АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 766/4844/16-ц Головуючий в І інстанції: Рядча Т.І. Номер провадження: 22-ц/791/107/17 Доповідач: Вейтас І.В.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 березня 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Херсонської області в складі:

ГоловуючогоВейтас І.В.,

суддів:Радченка С.В.,

Склярської І.В.,

секретар -Пісоцька Т.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Херсоні цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_5, ОСОБА_6 на рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 28 жовтня 2016 року в справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_5, треті особи, що не заявляють самостійних вимог: Друга Херсонська державна нотаріальна контора, Херсонська міська рада, про встановлення юридичних фактів та визнання права власності в порядку спадкування за законом,

ВСТАНОВИЛА:

В червні 2016 року ОСОБА_6 звернулась до суду з вказаним позовом, посилаючись на те, що вона проживала із ОСОБА_8 однією сім'єю без реєстрації шлюбу у період з вересня 1992 року по день смерті останнього - ІНФОРМАЦІЯ_1 року. 28 лютого 2012 року ОСОБА_8 склав заповіт, яким все належне йому майно заповів позивачці.

Після смерті ОСОБА_8 25 січня 2016 року позивач звернулась до Другої Херсонської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, однак їй було відмовлено у видачі свідоцтва, оскільки у встановлений законом шестимісячний строк вона не подала заяву про прийняття спадщини і не була зареєстрована зі спадкодавцем за місцем реєстрації та рекомендовано звернутися до суду.

Спадкоємцем за законом, в разі не прийняття спадщини позивачем, є рідна сестра спадкодавця, відповідач по справі ОСОБА_5. З урахуванням уточнених позовних вимог просила суд встановити юридичний факт прийняття спадщини ОСОБА_6 після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_8; встановити юридичний факт проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу у період з 01.09.1992 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_8 та ОСОБА_6 та визнати право власності за позивачем на квартиру АДРЕСА_1, в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_8.

Рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 28 жовтня 2016 року позов ОСОБА_6 задоволено частково.

Встановлено юридичний факт прийняття спадщини ОСОБА_6 після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_8. Встановлено юридичний факт проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу у період з 01.01.1993 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_8 та ОСОБА_6. В іншій частині позову відмовлено. Вирішено питання про стягнення судових витрат.

Не погоджуючись з вказаним рішення суду в частині задоволених позовних вимог, ОСОБА_5 в апеляційній скарзі вказує, що хоча нею і не заперечується факт проживання позивачки з ОСОБА_8, однак, це не вказує на фактичне прийняття спадщини ОСОБА_6 після померлого ОСОБА_8, оскільки, на її думку, позивач вважається особою, яка проживала зі спадкодавцем однією сім'єю та відповідно до ст.1264 ЦК України відноситься до четвертої черги спадкування. Посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду в частині встановлення юридичного факту прийняття спадщини ОСОБА_6 скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити у вказаній позовній вимозі.

ОСОБА_6 також звернулась з апеляційною скаргою на рішення суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом, посилаючись на те, що суд першої інстанції безпідставно відмовив в задоволенні вказаних вимог, оскільки судом встановлено, що її право не визнається відповідачем і тому суд мав захистити права позивача шляхом визнання права власності на спадкове майно. Посилаючись на неповне з'ясування судом обставин справи, просила суд скасувати рішення суду у вказаній частині та ухвалити нове, яким задовольнити вказані позовні вимоги.

В письмових запереченнях на апеляційну скаргу ОСОБА_5 ОСОБА_6, посилаючись на безпідставність її доводів просить в задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_5 відмовити.

ОСОБА_5 в письмових запереченнях на апеляційну скаргу ОСОБА_6 вказує, що ОСОБА_6 не має правових підстав для отримання спадщини після померлого ОСОБА_8.

Заслухавши доповідача, пояснення представника позивача, відповідача та її представника, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах, визначених ст.303 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з таких підстав.

З матеріалів справи слідує, що відповідно до заповіту від 28 лютого 2012 року, посвідченого приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Левчуком В.Ю., ОСОБА_8 заповів ОСОБА_6 все майно, де б воно не знаходилось, та з чого б воно не складалось, і взагалі все те, що буде належати йому на день смерті, і на що він за законом матиме право. (а.с.27). На час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанції заповіт є чинним.

ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_8 помер. (а.с.19).

25 січня 2016 року ОСОБА_6 звернулась до Другої Херсонської державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини за заповітом, однак їй було відмовлено у видачі свідоцтва про спадщину, оскільки нею пропущено строк для прийняття спадщини. (а.с.13).

Ухвалюючи рішення про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу у період з 01.01.1993 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_8 та ОСОБА_6, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що ОСОБА_6 належними та допустими доказами доведено вказаний факт, що не заперечується також і відповідачем.

Разом з тим, суд першої інстанції, при ухваленні рішення про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу у період з 01.01.1993 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 року не звернув увагу на те, що оскільки Сімейний кодекс України набрав чинності з 01 січня 2004 року, його положення не розповсюджується на правовідносини, які виникли до дати набрання ним законної сили, а тому у судовому порядку не можуть встановлюватись факти проживання однією сім'єю чоловіка і жінки без реєстрації шлюбу до 01 січня 2004 року, оскільки вони не породжують юридичних наслідків. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне рішення суду в вказаній частині змінити, зазначивши в резолютивній частині рішення замість «01.01.1993 року» - « 01.01.2004 року».

Частиною 1 ст. 1268 ЦК України передбачено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

За правилами ч. 3 ст.1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Судом встановлено факт проживання ОСОБА_6 разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, протягом строку, встановленого ст. 1270 ЦК України, вона не заявила про відмову від неї, отже позивач вважається такою, що прийняла спадщину за заповітом складеним ОСОБА_8 28 лютого 2012 року, посвідченим приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Левчуком В.Ю.. Тому доводи апеляційної скарги ОСОБА_5, про те, що позивач є спадкоємцем четвертої черги, як особа, яка проживала зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини, колегія суддів не бере до уваги, як такі, що спростовуються встановленими судом обставинами справи.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_5 висновків суду не спростовують, не містять посилання на нові факти або засоби доказування, які мають значення для справи, тому колегія суддів вважає, що вказана апеляційна скарга підлягає відхиленню.

Також не підлягає задоволенню і апеляційна скарга ОСОБА_6, оскільки, за наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину, вимоги про визнання права на спадкове майно судовому розглядові не підлягають. Свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, що прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством.

25 січня 2016 року ОСОБА_6 було відмовлено Другою Херсонською державною нотаріальною конторою у видачі свідоцтва з тих підстав, що у встановлений законом шестимісячний строк вона не подала заяву про прийняття спадщини і не була зареєстрована зі спадкодавцем за місцем реєстрації.

Під час розгляду справи судами, представник позивача пояснила, що оригінали правовстановлюючих документів на квартиру АДРЕСА_1 знаходяться у позивачки, отже, суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позовної вимоги про відмову в задоволенні позовної вимоги про визнання права власності на спадкове майно, дійшов правильного висновку, що після встановлення факту спільного проживання, у позивача відсутні перешкоди для оформлення у нотаріуса свідоцтва про право на спадщину за заповітом.

Апеляційна скарга також не містить доводів, які б свідчили про факт неможливості одержання ОСОБА_6 в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину.

Зважаючи на наведені обставини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог, оскільки рішення суду постановлено правильно у відповідності до вимог норм матеріального та процесуального права, в межах заявлених вимог, на підставі наданих доказів, досліджених в судовому засіданні.

Перевірені колегією доводи апеляційних скарг не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вони не спростовують висновків суду і не містять посилання на нові факти або засоби доказування, які мають значення для справи.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів,

ВИРІШИЛА :

Апеляційні скарги ОСОБА_5, ОСОБА_6 відхилити.

Рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 28 жовтня 2016 року в частині визначення періоду проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу змінити, зазначивши в резолютивній частині рішення замість 01.01.1993 року 01.01.2004 року. В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає чинності з моменту його проголошення і може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий І.В.Вейтас

Судді: С.В.Радченко

І.В.Склярська