ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ
Іменем України
РІШЕННЯ
"13" жовтня 2009 р. справа № 5020-11/155
За позовом: Міністерства оборони Російської Федерації
(119160, м. Москва, вул. Знаменка, буд. 19)
до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
(АДРЕСА_1)
про стягнення неустойки у розмірі 22616,00 грн.,
Суддя Дмитрієв В.Є.
Представники сторін:
позивача - Новіков О.С., довіреність № 45/248 від 10.06.2009, Міністерство оборони Російської Федерації;
відповідача - не з’явився, ФОП ОСОБА_1
СУТЬ СПОРУ:
Міністерство оборони Російської Федерації (далі –позивач) звернулося до господарського суду міста Севастополя з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі – відповідач) про стягнення неустойки у розмірі 22616,00 грн.
Позовні вимоги мотивовані невиконанням відповідачем умов Державних контрактів № 6 від 10.12.2008 та № 21 від 22.12.2008.
Ухвалою суду від 25.08.2009 позовна заява прийнята до розгляду та порушено провадження у справі № 5020-11/155.
У судовому засіданні представник позивача наполягав на задоволенні позовних вимог.
Відповідач не скористався правом, наданим йому статтею 59 Господарського процесуального кодексу України: не надав господарському суду відзив на позовну заяву та документи, що підтверджують заперечення проти позову; явку повноважних представників в судове засідання не забезпечив, про дату, час і місце судового засідання повідомлений своєчасно та належним чином, за адресою, зазначеною у довідці Адресно-довідкового бюро УМВС України в м.Севастополі (а.с.41).
Оскільки до повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб –учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, суд вважає, що примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, які повернуті органами поштового зв’язку з позначками „за закінченням терміну зберігання” можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов’язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.
У зв’язку з викладеним, суд визнав за можливе розглянути справу відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.
Представнику позивача у судовому засіданні роз'яснені його процесуальні права і обов'язки, передбачені статтями 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд –
ВСТАНОВИВ:
10.12.2008 між Міністерством Оборони Російської Федерації в особі командира військової частини № 99764-2 Козаченко В.В., діючого на підставі довіреності командуючого Чорноморським флотом від 11.12.2008 року ВКВ № 746660 (Держзамовник) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Постачальник), було укладено Державний контракт № 6 (далі –Контракт 1) на виконання державного оборонного замовлення по поставкам продовольства Міністерству оборони Російської Федерації (а.с.13-14).
Відповідно до пункту 1.1 Контракту 1, Постачальник зобов’язується поставити і передати у власність Держзамовника продовольство: дріжджі пресовані, які відповідають вимогам ТУ У 16.8-00383320-001-2002, молоко коров’яче ж. 3,2 % в т/п, яке відповідає вимогам ТУ У 15.5025593656-002:2008, пшоно шліфоване, яке відповідає вимогам ГОСТ 572-60 за ціною, в асортименті, кількості, строки, вказані в специфікації (Додаток № 1), яка є невід`ємною частиною даного Контракту.
10.12.2008 було підписано Специфікацію № 1 до Контракту 1, якою було обумовлено найменування продукції, ціну з урахуванням ПДВ, доставки, податків, зборів і інших обов’язкових платежів, обсяг та строки поставки. У специфікації також зазначено, що вантажоотримувачем продукції являється 2054 військовий склад, платником продукції являється військова частина 99764-2 (а.с.15).
Крім того, 22.12.2008 між Міністерством Оборони Російської Федерації в особі командира військової частини № 99764-2 Козаченко В.В., діючого на підставі довіреності командуючого Чорноморським флотом від 11.12.2008 року ВКВ № 746660 (Держзамовник) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Постачальник), було укладено Державний контракт № 21 (далі –Контракт 2) на виконання державного оборонного замовлення по поставкам продовольства Міністерству оборони Російської Федерації (а.с.16-17).
Відповідно до пункту 1.1 Контракту 2, Постачальник зобов’язується поставити і передати у власність Держзамовника продовольство: лавровий лист, який відповідає вимогам ГОСТ 17594-81, за ціною, в асортименті, кількості, строки, вказані в специфікації (Додаток № 1), яка є невід`ємною частиною даного Контракту.
22.12.2008 було підписано Специфікацію № 1 до Контракту 2, якою було обумовлено найменування продукції, ціну з урахуванням ПДВ, доставки, податків, зборів і інших обов’язкових платежів, обсяг та строки поставки. У специфікації також зазначено, що вантажоотримувачем продукції являється 2054 військовий склад, платником продукції являється військова частина 99764-2 (а.с.18).
Пунктами 1.2 Контрактів передбачено, що Держзамовник зобов’язується прийняти поставлену продукцію і своєчасно здійснити її оплату на умовах даного Контракту.
Відповідно до пунктів 1.3 Контрактів, право власності на Продукцію переходить до Держзамовника після оформлення Ватнажоотримувачем акту про прийом матеріалів форми М-7 або акту прийому форми М-4. Акт про прийом оформлюється після надання висновку Центром ветеринарно-санітарної експертизи і лабораторної діагностики Чорноморського флоту (військова частина 87245) про відповідність Продукції ГОСТ, ТУ У.
Крім того, 06.03.2009 позивачем на адресу відповідача було направлено лист вих. № 80/2-265, в якому зазначалось, що станом на 05.05.2009 договірні зобов’язання відповідачем у частині поставки пшона шліфованого не виконані, зазначена продукція не поставлена. У зв’язку з тим, що строк не поставки склав більше ніж 5 днів від погодженого строку, продукція вважається не поставленою. У вказаному листі також повідомляється, що на підставі пунктів 5.1, 5.6 Державного контракту № 10 він вважається розірваним в частині поставки 19,0 тон пшона шліфованого (а.с.21).
Також, 22.01.2009 позивачем на адресу відповідача було направлено лист вих. № 80/2-58, в якому зазначалось, що на підставі пунктів 5.1, 5.6 Державного контракту № 21 він вважається розірваним в частині поставки 280 кг лаврового листа (а.с.19).
Наведені вище обставини стали підставою для звернення позивача з позовом про стягнення з відповідача неустойки у розмірі 18430,00 грн. за Контрактом 1 та у розмірі 4186,00 грн. за Контрактом 2.
Суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно положень статті 193 Господарського кодексу України та статті 526 Цивільного кодексу України зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог–відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини другої статті 713 Цивільного кодексу України, до договору контрактації застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до пунктів 5.1. Контрактів, у випадку невиконання контракту по поставці продукції, або достроковому розірванні контракту відповідач сплачує позивачу неустойку в розмірі 50% від вартості недопоставленої продукції.
На підставі викладеного, 09.02.2009 та 12.05.2009 позивач надіслав відповідачеві претензії №5 та № 17 відповідно, про сплату неустойки, але відповіді не отримав.
Відповідно до пунктів 5.5 Контрактів, у випадку невиконання відповідачем зобов’язань за контрактом позивач має право у односторонньому порядку розірвати його у повному об’ємі або частково (в частині поставці конкретного найменування продукції), письмово про це повідомив. У випадку розірвання даного контракту через невиконання відповідачем зобов’язань позивач має право стягнути з відповідача суму понесеного збитку, яка визначається як різниця між вартість аналогічною партією продукції, яка закупається за новим контрактом та вартістю недопоставленої продукції за розірваним контрактом в повному обсязі або частково контракту.
Згідно зі статтею 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штраф, пеня), яка сплачується у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За твердженням позивача, неустойка складає 18430,00 грн. за Контрактом 1 та 4186,00 грн. за Контрактом 2.
Перевіривши розрахунок позовних вимог у частині стягнення з відповідача 18430,00 грн. за Контрактом 1, суд вважає, що вказаний розрахунок здійснений з урахуванням вимог діючого законодавства, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі.
Проте, судом встановлено, що 22.01.2009 позивачем на адресу відповідача було направлено лист вих. № 80/2-58, в якому зазначалось, що на підставі пунктів 5.1, 5.6 Державного контракту № 21 він вважається розірваним в частині поставки 280 кг лаврового листа (а.с.19), незважаючи на те, що відповідач був зобов’язаний здійснити поставку зазначеної продукції у строк до 30.01.2009.
Статтею 614 Цивільного кодексу України передбачене, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Таким чином, оскільки Державний контракт № 21 від 22.12.2008 у порушення зазначених норм є достроково розірваним в односторонньому порядку з ініціативи позивача, позовні вимоги у частині стягнення з відповідача неустойки у розмірі 4186,00 грн. є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати позивача по сплаті державного мита і витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу при частковому задоволенні позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись статтями 49, 75, 82–85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
В И Р І Ш И В :
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1 ідентифікаційний код НОМЕР_1, р/р НОМЕР_2 у АКБ „Укрсоцбанк” м.Севастополя, МФО 324195) на користь Міністерства оборони Російської Федерації (119160 м. Москва, вул. Знаменка, 19) неустойку у розмірі 18430,00 грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 184,30 грн., а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 192,32 грн., перерахувавши дані суми у Фінансово-економічне управління Чорноморського флоту Російської Федерації на р/р 26006402000830 в СФ ВАТ ВТБ Банк, МФО 384997, код ЄДРПОУ 07928610.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Суддя В.Є. Дмитрієв
Рішення оформлено відповідно до
вимог статті 84 Господарського
процесуального кодексу України
і підписано 15.10.2009
Розсилка:
1. Міністерство оборони Російської Федерації
(119160, м. Москва, вул. Знаменка, буд. 19)
2. представнику позивача - Козаченко В.В.
(АДРЕСА_2)
3. ФОП ОСОБА_1
(АДРЕСА_1)
4. Справа