Справа № 2-а-268/09
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 липня 2009 року м. Запоріжжя
Комунарський районний суд м. Запоріжжя в складі:
головуючого судді: Дзярук М.П.,
при секретареві: Родніковій Ю.О.,
за участю представників відповідачів ОСОБА_1 . ОСОБА_2 . у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду, розглянувши адміністративний позов ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України в Комунарському районі м.Запоріжжя, Головного управління Державного казначейства у Запорізькій області, про поновлення пропущеного строку для звернення до суду та зобов’язання відповідача вчинити певні дії, -
ВСТАНОВИВ:
Позивач ОСОБА_3 . звернулася до суду 31.03.2009 року з вищевказаними вимогами. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що вона відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від ІНФОРМАЦІЯ_1 року є дитиною війни, та їй відповідно до ст.6 зазначеного закону з 01.01.2006 року повинна була виплачуватися щомісячна державна соціальна допомога у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Але в продовж 2007-2008 роках зазначена допомога не виплачувалась, а в продовж 2008 року виплачувалась у розмірі 10 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, оскільки зазначені виплати було зупинено відповідними законами України про державний бюджет. Рішенням Конституційного Суду України №6-рп/2007 від 09.07.2007 року були визнані неконституційними окремі положення Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік», в тому числі й щодо зупинення дії ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Таким чином, позивач вважає, що відповідно до зазначеного рішення Конституційного Суду України, відповідачем протиправно не нараховувалась їй зазначена щомісячна державна соціальна допомога як дитині війни, сума якої за 2007-2008 роки склала 3179 грн. 70 коп. Таким чином позивач просить суд поновити пропущений строк для звернення до суду за захистом свого порушеного права на отримання зазначеної щомісячної державної соціальної допомоги, оскільки про своє порушене право вона дізналася після висвітлення у пресі зазначених подій, пов’язаних із прийняттям рішення Конституційним Судом України, та просить зобов’язати відповідача провести нарахування на її користь невиплаченої їй як дитині війни щомісячної державної соціальної допомогу за 2007-2008 роки в сумі 3179 грн. 70 коп.
У судове засідання позивач ОСОБА_3 . надала заяву, в якій просить розглядати справу в її відсутність, позовні вимоги підтримую в повному обсязі та просить їх задовольнити з підстав вказаних у позовній заяві.
Представники відповідачів ОСОБА_1 ., ОСОБА_2 у судовому засіданні позовні вимоги позивача не визнали в повному обсязі та пояснила, що позивач дійсно знаходиться на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Комунарському районі м.Запоріжжя, отримує пенсію за віком та є дитиною війни відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Але Управління Пенсійного фонду України в Комунарському районі м.Запоріжжя у 2007-2008 роках діяло відповідно до діючого законодавства, оскільки виплату щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни було у зазначений період зупинено відповідними законами про держаний бюджет. Крім того, після винесення рішення Конституційним Судом України, хоча ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» відновила свою дію, але це не надало відповідачу законодавчого права проводити зазначену виплату, оскільки дані виплати не були враховані до витратної частини Державного бюджету та не було збільшено фінансування на підвищення пенсій дітям війни. Також, представники відповідачів зазначили, що на законодавчому рівні не було визначено механізму розрахунку зазначеної щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни, оскільки до 01.01.2008 року не було визначено з якої суми мінімальної пенсії за віком потрібно було виходити для обчислення зазначеної допомоги, так як розмір мінімальної пенсії за віком встановлений ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року, відповідно до ч.3 ст.28 цього ж Закону, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом. Крім того, представники відповідачів у судовому засіданні наполягали на відмові позивачеві в позові у зв’язку із пропуском строку позовної давності відповідно до ст.ст.99 і 100 КАС України.
Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, та дослідивши інші докази, які знаходяться в матеріалах справи, судом встановлено наступне.
Відповідно до ксерокопії пенсійного посвідчення виданого на ім’я ОСОБА_3 , 1938 року народження випливає, що позивач перебуває на пенсійному обліку відповідача, отримує пенсію за віком та має статус «дитини війни» відповідно до ст.1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від ІНФОРМАЦІЯ_1 року.
Згідно із ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», в редакції від ІНФОРМАЦІЯ_1 року, випливає, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до пояснень осіб, що беруть участь у справі, та письмових заперечень Управління Пенсійного фонду України в Комунарському районі м.Запоріжжя, випливає, що в період 2007-2008 роках позивачеві не здійснювалось нарахування та виплата зазначеної щомісячної державної соціальної допомоги відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а з 01.01.2008 року позивачеві виплачується щомісячно, як дитині війни, підвищення до пенсії в розмірі 10 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Відповідно до ст.7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», випливає, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Згідно із ст.110 Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік» від 20.12.2005 року, дію ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» на 2006 рік було зупинено, та встановлено, що дане підвищення у 2006 році запроваджується поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету. Проте, в продовж 2006 року, зазначене підвищення запроваджене не було. Ці положення Державного бюджету України за 2006 рік такими, що не відповідають Конституції України визнані не були та діяли протягом 2006 року.
Згідно із п.12 ст.71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» від 19.12.2006 року, дію ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» на 2007 рік було зупинено, з урахуванням ст.111 цього Закону, тобто крім зазначених виплат інвалідам, на яких не поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.
Рішенням Конституційного Суду України №6-рп/2007 від 09.07.2007 року, яке набрало чинності з моменту оголошення та було оприлюднене у «Офіційному віснику України» від 27.07.2007 року та потім й в інших офіційних виданнях України, були визнані неконституційними окремі положення Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік», в тому числі й п.12 ст.71 та ст.111 зазначеного Закону, щодо зупинення та обмеження на 2007 рік дії ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Відповідно до ч.2 ст.152 Конституції України, закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Таким чином, оскільки, в період з 01.01.2007 року по 08.07.2007 року, виплата зазначеного підвищення до пенсії відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» була зупинена Законом України «Про державний бюджет України на 2007 рік», який за часом свого прийняття був прийнятий пізніше закону який надавав право на отримання підвищення та регулював порядок виплати зазначеної допомоги, та оскільки позивачі не є інвалідами, тому суд вважає, що в даному випадку Управління Пенсійного фонду України в Комунарському районі м.Запоріжжя, в зазначений період часу, діяло відповідно до діючого на той час законодавства та не мало підстав для нарахування позивачу щомісячного підвищення до пенсії, а тому позовні вимоги за період з 01.01.2007 року по 08.07.2007 року включно задоволенню не підлягають.
Крім того, виходячи з вищевикладеного, суд вважає, що з моменту ухвалення Конституційним судом України рішення №6-рп/2007 від 09.07.2007 року, яким були визнані неконституційними окремі положення Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік», в тому числі й п.12 ст.71 та ст.111 зазначеного Закону, щодо зупинення та обмеження на 2007 рік дії ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ці неконституційні положення втратили свою чинність, а тому з 09.07.2007 року Управління Пенсійного фонду України в Комунарському районі м.Запоріжжя, повинно було нараховувати та здійснювати позивачеві виплати підвищення до пенсії, відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у попередній редакції, що відповідачем зроблено не було, в результаті чого, цією бездіяльністю відповідача було порушено право позивача на отримання зазначеного підвищення до пенсії з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року включно.
Суд вважає, що оскільки відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року, призначення, перерахунок та виплата пенсії покладено на районні управління Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів, тому саме Управління Пенсійного фонду України в Комунарському районі м.Запоріжжя повинно було вирішувати питання щодо нарахування та виплати підвищення до пенсії позивачеві відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Суд вважає, безпідставними посилання відповідача на невизначеність законодавством України до 01.01.2008 року розміру мінімальної пенсії за віком з якого необхідно розраховувати спірне 30 відсоткове підвищення до пенсії, оскільки ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року встановлено розмір мінімальної пенсії за віком, який дорівнює розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, та оскільки іншого визначення цього розміру законодавством України не встановлено, тому суд приходить до висновку, що при вирішенні цього питання необхідно було застосовувати саме положення ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року.
Відповідно до п.41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 року, текст ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» було викладено у наступній редакції: «Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів».
Рішенням Конституційного Суду України №10-рп/2008 від 22.05.2008 року, було визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п.41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», та таким чином дію ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» було відновлено в попередній редакції.
Таким чином, суд вважає, що оскільки, в період з 01.01.2008 року по 21.05.2008 року, ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» діяла в редакції від 28.12.2007 року, тому в даному випадку Управління Пенсійного фонду України в Комунарському районі м.Запоріжжя, в зазначений період часу, діяло відповідно до діючого на той час законодавства та не мало підстав для нарахування позивачу щомісячного підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, а тому позовні вимоги за період з 01.01.2008 року по 21.05.2008 року задоволенню не підлягають.
Крім того, суд також вважає, що з 22.05.2008 року Управління Пенсійного фонду України в Комунарському районі м.Запоріжжя повинно було нараховувати та сплачувати позивачеві підвищення до пенсії відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції, яка діяла до внесення змін від 28.12.2007 року, а саме в редакції від ІНФОРМАЦІЯ_1 року, тобто в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, що відповідачем знову зроблено не було, в результаті чого, цією бездіяльністю відповідача було порушено право позивача на отримання підвищення до пенсії у зазначеному розмірі за період з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року включно.
Також, суд вважає безпідставними посилання відповідача на відсутність коштів для забезпечення виплати зазначеного підвищення до пенсії, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів, як на підставу невиконання своїх зобов’язань, які встановлені діючим законодавством.
Відповідно до ч.2 ст.99 КАС України, випливає, що для звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно із ч.1 ст.100 КАС України, пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Рішення Конституційного Суду України №6-рп/2007 від 09.07.2007 року було оприлюднене наприкінці липня 2007 року в офіційних виданнях України.
Однак із врахуванням стану здоров’я, віку позивача її юридичної необізнаності, щодо чинного законодавства, суд вважає за можливе поновити строк для звернення до суду.
Відповідно до ч.2 ст.101 КАС України, процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, та згідно із ч.1 ст.103 КАС України, перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати.
Таким чином, суд приходить до висновку що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню лише за період із 09 липня 2007 року по 31.12.2007 року включно та за період з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року.
Але, задовольняючи частково позовні вимоги, суд вважає, що вимога позивача про зобов’язання відповідача провести відповідні виплати підвищення до пенсії у певній грошовій сумі, за відповідний період часу, не підлягає задоволенню, оскільки зазначені виплати позивачам не були нараховані, а питання пов’язані із нарахуванням та перерахунком пенсій відносяться виключно до компетенції відповідача, який повинен їх проводити відповідно до діючого законодавства.
Крім того, суд вважає, що для повного захисту порушених прав позивача необхідно, відповідно до ч.2 ст.11 КАС України, вийти за межі позовних вимог та визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невиконання вимог ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року включно, що призвело до порушення права позивачів на нарахування та своєчасне отримання ними підвищення до пенсії, та вважає за необхідне зобов’язати відповідача здійснити нарахування та провести відповідні виплати підвищення до пенсії позивачу за період із 09 липня 2007 року по 31.12.2007 року включно та за період з 22.05.2008 року по 31.12 2008 року включно, з врахуванням раніше виплачених сум зазначеного підвищення.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 64, 124, 152 Конституції України, ст.ст.1, 3, 6 ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а також ст.ст.6-14, 71, 86, 99-103, 159-163 КАС України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов ОСОБА_3 задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Комунарському районі м.Запоріжжя, в період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року включно, щодо не нарахування ОСОБА_3 підвищення до пенсії відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від ІНФОРМАЦІЯ_1 року.
Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Комунарському районі м.Запоріжжя здійснити нарахування та провести відповідні виплати підвищення до пенсії ОСОБА_3 відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від ІНФОРМАЦІЯ_1 року, виходячи з розміру встановленого ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року, - за період з липня 2007 року по 31.12.2007 року включно та за період з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року включно, з врахуванням раніше виплачених сум зазначеного підвищення.
В задоволенні інших позовних вимог ОСОБА_3 . – відмовити.
Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Комунарський районний суд м.Запоріжжя шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі та подання апеляційної скарги на постанову суду протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Повний текст постанови буде викладений 13.07.2009 року.
Суддя: М.П. Дзярук
Справа № 2-а-268/09
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
(резолютивна частина)
06 липня 2009 року м. Запоріжжя
Комунарський районний суд м. Запоріжжя в складі:
головуючого судді: Дзярук М.П.,
при секретареві: Родніковій Ю.О.,
за участю представників відповідачів ОСОБА_1 . ОСОБА_2 . у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду, розглянувши адміністративний позов ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України в Комунарському районі м.Запоріжжя, Головного управління Державного казначейства у Запорізькій області, про поновлення пропущеного строку для звернення до суду та зобов’язання відповідача вчинити певні дії, -
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов ОСОБА_3 задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Комунарському районі м.Запоріжжя, в період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року включно, щодо не нарахування ОСОБА_3 підвищення до пенсії відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від ІНФОРМАЦІЯ_1 року.
Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Комунарському районі м.Запоріжжя здійснити нарахування та провести відповідні виплати підвищення до пенсії ОСОБА_3 відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від ІНФОРМАЦІЯ_1 року, виходячи з розміру встановленого ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року, - за період з липня 2007 року по 31.12.2007 року включно та за період з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року включно, з врахуванням раніше виплачених сум зазначеного підвищення.
В задоволенні інших позовних вимог ОСОБА_3 . – відмовити.
Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Комунарський районний суд м.Запоріжжя шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі та подання апеляційної скарги на постанову суду протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Повний текст постанови буде викладений 13.07.2009 року.
Суддя: М.П. Дзярук
КОМУНАРСЬКИЙ РАЙОНИЙ СУД м. ЗАПОРІЖЖЯ
69104, м.Запоріжжя, вул. Малиновського к. 23, inbox@km.zp.court.gov.ua , т. (0612)289-88-73
|
|
Вих №_____________________від_____________
ОСОБА_3 .
АДРЕСА_1
На Вашу адресу направляється копія постанови за Вашим позовом до УПФ України в Комунарському районі м. Запоріжжя, Управління Державного казначейства у Запорізькій області.
Суддя М.П.Дзярук
КОМУНАРСЬКИЙ РАЙОНИЙ СУД м. ЗАПОРІЖЖЯ
69104, м.Запоріжжя, вул. Малиновського к. 23, inbox@km.zp.court.gov.ua , т. (0612)289-88-73
|
|
Вих №_____________________від_____________
ОСОБА_3 .
АДРЕСА_1
На Вашу адресу направляється копія постанови за Вашим позовом до УПФ України в Комунарському районі м. Запоріжжя, Управління Державного казначейства у Запорізькій області.
Суддя М.П.Дзярук