справа №619/4151/16-ц

провадження №2/619/264/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 березня 2017 року Дергачівський районний суд Харківської області

в складі: головуючого судді - Кононихіної Н.Ю.

за участю секретаря

судового засідання - Мєщан І.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Дергачі

цивільну справу за позовом

ОСОБА_2 до Русько-Лозівської сільської ради Дергачівського району Харківської області, ОСОБА_4 «про визначення додаткового строку для прийняття спадщини»,

встановив

До суду звернувся із позовом ОСОБА_2 до Русько-Лозівської сільської ради Дергачівського району Харківської області, ОСОБА_4 «про визначення додаткового строку для прийняття спадщини». Із матеріалів позову вбачається, що батьком позивача був ОСОБА_5, що підтверджується свідоцтвом про народження серія НОМЕР_1, виданим 10.04.1963 року Черкасько-Лозівською сільською радою Дергачівського району Харківської області.

Батько з 1969 року проживав з ОСОБА_6 як чоловік та дружина.У ОСОБА_6 дітей не було.Позивача вона називала своїм сином, і позивач також проживав з батьком та названою матір'ю по АДРЕСА_1 (офіційна прописка з 30.05.-1997 року по 11.12.2000 року .

ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_5, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2, виданим виконавчим комітетом Черкасько-Лозівської сільської ради Дергачівського району Харківської області за актовим записом № 12.

ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_6.

У жовтні 2016 року до позивача звернулась племінниця ОСОБА_6- відповідач у справі ОСОБА_4 - з проханням відмовитись від спадщини за заповітом, що залишалась після смерті нерідної матері позивача ОСОБА_6

До цього відповідач неодноразово повідомляла ОСОБА_2, що вона - племінниця померлої, а отже є спадкоємцем першої черги за законом, існування заповіту приховала від позивача та ввела його в оману, запевнивши, що померла ОСОБА_6 розпорядилась своїм спадком на користь ОСОБА_4, чому одразу після смерті спадкодавця відповідач і поселила до спадкового будинку свого сина та квартирантів.

Згідно відповіді Русько-Лозівської сільської ради Дергачівського району Харківської області № 02-19/1246 від 01.12.2016 року встановлено, що згідно по господарських книг сільської ради, домоволодіння, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 належить ОСОБА_6, померлій ІНФОРМАЦІЯ_6. На день смерті вона була зареєстрована за вказаною адресою одна.

Згідно відповіді Комунального підприємства технічної інвентаризації « Інвенрос» № 07808-р від 30.11.2016 року житловий будинок з надвірними будівлями в бюро не зареєстрований та право власності на нього не оформлене. Інвентаризація не проводилась.

У зв'язку з тим, що волею спадкодавця було, щоб позивач успадкував все належне їй майно, ОСОБА_2 змушений звернутися з даним позовом до суду про визначення додаткового строку для прийняття спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_6

У судовому засіданні позивач ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_7 підтримали заявлений позов.

У судовому засіданні відповідач ОСОБА_4 та її представник прохали у задоволенні позову відмовити у повному обсязі з наступних причин.

ІНФОРМАЦІЯ_6 померла тітка відповідача - ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка на день смерті була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1. На протязі останніх п'ятнадцяти років ОСОБА_6 мешкала разом зі відповідачем за місцем проживання відповідача за адресою: АДРЕСА_2, оскільки за станом свого здоров'я останній необхідна була будь яка допомога, перш за все - фізична. За час мешкання разом зі тіткою ОСОБА_6 вони разом вели спільне господарство, у них був єдиний спільний бюджет, на який вони купували для себе продукти харчування та сплачували комунальні послуги. Так як будинок ОСОБА_6 знаходиться майже на одному подвір'ї з будинком відповідача, так як раніше за час життя батьків відповідача - це був єдиний батьківський двір тітки ОСОБА_6 та матері відповідача - за будинком ОСОБА_8 доглядала ОСОБА_4 та її син ОСОБА_9, який мешкав разом з ними. Будь-яких інших близьких родичів за життя тітка не мала, рідних дітей у неї не було, цивільний чоловік ОСОБА_5 помер ще ІНФОРМАЦІЯ_5. За час свого сумісного проживання зі своєю тіткою - ОСОБА_6 у них були лише теплі дружні стосунки, остання відносилась до відповідача як до своєї рідної доньки, будь яких сварок чи конфліктів між ними ніколи не було.

За декілька років до смерті тітки ОСОБА_6 стан здоров'я останньої суттєво погіршився, вона майже не рухалась, була прикутою до ліжка, тому відповідачка ретельніше стала за нею доглядати та надавати фізичну допомогу, купувала ліки, годувала її, відносилася до неї як до своєї матері. Ніхто інший окрім відповідача та її сина ОСОБА_6 ніякої фізичної або матеріальної допомоги на протязі останніх років її життя та на протязі останніх п'ятнадцяти років не надавав взагалі. Після смерті ОСОБА_6 відповідач здійснювала її поховання за свої власні кошти на сільському кладовищі у с. Руська Лозова.

За життя тітка набула собі лише житловий будинок, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. На теперішній час у цьому будинку мешкає син відповідача разом зі своєю цивільною дружиною. За будинком після смерті тітки відповідач доглядала разом зі своїм сином, здійснювала ремонт цього будинку. На сьогодні будинок перебуває у гарному житловому та технічно справному стані, допомагає у цьому лише син відповідача.

28.10.2014 року відповідач, дотримуючись вимог ст. 1270 ЦК України, звернулась з відповідною заявою про прийняття спадщини за законом після смерті своєї тітки - ОСОБА_6 до Дергачівської державної нотаріальної контори. Однак, оформити спадщину - житловий будинок, як цього вимагає чинне законодавство на сьогодні ще не встигла, оскільки дуже багато часу та матеріальних коштів забрала у мене онкологічна хвороба та після хворобливий стан .

Відповідно до довідки, наданої Руськолозівською сільською радою Дергачівського району Харківської області, вих. № 02-22/2814 від 19.12.2016 року вказано, що ОСОБА_4, на протязі останніх п'ятнадцяти років мешкала разом зі своєю тіткою - ОСОБА_6, за адресою: АДРЕСА_2. За час проживання вони вели спільне господарство. На протязі останніх двох років до смерті ОСОБА_6, відповідач більш ретельно доглядала останню у зв'язку із суттєвим погіршенням стану здоров'я ОСОБА_6 Після смерті ОСОБА_6 відповідач здійснювала її поховання на сільському кладовищі у с. Руська Лозова за власні кошти.

Вищевказане також підтверджується Актом депутата Руськолозівської сільської ради по виборчому округу № 6 - ОСОБА_21 від 16.12.2016 року.

В судове засідання представник відповідача Русько-Лозівської сільської ради Дергачівського району Харківської області не з'явився, сповіщений по час та дату розгляду справи, надав до судового засідання клопотання про розгляд справи за його відсутності, суд розглядає справу за відсутності представника даного відповідача.

Суд, вислухавши сторони, пояснення свідків, вивчивши матеріали справи вважає, що позов підлягає задоволенню з підстав ст.ст.ст. 1241, 1261, 1268, 1270, 1272 ЦК України, Постановою Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30.05.2008 року « Про судову практику у справах про спадкування».

У судовому засіданні встановлено, що батьком позивача був ОСОБА_5, що підтверджується свідоцтвом про народження серія НОМЕР_1, виданим 10.04.1963 року Черкасько-Лозівською сільською радою Дергачівського району Харківської області, копія якого додається до позову .

Сторони також не оспорювали, що з 1969 року ОСОБА_5 проживав з ОСОБА_6 як чоловік та дружина у цивільному шлюбі.

У ОСОБА_6 дітей не було.Сім'я ОСОБА_5, ОСОБА_6 та двох синів ОСОБА_5 від першого шлюбу - ОСОБА_2 та ОСОБА_11 постійно проживала та була зареєстрована у будинку по АДРЕСА_1 (офіційна прописка позивача з 30.05.1997 року по 11.12.2000 року.

Згідно відповіді Русько-Лозівської сільської ради Дергачівського району Харківської області № 02-19/1246 від 01.12.2016 року встановлено, що згідно по господарських книг сільської ради, домоволодіння, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 належить ОСОБА_6, померлій ІНФОРМАЦІЯ_6. На день смерті вона була зареєстрована за вказаною адресою одна.

Згідно відповіді Комунального підприємства технічної інвентаризації « Інвенрос» № 07808-р від 30.11.2016 року житловий будинок з надвірними будівлями в бюро не зареєстрований та право власності на нього не оформлене. Інвентаризація не проводилась.

ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_5, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2, виданим виконавчим комітетом Черкасько-Лозівської сільської ради Дергачівського району Харківської області за актовим записом № 12.

ІНФОРМАЦІЯ_6 померла ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, згідно інформаційної довідки із Спадкового реєстру від 07.12.2016 року, яка на день смерті була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1.

Після смерті ОСОБА_6 відкрилась спадщина у вигляді житлового будинку з надвірними будівлями, розташованим по АДРЕСА_1.

Заповітом від 15.10.2002 року, посвідченого Русько-Лозівською сільською радою Дергачівського району Харківської області, все майно ОСОБА_6 - де б воно не знаходилося та з чого б воно не складалося - спадкодавець ОСОБА_6 заповіла ОСОБА_2.

Однак, позивач ОСОБА_2 не звернувся протягом 6-ти місяців після смерті спадкодавця до державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини за заповітом.

28.10.2014 року відповідач ОСОБА_4 звернулась із заявою про прийняття спадщини за законом після смерті своєї тітки - ОСОБА_6 до Дергачівської державної нотаріальної контори. Однак, оформити спадщину - житловий будинок, як цього вимагає чинне законодавство на сьогодні ще не змогла.

Факт того, що відповідач ОСОБА_4 є племінницею тітки ОСОБА_6 підтверджується її свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 від 06.04.1962 року; свідоцтвом про одруження її батьків серії НОМЕР_4 від 03.11.1954 року; свідоцтвом про народження її матері - ОСОБА_27, ІНФОРМАЦІЯ_3, НОМЕР_5 від 05.06.1924 року; свідоцтвом про народження її тітки - ОСОБА_6 серії НОМЕР_6 від 04.05.1941 року; свідоцтвом про розірвання шлюбу між ОСОБА_4 та її чоловіком серії НОМЕР_7 від 08.02.2000 року; Витягом з державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб щодо підтвердження дошлюбного прізвища серії АКЕ 182967 від 22.10.2014 року.

У судовому засіданні суд з'ясовував питання щодо визначення ОСОБА_2 додаткового строку для прийняття спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_6, яка настала ІНФОРМАЦІЯ_6, та встановлення поважності причин пропуску строку з боку ОСОБА_2 для звернення в органи нотаріату для прийняття спадщини.

Згідно ст.1272 ЦК України, за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30.05.2008 року « Про судову практику у справах про спадкування» особа, яка не прийняла спадщину в установлений законом строк, може звернутися до суду з позовною заявою про визначення додаткового строку для прийняття спадщини відповідно до ч.З ст.1272 ЦК України.

П.24 вищевказаної постанови: «Суди відкривають провадження в такій справі у разі а також у разі відсутності інших спадкоємців, які б могли дати таку письмову згоду на подання заяви до нотаріальної контори про прийняття спадщини. Відповідачами у такій справі є спадкоємці, які прийняли спадщину. При відсутності інших спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадкоємців, які б могли дати таку письмову згоду на подання заяви до нотаріальної контори про прийняття спадщини. Відповідачами у такій справі є спадкоємці, які прийняли спадщину. При відсутності інших спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття відповідачами є територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

Відповідно до Листа Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 24-753/0/4-13 від 16.05.2013 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» зазначається, що при вирішенні справ про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини слід також враховувати, що додатковий строк визначається у разі, якщо суд визнає причини пропуску строку для прийняття спадщини поважними. У зазначеній категорії справ є обов'язковим обґрунтування в мотивувальній частині судового рішення поважності причин пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини. Суди переважно правильно вирішують питання поважності причин пропуску зазначеного строку та визнають поважними: іривалу хворобу, перебування спадкоємця тривалий час за межами України, ідиування покарання в місцях позбавлення волі, перебування на строковій військовій службі у Збройних Силах України. Судом не можуть бути визнані поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна, похилий вік, непрацездатність, незнання про існування заповіту, встановлення судом факту, що має юридичне значення для прийняття спадщини (наприклад встановлення факту проживання однією сім'єю), невизначеність між спадкоємцями хто буде приймати спадщину, відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, несприятливі погодні умови.

У судовому засіданні свідки ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19 підтвердили, що на протязі останніх п'ятнадцяти років ОСОБА_6 ніколи не мешкала разом із ОСОБА_4 за місцем проживання відповідача за адресою: АДРЕСА_2, оскільки завжди проживала одна та вела окреме господарство у будинку по АДРЕСА_1. За станом здоров'я ОСОБА_6 необхідна була фізична допомога, яку надавали їй соціальні працівники, рідні, син ОСОБА_2 З кінця серпня 2014 року ОСОБА_6 не підіймалась, так як зламала ногу.

ОСОБА_4 із своїм сином ОСОБА_9 ніколи не мешкала разом з тіткою ОСОБА_6, вони разом не вели спільне господарство, у них ніколи не було єдиного спільного бюджету, продукти харчування та комунальні послуги за свій рахунок придбала і сплачувала ОСОБА_6 за допомогою соціальних працівників, родичів - у тому числі ОСОБА_4, яким вона надавала гроші із своєї пенсії для свого утримання та допомоги. При цьому ОСОБА_2 допомагав ОСОБА_6 проводити ремонт будинку, придбав та вставляв пластикові вікна, ставив огорожу, двері виконував інші важкі роботи по будинку у тому числі за свій рахунок, тому що працював будівельником за наймом. У той же час ОСОБА_4 10.01.2014 року була звільнена з заводу «Хартрон», хворіла на онкологічне захворювання.

У ОСОБА_6 було багато близьких родичів - декілька рідних сестер, її племінниці, з яких на теперішній час залишилася живою сестра ОСОБА_20, що теж проживає у с. Руська Лозова Дергачівського району Харківської області, але спадок після смерті сестри не прийняла. Всі вони приходили до ОСОБА_6, постійно навідували її, допомагали фізично і матеріально, тобто померла не була забутою, недоглянутою та поодинокою, в неї була велика сім'я.

Для допомоги собі по господарству ОСОБА_6 найняла ОСОБА_4 за 1000 гр. щомісячно, які гроші їй акуратно і сплачувала.

За життя ОСОБА_6 говорила близьким родичам, які провідували та допомагали їй, що відносно будинку склала заповіт на ім'я ОСОБА_2, якого вважала своїм сином.

У той же час після смерті ОСОБА_6 ОСОБА_4 розповсюдила серед родичів інформацію, що вона єдиний законний спадкоємець після смерті тітки, яка їй «віддала» спадковий будинок, приховала інформацію про заповіт померлої, хоча знайшла його в будинку після смерті спадкодавця та у момент вселення у будинок свого сина. У тому числі ОСОБА_4 ввела в оману і позивача ОСОБА_2, якому пояснила, що названа мати не любила його, тому і не залишила йому спадку, інформацію про заповіт скрила.

Але після звернення відповідача ОСОБА_4 до Дергачівської державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини, нотаріус пояснила їй, що для того, щоб вона оформила спадщину на житловий будинок у повному обсязі, необхідно щоб ОСОБА_2 написав відмову від прийняття спадщини на її користь (із заперечень по справі з боку ОСОБА_4.). Тобто вже в 2014 році відповідач знала про заповіт померлої, але приховала ці факти від інших спадкоємців.

Тому інші спадкоємці за законом і спадкоємець за заповітом ОСОБА_2, не знаючи дійсних обставин, будучи введеними в оману з боку ОСОБА_4 - не звернулися в установлений законом строк для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_6

У жовтні 2016 року ОСОБА_4 була змушена зізнатись ОСОБА_2 в наявності заповіту померлої на його ім'я, так як нотаріус відмовився оформлювати права на спадок в порядку черги за законом.

Крім того, у ОСОБА_6 на поховання було відкладено 20000 грн., на які ОСОБА_4 і поховала її, бо в самої ОСОБА_4 ніяких грошей для поховання тітки не було, вона не працювала довгий час, хворіла на наслідки онкологічного захворювання, погано себе почувала, з 2014 року не працювала.

Але після смерті тітки ОСОБА_6 відповідач ОСОБА_4, ввівши в оману родичів і спадкоємців за законом та спадкоємця за заповітом ОСОБА_2, не порадившись із ними, зайняла самовільно спадковий будинок померлої та вселила у будинок тітки свого сина, у будинку також проживали і квартиранти, які за користування будинком сплачували гроші ОСОБА_4, яка не оформила своїх прав власності на спірний будинок.

У судовому засіданні свідок ОСОБА_18 пояснила коротко : «На поминах померлої ОСОБА_4 всім сказала, що баба ОСОБА_6 заповіла все майно їй, а ОСОБА_2 це почув і не порушив волю померлої матері».

У судовому засіданні відповідач ОСОБА_4 не надала жодного доказу на підтвердження сумісного проживання з спадкодавцем ОСОБА_6, жодного доказу на підтвердження ведення з померлою тіткою сумісного господарства, поховання ОСОБА_6 за рахунок ОСОБА_4, догляду померлої за свої кошти, наявності у відповідача таких коштів.

У той же час ОСОБА_2 надав квитанції та чеки для придбання будівельних матеріалів для ремонту будинку по АДРЕСА_1, де проживала його названа мати ОСОБА_6

У цій частині суд перевірив акт від 16.12.2016 року, наданий депутатом Русько-Лозівської сільської ради Дергачівського району Харківської області ОСОБА_21, викликавши його до суду. Допитаний у якості свідка ОСОБА_21, попереджений про кримінальну відповідальність - пояснив, що при складанні вказаного документу не перевіряв ніяких документів, помилково склав акт про те, що ОСОБА_4 п'ятнадцять років доглядала за своєю поодинокою тіткою ОСОБА_6, у якої нібито не було ніяких родичів, а затим за свій рахунок її поховала, що у них з померлою склалося сумісне господарство. Свідок пояснив, що склав фактично неправдивий акт, будучи введеним в оману ОСОБА_4, власними неправильними здогадками і висновками та неперевіреними поясненнями сусідів ОСОБА_4 Додатково свідок пояснив, що не знає та не з'ясовував - як саме доглядала ОСОБА_4 померлого спадкодавця ОСОБА_6, чим хворіла померла, скільки часу вона була хворою чи прикутою до ліжка, чи необхідна була їй стороння допомога, чи були у померлої близькі родичі. Фактично ОСОБА_4 при складанні акту прохала, щоб будинок спадкодавця «залишився» їй, відносно ОСОБА_2 свідок одержав рекомендації від секретаря сільської ради не складати ніяких актів, хоча той звертався з цього приводу до сільської ради. Чому ОСОБА_2 пропустив строк прийняття спадщини за заповітом - свідок взагалі не перевірив.

Тому суд критично відноситься до такого документу, як акт від 16.12.2016 року, наданий депутатом Русько-Лозівської сільської ради Дергачівського району Харківської області ОСОБА_21, та вважає даний документ не об'єктивним та не обґрунтованим.

Також суд критично відноситься до довідки від 19.12.2016 року, видану сільським головою ОСОБА_22 та секретарем виконкому Русько-Лозівської сільської ради ОСОБА_23, ураховуючи відносини секретаря виконкому та депутата ОСОБА_21, який показав, що секретар сільської ради давала йому вказівки не надавати ніяких документів та актів ОСОБА_2 у зв'язку із смертю ОСОБА_6, тобто порушила порядок об'єктивності при розгляді справи.

Свідок ОСОБА_24, ОСОБА_25, підтвердили у судовому засіданні, що ОСОБА_6 проживала сама у будинку по АДРЕСА_1. Дійсно, ОСОБА_4 допомагала їй у господарстві, тому що ОСОБА_6 у перший раз зламала ногу та пересувалася на милицях, стала постільною хворою десь за дві неділі до смерті. Для допомоги ОСОБА_6 по господарству навідували соціальні працівники, ОСОБА_4 проживала окремо від спадкодавця. Свідки взагалі не знають депутата ОСОБА_21 Свідки не змогли надати відомості - за які кошти поховали ОСОБА_6, чи склала вона заповіт на розпорядження майном після смерті. Однак, свідок ОСОБА_25 показала, що ОСОБА_4 все переживала, що не змогла скласти заповіт на своє ім'я за життя ОСОБА_6 Для поховання ОСОБА_6 у ОСОБА_4 своїх коштів не було, бо всі гроші вона витрачала на лікування від онкозахворювання.

Свідок ОСОБА_26 у судовому засіданні пояснив, що був сільським головою с. Руська Лозова, коли у вересні 2014 року померла ОСОБА_6 Всі документи на поховання, а також гроші для поховання ОСОБА_6 передали ОСОБА_4, яка сповістила сільську раду, що саме вона доглядає ОСОБА_6 та веде з нею сумісно господарство, інших родичів про це не питали та не сповіщали. ОСОБА_2 не був сповіщений, що померлою відносно нього складено заповіт на все майно померлої, яке на день смерті їй належало.

Тому суд вважає, що у ОСОБА_2, який є спадкоємцем за заповітом після смерті ОСОБА_6, що настала ІНФОРМАЦІЯ_6 - наявні поважні причини для пропуску строку для подання заяви до органів нотаріату про прийняття спадщини, а саме - спадкоємець за законом ОСОБА_4, діючи в своїх інтересах, ввела його в оману та умисно приховала наявність заповіту померлої ОСОБА_6 на ім'я ОСОБА_2

Але у жовтні 2016 року за відмови нотаріуса в оформленні спадкових прав у порядку черги за законом на ім'я ОСОБА_4 - змушена була визнати наявність заповіту та зізнатись ОСОБА_2 в неможливості оформлення спадку за відсутності його відмови від спадку за заповітом. ОСОБА_2 від спадку за заповітом не вважає необхідним відмовлятися.

Тому суд задовольняє позов ОСОБА_2 до Русько-Лозівської сільської ради Дергачівського району Харківської області, ОСОБА_4 «про визначення додаткового строку для прийняття спадщини» у повному обсязі, вважаючи причини пропуску строку для прийняття спадщини поважними, та надає ОСОБА_2 додатковий строк у розмірі трьох місяців для прийняття спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_6, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_6.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 209, 212-216, 218 ЦПК України, суд -

вирішив

Позов ОСОБА_2 до Русько-Лозівської сільської ради Дергачівського району Харківської області, ОСОБА_4 «про визначення додаткового строку для прийняття спадщини» - задовольнити у повному обсязі,

надати ОСОБА_2 додатковий строк у розмірі трьох місяців для прийняття спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_6, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_6.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Н. Ю. Кононихіна