15.03.2017

Справа № 423/802/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М       У К Р А Ї Н И

15 березня 2017 року                                                                                       м. Попасна

Попаснянський районний суд Луганської області в складі головуючого судді Мазура М.В., при секретарі судового засідання Луговій Н.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за заявою ОСОБА_1, про встановлення факту смерті, заінтересована особа – Попаснянський районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Луганській області,

В И Р І Ш И В :

Заяву ОСОБА_1, про встановлення факту смерті, заінтересована особа – Попаснянський районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Луганській області – задовольнити.

Встановити факт, що має юридичне значення, а саме, що ОСОБА_2, громадянин України, який народився 03.11.1964 року в с.Донецький міста Кіровська Луганської області, був зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1 (раніше – Кіровськ), АДРЕСА_1, фактично на момент смерті проживав за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, помер 15.01.2017 року в м. Голубівка (раніше – Кіровськ) Луганської області внаслідок правосторонньої тотальної гнійної пневмонії.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Луганської області шляхом подання апеляційної скарги через Попаснянський районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення, а для осіб, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні – протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, або у разі подання апеляційної скарги – після розгляду справи апеляційним судом, якщо рішення не скасоване.

Рішення підлягає негайному виконанню, оскарження рішення не зупиняє його виконання.

Відповідно до ч. 3 ст. 209 ЦПК України повний текст рішення буде складено протягом однієї доби.

Суддя                                                                                                        М.В.Мазур

Справа № 423/802/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М       У К Р А Ї Н И

15 березня 2017 року                                                                                       м. Попасна

Попаснянський районний суд Луганської області в складі головуючого судді Мазура М.В., при секретарі судового засідання Луговій Н.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за заявою ОСОБА_1, про встановлення факту смерті, заінтересована особа – Попаснянський районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Луганській області,

В С Т А Н О В И В :

Заявник звернулася до суду з вищеназваною заявою, у якій просила встановити факт смерті 15.01.2017 року її сина ОСОБА_2, громадянина України, який народився 03.11.1964 року в сел. Донецький міста Кіровськ Луганської області. Необхідність встановлення даного факту в судовому порядку обґрунтована тим, що ця особа померла на території, яка є тимчасово окупованою.

У судовому засіданні заявник просила задовольнити заяву та, будучи допитаною в якості свідка, пояснила, що 15.01.2017 року помер її син ОСОБА_1, який на момент смерті проживав з нею за адресою: Луганська область, Попаснянський район, с. Голубівське, вул. Луганська, 71. Він помер від правосторонньої тотальної гнійної пневмонії в лікарні міста Голубівка Луганської області.

Свідок ОСОБА_3 зазначив, що він є сусідом заявниці, яка є матір’ю померлого 15.01.2017 року ОСОБА_2, котрий фактично на момент проживав разом із матір’ю за адресою: Луганська область, Попаснянський район, с. Голубівське, вул. Луганська, 71. Свідок особисто був на похоронах, тому може достовірно підтвердити факт смерті ОСОБА_4

Представник заінтересованої особи в судове засідання не з’явився.

Допитавши заявника, свідка, дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що заяву необхідно задовольнити з огляду на наступне.

Відповідно до п.8 ч.1 ст.256 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.

Згідно з абз. 2 ч.1 ст. 257-1 ЦПК України заява про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути подана родичами померлого або їхніми представниками до суду за межами такої території України.

Факт родинних відносин заявниці із померлим підтверджується свідоцтвом про народження померлого.

Факт смерті ОСОБА_2 на тимчасово окупованій території підтверджується показаннями допитаних в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_1 та ОСОБА_3, а також лікарським свідоцтвом про смерть виданого установою, що розташована на окупованій території, згідно якої ОСОБА_2 помер 15.012017 року внаслідок правосторонньої тотальної гнійної пневмонії.

Оцінюючи лікарське свідоцтво про смерть, суд виходить з того, що смерть особи є юридичним фактом, що має наслідком припинення, зміну та виникнення багатьох правовідносин, а тому має безпосереднє значення для реалізації різними особами своїх прав.

Відповідно до ст.ст. 3, 8, 9 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави, а чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Стосовно окупованих територій у практиці Міжнародного суду ООН сформульовані так звані «намібійські винятки»: документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян. Так, у Консультативному висновку Міжнародного суду ООН від 21 червня 1971 року «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» зазначено, що держави - члени ООН зобов'язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів».

Європейський суд з прав людини послідовно розвиває цей принцип у своїй практиці. Так, якщо у справі «Лоізіду проти Туречиини» (Loizidou v. Turkey, 18.12.1996, §45) ЄСПЛ обмежився коротким посиланням на відповідний пункт названого висновку Міжнародного суду, то у справах «Кіпр проти Туреччини» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016) він приділив значну увагу аналізу цього висновку та подальшої міжнародної практики. При цьому ЄСПЛ констатував, що «Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов'язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим [ЄСПЛ]. Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, §96). Спираючись на сформульований у цій справі підхід, ЄСПЛ у справі «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» наголосив, що «першочерговим завданням для прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони [тобто є окупованою]» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016, §142). При цьому, за логікою Міжнародного суду ООН і ЄСПЛ, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу.

Таким чином, суд вважає за можливе застосувати названі загальні принципи («Намібійські винятки»), сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та Європейського суду з прав людини, в контексті оцінки документів про смерть особи, виданих закладами, що знаходяться на окупованій території, як доказів, оскільки суд розуміє, що можливості збору доказів смерті особи на окупованій території можуть бути істотно обмеженими, у той час як встановлення цього факту має істотне значення для реалізації цілої низки прав людини, включаючи право власності (спадкування), право на повагу до приватного та сімейного життя тощо.

При цьому суд виходить із того, що відомості, зазначені в лікарському свідоцтві про смерть підтверджуються показаннями допитаних в якості свідків ОСОБА_1 та ОСОБА_3, які немає підстав ставити під сумнів з огляду на вік померлого, а також враховуючи той факт, що свідок ОСОБА_1 є матір’ю померлого.

На підставі вищевикладеного, суд вважає факт смерті ОСОБА_2 встановленим.

Таким чином, керуючись ст.ст. 11, 57-64, 212-215, 234, 235, 256, 257-1, 367 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Заяву ОСОБА_1, про встановлення факту смерті, заінтересована особа – Попаснянський районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Луганській області – задовольнити.

Встановити факт, що має юридичне значення, а саме, що ОСОБА_2, громадянин України, який народився 03.11.1964 року в с.Донецький міста Кіровська Луганської області, був зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1 (раніше – Кіровськ), АДРЕСА_1, фактично на момент смерті проживав за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, помер 15.01.2017 року в м. Голубівка (раніше – Кіровськ) Луганської області внаслідок правосторонньої тотальної гнійної пневмонії.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Луганської області шляхом подання апеляційної скарги через Попаснянський районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення, а для осіб, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні – протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, або у разі подання апеляційної скарги – після розгляду справи апеляційним судом, якщо рішення не скасоване.

Рішення підлягає негайному виконанню, оскарження рішення не зупиняє його виконання.

Відповідно до ч. 3 ст. 209 ЦПК України повний текст рішення складено 15.03.2017.

Суддя                                                                                                        М.В.Мазур