707/273/17

2/707/462/17

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

07 березня 2017 року Черкаський районний суд Черкаської області в складі:

головуючого-судді Василенка В.В.

при секретарі Березюк Л.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Дубіївської сільської ради, Черкаського району, Черкаської області, про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Дубіївської сільської ради, Черкаського району, Черкаської області, про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом.

Свої позовні вимоги позивач мотивувала тим, що вона є донькою ОСОБА_2, що підтверджується свідоцтвом про народження серії ЯЖ № 889083, свідоцтвом про шлюб серії І-СР № 274247.

01 липня 2014 року ОСОБА_2 помер, про що свідчить свідоцтво про смерть серії І-СР № 238650 від 01.07.2014 року.

Згідно з заповітом від 06.07.2010, посвідченим секретарем Дубіївської сільської ради, спадкодавець, ОСОБА_2, все належне йому майно заповів їй.

Вона, як єдиний спадкоємець за заповітом отримала свідоцтво про право на спадщину, в тому числі, на 1/2 частину житлового будинку з відповідною частиною господарських та побутових будівель і споруд № 50 по вулиці Польовій в с. Дубіївка, Черкаського району, Черкаської області.

Вказане будинковолодіння розміщене на земельній ділянці з кадастровим номером 7124983000:02:002:0306 площею 0,2845 га, яка згідно зі свідоцтвом про право власності від 13.05.2013 року № 3319384 належала на праві спільної сумісної власності їй та спадкодавцю ОСОБА_2

Однак, у вказаному свідоцтві розмір часток кожного зі співвласників визначено як «1».

Для оформлення права на спадщину стосовно зазначеної земельної ділянки вона звернулася до державного нотаріуса Черкаської районної державної нотаріальної контори ОСОБА_3

Постановою від 26.01.2017 року нотаріус відмовив у вчиненні вказаної нотаріальної дії, мотивуючи тим, що частки її та спадкодавця у праві власності на вказану земельну ділянку не визначено.

Враховуючи викладене, вона вимушена звернутись до суду для захисту своїх майнових прав. Просить суд визнати за нею право власності в порядку спадкування за заповітом після ОСОБА_2, померлого 01.07.2014 року, на 1/2 земельної ділянки з кадастровим номером 7124983000:02:002:0306 площею 0,2845 га, розташовану за адресою: вул. Польова, буд. 50 в с. Дубіївка, Черкаського району, Черкаської області.

В судове засідання представник позивача не з’явився, надавши суду заяву, в котрій просить справу розглядати без його участі, позовні вимоги підтримав та просив задовольнити їх в повному обсязі.

Представник відповідача – Дубіївської сільської ради, Черкаського району, Черкаської області, в судове засідання не з’явився, але від сільської ради надійшла письмова заява про розгляд справи без участі її представника.

Суд, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об’єктивно наявні у справі докази, оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв’язок у сукупності, з урахуванням того, що відповідно до ст. 1 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до частини 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно вимог частини 1 ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інши хосіб, які беруть участь у справі.

Статтею 60 ЦПК України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають ті обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у розгляд справи, виник спір.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1220 ЦК України, спадщина відкривається внаслідок смерті особи.

Згідно ст. 1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 1222 ЦК України, спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є донькою ОСОБА_2, що підтверджується свідоцтвом про народження серії ЯЖ № 889083, свідоцтвом про шлюб серії І-СР № 274247.

01 липня 2014 року ОСОБА_2 помер, про що свідчить свідоцтво про смерть серії І-СР № 238650 від 01.07.2014 року.

Відповідно до ст. 1221 ЦК України місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.

Згідно з заповітом від 06.07.2010, посвідченим секретарем Дубіївської сільської ради, спадкодавець, ОСОБА_2, все належне йому майно заповів позивачу.

Відповідно до ст.1223 ЦК України особи, зазначені в заповіті мають право на спадкування.

Позивач, як єдиний спадкоємець за заповітом отримала свідоцтво про право на спадщину, в тому числі, на 1/2 частину житлового будинку з відповідною частиною господарських та побутових будівель і споруд № 50 по вулиці Польовій в с. Дубіївка, Черкаського району, Черкаської області.

Вказане будинковолодіння розміщене на земельній ділянці з кадастровим номером 7124983000:02:002:0306 площею 0,2845 га, яка згідно зі свідоцтвом про право власності від 13.05.2013 року № 3319384 належала на праві спільної сумісної власності їй та спадкодавцю ОСОБА_2 Однак, у вказаному свідоцтві розмір часток кожного зі співвласників визначено як «1».

Для оформлення права на спадщину стосовно зазначеної земельної ділянки вона звернулася до державного нотаріуса Черкаської районної державної нотаріальної контори ОСОБА_3

Постановою від 26.01.2017 року нотаріус відмовив у вчиненні вказаної нотаріальної дії, мотивуючи тим, що частки її та спадкодавця у праві власності на вказану земельну ділянку не визначено.

В силу вимог ч. 1 ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Згідно з ч. 2, 3 ст. 1225 ЦК України до спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені. До спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, яка необхідна для їх обслуговування, якщо інший її розмір не визначений заповітом.

Згідно з положенням ч. 1, 2 ст. 1226 Цивільного кодексу України, частка у праві спільної сумісної власності спадкується на загальних підставах. Суб'єкт права спільної сумісної власності має право заповідати свою частку у праві спільної сумісної власності до її визначення та виділу в натурі.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦК України, під спільною сумісною власністю варто розуміти спільну власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності.

Згідно з ч. 2 ст. 372 ЦК України у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

З вищевказаних норм законодавства слідує, що у будь-якому випадку ідеальні частки співвласників повинні дорівнювати одиниці.

Однак з вказаного свідоцтва про право власності від 13.05.2013 року № 3319384 вбачається, що розмір ідеальної частки кожного зі співвласників складав 1, що виключається.

Пленумом Верховного Суду України надано роз’яснення щодо правильного застосування зазначених правових норм. Так, відповідно до п. 12 постанови Пленуму ВСУ від 30.05.2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування», у разі смерті співвласника приватизованого будинку (квартири) частки кожного із співвласників у праві спільної власності є рівними, якщо інше не було встановлено договором між ними (частина друга статті 370, частина друга статті 372 ЦК). Частка померлого співвласника не може бути змінена за рішенням суду. Для оформлення права на спадщину закон не вимагає рішення суду про визначення частки спадкодавця.

Аналогічна правова позиція викладена в аб.аб. 12 - 14 п. 11 ОСОБА_4 спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику розгляду справ про оскарження нотаріальних дій або відмову в їх вчиненні» від 07.02.2014 року.

Зважаючи на суміжну правову природу житлового будинку та земельної ділянки, наведені висновки підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

На час відкриття спадщини жодних договорів між спадкодавцем та спадкоємцем щодо зміни розмірів належних їм ідеальних часток не укладалось.

Діюче законодавство не передбачає можливість відступу від рівності часток співвласників, один з яких помер.

Більше того, варто враховувати, що згідно вимог ст.ст. 24, 25 ЦК України цивільна правоздатність фізичної особи виникає у момент її народження та припиняється у момент її смерті. Тому, будь-які дії щодо визначення частки померлого ОСОБА_2 у праві спільної сумісної власності будуть суперечити вимогам ст. ст. 3, 27-31 ЦПК України, оскільки співвласник майна у зв'язку із смертю не має цивільної процесуальної правоздатності і дієздатності.

Тому на час відкриття спадщини ідеальні частки позивача та спадкодавця у праві спільної сумісної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 7124983000:02:002:0306 площею 0,2845 га були рівними.

Майнові права спадкодавця повинні бути успадковані позивачем, тобто в розмірі 1/2 частки зазначеної земельної ділянки.

Згідно з ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до вимог п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України, способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Суд, оцінивши наявні у справі докази на підставі свого внутрішнього переконання та за критеріями їх належності, допустимості і достовірності, давши належну їм оцінку, приходить до висновку: визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за заповітом після ОСОБА_2, померлого 01.07.2014 року, на 1/2 земельної ділянки з кадастровим номером 7124983000:02:002:0306 площею 0,2845 га, розташовану за адресою: вул. Польова, буд. 50 в с. Дубіївка, Черкаського району, Черкаської області.

Відповідно до ч. 2 ст. 197 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі, якщо відповідно до положень Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального засобу не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 61, 197, 208, 209, 213-215 ЦПК України, ст.ст. 1216-1222, 1233-1236 ЦК України суд, -

в и р і ш и в :

Позов задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, проживаючою за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, ІПН № НОМЕР_1, право власності в порядку спадкування за заповітом після ОСОБА_2, померлого 01.07.2014 року, на 1/2 земельної ділянки з кадастровим номером 7124983000:02:002:0306 площею 0,2845 га, розташовану за адресою: вул. Польова, буд. 50 в с. Дубіївка, Черкаського району, Черкаської області.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Черкаської області через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: ОСОБА_5