ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ
Іменем України
РІШЕННЯ
"02" жовтня 2009 р. справа № 5020-11/170
За позовом: Малого приватного науково-виробничого підприємства „Сердолик”
(99011, м. Севастополь, вул. Адм. Октябрьського, буд. 12)
до: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
(АДРЕСА_1)
про стягнення заборгованості в розмірі 79779,63 грн.,
Суддя Дмитрієв В.Є.
Представники сторін:
позивача - Монько С.В., довіреність №15 від 01.04.2009, МП "Науково-виробниче підприємство „Сердолик”;
відповідача - ОСОБА_3, довіреність б/н від 13.10.2009, ФОП ОСОБА_1
СУТЬ СПОРУ:
Мале приватне науково-виробниче підприємство „Сердолик” (далі - позивач) звернулося до господарського суду міста Севастополя з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - відповідач) про стягнення заборгованості в розмірі 79779,63 грн., з яких: основна заборгованість –74883,17 грн., пеня –2216,82 грн., 3% річних –798,40 грн., збитки від інфляції –1881,24 грн.
Свої вимоги позивач обґрунтовує неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором відшкодування витрат з експлуатаційних витрат № 1-Э від 26.12.2007.
Ухвалою від 27.08.2009 зазначена позовна заява прийнята до розгляду суддею Дмитрієвим В.Є., порушено провадження у справі №5020-11/170.
Представник позивача у судовому засіданні наполягав на задоволенні позовних вимог.
Представник відповідача у судовому засіданні просив у задоволенні позову відмовити, проте не скористався правом, наданим статтею 59 Господарського кодексу України: не надав суду відзив на позовну заяву та документи, що підтверджують заперечення проти позову.
У зв’язку з викладеним, суд визнав за можливе розглянути справу відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.
Представник відповідача у судовому засіданні 28.09.2009 заявив клопотання про призначення по справі судової економічної експертизи.
З урахуванням положень статті 41 Господарського процесуального кодексу України суд залишив вказане клопотання без задоволення, оскільки при вирішенні судом вказаного господарського спору питань, що потребують роз’яснення та спеціальних знань, не виникло.
Представникам сторін у судовому засіданні роз'яснені їхні процесуальні права і обов'язки, передбачені статтями 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши представників сторін, суд, -
ВСТАНОВИВ:
26.12.2007 між малим приватним науково-виробничим підприємством „Сердолик” (Учасник І) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Учасник ІІ) укладений договір відшкодування витрат з експлуатаційних витрат № 1-Э (далі - Договір) (том справи №1, а.с.12-13).
Відповідно до розділу 1 Договору його предметом є участь Учасника II в експлуатаційних витратах з утримання побудованої з участю Сторін на підставі договору про дольову участь в будівництві № 2 від 12.09.2003 і що належить Учаснику II частини першої черги Торгово-сервісного центру (іменованої далі по тексту - Об'єкт), який є двоповерховою будівлею з цокольним поверхом, прибудовою 39,20x1,60, надбудовою 3,55x3,68, виставковим майданчиком пл. 226,3 кв.м. і майданчиком кафе пл. 79,0 кв.м. - загальна площа 1855,9 кв.м., основна площа 1621,1 кв.м. що входить в склад і експлуатованого у складі Соціально-культурного і торгового центру, і розташованого за адресою: р. Севастополь, пр-т Ген. Острякова 164, шляхом відшкодування Учаснику I частини витрат понесених останнім з утримання Соціально-культурного і торгового центру.
Згідно з пунктом 2.5 Договору на момент його підписання щомісячна сума витрат, що підлягають відшкодуванню Відповідачем складала 3844,06 грн., у тому числі ПДВ 20 плюс витрати на електропостачання, водоспоживання, водовідведення опалення та інші витрати, пов’язані з утриманням зовнішніх, внутримайданних та внутриоб’єктних мереж, які розраховуються після отримання рахунків Учасником І від відповідних організацій.
Умовами пункту 2.4 Договору передбачено, що у випадку якщо відповідно до нормативних і законодавчих актів, а також при зміні тарифів, норм праці, розцінок та ін. витрати позивача з утримання соціально-культурного і торгового центру і відповідно, що входить в його склад об'єкту (частина якого належить Відповідачу) збільшуються, сума витрат з утримання об'єкту, яка підлягає відшкодуванню Відповідачем, збільшується.
Відповідно до пункту 2.3 Договору сума витрат Учасника І, яка підлягає щомісячному відшкодуванню Учасником ІІ включає суму щомісячних витрат Учасника І з утримання Об’єкта, встановлених пунктом 2.2 розділу 2 даного Договору, яка щомісячно визначається Учасником І у відповідному рахунку, який не пізніше 5 числа місяця, наступного за звітним, надається Учаснику ІІ.
Зазначеним пунктом Договору Учаснику І, тобто позивачу, надано право у односторонньому порядку переглядати суми витрат, які підлягають сплаті Учасником ІІ за вказаним Договором.
На підставі викладеного, згодом, у зв'язку із збільшенням витрат позивача з утримання соціально-культурного і торгового центру і відповідно, що входить в його склад будівлі першої черги торгово-сервісного центру, сума витрат з утримання будівлі першої черги торгово-сервісного центру, яка підлягає відшкодуванню відповідачем, збільшувалася, про що останній повідомлявся наступними калькуляціями:
- від 07.05.2008, відповідно якої сума експлуатаційних витрат на місяць, яка підлягає відшкодуванню відповідачем, складає 7697,60 грн.,
- від 01.01.2009, відповідно якої сума експлуатаційних витрат на місяць, яка підлягає відшкодуванню відповідачем, складає 8034,49 грн.
Позивач виконував обов’язки за Договором належним чином, своєчасно виставляв рахунки на оплату відповідно до вказаних калькуляцій.
Крім того, судом встановлено, що відповідач при оплаті рахунків позивача в деяких платіжних дорученнях зазначав призначення платежу як «оплата експлуатаційних послуг з утримання другої черги торгово-сервісного центру».
Беручи до уваги, що будь-яких експлуатаційних послуг відповідачу з утримання ділянки другої черги торгово-сервісного центру позивачем не надавалось та не надається, а експлуатаційні витрати мали місце тільки з утримання першої черги торгово-сервісного центру, відповідні суми грошових коштів були зараховані відповідними листами в рахунок сплати експлуатаційних витрат за договором № 1-Э від 26.12.2007.
Вказаними листами відповідач був проінформований, що взаємовідносини між сторонами в частині сплати експлуатаційних витрат врегульовані договором на відшкодування витрат по експлуатаційних витратах № 1-Э від 2.2007 р., яким і визначається склад експлуатаційних витратах.
Крім того, відповідач був повідомлений про те, що відповідні суми грошових коштів, перераховані з помилковою вказівкою в призначенні платежу на «оплату експлуатаційних послуг другої черги торгово-сервісного центру»зараховані в рахунок сплати експлуатаційних витрат відповідно до розділу 2 договору на відшкодування витрат по експлуатаційних витратах № 1-Э від 26.12.2007.
Проте, відповідач виконував свої обов’язки щодо оплати за Договором не у повному обсязі, у зв’язку з чим у нього утворилась заборгованість у розмірі 74883,17 грн.
Зазначене стало підставою для звернення позивача до суду із даним позовом.
Суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, з наступних підстав.
Згідно положень статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Пунктами 3.1-3.4 Договору передбачено, що відшкодування витрат Учаснику I проводиться Учасником II щомісячно не пізніше за 10 число місяця, наступного за звітним, на підставі виставленого не пізніше 5 (п'ятого) числа місяця, наступного за звітним, рахунку. Учасник II самостійно щомісячно одержує рахунки у Учасника I на відшкодування витрат по експлуатаційних витратах разом з долученими до них розрахунками не пізніше 5 числа місяця, наступного за звітним за місцезнаходженням Учасника I, в бухгалтерії. У випадку невиконання Учасником II умов передбачених пунктом 3.2 Договору, рахунок вважається врученим Учасником I Учаснику II 5 числа місяця, в якому такі умови не були виконані. Відшкодування витрат Учасником II здійснюється шляхом щомісячного перерахування грошових коштів в розмірі, передбаченому цим Договором, на розрахунковий рахунок Учасника I.
Суд погоджується з доводами позивача стосовно правомірності зарахування грошових коштів, перерахованих відповідачем з помилковою вказівкою в призначенні платежу на «оплату експлуатаційних послуг другої черги торгово-сервісного центру», в рахунок сплати експлуатаційних витрат відповідно до договору на відшкодування експлуатаційних витрат № 1-Э від 26.12.2007, з огляду на наступне.
Відповідно до частин першої-другої статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Згідно зі статтею 1213 Цивільного кодексу України набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.
Таким чином, у позивача виникли зобов’язання з повернення відповідачу зазначених грошових коштів.
Проте, у відповідача також існували зобов’язання з оплати експлуатаційних витрат за Договором № 1-Э від 26.12.2007.
Відповідно до статті 601 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.
Таким чином суд дійшов висновку, що позивач правомірно здійснив залік зустрічних вимог.
Докази погашення відповідачем наявної заборгованості у розмірі 74883,17 грн. відсутні.
Перевіривши розрахунок основної заборгованості, суд вважає, що він здійснений з урахуванням вимог чинного законодавства, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню у повному обсязі.
Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України № 435-ІV від 16.01.2003 боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, зобов’язаний сплатити кредитору суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.
15.07.2005 Інформаційним листом № 3.2.-2005 Верховний Суд України виклав правову позицію про природу трьох процентів річних та індексу інфляції, що передбачені статтями 214 ЦК УРСР та 625 ЦК України, згідно з якими боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів; грошовими зобов'язаннями боржника перед кредитором є грошова сума, що визначена з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних; оскільки інфляційні втрати пов'язані з інфляційними процесами в державі та за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, а три проценти річних - платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником, то ані три проценти річних, ані індекс інфляції не можна розцінювати як заходи відповідальності за порушення зобов'язань та в зв'язку з цим відносити до санкцій.
На підставі викладеного позивач просить стягнути з відповідача збитки від інфляції за несвоєчасну оплату за Договором у розмірі 1881,24 грн. та 3% річних у розмірі 798,40 грн.
Перевіривши розрахунки збитків від інфляції та 3% річних, суд вважає, що вказані розрахунки здійснені з урахуванням вимог діючого законодавства, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі.
Згідно зі статтею 230 Господарського кодексу України виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою (штрафом, пенею), яка сплачується у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.
Відповідно до пункту 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Законом України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” від 22.11.1996 передбачено, що розмір пені за прострочення платежу обмежений подвійною обліковою ставкою НБУ.
Відповідно до пункту 4.2 Договору у випадку порушення Учасником ІІ строків відшкодування витрат (пункт 3.1 Договору) останній сплачує Учаснику І пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.
На підставі зазначеного позивачем нарахована пеня у розмірі 2216,82 грн.
Перевіривши розрахунок пені, суд вважає, що вказаний розрахунок здійснений з урахуванням вимог чинного законодавства, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню у повному обсязі.
Витрати позивача по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 49, 82–85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1, відомості про рахунки в установах банків відсутні) на користь Малого приватного науково-виробничого підприємства „Сердолик” (99011, м. Севастополь, вул. Адм. Октябрьського, буд. 12, код ЄДРПОУ 16506701, відомості про рахунки в установах банків відсутні) основну заборгованість у розмірі 74883,17 грн., пеню у розмірі 2216,82 грн., збитки від інфляції у розмірі 1881,24 грн., 3% річних у розмірі 798,40 грн., витрати по сплаті державного мита у розмірі 797,80 грн., а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Суддя В.Є.Дмитрієв
Рішення оформлено відповідно
до вимог ст. 84 Господарського
процесуального кодексу України
і підписано 06.10.2009.
Розсилка:
1. Мале приватне науково-виробниче підприємство „Сердолик”
(99011, м. Севастополь, вул. Адм. Октябрьського, буд. 12)
2. Фізична особа-підприємець ОСОБА_1
(АДРЕСА_1)
3. Справа