстиції України Міністерства юстиції України «Про призначення ОСОБА_1.» від 20 липня 2015 року № 2219/к.

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 39 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» від 9 квітня 1999 року № 586-XIV (далі - Закон № 586-XIV) до повноважень голів місцевих державних адміністрацій віднесено погодження у встановленому порядку призначення на посади та звільнення з посад керівників не підпорядкованих підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління органів виконавчої влади вищого рівня, крім керівників установ, підприємств і організацій Збройних Сил та інших військових формувань України, Міністерства внутрішніх справ України, Національної поліції.

Таким порядком в розумінні вказаної норми Закону № 586-XIV є Порядок розгляду питань, пов'язаних з призначенням на посади начальників та перших заступників начальників головних територіальних управлінь юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, в областях, містах Києві та Севастополі, затверджений наказом № 339/5, відповідно до положень пункту 2 якого начальники головних територіальних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі лише призначаються на посади Міністром юстиції України за погодженням з головами відповідних місцевих державних адміністрацій, на відміну від начальників Головного територіального управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, які призначаються на посаду та звільняються з посади Міністром юстиції України за погодженням з Верховною Радою Автономної Республіки Крим.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що посада начальника Головного територіального управління юстиції у Київській області відносилась до номенклатури Міністерства юстиції України, тому саме цей орган вправі вирішувати питання відповідності працівника займаній посаді та приймати рішення за наслідками роботи працівника в період строку випробування, тому характеристики окремих посадових осіб територіальних управлінь юстиції у Київській області, які були підлеглими позивача не можуть бути підставою для висновку щодо протиправності оскаржуваних позивачем наказів.

Суд апеляційної інстанції безпідставно задовольнив позов.

За правилами статті 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Керуючись статтями 160 ч. 3, 167 ч.2, 210, 220, 221, 223, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Касаційні скарги Міністерства юстиції України, Головного територіального управління юстиції в Київській області та начальника Головного територіального управління юстиції в Київській області ОСОБА_2 задовольнити.

Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22 грудня 2016 року скасувати, залишивши в силі постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2016 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку та строки, передбачені главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

ГОЛОВУЮЧИЙ Кобилянський М.Г.

СУДДІ Заїка М.М..

Загородній А.Ф.