РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.09.09                                                                                 Справа № 10/142.

За позовом Відкритого акціонерного товариства “Укрхіменерго”, м. Сєвєродонецьк Луганської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю “Проект-плюс”, м. Сєвєродонецьк Луганської області

про стягнення 51 852 грн. 30 коп.

Суддя Мінська Т.М.

представники сторін:

від позивача - Зубахіна А.О., представник за довіреністю № 003-25 від 21.01.09.;

від відповідача - Селезньова Е.А., довіреність № 22 від 24.09.09.

           У судовому  засіданні  оголошено перерву з 21.09.2009р. до 25.09.2009р.  

          Суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача заборгованості за договором від 06.12.2005р. № 42-2005 сумі  30 000 грн., інфляційні збитки та  річні  відсотки  в сумі  21852 грн. 30 коп.

          Відповідач відзивом № Ю-2 від 02.09.2009р. на позовну заяву заперечує проти позову  з таких підстав:

           - відповідач виконав умови договору –розробив проектно –кошторисну документацію і  робочий екземпляр передав Позивачу  для узгодження з замовником  ЗАТ «Лисичанський  склозавод «Пролетарій»,

           - позивач сам порушив умови договору щодо оплати - прострочення  сплати авансового платежу на 7 місяців, неоплата  решти суми за договором.

           Суд встановив: 06.12.2005р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Проект-плюс»(Виконавцем) - відповідачем у справі і Відкритим акціонерним товариством «Укрхіменерго»(Замовником) - позивачем у справі укладено Договір № 42-2005 на створення  науково –технічної продукції, за умовами якого Замовник доручає, а Виконавець зобов’язується розробити  проектно-кошторисну документацію  Котельної з установою котлів-утилізаторів потужністю 4,0 Гкал/год, розташованих на території ЗАТ "Лисичанський склозавод «Пролетарій»будь-яку проектно-кошторисну документацію на будівництво  (проектування) утилізаційної котельні.  

           Позивач на обґрунтування  позову посилається на те, що перерахував відповідачу  аванс в сумі  20000 грн. –10.05.2006р. та 10000 грн. – 04.07.2006р. Потім претензіями  № 006-272 від 30.04.2009р. та  № 006-319 від  29.05.2009р. позивач повідомив відповідача  про  відмову   від прийняття  виконання  зобов’язання   внаслідок  втрати  інтересу  відповідно до ст. 612 ЦК України та  запропонував  повернути сплачені  30000 грн.  На обґрунтування  позову  позивач  посилається  на  ст.  ст. 612,  615, 651, 625, 1212  ЦК України.        

Оцінивши всі обставини справи,  суд  вважає,  позовні  вимоги  такими,  що  не підлягають   задоволенню  з  огляду  на  наступне:   

Згідно ст. 11 ЦК країни  підставами виникнення  цивільних прав  і  обов’язків є зокрема договори та  інші  правочини.  Поняття зобов’язання  визначено ст. 509 ЦК України як   правовідношення, в якому одна сторона (боржник)  зобов'язана  вчинити на  користь другої  сторони (кредитора) певну дію (передати  майно, виконати  роботу,  надати послугу, сплатити  гроші  тощо) або утриматися від певної дії,  а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

          Зобов'язання виникають з підстав,  встановлених статтею 11  цього Кодексу.

          Так із Договору № 42-2005 на створення науково –технічної продукції від  06.12.2005р. у позивача  виникло  зобов'язання  сплатити  певну  суму  грошових  коштів,  а  у  відповідача  -   зобов'язання  виконати певну  роботу.   

           Згідно ст. 526 ЦК України зобов’язання  має виконуватись належним чином  відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за  відсутності  таких умов  та вимог –відповідно  до  звичаїв ділового обороту або інших вимог,  що звичайно ставляться.

            Позивачем  заявлено  вимогу  про  стягнення  заборгованості  в  сумі  30000 грн.  При  цьому  вищевказаним  договором не  передбачалось  сплата  відповідачем  грошових  коштів  у  будь-яких випадках,  тому  відсутня  заборгованість  відповідача  у  вигляді  зобов'язання  сплатити  певну  суму  грошових  коштів.   

           Ст. 651 ЦК України  передбачає  підстави  і  порядок розірвання  договору.   Претензіями  № 006-272 від 30.04.2009р. та  № 006-319 від  29.05.2009р. позивач повідомив відповідача  про  відмову  від прийняття  виконання  зобов’язання   внаслідок  втрати  інтересу  відповідно до ст. 612 ЦК України,  а  не  розірвав  відповідний  договір.    

           Згідно  ст.  612  ЦК України  боржник  вважається  таким,  що  прострочив,  якщо  він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його  у  строк,  встановлений договором або законом.

           Боржник,  який  прострочив  виконання  зобов'язання,  відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки  і  за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

          Якщо  внаслідок  прострочення  боржника  виконання  зобов'язання втратило інтерес для кредитора,  він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

          Згідно  ст. 22 ЦК України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода); збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Крім того, для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків необхідна наявність відповідних  елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи, шкідливий результат такої поведінки /збитки/,  причинний зв’язок між протиправною поведінкою та збитками та вина правопорушника.

            В той  же час предметом позову  є не стягнення збитків, а  стягнення  заборгованості,  відтак позивач не доводить наявність всіх елементів цивільного правопорушення, необхідних  для стягнення збитків. З огляду на предмет позову  відсутні  підстави для  застосування  ст. 1212 ЦК України.               

           З  огляду  на  вищевикладене, відсутні  підстави  для  стягнення  заборгованості, позовні  вимоги про стягнення  заборгованості  визнаються  судом такими,  що не підлягають задоволенню.  

Судові витрати  згідно ст. 49 ГПК України  покладаються  на  позивача.   

Відповідно  до  ст. 85  ГПК  України  за  згодою сторін  у судовому  засіданні  оголошено вступну і резолютивну частини рішення.

          На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 82, 84, 85  Господарського   процесуального   кодексу  України, суд

          в и р і ш и в:

             1. В задоволенні  позову  відмовити повністю.   

           2. Судові  витрати покласти на  позивача.

           Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня  його  підписання.  

           Підписано  30.09.2009р.

Суддя                                                                                     Т.М.Мінська