Головуючий у 1 інстанції - Очеретяний Є.В. категорія – ч.2 ст.121 КК України
Доповідач – Коструба Г.І. справа № 11-159
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
15 липня 2009 року
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Тернопільської області у складі :
головуючого Декайла П.В.
суддів Коструби Г.І., Стадника О.Б.
з участю прокурора Бурлаки Г.В.
захисника ОСОБА_1 .
засудженого ОСОБА_2 .
розглянула у відкритому судовому засіданні у м.Тернополі кримінальну справу за апеляціями засудженого ОСОБА_2 . та ст. помічника прокурора м.Тернополя на вирок Тернопільського міськрайсуду від 27 квітня 2009 року, яким
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 року
народження, уродженець ІНФОРМАЦІЯ_2 , з середньою освітою, не працює, гр. України, одружений, судимий: 1/ вироком Тернопільського районного суду від 30 липня 1993 р.за ч.1 ст.81 КК України на 3 роки позбавлення волі з відбуванням покарання у ВТК загального режиму із конфіскацією всього належного йому майна. Звільнений 25 листопада 1994 р. постановою начальника Копичинецької ВК Тернопільської обл. № 112 від 21 листопада 1994 р. на підставі ст.4 Указу Президента України “ Про амністію”від 18 серпня 1994 р. 2/ вироком Тернопільського міського суду від 12 травня 1996 р. за ст.17- ч.3 ст.81, ч.1 ст.89, ст.208, ст. 42 КК України на 4 роки позбавлення волі з відбуванням покарання у ВТК суворого режиму з конфіскацією всього належного йому майна. Звільнений 1 лютого 2000 р. по відбуттю строку покарання. 3/ вироком Тернопільського районного суду від 4 січня 2001 р. за ч.2 ст. 196 -1 КК України на 1 рік 6 міс позбавлення волі з відбуванням покарання у ВТК суворого режиму. Звільнений 18 вересня 2001 р. за постановою Сарненського районного суду Рівненської обл. від 17 вересня 2001 р. в зв”язку з декриміналізацією вчиненого злочину. 4/ вироком Тернопільського районного суду від 3 березня 2003 р. за ч.3 ст.185 КК України на 5 років 2 міс позбавлення волі . Звільнений 27 грудня 2005 р. постановою Червоногвардійського районного суду м. Макіївки Донецької обл. від 23 грудня 2005 р. умовно- достроково на невідбутий строк 1 рік 2 міс 24 дні відповідно до вимог ст. 81 КК України
засуджений за ч.2 ст.121 КК України на 9 років позбавлення волі.
Згідно вироку суду, 6 жовтня 2008 р. біля 01 год. ОСОБА_2 .,перебуваючи в стадії алкогольного сп”яніння в квартирі АДРЕСА_1 , з метою заподіяння потерпілій ОСОБА_3 . тяжких тілесних ушкоджень на грунті особистих неприязних стосунків вступив з нею в конфлікт , в процесі якого наніс їй удар кулаком в нижню частину грудної клітки, а після цього — удар ногою в верхню ділянку живота. Коли ОСОБА_3 . відхилилася назад , наніс їй ще удар зверху ногою в живіт. В результаті дій ОСОБА_2 . ОСОБА_3 . відповідно до висновку експерта було спричинено тілесні ушкодження у вигляді закритої травми живота з повним поперечним розривом підшлункової залози, ушкодженням великоі сальникової сумки , масивним крововиливом у товщу брижі поперечно-ободової кишки та клітковини правої половини заочеревинного простору; закриту травму грудей з повним поперечним переломом двох правих та одного лівого ребер без ушкодження плеври, які стосовно живих осіб кваліфікуються як тяжкі тілесні ушкодження, від чого насупила смерть ОСОБА_3 .
В апеляції та доповненні до неї засуджений ОСОБА_2 . просить вирок суду скасувати і справу провадженням закрити за відсутністю в його діях складу злочину. Вважає, що його обвинувачення побудоване на його ж первинних показаннях, які слідство здобуло під фізичним та психологічним тиском щодо нього. В судовому засіданні єдиний свідок обвинувачення ОСОБА_4 . , який давав пояснення проти нього , в подальшому їх поміняв і зазначив , що він не бачив , як останнім наносились удари потерпілій. Однак суд в основу вироку поклав визнавальні пояснення свідка, які він дав на досудовому слідстві , хоча вони є непослідовними і неправдивими, про що ствердив сам ОСОБА_4 ., зазначивши , що також давав ці показання під тиском працівників міліції, а тому вони не відповідають дійсності. Тим більше , ОСОБА_4 . під час вказаних подій був в стані сильного алкогольного сп”яніння, про що сам зізнався. Тому його пояснення слід оцінювати критично. Фактично , свідок не бачив і не міг бачити , як і ким наносились удари загиблій.
Нічого не говорила про те, що їй були нанесені побої ,і сама потерпіла медичним працівникам , які приїхали на виклик в зв”язку з її скаргами на болі в області живота.
Відносини між ними завжди були нормальні, але це також не стало предметом дослідження органом досудового слідства, як і його пояснення щодо тиску зі сторони працівників міліції на нього з метою отримати визнавальні показання. Фактично прокурорська перевірка була зведена лише до відбирання від останніх пояснень , де вони вказували про свою непричетність до отримання доказів його вини незаконними методами.
Не стала предметом дослідження і та обставина , що за показаннями ряду свідків потерпіла тривалий час знаходилась на сходовій площадці і її міг нанести тілесні ушкодження будь-хто.
Відповідно до цього зазначені докази носять поверхневий характер і їх явно недостатньо для визнання його винним та засудження .
Ст. помічник прокурора м.Тернополя в своїй апеляції просить скасувати вирок міськрайсуду та постановити новий вирок , яким засудити ОСОБА_2 . за ч.2 ст.121 КК України на 10 років позбавлення волі, оскільки при призначенні покарання засудженому суд не врахував вимог п. 3 ч.1, ч.2 ст.65 КК України, в якій йдеться про те, що покарання призначається з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного і призначене покарання має бути необхідне та достатнє для виправлення особи, що вчинила злочин, та попередження нових злочинів.
Оскільки ОСОБА_2 . вчинив тяжкий злочин , неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності, однак не розкаявся , а знову вчинив умисний злочин , він є суспільно небезпечною людиною, а тому призначене судом покарання не відповідає ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого внаслідок м”якості.
Заслухавши суддю - доповідача, міркування прокурора, який просить скасувати вирок за м”якістю призначеного судом покарання і постановити новий вирок ,засудивши ОСОБА_2 . на 10 років позбавлення волі , засудженого та його захисника , які підтримали апеляцію і просять вирок суду скасувати, а справу провадженням закрити за відсутністю в діях засудженого складу злочину, ознайомившись з матеріалами справи та доводами апеляцій, колегія судів вважає, що апеляції до задоволення не підлягають з наступних мотивів.
Винність ОСОБА_2 . у вчиненому злочині, передбаченому ч. 2 ст.121 КК України, підтверджується зібраними у справі доказами, яким суд дав у вироку належну оцінку.
Так, винність ОСОБА_2 . стверджується його показаннями , даними на досудовому слідстві, показаннями потерпілого , свідків та іншими доказами ,дослідженими і належним чином оціненими судом.
Доводи в апеляції ОСОБА_2 ., яку підтримав його захисник , про те , що за ч.2 ст.121 КК України його засуджено необгрунтовано , є безпідставними і спростовуються слідуючими доказами.
Під час досудового слідства , будучи допитаним в якості підозрюваного 7 жовтня 2008 р., тобто на другий день після смерті потерпілої /т.1 а.с. 127/, ОСОБА_2 . фактично свою вину визнав і пояснив , що з тещею в нього з часу одруження на ОСОБА_5 . склались неприязні стосунки : періодично між ними виникали сварки , які могли перерости у бійку.
5 жовтня 2008 р. теща перебувала в нетверезому стані і протягом майже цілої доби стогнала і кричала . В кінцевому рахунку йому це набридло і він десь біля 2-3 год ночі 6 жовтня 2008 р. наніс їй декілька ударів, в тому числі і ногою в живіт , щоб вона заспокоїлась, після чого пішов спати. Як і потерпіла , також знаходився в стані алкогольного сп”яніння.
Під ранок ОСОБА_3 . стало гірше . До неї була викликана швидка допомога , але прибулі медпрацівники через нетривалий проміжок часу констатували смерть.
Про те , що побої наносив саме він , ОСОБА_2 . ствердив і в явці з повинною /т.1 а.с. 45/, яку написав власноручно , в день скоєння злочину, уточнивши в долученому до неї поясненні , що , перебуваючи у збудженому стані , викликаному поведінкою тещі , 5 жовтня 2008 р. з усієї сили наніс їй ногою декілька ударів в область живота, який до ранку роздувся , в зв”язку з чим була викликана швидка допомога / т.1 а.с. 46-48/.
Допитаний в якості потерпілого ОСОБА_6 . пояснив в судовому засіданні , що після смерті батька в 1997 році мати , залишившись без роботи, почала випивати , що не подобалось їхньому зятю , ОСОБА_2 . , який її неодноразово ображав з цього приводу. Оскільки він жив окремо , то не раз , приїзджаючи додому , бачив матір з синцями . Вона йому нічого не пояснювала , хоча він здогадувався , що це робота ОСОБА_2 . та намагався поговорити з останнім, але ОСОБА_2 . все заперечував. 6 жовтня 2008 р. йому стало відомо , що мати померла.
Свідок ОСОБА_4 . на досудовому слідстві також заявляв , що мати була побита на його очах засудженим , який наносив їй удари в область живота та нижню частину грудей руками і ногами / т.1 а.с. 73-77/. Свої показання він підтвердив при проведенні очної ставки з ОСОБА_2 . 15 жовтня 2008 р /т.1 а.с.148-150/, де уточнив , що ОСОБА_2 . наніс два удари потерпілій в область живота рукою та ногою , а потім ,коли вона вже лягла, — ще один удар ногою в живіт. Зупинити його не намагався , оскільки боявся. Побив засуджений мати тому, що вона була в стані алкогольного сп”яніння , щось вигукувала , а йому це не подобалось.
В судовому засіданні цей свідок змінив свої показання ,заявивши , що ОСОБА_2 . потерпілу не бив , а на слідстві говорив протилежне , оскільки його до цього примусив слідчий ОСОБА_7 . В той же час , після виклику слідчого в судове засідання, ОСОБА_4 . на запитання прокурора відповів, що слідчий ОСОБА_7 . ніякого тиску на нього не чинив.
Таким чином , суд правильно прийшов до висновку , що цей свідок правдиві показання давав саме на досудовому слідстві , в тому числі і під час проведення очних ставок з підозрюваним в присутності захисника засудженого, оскільки вони є послідовними , відповідають іншим здобутим по справі доказам, і підставно поклав їх в основу обвинувального вироку, а показання ,дані ним в судовому засіданні , є лише намаганням допомогти ОСОБА_2 . , який є чоловіком його рідної сестри , уникнути кримінальної відповідальності.
Аналогічно , не відповідають дійсності і пояснення засудженого про те, що він також давав визнавальні показання під примусом працівників міліції. Так , після виклику в судове засідання і допиту в якості свідка оперуповноваженого відділу кримінального розшуку Тернопільського МВ УМВС України ОСОБА_8 . , якій першим відбирав пояснення від підозрюваного та склав протокол його явки з повинною і якому ОСОБА_2 . розказав про обставини побиття потерпілої, засуджений визнав, що ніякого примусу зі сторони цього працівника міліції відносно нього не було. Відповідно , даний свідок в судовому засіданні пояснив, що підозрюваний добровільно розказав про обставини справи, фактично визнавши свою вину у вчиненому, і написав явку з повинною.
Зазначені твердження засудженого та його захисника щодо застосування насильства відносно останнього спростовуються і проведеною прокуратурою м.Тернополя перевіркою , за наслідками якої 9 листопада 2008 р. відмовлено в порушенні кримінальної справи за даним фактом і це її рішення ніким не оспорювалось.
Винність засудженого стверджується також:
• протоколом відтворення обстановки та обставин події з застосуванням відеозйомки з підозрюваним ОСОБА_2 . та додатками до нього від 8 жовтня 2008 р., яке відбулося в присутності спеціаліста -лікаря ,і з якого вбачається , що внаслідок неприязних відносин, які склалися між ОСОБА_2 . та потерпілою , засуджений наніс останній два удари ногою в живіт / т.1 а.с. 158-161/;
• протоколом відтворення обстановки та обставин події з застосуванням відеозйомки із свідком ОСОБА_4 . та додатками до нього від 15 жовтня 2008 р., з якого вбачається , що показання свідка щодо вчинення злочину саме засудженим, а також щодо механізму спричинення тілесних ушкоджень знайшли своє повне підтвердження при проведенні даної слідчої дії /т.1 а.с. 162 -165/;
• протоколом огляду місця події від 7 жовтня 2008 р. / т.1 а.с. 8-16/ з фототаблицею до нього , в ході якого оглянуто квартиру АДРЕСА_1 , де було вчинено злочин та вилучено речові докази ;
• висновком судово-медичної експертизи № 798-759 від 5 листопада 2008 р. / т.1 а.с. 169 -174/, згідно якого смерть гр. ОСОБА_3 . настала від закритої травми живота з масивним розривом підшлункової залози , що призвело до масивної внутрішньо-черевної кровотечі та різкого обезкровлювання організму. Характер ушкодження підшлункової залози , локалізація цього ушкодження проекційно хребетному стовпу у поєднанні з властивостями переломів нижніх ребер в сукупності вказують , що в даному випадку мала місце дія травмуючого предмета в напрямку спереду до заду , з місцем прикладання сили на межі нижньої третини грудей та верхньої третини живота із послідуючим розчавленням /розривом/ підшлункової залози між двома площинами — хребетним стовпом та поверхнею травмуючого предмета.
Зазначене цілком узгоджується з показаннями підозрюваного ОСОБА_2 . та свідка ОСОБА_4 . , даних під час відтворення обстановки та обставин події. Встановлення у гр. ОСОБА_3 . травми живота за ознакою небезпеки для життя у момент її спричинення стосовно живих осіб кваліфікується як тяжке тілесне ушкодження .
Матеріалами справи з достовірністю доведено також те , що ОСОБА_2 . неодноразово застосовував до потерпілої насильство , про що ствердили свідки ОСОБА_9 ., ОСОБА_10 ., ОСОБА_11 . / т.1 а.с. 82-89, 110-111/. Відповідно ,їхніми показаннями спростовуються пояснення засудженого про нормальні відносини між ним та ОСОБА_3 . , які дотично свідчать про наявні мотиви вчиненого ним злочину.
З урахуванням наведених доказів колегія суддів вважає, що винність засудженого ОСОБА_2 . у вчиненні злочину , передбаченого ч.2 ст.121 КК України, доведена і його дії кваліфіковані вірно.
Покарання ОСОБА_2 . призначене справедливе , у відповідності з вимогами ст.ст. 65-67 КК України, буде необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження вчинення ним нових злочинів. Суд врахував тяжкість вчиненого злочину , особу підсудного , те, що злочин вчинено в стані алкогольного сп”яніння і правильно дійшов висновку про призначення покарання у вигляді 9 років позбавлення волі.
Таким чином , коллегія суддів не вбачає підстав для скасування вироку за відсутністю в діях ОСОБА_2 . складу злочину , а також за м”якістю призначеного покарання.
Керуючись ст.ст .365 , 366 КПК України , колегія суддів
У Х В А Л И Л А:
Апеляційні скарги засудженого ОСОБА_2 . та ст. помічника прокурора м.Тернополя залишити без задоволення , а вирок Тернопільського міськрайсуду від 27 квітня 2009 року відносно ОСОБА_2 — без змін.
Головуючий — підпис
Судді — 2-ва підписи
З оригіналом згідно:
Суддя апеляційного суду
Тернопільської області Г.І. Коструба