ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
"06" жовтня 2009 р. | Справа № 02/137-38 |
за позовом Відкритого акціонерного товариства “Експериментально-механічний завод “Металіст”, м. Київ
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Вест Ойл Груп”, м. Луцьк
про стягнення 600 770,67 грн.
Суддя Костюк С.В.
ПРЕДСТАВНИКИ:
від позивача: Братаніч Ю.О. - представник, дов. № 477 від 16.09.09р.
від відповідача: Ємчик Р.І. –представник, дов. № 673 від 01.10.2009р.
Права та обов’язки представникам сторін роз’яснені відповідно до ст.20,22 ГПК України.
Заява про відвід судді та технічний запис судового процесу не поступало.
За згодою учасників судового процесу в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Суть спору: Позивач - Відкрите акціонерне товариство “Експериментально-механічний завод “Металіст” ставив вимогу стягнути з відповідача 600 770,67 грн., з них 4776236,02 грн. заборгованості за товар по договору від 03.01.2008р., 51294,03 грн. нарахувань від інфляції, 7983,73 грн. –3% річних, 63869,89 грн. пені за прострочку платежу.
Заявою від 06.10.2009р. позивач зменшив розмір позовних вимог та просить стягнути з відповідача 400770,67 грн. в зв’язку з тим, що позивачем вимоги на суму 200 000 грн. задоволено після подання позовної заяви.
Відповідач подав клопотання про відкладення розгляду справи для надання можливості та часу для укладення узгодженої мирової угоди, про що заперечує представник позивача.
Також представником відповідача подано клопотання про витребування у позивача доказів про направлення відповідачеві повідомлення про готовність продукції. Суд вважає дані клопотання необґрунтованими, метою їх подачі є затягування розгляду справи, а тому відмовляє в їх задоволені.
З матеріалів справи, пояснень представників сторін вбачається наступне.
03.01.2008р. між Відкритим акціонерним товариством “Експериментально-механічний завод “Металіст” (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Вест Ойл Груп” (Замовник) було укладено договір про виготовлення та поставку за № 01-МК від 03.01.2008р., відповідно до якого позивач зобов’язався виготовити та поставити Замовнику металоконструкції модульних автозаправних станцій, а відповідач прийняти їх та своєчасно оплатити.
Кількість, ціна, номенклатура та додаткові умови погоджувалися сторонами у специфікаціях за № 11-15 до договору.(а.с. 21-35).
Відпуск продукції проводився по видаткових накладних з посиланням на договір від 03.01.2008р. Так, за період з 26.05. по 31.10.2008р. відповідачу було відпущено продукції на загальну суму 5527741,90 грн.
Оплата отриманої продукції проведена станом на 19.02.2009р. в сумі 5350118,88 грн., заборгованість становила 477623,02 грн., яку позивач просив стягнути з відповідача згідно позовної заяви.
Водночас згідно довідки взаєморозрахунків, долученої до заяви про зменшення позовних вимог вбачається, що в період з 11.08. по 21.09.2009р. відповідачем відповідно до банківських виписок було перераховано ще 150 000 грн., тому станом на 06.10.2009р. сума боргу за продукцію становить 327623,02 грн.
Згідно ст. 193 Господарського кодексу України, ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Порушенням зобов’язанням відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).
За нормами ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив зобов’язання, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до п.4.2 договору від 03.01.2008р. № 01-МК розрахунок за продукцію здійснюється в розмірі 50% авансовий платіж та 50% доплачується не пізніше як протягом десяти банківських днів від дня отримання повідомлення про готовість продукції згідно виставленого розрахунку –фактури.
Згідно положень п.1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаро –розпорядчих документів на нього якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений строк оплати товару.
В видаткових накладних на відпущення продукції в графі умови продажу вказано «передплата».
Частина 2 ст.625 Цивільного кодексу України зобов’язує боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно розрахунку позивача інфляційні та 3% річних нараховані з грудня 2008р. по квітень 2009р. в розмірі 51294,03 грн. та 7983,73 грн.
Пунктом 10.3 договору передбачена пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від загальної суми заборгованості за кожен день прострочення.
Сума пені нарахованої позивачем за період з 27.10.2008р. по липень 2008р. становить 63869,89 грн.
Враховуючи те, що на день розгляду спору (06.10.2009р.) відповідачем частково погашена заборгованість в сумі 150 000 грн. до стягнення підлягає 327623,02 грн., провадження на сума 150 000 грн. підлягає припиненню, інфляційні та 3 % річних нараховані з врахуванням строку виникнення заборгованості, а тому підлягають стягненню з відповідача відповідно в сумі 51294,03 грн. та 7983,73 грн. нарахована пеня в сумі 63869,89 грн. за прострочку платежу з врахуванням вимог ч.6 ст.232 Господарського кодексу України підлягає стягненню згідно перерахунку позивача в сумі 35067,74 грн., в решті суми 28 802,15 грн. слід відмовити.
Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по оплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу підлягають стягненню з відповідача пропорційно задоволених вимог та з врахуванням того, що сума 150 000 грн. погашена після порушення провадження у справі.
Керуючись ст.193, 232 Господарського кодексу України, ст.ст. 526,610, 612, 625, 692 Цивільного кодексу України та ст.ст. 33, 43, п.1.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-
в и р і ш и в :
1. Позов задоволити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Вест Ойл Груп” (43010,м. Луцьк, вул. Кременецька, 38, р/р 26008015221 в КБ«Західінкомбанк»м. Луцьк, МФО 303484, код ЄДРПОУ 34524327) в користь Відкритого акціонерного товариства “Експериментально-механічний завод “Металіст”(04655, м. Київ, вул. Лебединська,4, р/р 2600900560419 в ПКБ «Правекс Банк», МФО 321983, код ЄДРПОУ 05309512) 421968,52 грн. з них 327623,02 грн. заборгованості, 51294,03 грн. інфляційних, 7983,73 грн. - 3% річних, 35067,74 грн. пені, а також витрати по оплаті держмита в сумі 5719,69 грн. та. витрати по оплаті за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 112,34 грн..
3. Припинити провадження у справі на суму 150 000 грн.
4. Відмовити в позові на суму 28802,15 грн.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Суддя С.В.Костюк
Дата підписання
повного тексту рішення 13.10.2009р.