ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.10.2009 року                                    Справа №  9/113

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:  судді  Науменка І.М.,–доповідача

суддів: Білецької Л.М., Голяшкіна О.В.,

при секретарі судового засідання: Прокопець Т.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Мельник Вікторія Валентинівна,

           довіреність №317/1/юр від 01.10.09, представник.

Представник відповідача у судове засідання не з’явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином.

розглянувши апеляційну скаргу закритого акціонерного товариства “Агродар”,м.Кіровоград, на рішення господарського суду Кіровоградської області від 03.09.2009р. у справі №9/113

за позовом        товариства з обмеженою відповідальністю “Логістика і склад”, м.Київ

до                          закритого акціонерного товариства “Агродар”,м.Кіровоград

про                     стягнення 168 251,89 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 03.09.2009р.                  (суддя Шевчук О.Б.) у справі №9/113 позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю “Логістика і склад”, м.Київ, задоволено повністю.

З відповідача, закритого акціонерного товариства “Агродар”, м.Кіровоград, на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Логістика і склад”, м.Київ, стягнуто 130 579,06 грн. основного боргу, 20 227,91 грн. інфляційних збитків, 17 444,92 грн. пені, 1 842,52 грн. державного мита та 315,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погодившись з зазначеним рішенням, скаржник звернувся до Дніпропетровського апеляційного господарського суду зі скаргою, в якій називає останнє таким, що прийнято за умов неповного з’ясування обставин, що мають значення для вирішення спору, у зв’язку з чим просить дане рішення скасувати та прийняти нове, повністю відмовивши в задоволенні позовних вимог.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Як видно із матеріалів справи, 07.05.2008р. між сторонами був укладений договір поставки №067/04, за умовами якого Постачальник (позивач у справі) зобов’язався своєчасно поставити та змонтувати товар (обладнання) у кількості та асортименті, згідно договору, а, Покупець (відповідач у справі), в свою чергу, зобов’язався дану продукцію прийняти та оплатити у передбачений договором строк./а.с.10-22/.

На виконання своїх зобов’язань за зазначеним вище договором, позивач поставив відповідачеві три металеві стелажні системи та здійснив їх монтаж на складі відповідача по Бережинському шосе, 5А, с.Бережинка Кіровоградського району Кіровоградської області.

Передача у власність покупця даного обладнання на загальну суму                          1 031 010,97 грн. (у т.ч. ПДВ 171 835,16 грн.), а також, здійснення його монтажу, підтверджено видатковими накладними №РН-0000105 від 30.06.2008р.,                      №РН-0000146 від 04.09.2008р. та підписаними сторонами актами здачі-прийняття робіт №ОУ-0000058 від 30.06.2008р., №ОУ-0000099 від 17.09.2009р. та №ОУ-0000100 від 04.09.2009р. з відміткою відповідача про фактичне завершення робіт 17.09.2008р./а.с.23-28/.

Отже, позивач свої зобов’язання за договором виконав належним чином, товар відповідачеві поставив, монтаж поставленого обладнання здійснив.

Відповідачем, в свою чергу, на момент подання позову грошові зобов’язання за договором були виконані частково, а саме, на загальну суму 884 431,91 грн. /а.с.55/.

У відповіді на направлену позивачем в порядку досудового врегулювання спору претензію за вих.№224-ЮР від 19.02.2009р. відповідач наявність заборгованості підтверджує, однак, зауважує на наявності перешкод задля здійснення остаточного розрахунку з позивачем./а.с.29,33/.

В результаті сплати відповідачем частини основного боргу, а саме,                        16 000,00 грн., вже після подачі позову /а.с.53/, заявою за вх.№02-14/19351 від 03.09.2009р. позивачем зменшено розмір позовних вимог в порядку ст.22 Господарського процесуального кодексу України до 168 251,89 грн., у тому числі              130 579,06 грн. основного боргу,  20 227,91 грн. інфляційних збитків, 17 444,92 грн. пені.

Тобто, предметом спору є неналежне виконання грошових зобов’язань за договором поставки.

Згідно ч.1 ст.193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.ст.525,526 Цивільного кодексу України, зобов’язання повинні виконуватись належним чином та у встановлений строк, згідно з умовами договору та вимогами цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вимог і умов –у відповідності зі звичаями ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не передбачене договором або законом.

Порядок розрахунків за договором визначений сторонами поетапно, зокрема, відповідно до п.п.4.7.6, 4.7.7, спірна заборгованість становить шостий та сьомий етапи, а, отже, повинна бути сплачена відповідачем двома частинами: перша частина у розмірі 73 289,53 грн. протягом трьох банківських днів з дати підписання акту здачі-приймання №ОУ-0000099 від 04.09.2009р. стелажної системи №2, тобто, до 09.09.2008р. включно, а друга частина у розмірі 73 289,53 грн. протягом трьох банківських днів з дати підписання акту здачі-приймання №ОУ-0000100 від 17.09.2009р. стелажної системи №3, тобто, до 22.09.2008р. включно.

Стаття 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання визначає його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.ст.611, 625 Цивільного кодексу України, правовими наслідками порушення зобов'язання є правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, боржник, що прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Окрім того, пунктом 6.3. договору передбачено сплату пені у                                 розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу, отже, в                                                        

даному випадку, пеня за порушення строку остаточного розрахунку за договором №067/04 від 07.05.2008р. підлягає стягненню з відповідача за попередні шість місяців, що передують даті подачі позову.

Відповідно до викладеного, а також, з огляду на доданий до позовної заяви обґрунтований розрахунок заборгованості (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог), колегія суддів вважає висновок суду першої інстанції щодо визнання наданих позивачем доказів наявності заборгованості за договором поставки №067/04 від 07.05.2008р. достатніми, а тому такими, що підлягають задоволенню.

В апеляційній скарзі відповідач проти прийнятого судом першої інстанції рішення  заперечує, зокрема, не погоджується з відмовою в задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи та, як наслідок, прийняттям оскаржуваного рішення за відсутності уповноваженого представника відповідача, що на той момент знаходився у відпустці.    

Згідно наявним у матеріалах справи поштовим повідомленням /а.с.71,72/, відповідач про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, тоді як, рішення щодо задоволення чи не задоволення клопотання про відкладення, за наявності достатніх для розгляду справи матеріалів, є виключно правом суду, а не його обов’язком.

В свою чергу, ніщо не заважало відповідачеві скористатися передбаченим ст.22 Господарського процесуального кодексу України правом та надати суду письмові заперечення, докази, тощо, або направити для участі у судовому засіданні іншого представника.

Не заслуговують на увагу  також викладені в апеляційній скарзі заперечення відповідача щодо прострочки строку монтажу обладнання та допущених при цьому грубих порушень, як підстав для невиконання ним грошових зобов’язань за договором.

Відповідно до вимог ст.33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 613 Цивільного кодексу України визначено, якщо кредитор                       (в даному випадку позивач) не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов'язок, виконання зобов'язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора.

Отже, доказів допущення позивачем при монтажі обладнання грубих порушень передбачених договором правил суду не надано. Порушення ж строків монтажу обладнання, за умов підписання сторонами актів здачі-приймання, не звільняє відповідача від сплати за товар і виконані роботи, а передбачає лише відстрочку здійснення платежу у відповідності до кількості днів прострочення монтажних робіт.

Отже, на думку судової колегії, стягнення судом першої інстанції з відповідача 130 579,06 грн. основного боргу, 20 227,91 грн. інфляційних збитків та 17 444,92 грн. пені за неналежне виконання грошових зобов’язань за договором №067/04 від 07.05.2008р., чинному законодавству України не суперечить.

Вірним, на думку судової колегії, також є стягнення з відповідача рішенням суду першої інстанції, на виконання вимог ст.49 Господарського процесуального кодексу України, як зі сторони, з вини якої виник спір, 1 842,52 грн. державного мита та                315,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Отже, з огляду на викладене вище, колегія суддів вважає доводи апеляційної скарги необґрунтованими, а, відповідно, рішення господарського суду Кіровоградської області від 03.09.2009р. у справі №9/113 таким, що прийнято з дотриманням вимог чинного законодавства України, а тому, підстав для його скасування не знаходить.

Керуючись ст.ст.101, 103-105 ГПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:          

Рішення господарського суду Кіровоградської області від 03.09.2009р.                                  у справі №9/113 –залишити без змін, а апеляційну скаргу закритого акціонерного товариства “Агродар”,м.Кіровоград,   –без задоволення.

Видати наказ.

Видачу наказу доручити господарському суду Кіровоградської області.

          

          Постанова може бути оскаржена до Вищого господарського суду України.

         

           Головуючий  суддя                                                                              І.М. Науменко

           

          Суддя                                                                                                      Л.М. Білецька

                                                                      

           Суддя                                                                                                     О.В. Голяшкін