ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ
Іменем України
РІШЕННЯ
"15" жовтня 2009 р. | справа № 5020-11/180 |
За позовом: Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради
(99011, м. Севастополь, вул. Луначарського, 5)
до Орендного підприємства непромислових видів побутових послуг „Побутекспрес”
(99011, м. Севастополь, вул. Одеська, 27)
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача:
Севастопольської міської Ради
(99011, м. Севастополь, вул. Леніна, 3)
про спонукання до укладення договору купівлі-продажу комунального майна,
Суддя Дмитрієв В.Є.
Представники сторін:
позивача - не з’явився, Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради,
відповідача - Ул`янов П.Г., довіреність б/н від 15.10.2009, Орендне підприємство непромислових видів побутових послуг „Побутекспрес”,
третьої особи - не з’явився, Севастопольська міська рада.
СУТЬ СПОРУ:
Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради (далі - позивач) звернувся до господарського суду міста Севастополя з позовом до Орендного підприємства непромислових видів побутових послуг „Бытэкспресс” (далі - відповідач) про спонукання до укладення договору купівлі-продажу комунального майна
Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 01.09.2009 позовна заява прийнята до розгляду та порушено провадження у справі № 5020-11/180, залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Севастопольську міську Раду.
Позивач у судовому засіданні 21.09.2009 позовні вимоги підтримай у повному обсязі.
Відповідач у судовому засіданні 15.10.2009 просив у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.
Ухвалою від 15.10.2009 виправлено описку в найменуванні відповідача, зазначивши назву відповідача як „Орендне підприємство непромислових видів побутових послуг „Побутекспрес”.
Розгляд справи відкладався у зв’язку з неявкою представника відповідача у судове засідання.
Представникам сторін у судовому засіданні роз'яснені їхні процесуальні права і обов'язки, передбачені статтями 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши представників сторін, суд, -
ВСТАНОВИВ:
16.08.2004 орендне підприємство непромислових видів побутових послуг „Побутекспрес” звернулось до Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради із заявою про включення нежитлових приміщень, розташованих за адресою: м.Севастополь, вул.Одеська, 27, до переліку об’єктів, які підлягають приватизації (а.с. 9).
Проте, позивачем відмовлено у задоволенні вказаної заяви відповідача з посиланням на рішення Севастопольської міської Ради № 1926 від 15.05.2007 „Про внесення доповнень та змін до рішення Севастопольської міської Ради № 359 від 11.12.2002 „Про затвердження Переліку об’єктів культурної спадщини, соціально значущих для міста (у тому числі не житлових приміщень, займаних ними), які відносяться до комунальної власності, приватизація яких не допускається”, в якому Севастопольська міська Раді признала спірний об’єкт, таким, що не підлягає приватизації.
Рішенням господарського суду міста Севастополя від 26.11.2007 по справі № 20-5/522 за позовом Орендного підприємства непромислових видів побутових послуг „Побутекспрес” до Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради, про визнання незаконними дій Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради, позов задоволений повністю: визнано незаконними дії Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради по розгляду заяви про включення об’єкту – вбудованих не житлових приміщень першого, другого та третього поверхів загальною площею 351,90 кв.м., у трьохповерховому будинку, розташованому за адресою: м. Севастополь, вул. Одеська, 27, до переліку об’єктів, які підлягають приватизації; визнано за Орендним підприємством непромислових видів побутових послуг „Побутекспрес” право на проведення приватизації об’єкту –вбудованих нежитлових приміщень першого, другого та третього поверхів загальною площею 351,90 кв.м., у трьохповерховому будинку, розташованому за адресою: м. Севастополь, вул. Одеська, 27, шляхом викупу; зобов’язано Севастопольську міську Раду розглянути та прийняти рішення про включення об’єкту комунальної власності - вбудованих нежитлових приміщень першого, другого та третього поверху, загальною площею 351,9 кв.м., у триповерховому будинку, розташованому в м.Севастополі за адресою вул. Одеська,27 до переліку об’єктів, що підлягають приватизації; визнано недійсним рішення сесії Севастопольської міської Ради № 359 від 11.12.2002 „Про затвердження Переліку об’єктів культурної спадщини, соціально значущих для міста (у тому числі не житлових приміщень, займаних ними), які відносяться до комунальної власності, приватизація яких не допускається, в частині включення до переліку об’єктів, які не підлягають приватизації - вбудованих нежитлових приміщень першого, другого та третього поверхів загальною площею 351,90 кв.м., у трьохповерховому будинку, розташованому за адресою: м. Севастополь, вул. Одеська, 27; визнано недійсним рішення Севастопольської міської Ради № 1926 від 15.05.2007 „Про внесення доповнень та змін до рішення Севастопольської міської Ради № 359 від 11.12.2002 „Про затвердження Переліку об’єктів культурної спадщини, соціально значущих для міста (у тому числі не житлових приміщень, займаних ними), які відносяться до комунальної власності, приватизація яких не допускається” в частині включення до переліку об’єктів, які не підлягають приватизації, вбудованих нежитлових приміщень першого, другого та третього поверхів загальною площею 351,90 кв.м., у трьохповерховому будинку, розташованому за адресою: м. Севастополь, вул. Одеська, 27.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду України від 21.12.2007 рішення господарського суду міста Севастополя від 26.11.2007 по справі № 20-5/522 залишено без змін.
Рішенням Севастопольської міської Ради № 3882 від 13.03.2008 „Про виконання рішення господарського суду міста Севастополя від 26.11.2007, рішення Севастопольського апеляційного господарського суду від 21.12.2007 по справі № 20-5/522 та внесення змін до рішення Севастопольської міської Ради № 2061 від 12.06.2007 „Про програму оптимізації структури комунального майна та підвищення ефективності його використання на 2007-2010 роки в місті Севастополі” зазначений об’єкт був включений до переліку об’єктів, які підлягають приватизації.
Листом № 3261 від 29.07.2009 позивач надіслав відповідачу пропозицію про укладення договору купівлі-продажу комунального майна, що підтверджується описом вкладення (а.с. 19).
Проте, за твердженням позивача, відповідач ухиляється від укладення вказаного договору, відповіді на пропозицію позивача не надав.
Зазначене стало підставою для звернення позивача до суду із даним позовом.
Суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарських зобов’язань є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.
Згідно з частиною першою статті 179 Господарського кодексу України господарсько-договірними зобов’язаннями є майново-господарські зобов’язання, які виникають між суб’єктами господарювання або між суб’єктами господарювання і не господарюючими суб’єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів. Частиною сьомою статті 179 вказаного Кодексу передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків (частина перша статті 626 Цивільного кодексу України). Договір набирає чинності з моменту його укладення (частина друга статті 631 Цивільного кодексу України).
Частиною першою статті 638 Цивільного кодексу України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Стаття 641 Цивільного кодексу України встановлює, що пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов’язаною у разі її прийняття.
Відповідно до статті 642 Цивільного кодексу України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.
Положення аналогічного змісту містяться й у Господарському кодексі України (частина друга статті 180 Господарського кодексу України). При укладенні господарського договору сторони зобов’язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Крім того, в основу формування договірних зобов’язань відповідно до Господарського кодексу України покладений принцип вільного волевиявлення, відповідно до якого вирішення судом неврегульованих умов, що виникли при укладенні договору, можливо лише за спільною згодою усіх сторін.
Відповідно до Листа Вищого господарського суду України N 01-8/211 від 07.04.2008 року "Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України" суд вправі задовольнити позов про спонукання укласти договір лише в разі, якщо встановить, що існує правовідношення, в силу якого сторони зобов’язані укласти договір, але одна із сторін ухилилася від цього.
Матеріали справи проекту договору із зазначенням істотних умов договору, а саме: предмету договору, порядку оплати, відповідальності сторін за невиконання умов договору, не містять, що свідчить про недосягнення між сторонами згоди з усіх істотних умов.
Відповідно до статті 187 Господарського кодексу України спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов’язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов’язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору. Тобто, у тому випадку, коли договір, що укладається, не ґрунтується на обов’язковому для суб’єкта господарювання державному замовленні або не є обов’язковим для укладання через пряму вказівку закону, спір про спонукання до укладання договору може бути розглянутий господарським судом тільки за взаємною згодою сторін або якщо сторони зв’язані зобов’язанням укласти договір на підставі існуючого між ними попереднього договору.
Суд відхиляє доводи позивача про те, що заява про включення об’єкта до переліку об’єктів, що підлягають приватизації (а.с. 9), фактично є пропозицією укласти договір, оскільки статтею 641 Цивільного кодексу України встановлено, що пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов’язаною у разі її прийняття. Зазначена заява відповідача істотних умов договору купівлі-продажу не містить. Крім того, судом встановлено, що листом № 3261 від 29.07.2009 позивач надіслав відповідачу пропозицію про укладення договору купівлі-продажу комунального майна. Саме вказаний лист позивача суд вважає пропозицією укласти договір (офертою).
Судом також встановлено, що вказаний договір не є обов’язковим для укладання через пряму вказівку закону, попереднього договору між сторонами не існувало, взаємної згоди з цього приводу сторони також не дійшли.
З урахуванням викладеного, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню.
Крім того, суд звертає увагу позивача на те, що відповідно до абзацу 1 пункту 24 Інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-8/482 від 13.08.2008 „Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року” частиною третьою статті 84 ГПК у спорі про спонукання укласти договір у резолютивній частині рішення зазначаються умови, на яких сторони зобов'язані укласти договір, з посиланням на поданий позивачем проект договору.
Проте, проект договору купівлі-продажу позивачем не був доданий як до позовної заяви, так і у процесі подальшого розгляду справи.
Згідно зі статтями 44, 49 Господарського процесуального кодексу України витрати на сплату державного мита та на інформаційне –технічне забезпечення судового процесу покладаються на позивача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 49, 75, 82–85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
В И Р І Ш И В :
У задоволенні позову відмовити повністю.
Суддя В.Є. Дмитрієв
Рішення оформлено відповідно до
вимог статті 84 Господарського
процесуального кодексу України
і підписано 15.10.2009
Розсилка:
1. Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради
(99011, м. Севастополь, вул. Луначарського, 5)
2. ОП непромислових видів побутових послуг „Бытэкспресс”
(99011, м. Севастополь, вул. Одеська, 27)
3. Севастопольська міська Рада
(99011, м. Севастополь, вул. Леніна, 3)
4. Справа