Справа №   2-361/2009р .

РІШЕННЯ

іменем України

        09 жовтня 2009 року                                   смт.Золочів    

       Золочівський районний суд Харківської області у складі:

                      головуючого                                                  судді      Калайда І.С.,

                      при секретареві                                                             Бойко І.О.,

розглянувши  у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Золочівської селищної ради Харківської області про встановлення факту володіння житловим будинком та визнання права на житловий будинок в порядку  спадкування, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася з позовом до Золочівської селищної ради, в якому просить суд  встановити той факт, що житловий будинок з надвірними будівлями, розташовані по АДРЕСА_1, належав ОСОБА_2, а після його смерті – ОСОБА_3, померлому ІНФОРМАЦІЯ_3 року, та встановити факт прийняття нею спадщини після смерті ОСОБА_2 Також просить визнати за нею право власності на дане домоволодіння в порядку спадкування після смерті чоловіка – ОСОБА_2.

Вказала, що в 1938 році її свекром - ОСОБА_2 було побудовано житловий будинок з верандою за адресою: АДРЕСА_1. Після його смерті в даному будинку продовжували проживати її чоловік – ОСОБА_3, з яким 23.02.1950 року вона уклала шлюб, та вона. Протягом їх спільного проживання чоловіком за період з 1970-1989 р.р. побудовано інші господарські будівлі. Після смерті чоловіка – ІНФОРМАЦІЯ_3 року - вона продовжувала проживати в даному будинку, користуватися всіма предметами вжитку, але також нотаріально прийняття спадщини не посвідчила.

На теперішній час, знаходячись в похилому віці, вона вирішила офіційно оформити право власності на дане домоволодіння для того, щоб її спадкоємці мали можливість оформити в послідуючому спадщину, але виявилося, що документи на домоволодіння втрачено.    

          Представник відповідача - Золочівської селищної ради Андрющенко Ю.С. проти позовних вимог ОСОБА_1 не заперечував.

                Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення сторін, суд вважає, що позов  

      підлягає задоволенню.

           Згідно ст. 256 ч. 2 ЦПК України  у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.          

           В судовому засіданні встановлено, що житловий будинок та веранда, розташовані за адресою АДРЕСА_1, побудовані в 1938 році ОСОБА_2 (а.с.13). Після його смерті в даному будинку проживали його син – ОСОБА_3 зі своєю родиною. ІНФОРМАЦІЯ_3 року ОСОБА_3 помер, нотаріально прийняття спадщини після смерті батька не посвідчував, хоча, відповідно до ст. 548 ЦК УРСР (1963 р.), вважається таким, що фактично спадщину прийняв, оскільки постійно проживав в даному будинку, здійснював в подальшому будівництво господарскьих будівель та продовжував користуватися всіма предметами вжитку.

            На даний час встановлено, що документи, що б посвідчували право власності на домоволодіння, втрачено, відновити їх неможливо. З довідки КП „АІБ Золочівського району” від 02.06.2009 року № 65 видно, що правовстановлюючі документи на будинок АДРЕСА_1 відсутні. За заявою ОСОБА_1 від 16.04.2004 року здійснено інвентаризацію даного домоволодіння.

            Відповідно до постанови Ради Міністрів СРСР від 26.08.1948 року „Про порядок застосування Указу ПВР СРСР від 26.08.1948 року” побудовані громадянами на відведених їм земельних ділянках будинки є їх приватною власністю. Таким чином, починаючи з 1948 року громадяни будують житлові будинки в містах, селищах міського типу та в сільській місцевості лише на праві приватної власності.

            Рішенням виконкому Золочівської селищної ради за домоволодінням АДРЕСА_1 рахується земельна ділянка площею 0,15 га, яка надана для будівництва та обслуговування жилого будинку та надвірних будівель (а.с.10).

          Таким чином, суд вважає доведеним факт володіння будинком ОСОБА_2, а після – ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, померлим ІНФОРМАЦІЯ_3 року.  

            Відповідно до пункту 4 перехідних положень ЦК України цей Кодекс застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов”язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності. Таким чином, до відносин, що виникли, необхідно застосовувати положення цивільного законодавства, що діяли на момент смерті ОСОБА_3

           Згідно ст. 529 ЦК УРСР (1963 р.)  спадкоємцями першої черги є в рівних частинах діти та подружжя померлого.

      Спадкоємцями першої черги після смерті ОСОБА_3 є його дружина – ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2 (свідоцтво про одруження серії НОМЕР_1 від 23.03.1950 року, а.с.7).    

           Згідно ст. 548 ЦК УРСР (1963 р.) для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Прийнятою спадщина визнається такою, що належить  спадкоємцеві, з часу її відкриття.

            Відповідно до роз”яснень Пленуму Верховного Суду України „Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення” заява про встановлення факту прийняття спадщини та  місця її  відкриття  може  бути  розглянута  судом  у  порядку  окремого провадження,  якщо орган,  який вчиняє нотаріальні дії,  не вправі видати   заявникові   свідоцтво   про   право  на  спадщину  через відсутність  або  недостатність документів,  що   необхідні   для підтвердження  в  нотаріальному  порядку факту вступу в управління або володіння спадковим майном.

          Оскільки у позивачки були відсутні правовстановлюючі документи на домоволодіння,  з заявою про прийняття спадщини після смерті чоловіка вона не зверталася, хоча, у відповідності зі ст. 549 ч.1 ЦК УРСР (1963 р.),  фактично її прийняла, продовжуючи проживати в будинку, обробляти присадибну ділянку  та користуватися всіма предметами вжитку, підтвердженням чого  є довідка Золочівської селищної ради від 26.09.2008 року (а.с.9).        

            На відшкодування судових витрат позивачка не наполягає.

            Виходячи з вищевказаного, керуючись ст.ст. 209, 213, 214, 215, 256 ч.2 ЦПК України, ст.ст. 529, 548, 549 ЦК УРСР (1963 р.), постановою Ради Міністрів СРСР від 26.08.1948 року „Про порядок застосування Указу ПВР СРСР від 26.08.1948 року”, постановою Пленуму Верховного Суду України „Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення”, -

ВИРІШИВ:

           Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити в повному об”ємі.          

           Встановити факт володіння житловим будинком з надвірними будівлями, розташованими по АДРЕСА_1 Харківської області, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, померлим ІНФОРМАЦІЯ_3 року.

           Встановити факт прийняття спадщини ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, після смерті ОСОБА_3, померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 року.

           Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, в порядку спадкування після смерті ОСОБА_3, померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 року,  право власності на житловий будинок з надвірними будівлями, розташовані по АДРЕСА_1 Харківської області.  

           Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів  апеляційної  скарги  до апеляційної інстанції або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.

  Головуючий: