ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 березня 2017 року Справа № 910/9806/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Самусенко С.С. - головуючого,

Владимиренко С.В.,

Малетича М.М.,

розглянувши касаційні скарги1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Київоблгаз Збут", 2. Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз"

на рішення та постановугосподарського суду міста Києва від 05.09.2016 Київського апеляційного господарського суду від 12.12.2016

у справі№ 910/9806/16

господарського судуміста Києва

за позовомПублічного акціонерного товариства "Укртрансгаз"

доТовариства з обмеженою відповідальністю "Київоблгаз Збут"

простягнення 61 969 201 грн.15 коп.,

за участю представників:

від позивача: Сорохан Д.М.від відповідача: Волощук П.Ю.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 20.02.2017 касаційні скарги ТОВ "Київоблгаз Збут" та ПАТ "Укртрансгаз" у справі №910/9806/16 прийнято до провадження у складі колегії суддів: Самусенко С.С. - головуючий, Малетича М.М., Плюшка І.А. у відповідності до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.02.2017 та протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 14.02.2017.

Ухвалою від 06.03.2017 касаційні скарги ТОВ "Київоблгаз Збут" та ПАТ "Укртрансгаз" у справі №910/9806/16 прийнято до провадження у складі колегії суддів: Самусенко С.С. - головуючий, Малетича М.М., Владимиренко С.В. у зв`язку із перебуванням судді Плюшка І.А. на лікарняному у відповідності до протоколів автоматичної зміни складу колегії суддів та передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 03.03.2017.

В судовому засіданні 07.03.2017 Вищим господарським судом України оголошено перерву до 14 год. 15 хв. 14.03.2017 в порядку ст.77 ГПК України.

1. Зміст позовних вимог та стислий виклад підстав подання позову

ПАТ "Укртрансгаз" звернулося до господарського суду із позовом до ТОВ "Київоблгаз Збут" про стягнення, з урахуванням уточнень, 49901331,72 грн. основного боргу за надані за договором на транспортування природного газу магістральними трубопроводами №1506000171/Н020 від 01.07.2015 послуги, 5 239 645,44 грн. пені, 511 936,56 грн. інфляційних втрат, 373 296,91 грн. 3% річних та 5 942 990,52 грн. та 7 % штрафу.

2. Стислий виклад суті рішення місцевого та постанови апеляційного господарських судів та мотиви їх прийняття

Рішенням господарського суду міста Києва від 05.09.2016 (суддя: Грєхова О.А.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.12.2016 (судді: Калатай Н.Ф. - головуючий, Баранець О.М., Ткаченко Б.О.), у справі №910/9806/16 позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 25 523 180,99 грн. основного боргу, 3 700 561,10 грн. пені, 266 814 грн. 3 % річних, 511 936,56 грн. інфляційних втрат, провадження у справі в частині стягнення основного боргу в сумі 24 378 150,73 грн. припинено, в решті позову відмовлено.

Судові рішення в частині задоволення позовних вимог про стягнення основного боргу ґрунтуються на тому, що матеріалами справи підтверджено факт наявності у відповідача на момент звернення позивача до господарського суду з цим позовом заборгованості за спірним договором в сумі 49 901 331,72 грн.

Проте під час розгляду справи в суді першої інстанції частину з вказаних коштів, а саме 24 378 150,73 грн., відповідачем сплачено, з огляду на що стягується з відповідача на користь позивача 25 523 180,99 грн.

Провадження у справі в частині стягнення основного боргу в сумі 24 378 150,73 грн. припиняється згідно п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України.

Суди зазначили, що відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 №20 "Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій" між Головним управлінням Державної казначейської служби України у Київській області, Департаментом фінансів Київської облдержадміністрації, позивачем, відповідачем і НАК "Нафтогаз України" укладено Спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків, зокрема: №1959/у від 18.09.2015; №2119/у від 16.10.2015; №2533/у від 20.11.2015; №2972/у від 18.12.2015; №72/у від 19.01.2016; №696/у від 19.02.2016; №1017/у від 18.03.2016; №1603/у від 20.05.2016; №1790/у від 21.06.2016, якими сторони фактично змінили порядок і строк проведення розрахунків за транспортування природного газу, а відтак нарахування пені, 3% річних та збитків від інфляції на послуги, які були оплачені згідно таких протокольних рішень, не ґрунтується на приписах чинного законодавства.

Частково задовольняючи позовні вимоги про стягнення пені, 3% річних та збитків від інфляції, суди послалися як на викладені вище обставини, а саме на те, що спільними протокольними рішеннями про організацію взаєморозрахунків сторони фактично змінили порядок і строк проведення розрахунків за транспортування природного газу, так і на те, що позивачем неправильно визначено початок періоду заборгованості. За приписами ч.5 ст.254 ЦК України, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день. Позивачем при здійсненні розрахунку не враховано, що у 2016 році 366 днів, а не 365.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про стягнення штрафу, суди виходили із того, що вказані позовні вимоги ґрунтуються на приписах ч.2 ст.231 ГК України, проте вказана норма закону не передбачає нарахування штрафу за прострочення виконання грошового зобов`язання, а відтак, до спірних правовідносин застосована бути не може.

3. Підстави, з яких оскаржено судові рішення господарських судів ТОВ "Київоблгаз Збут"

ТОВ "Київоблгаз Збут", не погоджуючись із судовими рішеннями, звернулося до ВГСУ із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст.ст. 525, 526, 530, 625 ЦК України, ст.193 ГК України, ст.ст. 27, 32, 43 ГПК України, просить їх скасувати, прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Судами не взято до уваги постанову Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 №20 "Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій". Сума основного боргу у розмірі 25 523 180,99 грн. підлягає компенсації за рахунок коштів державного бюджету згідно Спільних протокольних рішень між Головним управлінням Державної казначейської служби України у Київській області, Департаментом фінансів Київської облдержадміністрації, позивачем, відповідачем і НАК "Нафтогаз України".

Факт підписання Спільних протокольних рішень позивачем та відповідачем вказує, що строки виконання грошових зобов`язань, які виникли на підставі договору, змінились.

Саме тому підстави для стягнення сум основного боргу, а відповідно і нарахованих за прострочення його оплати пені, 3% річних та інфляційних втрат відсутні.

Аналогічна правова позиція міститься у постановах Верховного Суду України від 09.09.2014, 23.09.2015, 11.11.2015.

4. Підстави, з яких оскаржено судові рішення господарських судів ПАТ "Укртрансгаз"

ПАТ "Укртрансгаз", не погоджуючись із судовими рішеннями в частині відмови у задоволенні позову про стягнення 1 539 084,34 грн. пені, 106 482,35 грн. 3% річних, 5 942 990,52 грн. штрафу, звернулося до ВГСУ із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст.ст. 526, 651, 536, 625 ЦК України, ст. 231 ГК України, просить їх скасувати в зазначеній частині, прийняти в цій частині нове рішення про задоволення позову. В іншій частині просить залишити судові рішення без змін.

Скаржник вказує, що підписання Спільних протокольних рішень жодним чином не змінює порядок і строки виконання зобов`язань за договором від 01.07.2015.

Угод щодо зменшення чи скасування передбачених договором санкцій, 3% річних та штрафу відповідні протокольні рішення не містять.

5. Доводи, викладені у відзиві на касаційну скаргу

ТОВ "Київоблгаз Збут" у відзиві на касаційну скаргу ПАТ "Укртрансгаз" вважає її невмотивованою.

6. Обставини справи, встановлені господарськими судами попередніх інстанцій

01.07.2015 ПАТ "Укртрансгаз" як газотранспортне підприємство та ТОВ "Київоблгаз Збут" як замовник уклали договір на транспортування природного газу магістральними трубопроводами №1506000171/Н020, відповідно до умов якого ПАТ "Укртрансгаз" зобов`язується надати ТОВ "Київоблгаз Збут" послуги з транспортування магістральними трубопроводами природного газу замовника від пунктів приймання-передачі газу в магістральні трубопроводи до пунктів призначення - газорозподільних станцій (далі ГРС), а замовник зобов`язується внести плату за надані послуги з транспортування природного газу магістральними трубопроводами в розмірі, у строки та порядку, передбачені умовами договору.

Згідно п.3.1 договору послуги з транспортування газу оформлюються позивачем та відповідачем актами наданих послуг з транспортування газу магістральними трубопроводами.

Відповідно до п.3.2 договору акти наданих послуг з транспортування газу магістральними трубопроводами є підставою для проведення остаточних розрахунків відповідача з позивачем.

Згідно п.5.5 договору оплата вартості послуг за транспортування газу здійснюється відповідачем (крім гарантованого постачальника) шляхом перерахування грошових коштів на рахунок позивача на умовах 100 відсотків попередньої оплати за десять днів до початку місяця, у якому буде здійснюватися транспортування газу. Відповідач самостійно визначає розмір суми платежу попередньої оплати як добуток тарифу та планового обсягу газу на відповідний місяць. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться відповідачем до двадцятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів.

Пунктом 7.3 договору встановлено, що у разі порушення відповідачем строків оплати, передбачених розділом 5 договору, із відповідача стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

На виконання умов договору позивач у період з липня 2015 року по квітень 2016 року включно надав відповідачу послуги з транспортування магістральними трубопроводами природного газу на загальну суму 236645514,57 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи належним чином засвідченими копіями актів наданих послуг з транспортування газу магістральними трубопроводами №07-15-1506000171/Н020 від 31.07.2015, №08-15-1506000171/Н020 від 31.08.2015, №09-15-1506000171/Н020 від 30.09.2015, №10-15-1506000171/Н020 від 31.10.2015, №11-15-1506000171/Н020 від 30.11.2015, №12-15-1506000171/Н020 від 31.12.2015, №01-16-1506000171/Н020 від 31.01.2016, №02-16-1506000171/Н020 від 29.02.2016, №03-16-1506000171/Н020 від 31.03.2016 та №04-16-1506000171/Н020 від 30.04.2016. Всі вказані акти, окрім останнього підписані повноважними представниками сторін та скріплені їх печатками.

Отримані послуги відповідачем оплачено частково, з огляду на що станом на дату звернення позивача до суду з цим позовом заборгованість за такі послуги становила 49 901 331,72 грн.

З доданого позивачем до позовної заяви розрахунку встановлено, що вказана заборгованість складає оплату вартості послуг, наданих у березні (30 065 105,92 грн.) та квітні (8 159 454,08 грн.) 2016 року, та частину послуг, наданих у лютому 2016 року (заборгованість 11 676 771,72 грн. із загальної вартості послуг 32 532 728,59 грн.).

Під час розгляду справи в суді першої інстанції відповідачем оплачено послуги в сумі 24 378 150,73 грн.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що між Головним управлінням Державної казначейської служби України у Київській області, Департаментом фінансів Київської облдержадміністрації, позивачем, відповідачем та НАК "Нафтогаз України" укладено Спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання за рахунок коштів загального фонду держбюджету, предметом яких є організація проведення сторонами взаєморозрахунку відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 №20 "Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій" (далі постанова КМУ №20 від 11.01.2005): №1959/у від 18.09.2015; №2119/у від 16.10.2015; №2533/у від 20.11.2015; №2972/у від 18.12.2015; №72/у від 19.01.2016; №696/у від 19.02.2016; №1017/у від 18.03.2016; №1603/у від 20.05.2016; №1790/у від 21.06.2016, згідно з якими сторонами були проведені взаєморозрахунки (а.с. 117-164 т.1), якими сторони фактично змінили порядок і строк проведення розрахунків за транспортування природного газу, а відтак, нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат за порушення умов договору на послуги, які були оплачені згідно з такими протокольними рішеннями, не ґрунтується на приписах чинного законодавства.

7. Норми права, на які звертається увага при вирішенні спору

Згідно ч.1 ст.901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, передбачені договором або законом.

Згідно п.1 ч.2 ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

8. Норми права та мотиви, з яких виходить касаційна інстанція при прийнятті постанови

Відповідно до вимог статті 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.

Пунктом 4.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" визначено, що припинення провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв'язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи.

Згідно пункту 1-1 частини першої статті 80 ГПК припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.

Суд першої інстанції правомірно припинив провадження у справі в частині стягнення основного боргу в сумі 24 378 150,73 грн. з підстав п.п.1-1 ст.80 ГПК України, згідно з яким господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Також суди правильно визначили, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 7% штрафу в сумі 5 942 990,52 грн. є такими, що не ґрунтуються на вимогах закону. Штрафні санкції, передбачені абзацом третім частини другої статті 231 ГК України, застосовуються за допущене прострочення виконання лише не грошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товару, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких й вираховується у відсотковому відношенні їх розмір. Тому рішення суду першої інстанції та постанову апеляційної інстанції в частині відмови позивачу у цих вимогах належить залишити без змін.

В решті судові рішення є суперечливими і передчасними.

Так, відповідно до ст.7 ГК України відносини у сфері господарювання регулюються Конституцією України, цим Кодексом, законами України, нормативно-правовими актами інших органів державної влади та місцевого самоврядування, а також іншими нормативними актами.

Згідно ст.12 Господарського кодексу України держава для реалізації економічної політики, виконання цільових економічних та інших програм і програм економічного та соціального розвитку застосовує різноманітні засоби і механізми регулювання господарської діяльності. Зокрема, засобами регулюючого впливу держави на діяльність суб`єктів господарювання є регулювання цін і тарифів; надання інвестиційних, податкових та інших пільг; надання дотацій, компенсацій, цільових інновацій та субсидій. Умови, обсяги, сфери та порядок застосування окремих видів засобів державного регулювання господарської діяльності визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами, а також програмами економічного і соціального розвитку. Встановлення та скасування пільг і переваг у господарській діяльності окремих категорій суб`єктів господарювання здійснюється відповідно до цього Кодексу та інших законів.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між Головним управлінням Державної казначейської служби України у Київській області, Департаментом фінансів Київської облдержадміністрації, ПАТ "Укртрансгаз", ТОВ "Київоблгаз Збут" та НАК "Нафтогаз України" укладено Спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання за рахунок коштів загального фонду держбюджету.

За механізмом взаємних розрахунків між підприємствами паливно-енергетичного комплексу, визначеним Порядком перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам та надання пільг, субсидій та компенсацій, затвердженим Постановою КМУ №20 від 11.01.2005, держава забезпечує відшкодування частини витрат підприємств ПЕК, пов`язаних з газопостачанням населення, яке використовує субсидії та має пільги з оплати комунальних послуг, а саме - витрат на придбання природного газу, його транспортування магістральними та переміщення розподільчими газопроводами.

Фактично, визнаючи неможливість розрахунків у цій частині підприємствами ПЕК, держава, приймаючи відповідні нормативно-правові акти, змінює цим самим характер регулювання відповідних правовідносин, що склались між сторонами на підставі укладених між ними договорів.

Тобто, правовідносини щодо проведення розрахунків між сторонами в цій частині зазнають імперативного регулюючого впливу держави шляхом прийняття, зокрема, Закону України "Про житлово-комунальні послуги", Закону про державний бюджет на відповідний рік, нормами яких передбачено виділення субвенцій на фінансування пільг та субсидій, та інших законодавчих актів, на виконання яких, у свою чергу, було прийнято підзаконні нормативні акти і, зокрема, Постанову КМУ №20 від 11.01.2005.

Незалежно від того, що правовідносини між сторонами виникли на підставі господарського договору, грошові зобов`язання між сторонами договору в частині, яку держава компенсує за рахунок коштів державного бюджету, регулюються відповідними нормами законодавства, застосування та чинність яких не залежить від того, чи передбачили сторони у договорі відповідні умови.

Оформлення та підписання в конкретному випадку Спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків слід вважати елементами оформлення розрахунків за рахунок коштів субвенцій з державного бюджету, процедурою реалізації права.

Предметом наведених Спільних протокольних рішень є організація проведення сторонами взаєморозрахунку відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 №20 "Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій".

Суди зазначили, що відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 №20 "Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій" між Головним управлінням Державної казначейської служби України у Київській області, Департаментом фінансів Київської облдержадміністрації, позивачем, відповідачем і НАК "Нафтогаз України" укладено Спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків, якими сторони фактично змінили порядок і строк проведення розрахунків за транспортування природного газу, а відтак нарахування пені, 3% річних та збитків від інфляції на послуги, які були оплачені згідно таких протокольних рішень, не ґрунтується на приписах чинного законодавства.

Однак, суди не дослідили в повній мірі, як за вказаних обставин змінились строки виконання всіх грошових зобов`язань, які виникли на підставі договору, і як це впливає на розрахунки за транспортування природного газу, а відтак, на нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат.

За ч.2 ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Згідно ч.1 ст.47 Господарського процесуального кодексу України судове рішення приймається суддею за результатами обговорення усіх обставин справи.

Відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом; ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. За приписами процесуального законодавства рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного законодавства, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права.

9. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Колегія суддів Вищого господарського суду України, заслухавши суддю-доповідача, представників позивача та відповідача, обговоривши доводи касаційних скарг та перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права господарськими судами попередніх інстанцій, з урахуванням передбачених законодавством меж перегляду справи в касаційній інстанції дійшла висновку, що у касаційній скарзі ПАТ "Укртрансгаз" слід відмовити, а касаційна скарга ТОВ "Київоблгаз Збут" підлягає задоволенню частково.

Колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що оскаржувані рішення та постанова судів попередніх інстанцій прийнято у вищенаведеній частині із неповним з`ясуванням обставин, які мають значення для справи та з недотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим є правові підстави для часткового задоволення касаційної скарги ТОВ "Київоблгаз Збут".

Оскільки передбачені процесуальним законом межі перегляду справи не дають касаційній інстанції права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, рішення та постанова у цій справі підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд в скасованій частині.

При новому розгляді цієї справи місцевому господарському суду слід взяти до уваги вищевикладене, повно та об`єктивно дослідити всі обставини справи, перевірити підстави позову, правову природу заявлених у позовній заяві сум, при визначенні обсягу грошових зобов`язань, суд повинен виходити з величини компенсації, яку буде перераховано за рахунок державного бюджету, в залежності від встановленого прийняти законне, мотивоване і справедливе рішення.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ПАТ "Укртрансгаз" залишити без задоволення.

Касаційну скаргу ТОВ "Київоблгаз Збут" задовольнити частково.

Рішення господарського суду міста Києва від 05.09.2016 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.12.2016 у справі №910/9806/16 в частині стягнення з ТОВ "Київоблгаз Збут" 25 523 180,99 грн. основного боргу, 3 700 561,10 грн. пені, 266 814 грн. 3 % річних, 511 936,56 грн. інфляційних втрат скасувати. Справу в цій частині повернути на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

В решті рішення та постанову залишити без змін.

Головуючий суддя С. Самусенко

Судді: С. Владимиренко

М. Малетич