ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 жовтня 2009 р. | № 3/204 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді | Шаргала В.І. |
суддів : | Мачульського Г.М., Рогач Л.І. |
за участю представників сторін: |
позивача | не з’явився |
відповідача | не з’явився |
прокурора | Сахно Н.В. – прокурора відділу Генпрокуратури України |
розглянувши у відкритому судовому засіданні |
касаційну скаргу | Агровиробничого підприємства "Ділоліс" |
на постанову | Львівського апеляційного господарського суду від 04.03.2009 р. |
у справі | №3/204 господарського суду Закарпатської області |
за позовом | Хустського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Ізянської сільської ради Хустського району Закарпатської області |
до | Агровиробничого підприємства "Ділоліс" |
третя особа без самостійних вимог на предмет спору | Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Колос" |
про | визнання Державного акту на право приватної власності на землю серії РЗ №182076 від 24.12.2003 року недійсним |
В С Т А Н О В И В:
Хустський міжрайонний прокурор звернувся до господарського суду Закарпатської області з позовом в інтересах держави в особі Ізянської сільської ради Хустського району Закарпатської області до Агровиробничого підприємства (надалі АВП) "Ділоліс", третя особа Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю (надалі Сільськогосподарське ТОВ) "Колос", про визнання Державного акту на право приватної власності на землю серії РЗ №182076 від 24.12.2003 року недійсним.
Позовні вимоги мотивовані тим, що до АВП "Ділоліс" на підставі цивільно-правових угод перейшло право власності на нерухоме майно, однак відповідач не має права на отримання земельної ділянки площею 0,60 га для обслуговування вказаної нерухомості безкоштовно у приватну власність, а тільки шляхом викупу або укладення договору оренди на вказану ділянку, тому
Доповідач: Шаргало В.І.
реєстрація права власності позивача на цю земельну ділянку з видачею відповідного державного акта є незаконною. Крім того, згаданий акт належним чином не зареєстрований.
Рішенням господарського суду Закарпатської області від 27.12.2006 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 27.03.2007 року, позов задоволений, Державний акт на право приватної власності на землю серії РЗ №182076, виданий 24.12.2003 року Агровиробничому підприємству "Ділоліс" визнаний недійсним, з відповідача стягнуті судові витрати.
За касаційною скаргою АВП "Ділоліс" вищезазначені судові рішення переглянуті в касаційному порядку і постановою Вищого господарського суду України від 20.06.2007 року скасовані, справа передана на новий розгляд до суду першої інстанції. Касаційна інстанція, зокрема, відзначила, що судами попередніх інстанцій не досліджено обставин, щодо порушення інтересів позивача.
При новому розгляді рішенням господарського суду Закарпатської області від 29.09.2008 року (суддя Журавчак Л.С.) в позові відмовлено з тих підстав, що позивачем не доведено порушення його інтересів як і не доведено те, що земельна ділянка, на яку виданий спірний державний акт, належить до комунальної власності.
За апеляційним поданням Хустського міжрайонного прокурора судове рішення переглянуте в апеляційному порядку і постановою Львівського апеляційного господарського суду від 04.03.2009 року (судді: Мельник Г.І., Новосад Д.Ф., Михалюк О.В.), скасоване, позов задоволений. Спірний державний акт на право приватної власності на землю визнаний недійсним.
Постанова мотивована тим, що відповідачем не надано передбачених законодавством доказів набуття ним права на земельну ділянку, оскільки ст. 120 Земельного кодексу України в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, не передбачалося автоматичного переходу права на земельну ділянку при придбанні нерухомості, розміщеної на такій земельній ділянці. Право на земельну ділянку повинно було оформлятись окремою цивільно-правовою угодою. Такі угоди відсутні. Разом з тим, вироком у кримінальній справі встановлено службову недбалість гр. Пристая І.І., який на момент видачі спірного акта перебував на посаді голови сільради. Вироком також встановлено, що частину приміщень розташованого на спірній земельній ділянці адмінбудинку займає Ізянська сільська рада.
Не погоджуючись з постановою Львівського апеляційного господарського суду від 04.03.2009 року, АВП "Ділоліс" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить її скасувати, а рішення господарського суду Закарпатської області від 29.09.2008 року залишити в силі.
Заслухавши в судовому засіданні прокурора, розглянувши матеріали справи та доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, судова колегія Вищого господарського суду вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст. 11112 Господарського процесуального кодексу України, вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов’язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.
Скасовуючи раніше постановлені судові рішення у даній справі, Вищий господарський суд України у постанові від 20.06.2007 року №3/204 зазначив, що питання кому на праві власності належала спірна земельна площею 0,60 га судами належним чином не досліджене, хоча з’ясування обставин щодо власника землі має суттєве значення для визначення з питань порушення інтересів держави чи громади с. Іза і необхідності судового захисту цих інтересів.
Належним чином при новому розгляді справи місцевим та апеляційним господарськими судами ці обставини не з’ясовані, навпаки рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції містять суперечливі дані.
Зокрема, апеляційним господарським судом встановлено, що рішенням 13 сесії 23 скликання Ізянської сільської ради від 02.12.1999 року АТО "Нарцис" були передані у колективну власність і постійне користування майно та землі для ведення сільськогосподарського виробництва. На підставі цього рішення АТО "Нарцис" видано державний акт на право колективної власності на землю 1-ЗК №000063 від 10.12.1999 року, яким підтверджено право колективної власності Агроторгового об’єднання "Нарцис" на 1068,6 га землі, переданої для ведення сільськогосподарського виробництва. За інформацією Хустського районного відділу земельних ресурсів (лист від 23.11.2006 року №1535) на території Ізянської сільської ради земельна ділянка в контурі 1678 площею 0,4 га під будівлями рахувалась в колективній власності АТО "Нарцис".
Відповідно до п. 6 рішення звітних зборів уповноважених працівників АТО "Нарцис" від 10.02.2000 року колективне агроторгове об’єднання "Нарцис" реформоване в сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Колос" на засадах приватної власності на землю та майно і орендних відносин з правонаступництвом по всіх господарських, майнових та фінансових зобов’язаннях.
Актом приймання-передачі від 16.02.2000 року комісія по реформуванню АТО "Нарцис" провела передачу земельних ділянок, а Сільськогосподарське ТОВ "Колос" прийняло земельні ділянки, що закріплені за об’єктами, будівлями, спорудами згідно Державного акту на право колективної власності на землю №000063 від 10.12.1999 року, в тому числі спірну земельну ділянку площею уже 0,60 га під адмінбудинком в с. Іза Хустського району (а. с. 49, Т. І). Крім того, 16.02.2000 року Ізянським сільським головою, землевпорядником Ізянської сільської ради та представником Сільськогосподарського ТОВ "Колос" посвідчено акт, яким встановлено існуючі межі та передано на зберігання представнику Сільськогосподарського ТОВ "Колос" межові знаки прийнятих об’єктів у натурі, на місцевості.
Якого розміру земельна ділянка, її межі і під якими будівлями була власністю АТО "Нарцис", чи саме вона передавалася Сільськогосподарському ТОВ "Колос", чому виникли розбіжності у розмірі земельних ділянок судами попередніх інстанцій не з’ясовано, як і не з’ясовано питання чи співпадають межі цих ділянок з межами ділянки вказаної у оспорюваному Державному акті на землю.
У постанові суду апеляційної інстанції зазначається також про належність громаді с. Іза 4/25 частин адмінбудинку отриманого АВП "Ділоліс" за затвердженою судом мировою угодою. Зазначені обставини щодо права власності громади села Іза на частину будинку розміщеного на спірній земельній ділянці також потребує додаткової перевірки.
Оскільки в силу ст.1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, колегія вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, постановлені судами попередніх інстанцій судові рішення –скасуванню, а справа –направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.
З врахуванням викладеного, керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11110, 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Агровиробничого підприємства "Ділоліс" задовольнити частково.
Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 04.03.2009 р. у справі №3/204 та рішення господарського суду Закарпатської області від 29.09.2008 р. у цій же справі скасувати, а справу передати до суду першої інстанції на новий розгляд.
Головуючий суддя | Шаргало В.І. |
Суддя | Мачульський Г.М. |
Суддя | Рогач Л.І. |