ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 жовтня 2009 р. № 5/79/09
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого суддіШаргала В.І.,
суддів:Мачульського Г.М.,
Рогач Л.І.
за участю представників:
позивача не з’явився
відповідача Сакари Н.В. дов. №1020/209/14/22 від 15.04.2009 р.
третьої особи не з’явився
прокурора Сахно Н.В. –прокурора відділу Генпрокуратури України
розглянувши матеріали
касаційного поданняПершого заступника прокурора Миколаївської області
на рішеннягосподарського суду Миколаївської області від 24.03.2009 р.
у справі№5/79/09
за позовомПриватного підприємця ОСОБА_1
доМиколаївської міської ради
третя особа Автогаражне товариство "Заріччя-2"
провизнання права власності
В С Т А Н О В И В:
Приватний підприємець (надалі ПП) ОСОБА_1 звернувся до господарського суду Миколаївської області з позовом до Миколаївської міської ради, третя особа - Автогаражне товариство "Заріччя-2", про визнання права власності на нерухоме майно.
Позовні вимоги мотивовані тим, що підприємцю на праві власності належать гаражі №№443-447, що розташовані на території Автогаражного товариства "Заріччя-2". Позивачем самовільно здійснено перебудову цих гаражів, в результаті чого створене приміщення загальною площею 190,7 кв. м., яке підприємець має намір використовувати під автомайстерню. Разом з тим право власності на нерухоме майно підлягає реєстрації у встановленому законом порядку.
Рішенням господарського суду Миколаївської області від 24.06.2008 року (суддя Міщенко В.І.) позов задоволений, за ПП ОСОБА_1 визнане право власності на самочинно побудоване нерухоме майно загальною площею 190,7 кв. м., а саме: майстерню в АГК "Заріччя -2".
Не погоджуючись з прийнятим у справі рішенням, Заступник прокурора Миколаївської області звернувся до Вищого господарського суду України з касаційним поданням, в якому посилаючись на порушення господарським судом норм матеріального та процесуального права, просить це рішення скасувати та прийняти нове рішення про відмову в позові.
Заслухавши представника відповідача, прокурора, розглянувши та обговоривши доводи касаційного подання, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія Вищого господарського суду вважає, що касаційне подання підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Господарським судом встановлено, що ПП ОСОБА_1 на праві власності в автогаражному товаристві "Заріччя-2" належать гаражі за №№443, 444, 445, 446, 447, які він самовільно об'єднав із підвалами та переобладнав їх у майстерню. Майстерню узгоджено з СЕС, СДПЧ, головним управлінням архітектури. Позивач стверджує, що за відсутності свідоцтва на право власності він не може розпорядитися своєю власністю та не може укласти договір на оренду земельної ділянки, що змусило його звернутися до суду з даним позовом.
З урахуванням цих обставин та норм ст. ст. 376, 392 Цивільного кодексу України, господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.
Відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України, роз’яснень, що містяться в п. п. 1, 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 р. №11 “Про судове рішення ”, з відповідними змінами, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних відносин.
Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні.
Мотивувальна частина рішення повинна містити встановлені судом обставини, які мають значення для справи, їх юридичну оцінку, а також оцінку всіх доказів, посилання на закон та інші нормативні акти матеріального права, на підставі яких визначено права й обов’язки сторін у спірних правовідносинах.
Проте, при постановленні рішення про задоволення позову, в порушення вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу України, судом першої інстанції в повній мірі не досліджено обставини, на яких ґрунтуються вимоги позивача.
Відповідно до статті 24 Закону України "Про планування і забудову територій", фізичні та юридичні особи, які мають намір здійснити будівництво об'єктів містобудування на земельних ділянках, що належать їм на праві власності чи користування, зобов'язані отримати від виконавчих органів відповідних рад, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, у разі делегування їм таких повноважень відповідними радами, дозвіл на будівництво об'єкта містобудування. За правилами частини 4 названої статті Закону у разі прийняття сільською, селищною чи міською радою рішення про надання земельної ділянки із земель державної чи комунальної власності для розміщення об'єкта містобудування в порядку, визначеному земельним законодавством, зазначене рішення одночасно є дозволом на будівництво цього об'єкта.
Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.
В матеріалах справи відсутні документи, які б підтверджували надання земельної ділянки позивачу під уже збудоване нерухоме майно.
Разом з тим, господарський суд відзначив, що вказане нерухоме майно зведене на території Автогаражного товариства "Заріччя-2". Однак господарський суд не дослідив на якій підставі це товариство користується земельною ділянкою під розміщення гаражів. В матеріалах справи наявний Державний акт на право користування землею, що виданий Добровільному товариству "Автомотолюбитель УРСР". Згідно з названим актом Автогаражне товариство "Заріччя-2" є суміжним землекористувачем цього Добровільного товариства (а. с. 19-22). Також господарський суд не дослідив питання стосовно типу гаражів Автогаражного товариства "Заріччя-2" (капітальні або тимчасової конструкції, які легко демонтуються).
Судом попередньої інстанції вищезазначене залишене поза увагою, у зв'язку з чим судове рішення підлягає скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до суду першої інстанції. При новому розгляді справи слід врахувати наведене і вирішити спір відповідно до закону.
Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
ПОСТАНОВИВ:
Касаційне подання Першого заступника прокурора Миколаївської області задовольнити частково.
Рішення господарського суду Миколаївської області від 24.03.2009 р. у справі №5/79/09 скасувати, а справу передати до суду першої інстанції на новий розгляд.
Головуючий суддя
Шаргало В.І.
Суддя
Мачульський Г.М.
Суддя
Рогач Л.І.