Справа №2-а-419

2009 рік

ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

    13 жовтня 2009 року.

      Першотравневий районний суд м.Чернівці в складі: головуючого судді Іщенко І.В. при секретарі Вержак І.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Чернівці адміністративну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8  до Управління Пенсійного фонду України в Першотравневому районі м.Чернівці про поновлення пропущеного строку звернення до суду та стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги як «дитині війни»,-

ВСТАНОВИВ:

    Позивачі звернулись до суду з вказаним вище адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Першотравневому районі м.Чернівці про поновлення пропущеного строку звернення до суду та стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги як «дитині війни».

Посилались на те, що відповідно до ст.1 Закону України «Про соціальний   захист дітей війни» від 18.11.2004 року кожен із них (позивачів) є дитиною війни.

Згідно ст.6 зазначеного Закону з 01.01.2006 року їм (позивачам) повинна виплачуватися щомісячна соціальна державна допомога в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. У 2006-2008 роках така допомога їм (позивачам) відповідачем не виплачувалася.

Статтями 77 п.17, 110 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» від 20.12.2005 року та п.12 ст.71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» від 19.12.2006 року дію ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» було зупинено.

Пунктом 41 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 року положення ст.6 Закону було викладено в новій редакції, відповідно до якої право на державну соціальну допомогу дітям війни було обмежено.

Відповідно до ч.2 ст.3 Закону України «Про  соціальний  захист дітей війни» державні соціальні гарантії дітям війни, які встановлені цим законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.

    Рішеннями Конституційного Суду України від 09.07.2007 року та від 22.05.2008 року положення, що призупиняли дію ст.6 Закону, були визнані такими, що не відповідають Конституції України та втратили свою чинність з дня їх ухвалення.

    Згідно ч.2 ст.19 та ч.3 ст.22 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в  межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

    Таким чином, вважають, що невиплата їм (позивача) соціальної допомоги, передбаченої ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» є протиправною і такою, що суперечить Конституції України та законам України.

Розмір соціальної допомоги відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» становить 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Мінімальна пенсія за віком відповідно до ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Згідно із Законом України «Про державний бюджет України на 2006 рік» прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, становить: з 1 січня - 350 грн., з 1 квітня - 359 грн., з 1 жовтня - 366 грн.

Згідно із Законом України «Про державний бюджет України на 2007 рік» прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, становить: з 1 січня - 380 грн., з 1 квітня - 406 гривень, з 1 жовтня - 411 грн.

Згідно із Законом  України  «Про державний  бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» прожитковий мінімум для осіб,  які втратили працездатність, становить: з 1 січня - 470 грн., з 1 квітня – 481 грн., з 1 липня - 482 грн., з 1 жовтня 498 грн.

Просили поновити пропущений строк для звернення до суду з адміністративним позовом за захистом порушених прав, свобод та інтересів; визнати дії відповідача неправомірними; стягнути з відповідача на їх користь недоплачену їм щомісячну соціальну державну допомогу до пенсії за період з січня 2006 року по грудень 2008 року включно; зобов'язати відповідача нарахувати їм щомісячну соціальну державну допомогу відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни», надалі при нарахуванні пенсії.

Позивачі в судовому засіданні позов підтримали та підтвердили обставини, викладені в позовній заяві.

Представник відповідача - Управління Пенсійного фонду України в Першотравневому районі м.Чернівці Чорней Т.В. судовому засіданні позов не визнала та просив в його задоволенні відмовити з підстав, зазначених ним в письмових запереченнях на позов. Наполягала на застосуванні судом наслідків пропуску строків звернення до адміністративного суду стосовно вимог позивачів щодо нарахування та виплати щомісячної державної соціальної допомоги за 2006 та 2007 роки.

Суд, заслухавши пояснення всіх присутніх в судовому засіданні учасників процесу, дослідивши письмові докази по справі, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню.

Так, відповідно до п.1.1 Розділу І Положення про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 27.06.2002 №11-2, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.03.2008 року за №208/14899, головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі утворюють систему органів Пенсійного фонду України, який є центральним органом виконавчої влади.

Відповідно до п.1.1 Розділу І Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою Пенсійного фонду України від 30.04.2002 року №8-2, управління Пенсійного фонду України у районах, містах і районах у містах є органами Фонду, підвідомчими відповідно головним управлінням Фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, що разом з цими управліннями утворюють систему органів Фонду.

Таким чином, управління Пенсійного фонду в Першотравневому районі м.Чернівці у відносинах з фізичними та юридичними особами, під час реалізації своїх завдань та функцій, встановлених законодавством України, є органом виконавчої влади та суб'єктом владних повноважень.

Правовий статус дітей війни, основи їх соціального захисту та гарантії їх соціальної захищеності шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки встановлені Законом України «Про соціальний захист дітей війни».

Відповідно до ст.1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дитина війни - особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (02 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років.

Як встановлено судом, станом на час закінчення Другої світової війни кожному із позивачів було менше 18 років, що підтверджується копіями їхніх паспортів.

Таким чином, у відповідності до вимог ст.1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», позивачі є особами, які віднесені до категорії осіб, визнаних дітьми війни.

Відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Пунктом 17 ст.77 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» від 20.12.2005 року було зупинено дію ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік»» від 19.01.2006 року п.17 ст.77 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» виключено, а ст.110 цього ж Закону викладено в новій редакції.

Згідно ст.110 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» в редакції від 19.01.2006 року установлено, що пільги дітям війни, передбачені статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», запроваджуються у 2006 році  поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної  Ради України з питань бюджету.

Проте, оскільки порядок поетапного запровадження пільг дітям війни у першому півріччі 2006 року Кабінетом Міністрів України визначений не був, тому підвищення до пенсії дітям війни в 2006 році не виплачувалося.

При цьому, судом встановлено, що ні п.17 ст.77, а ні ст.110 Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік», якими було зупинено дію ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та встановлено поетапне запровадження пільг дітям війни не були визнані неконституційними.

Пунктом 12 ст.71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» від 19.12.2006 року дію ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» на 2007 рік було зупинено.

Статтею 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» встановлено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей  війни» виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону  України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.

Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року №6-рп/2007 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення пункту 12 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»,  яким зупинено на 2007 рік дію статті 6 Закону України «Про соціальний  захист дітей війни», з урахуванням статті 111 цього Закону та положення статті 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», за якою підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей  війни» виплачується особам, які є інвалідами (крім  тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх   соціального захисту»),  у  розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для  учасників війни.  

Відповідно до ст.99 ч.1,2 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Як встановлено судом, зазначене вище рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 року №6-рп/2007 офіційно оприлюднене в Офіційному віснику України від 27.07.2007 року – 2007р., №52, стор.138, стаття 2132.

Таким чином, суд вважає, що позивачі повинні були дізнатися, що їх право на отримання щомісячної державної соціальної допомоги за 2007 рік порушено саме з моменту оприлюднення зазначеного рішення Конституційного Суду України, тобто з 27.07.2007 року.

Виходячи з наведених вище обставин та норм закону, а також приймаючи до уваги те, що позивачі звернулися з даним позовом до суду лише в квітні-червні 2009 року, суд вважає, що позивачами пропущено строк звернення до адміністративного суду в частині позовних вимог щодо нарахування та виплати щомісячної державної соціальної допомоги за 2006 та 2007 роки.

    Відповідно до ст.100 ч.2 КАС України встановлено, якщо суд визнає причину пропущення строку звернення до суду поважною, адміністративна справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому цим Кодексом.

    Оскільки позивачами не надано суду доказів поважності причин пропущення ними строку звернення до суду з даним позовом, суд вважає, що підстави для поновлення зазначеного строку відсутні.

Частиною 1 ст.100 КАС України передбачено, що пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

Враховуючи те, що представник відповідача наполягав на застосуванні наслідків пропуску строків звернення до адміністративного суду стосовно вимог позивачів щодо нарахування та виплати щомісячної державної соціальної допомоги за 2006 та 2007 роки, суд вважає, що позовні вимоги позивачів в цій частині задоволенню не підлягають.

При цьому, суд вважає частково обгрунтованими позовні вимоги позивачів в частині нарахування та виплати щомісячної державної соціальної допомоги як дітям війни за 2008 рік.

Так, відповідно до п.41 Розділу ІІ Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 року ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» викладена в такій редакції: «дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни».

Як вбачається із досліджених в судовому засіданні матеріалів справи, позивачам протягом 2008 року виплачувалось підвищення до пенсії у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.

Разом з тим, рішенням Конституційного Суду України №10-рп/2008 від 22.05.2008 року визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення пунктів 36-100 розділу ІІ Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 року.

Пунктами 5 та 7 вказаного рішення Конституційного Суду України встановлено, що положення Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення. Рішення Конституційного Суду України є обов’язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

Відповідно до ст.152 ч.2 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Отже, положення п.41 Розділу ІІ Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 року втратили свою чинність з 22.05.2008 року.

Оскільки дія Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» закінчується 31.12.2008 року, суд вважає, що перерахунок та виплата пенсії позивачам повинні вчинятися до цієї дати.

Таким чином, за період з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року позивачам повинно бути здійснено перерахунок та виплату щомісячної державної соціальної допомоги, як дітям війни, з урахуванням підвищення її на 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», із врахуванням виплачених сум.

    Враховуючи наведене, керуючись ст.ст.8, 22 ч.3, 152 ч.2 Конституції України, ст.ст.1,6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», Законом України «Про державний бюджет України на 2006 рік», Законом України «Про державний бюджет України на 2007 рік», Законом України «Про державний бюджет України на 2008 рік», рішенням Конституційного Суду України №8-рп/2005 від 11.10.2005 року, рішенням Конституційного Суду України №6-рп/2007 від 09.07.2007 року у справі №1-29/2007, рішенням Конституційного Суду України №10-рп/2008 від 22.05.2008 року у справі №1-28/2008, ст.ст.2, 11, 70, 71, 72, 79, 86, 87, 94, 99, 100, 122, 158-163, 167, 186 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити частково.

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Першотравневому районі м.Чернівці здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 з урахуванням підвищення її на 30% мінімальної пенсії за віком з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», із врахуванням виплачених сум.

В задоволенні решти адміністративних позовних вимог позивачів відмовити.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

    Суддя  Першотравневого

    районного суду м.Чернівці                         Іщенко І.В.