Справа №22 -2118|09 Головуючий у 1 інстанції Панасюк І.В. Категорія 45,47 Доповідач Кривохижа В. І.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 вересня 2009 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах
апеляційного суду Кіровоградської області в складі:
Головуючої: Кривохижі В.І.
Суддів: Бубличенко В.П.
Сукач Т.О. при секретарі Дімановій Н.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Гайворонського районного суду від 24 липня 2009 року, -
ВСТАНОВИЛА:
У червні 2009 року ОСОБА_2 звернулась в суд з позовом до ОСОБА_1 про зміну розміру аліментів.
Зазначала, що перебувала у зареєстрованому шлюбі з відповідачем до 17 травня 2004 року, від якого мають сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, який проживає біля неї і знаходиться на її утриманні.
Згідно рішення цього ж суду від 25 травня 2006 року з відповідача стягнуто аліменти на утримання дитини в розмірі 1/4 частини заробітку. Оскільки на даний час вона знаходиться у тяжкому матеріальному становищі і не в змозі сама забезпечувати сина, а коштів, які сплачує відповідач, недостатньо для належного утримання та виховання дитини, відповідно до ст.192 СК України, вона і просила стягнути аліменти у збільшеному розмірі 450 грн. щомісячно.
Рішенням Гайворонського районного суду від 24 липня 2009 року позов задоволений частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача на утримання дитини аліменти в розмірі 350 грн. щомісячно до її повноліття, тобто до 26 січня 2014 року, відкликавши виконавчий лист за рішенням цього ж суду від 25 травня 2006 року про стягнення з відповідача аліментів у розмірі 1/4 частини.
Суд дійшов висновку, що відповідач тривалий час не має легального місця роботи, а отже існують підстави для зміни визначеного судом розміру аліментів, оскільки змінилось матеріальне положення відповідача.
В апеляційній скарзі відповідач ставить питання про скасування рішення суду з направленням справи на новий розгляд через порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зазначає, зокрема, що його матеріальне становище змінилось, але суд не вказав в який бік та не поцікавився матеріальним становищем позивача.
Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що рішення суду підлягає скасуванню з таких підстав.
Статтями 10, 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з»ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ч.1 ст. 192 СК України, п.23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров»я когось із них.
Судом встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, від якого мають сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, на утримання якого рішенням цього ж суду від 25 травня 2006 року стягнуто аліменти у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку щомісячно, але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку (а.с.4-6).
Збільшуючи розмір стягнутих за судовим рішенням аліментів, суд виходив з того, що змінилось матеріальне положення відповідача, який тривалий час не має легального місця роботи.
Проте, колегія суддів не може погодитися з цим висновком суду.
Із наявної у матеріалах справи копії трудової книжки відповідача вбачається, що він мав постійне місце роботи до 31 березня 2006 року, після чого з 14 квітня 2006 року по 8 квітня 2007 року перебував на обліку в центрі зайнятості з виплатою допомоги по безробіттю (а.с.14).
Із довідки Уманського міського відділу ДВС Уманського МРУЮ від 18 червня 2009 року вбачається, що відповідач станом на 15 червня 2009 року має борг по сплаті аліментів у розмірі 1 331 грн. 70 коп. (а.с.11).
Згідно копії свідоцтва про народження він має сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 народження (а.с.15).
Із наданої до апеляційного суду копії трудової книжки та довідки відділу освіти Христинівської районної державної адміністрації Черкаської області №396 від 23 вересня 2009 року вбачається, що відповідач з 1 вересня 2009 року працює учителем і заробітна плата складає 518 грн. (а.с.46-47).
Зазначені докази не свідчать про покращення матеріального стану відповідача, а доказів щодо тяжкого матеріального становища позивача чи його погіршення суду не надано.
Тобто, в судовому засіданні заявлені позивачем вимоги не доведені, а інші посилання щодо нелегального місця роботи відповідача не ґрунтуються на доказах.
За таких умов у суду першої інстанції при розгляді справи не було передбачених законом підстав для задоволення позовних вимог.
Враховуючи, що висновки суду не відповідають обставинам справи, неправильно застосовані норми матеріального права, колегія суддів вважає можливим відповідно до ст.309 ЦПК України скасувати рішення і ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313,314, 316 ЦПК України, колегія суддів,-
ВИРІШИЛА:
Рішення Гайворонського районного суду від 24 липня 2009 року скасувати.
У задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про зміну розміру аліментів відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене до Верховного Суду України протягом двох місяців.
Головуюча:
Судді: