Справа №1-65/2009 р.

18 червня 2009р.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

    18  червня 2009року

    Радивилівський районний суд Рівненської області

    в складі:

    головуючого                Кохно В.І.

    при секретарі              Краєвської Г.П.

    за участю прокурора Дейнеки Р.М.

    розглянувши у попередньому судовому засіданні в залі в місті Радивилів справу по обвинуваченню ОСОБА_1, 01.01.1944року народження, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_1 та мешканця ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, одруженого, на утриманні неповнолітніх дітей не має, працюючого підприємцем, раніше не судимого за ст.172 ч.1 КК України,

встановив:

    ОСОБА_1 12.04.2002року зареєстрований Радивилівською районною державною адміністрацією як фізична особа – підприємець, якому ДПІ в Радивилівському районі надано право на здійснення роздрібної торгівлі продовольчими товарами, являється службовою особою, оскільки наділений організаційно-розпорядчими та господарськими обов’язками по використанню праці найманих працівників, веденю бухгалтерського обліку, нарахуванні та виплаті заробітної плати найманим працівникам.

    Підприємець ОСОБА_1 використовував в магазині «Мрія» м.Радивилів Рівненської області , з 2003 року до  2009року, близько шести місяців протягом кожного з цих років, під час здійснення роздрібної торгівлі продовольчими товарами, найману працю  працівника – ОСОБА_2. Використовуючи найману працю вказаного працівника всупереч ст.ст.21, 24, 24 (1) КЗпП України не уклав з останнім трудовий договір у письмовій формі та відповідно не зареєстрував в Радивилівському районному центрі зайнятості, згідно наказу Міністерства праці та соціальної політики України від 08.06.2001 року №260 «Про затвердження форми трудового договору між працівникам та фізичної особою», а також не сплачує внески до загальнообов’язкових фондів, що призвело до не зарахування для ОСОБА_2 за період з 2003 року до 2009року трудового стажу. ОСОБА_1 порушено ст.ст.253, 255 КЗпП України, оскільки вказаний найманий працівник не забезпеченний всіма видами соціального страхування до того часу, поки між ними та роботодавцем не будуть юридично оформлені трудові відносини.

    В судовому засіданні ОСОБА_1 винним себе визнав повністю, щиро розкаяюється, підтвердив обставини вчинення злочину, викладені в обвинувальному висновку. Просить кримінальну справу відносно нього закрити.

    Суд вислухавши пояснення підсудного, думку прокурора, дослідивши матеріали кримінальної справи прийшов до висновку, що злочин мав місце і скоїв його ОСОБА_1.

    Органи досудового слідства вірно кваліфікували злочинні дії ОСОБА_3 за ч.1 ст.172 КК України, як грубе порушення законодавства про працю.

    Суд враховує, що ОСОБА_1 скоїв злочин невеликої тяжкості відповідно до ст.12 КК України, щиро розкаявся в скоєному злочині, вперше притягається до кримінальної відповідальності,  позитивно характеризується, а тому за таких обставин у суду є усі підстави, щоб кримінальну справу відносно нього закрити за дійовим каяттям.

    Керуючись ст.45 КК України, ст.ст.7-1, 248 КПК України, суд

постановив:

    ОСОБА_1 звільнити від кримінальної відповідальності за ст.172 ч.1 КК України у зв’язку з дійовим каяттям.

    Міру запобіжного заходу обрану відносно ОСОБА_1, підписку про невиїзд – скасувати.

    Справу провадженням закрити.

    Постанова може бути оскаржена до апеляційного суду Рівненської області протягом 7 діб через Радивилівський районний.

    Головуючий:                                                 В.І.Кохно