Єдиний унікальний номер 340/646/16-ц Номер провадження № 2/340/52/17

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 березня 2017 року селище Верховина

Верховинський районний суд Івано-Франківської області

у складі : головуючого - судді Атаманюка Р.І.,

з участю: секретаря Ласкурійчук С.І.,

позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

представника відповідача Федюк В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Верховина справу за позовом ОСОБА_1 до Верховинської центральної районної лікарні про визнання незаконним та скасування наказу про накладення дисциплінарного стягнення, -

В С Т А Н О В И В :

06 грудня 2016 року позивач ОСОБА_1, звернувся в суд з позовом до Верховинської ЦРЛ про визнання незаконним та скасування наказу про накладення дисциплінарного стягнення, в обгрунтування якого зазначив, що він працює на посаді завідувача господарством Верховинської ЦРЛ. У відповідності до вимог ст. 21 КЗпП України прийняв на себе зобов'язання виконувати роботу, визначену угодою між ним та відповідачем з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові. Наказом №131 головного лікаря Верховинської ЦРЛ від 10.10.2016 року його було притягнуто до дисциплінарної відповідальності, шляхом оголошення догани за неналежне виконання службових обов'язків, а саме: невиконання протокольних доручень та вимог посадової інструкції. Вважає наказ незаконним, оскільки він не порушував трудової дисципліни, а догану йому оголошено, внаслідок неприязних стосунків, що склались між ним та керівником. Просить визнати незаконним та скасувати наказ №131 від 10.10.2016 року про накладення на нього дисциплінарного стягнення у вигляді догани.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав з мотивів, викладених в позовній заяві. Зазначив, що кервництво лікарні, з невідомих йому причин, упереджено ставиться до нього, що на його думку послужило підставою для накладення на нього дисциплінарного стягнення. Просить позов задовольнити в повному обсязі.

Представник позивача ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав. Вважає, що окаржуваний наказ винесено з грубим порушенням трудового законодавства та він підлягає скасуванню з наступних підстав. В протокольних завданнях, які доручались позивачу йдеться про виконання зовсім іншої роботи, аніж тієї, про яку йдеться в наказі про притягнення до дисциплінарної відповідальності.. Посадова інструкція завідувача господарством не містить чіткого визначення обов'язків ОСОБА_1 В наказі №131 від 10.10.2016 року не відображено, яку саме роботу згідно посадової інструкції не виконав позивач. Про терміни виконання протокольних доручень ніде не зазначено та не було комісійно зафіксовано факти невиконання ОСОБА_1 протокольних доручень, у позивача не відібрано у встановленому порядку пояснення по їх невиконанню. Описова частина наказу не містить визначення, який саме дисциплінарний проступок позивач вчинив. Також позивача належним чином не ознайомлено з наказом на протязі трьох днів відповідальним за ведення кадрів працівником. Вважає, що дані обставини є підставами для визнання наказу незаконним та його скасування. Просить позов задовольнити.

Представники відповідача Верховинської ЦРЛ - Ілюк М.Д., Кацарський С.М., Федюк В.Д. в судовому засіданні вимоги позову заперечили.. Вважають, що ОСОБА_1, правомірно, за реально існуючих на те обставин було притягнуто до дисциплінарної відповідальності, шляхом оголошення догани за невиконнання ним протокольних доручень та вимог посадової інструкції, а не внаслідок неприязного, як він стверджує, ставлення до нього. При чому ці порушення були систематичними та неодноразовими, зокрема, ним не виконано протокольне доручення №25 від 05.09.2016 року, №27 від 19.09.2016 року та 22.09.2016 року. З даними протокольними дорученнями ОСОБА_1 було ознайомлено під розписку. Про невиконання протокольних доручень свідчить також протокол оперативної наради №30 від 17.10.2016 року із змісту якого видно, що ОСОБА_1 під розписку повторно було доручено виконати роботи, які доручались згідно протокольних доручень від 19.09.25016 року та 22.09.2016 року. У зв'язку з невиконанням позивачем цих протокольних доручень було порушено санітарно-гігієнічні, протипожежні норми та правила безпеки, не підготовлено лікарню до опалювального сезону. Заперечили твердження ОСОБА_1 про те, що його було ознайомлено із наказом лише 13.10.2017 року, оскільки даний наказ головним лікарем Ілюком М.Д. доведено до відома позивачу одразу після його винесення в присутності двох заступників головного лікаря - Кацарського С.М. та Петрус-Зітинюк У.П. та двох завідувачів відділеннями - Томина В.Б. та Щирського О.І., про що було складено відповідний акт. Вважають позовні вимоги надуманими та такими, що не підлягають до задоволення. Просили в задоволенні позивних вимог відмовити в поному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтею 129 Конституції України передбачено змагальність сторін та свободу в наданні ними до суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст. 10 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Частиною 1 ст. 60 ЦПК України на сторін покладено обов'язок доказування і подання доказів. Це положення є одним із найважливіших наслідків принципу змагальності. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Відповідно до ч. 4 ст. 60 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, тобто твердженнях, які самі по собі потребують доведення.

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази, вивчивши матеріали справи, приходить до наступного.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Позивач ОСОБА_1 працює на посаді завідувача господарством Верховинської ЦРЛ на умовах безстрокового трудового договору та здійснює свою діяльність відповідно до вимог посадової інструкції №381 від 22.08.2016 року згідно якої завідувач господарством - це працівник, який керує господарською службою, організацією роботи цієї служби, розвитком матеріально технічної бази, дотримання правил технічної експлуатації та підпорядковується безпосередньо головному лікарю ЦРЛ. Відповідно до п. 2.1 інструкції завідувач господарством забезпечує ефективне виконання закріплених за ним напрямів діяльності закладу. Пунктами 4.1, 4.5.-4.7 інструкції передбачено, що завідувач господарством несе відповідальність за невиконання або несвоєчасне виконання покладених цією інструкцією обов'язків та (або) невикористання наданих прав, за дотримання правил внутрішнього трудового розпорядку, неналежне виконання посадових обов'язків, недотримання правил внутрішнього трудового розпорядку, охорони праці, техніки безпеки, виробничої санітарії, протипожежного та цивільного захисту Верховинської ЦРЛ, за невиконання або неналежне виконання розпоряджень головного лікаря (а.с. 17-21).

10.10.2016 року наказом головного лікаря Верховинської ЦРЛ Ілюка М.Д. № 131 на завідувача господарством ОСОБА_1 було накладено дисциплінарне стягнення у вигляді догани за неналежне виконання ним своїх службових обов'язків, а саме: невиконання станом на 07.10.2016 року протокольних доручень №25 від 05.09.2016 року, №27 від 19.09.2016 року, протокольного доручення від 22.09.2016 року та посадової інструкції (а.с. 4 ).

Відповідно до ст. 21 КЗпП України трудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом, або фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Відповідно до ст. 139 КЗпП України працівники зобов'язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержуватися трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

Згідно ст.140 КзпП України трудова дисципліна на підприємствах, в установах, організаціях забезпечується створенням необхідних організаційних та економічних умов для нормальної високопродуктивної роботи, свідомим ставленням до праці, методами переконання, виховання, а також заохоченням за сумлінну працю. У трудових колективах створюється обстановка нетерпимості до порушень трудової дисципліни, суворої товариської вимогливості до працівників, які несумлінно виконують трудові обов'язки. Щодо окремих несумлінних працівників застосовуються в необхідних випадках заходи дисциплінарного і громадського впливу.

Згідно зі статтею 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки одне з таких заходів стягнення: догана; звільнення.

Підставою застосування догани може бути вчинення працівником протиправного винного діяння (дії чи бездіяльності), яке визнається дисциплінарним проступком. Протиправність поведінки працівника полягає в порушенні ним своїх трудових обов'язків, закріплених нормами трудового права, як-от: КЗпП, правилами внутрішнього розпорядку, статутами, положеннями, посадовими інструкціями, трудовим договором (контрактом), колективним договором, а також у порушенні або невиконанні правомірних наказів та розпоряджень роботодавця.

Як зазначено в наказі підставою для накладення на позивача дисциплінарного стягнення було невиконання протокольних доручень та порушення вимог посадової інструкції.

Так, із протокольного доручення №25 від 05.09.2016 року вбачається, що завідувачу господарством ОСОБА_1 на оперативній нараді під розписку було доручено почистити всі колодязі із водозабором, викачати каналізацію біля лабораторії, відремонтувати піч в тубкабінеті, почистити котел в терапії (а.с. 22).

Дані види робіт позивачем не було виконано в повному обсязі, що підтверджується протокольним дорученням № 27 від 19.09.2016 року, яким йому повторно було доручено відремонтувати піч в тубкабінеті. Цим же дорученням ОСОБА_1 було зобов'язано розробити графік роботи працівників по закачці води, вимести комени в інфекційному відділенні, зробити заземлення в операційній та надати дані по вогнегасниках по всіх закладах охорони здоров'я району (а.с.23)

Протокольним дорученням від 22.09.2016 року завідувачу господарством було доручено до кінця дня 22.09.2016 року розробити систему роздільного сміттєзбирання та ввести в дію з 26.09.2016 року із щоденним контролем за виконанням (а.с. 24)

26.09.2016 року на робочій нараді з працівниками госпслужби райлікарні з участю головного лікаря було заслухано питання про роботу служби та про підготовку лікарні до опалювального сезону. Відповідно до протоколу цієї наради №4 було встановлено, що робота завгосподарством ОСОБА_1Ю є вкрай незадовільною, порушено терміни підготовки установи до опалювального сезону, не виконуються вимоги посадової інструкції, не усуваються проблеми, які виникають в процесі роботи Верховинської ЦРЛ в господарській частині, працівники госпслужби висловлюють небажання працювати під керівництвом ОСОБА_1 За допущені порушення рекомендовано притягнути завідувача господарством до відповідальності (а.с.47).

Про невиконання ОСОБА_1 протокольних доручень станом на момент винесення наказу про накладення дисциплінарного стягнення (10.10.2016 року) свідчить протокол оперативної наради №30 від 17.10.2016 року із змісту якого видно, що ОСОБА_1 під розписку знову було доручено виконати ті організаційні роботи, які доручалась згідно протокольних доручень від 19.09.25016 року та 22.09.2016 року, зокрема ввести в дію систему роздільного сміттєзбирання та надати графік роботи працівників господарської служби для забезпечення безперебійного водопостачання води з резервного джерела (а.с.39). .

Факт неналежного виконання позивачем доручень керівника установи підтверджується також його доповідною запискою №8 від 23.09.2016 року на ім'я головного лікаря, в якій він вказує на те, що роботи ним не виконані з різних причин, в тому числі з причини ігнорування іншими працівниками його вказівок (а.с. 46).

Із "Доповідної і Пояснення" №9 від 27.09.2016 року ОСОБА_1 вбачається, що дійсно ним не в повному обсязі виконано роботи щодо підготовки Верховинської ЦРЛ до опалювального сезону, зокрема не всі каналізаційні колодязі почищено, не скаладено графіки роботи працівників госпслужби Верховинської ЦРЛ (а.с.48).

Вищевказані докази спростовують твердження позивача про те, що він не допускав фактів невиконання покладених на нього посадових обов'язків та доручень керівництва лікарні.

Суд також не приймає до уваги посилання позивача на те, що наказ про накладення дисциплінарного стягнення не містить відомостей про те, в чому полягає порушення з його боку трудової дисциплінини, а також на те, що його не було ознайомлено з наказом у встановленому порядку.

Так, в наказі №131 від 10.10.2016 року вказано, що підставою для накладення на ОСОБА_1 дициплінарного стягнення у вигляді догани стало те, що ним допущено неналежне виконання слубових обов'язків відповідно до посадової інструкції, а зокрема те, що він станом на 07.10.2016 року не виконав протокольні доручення №25 від 05.09.2016 року, №27 від 19.09.2016 року та від 22.09.2016 року щодо розробки графіку роботи працівників господарської частини по закачці води, ремонту печі в тубкабінеті, очистці коменів в інфекційному відділі, організації робіт із заземлення в операційній, піготовці та наданні даних по вогнегасниках, розробці системи роздільного сміттєзбирання, що призвело порушення санітарно-гігієнічних, пртипожежних норм та правид техніки безпеки.

Про накладення дисциплінарного стягнення позивача було повідомлено в день винесенння наказу, що стверджується актом від 10.10.2016 року, від підпису якого ОСОБА_1 відмовився в присутності двох заступників головного лікаря - Кацарського С.М. та Петрус-Зітинюк У.П., завідувача терапевтичного відділення Томина В.Б. та завідувача хірургічного відділення Щирського О.І. (а.с. 36).

Відповідно до ст. 148 КЗпП дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 149 КЗпП України при обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши вимоги цивільного судочинства, вирішив справу відповідно до закону. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно, всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким чином, враховуючи викладене, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог та визначеного позивачем предмета спору, суд приходить до висновку, що наказ головного лікаря Верховинської ЦРЛ №131 від 10.10.2016 року відповідає вимогам трудового законодавства, в ньому містяться вказівки на те, які саме трудові обов'язки було не виконано, в чому полягає суть дисциплінарного проступку, наявність протиправності в діях позивача та його вини, а тому підстави для визнання його незаконним відсутні, дисциплінарне стягнення у вигляді догани до позивача застосовано правомірно, за порушення трудової дисципліни, яке виразилось у неналежному виконання ним своїх службових обов'язків відповідно до посадової інструкції, а тому у задовленні позову слід відмовити.

На підставі наведеного, відповідно до ст. ст. 140,147-149 Кодексу законів про працю України, постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року №9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" ст.ст. 10, 11, 60, 88, 212-215 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Верховинської центральної районної лікарні про визнання незаконним та скасування наказу №131 від 10.10.2016 року про накладення на нього дисциплінарного стягнення у вигляді догани - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 10 днів з дня його проголошення до апеляційного суду Івано-Франківської області через Верховинський районний суд.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя : Р.І. Атаманюк