АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
РІШЕННЯ
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
2 вересня 2009 року м. Вінниця
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області в складі:
головуючого: Медяного В.М.,
суддів: Іванюка М.В., Денишенко Т.О.,
при секретарі: Яблонській І.Л.,
за участю сторін у справі: представника ВАТ «Балтський молочно-консервний комбінат дитячих продуктів» Фурман Н.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Апеляційного суду Вінницької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ВАТ «Балтський молочно-консервний комбінат дитячих продуктів» про стягнення заборгованості по трудовому контракту,
за апеляційною скаргою ВАТ «Балтський молочно-консервний комбінат дитячих продуктів»на рішення Ямпільського районного суду Вінницької області від 18 червня 2009 року, -
в с т а н о в и л а:
У квітні 2009 року ОСОБА_1. звернувся до суду з позовом до ВАТ «Балтський молочно-консервний комбінат дитячих продуктів» про стягнення заборгованості по трудовому контракту. В обґрунтування своїх позовних вимог посилається на те, що 01.04.2008 року між ним та ВАТ «Балтський молочно-консервний комбінат дитячих продуктів» укладено трудовий контракт про роботу заготовачем молока. Згідно п. 1.7 зазначеного контракту йому передбачена заробітна плата в розмірі 350 грн. на місяць. Термін дії контракту до кінця 2008 року, однак в жодному місяці він вказаної в контракті зарплати не отримав і довідку про заборгованість йому не дають. За його підрахунками дана сума складає 4845 грн.
Крім цього, позивач вважає, що в порушення вимог п. 2.1, 2.2, 2.3 зазначеного контракту відповідач заборгував йому 30924 грн. коштів для розрахунку зі здавачами молока.
Просив стягнути на його користь з ВАТ «Балтський молочно-консервний комбінат дитячих продуктів» борг по трудовому контракту на загальну суму 35769 грн. В ході розгляду справи ОСОБА_1. зменшив розмір своїх позовних вимог та просив стягнути з відповідача на його користь 652 грн. середньої заробітної плати та 30924 грн. коштів для розрахунку зі здавачами молока.
Рішенням Ямпільського районного суду Вінницької області від 18 червня 2009 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ВАТ «Балтський молочно-консервний комбінат дитячих продуктів» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі в сумі 652 грн. та заборгованість для розрахунку зі здавачами молока в сумі 25924, 28 грн., всього ж суму 26576, 28 грн.
В апеляційній скарзі ВАТ «Балтський молочно-консервний комбінат дитячих продуктів» просить рішення суду першої інстанції від 18.06.2009 року скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення та неправильне застосування норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника апелянта, дослідивши матеріали та обставини справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду до скасування з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1, виходячи з наступних підстав.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно ч. 1 п.п. 2, 3, 4 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є: недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_1, суд першої інстанції посилався на норми ст.ст. 509, 526, 527 ЦК України, встановив наступні обставини та виходив з того, що відповідно до п. 2.2 трудового контракту, укладеного 01.04.2008 року між ОСОБА_1. та ВАТ «Балтський молочно-консервний комбінат дитячих продуктів» робітник зобов'язується своєчасно і правильно звітувати за отримані кошти для розрахунків за здане молоко, своєчасно і на умовах роботодавця і від його імені розраховуватися з кожним здатчиком молока згідно платіжно-розрахункової відомості, тобто кошти для розрахунку зі здатчиками молока отримував безпосередньо ОСОБА_1. за які він потім звітував перед ВАТ «Балтський молочно-консервний комбінат дитячих продуктів».
Відповідно до акту звірки між ВАТ та ОСОБА_1. з 01.01.2008 р. по 28.10.2008 р. сальдо на користь ОСОБА_1 складає 30924, 28 грн.
Відповідно до приймально-розрахункової відомості за видачу грошей за закуплене молоко з дотацією від населення за серпень 2008 року ОСОБА_1. отримав для виплати здатчикам молока 5000 грн., тобто сума заборгованості за прийняте молоко ВАТ БМКК перед здатчиками молока становить 25924,28 гривень.
Відповідно до п. 1.7 Трудового контракту від 01.04.2008 року посадовий оклад ОСОБА_1 становить 350 гривень в місяць, а відповідно до виписки із наказу №188 від 01 квітня 2008 року оклад становить 515 гривень. В зв'язку з тим, що ні одна із сторін не заявила своїх намірів щодо розірвання трудового контракту, тому суд першої інстанції вважає, що контракт вважається пролонгованим (п.4 Трудового контракту від 01.04.2008 року) і як вбачається із розрахункових листів ВАТ БМКК виплачував заробітну плату ОСОБА_1. по серпень місяць 2008 року включно, середня заробітна плата з квітня по серпень 2009 року становить 163 гривні на місяць, тобто дія трудового контракту не припинена і заборгованість ВАТ БМКК перед ОСОБА_1. по заробітній платі становить 4 місяці за період з вересня по грудень 2008 року, тобто 652 гривні.
Проте з таким висновком суду першої інстанції колегія суддів погодитись не може через недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків місцевого суду обставинам справи, неправильне застосування судом норм матеріального права.
Згідно ст.. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Так зокрема, суд першої інстанції у своєму рішенні посилається на норми ЦК України, не враховуючи при цьому те, що між відповідачем та позивачем відповідно до трудового контракту від 01.04.2008 року, з якого виник спір, існують трудові відносини, які відповідно до КЗпП України регулюються нормами трудового законодавства. Відповідно до ч. 1 ст. 1 КЗпП України регулює трудові відносини. Відповідно до ч. 1 ст. 3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.
Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини).
Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції не мав право застосовувати до спірних правовідносин норми цивільного законодавства, а повинен був застосовувати норми законодавства про працю. Проте, у своєму рішенні суд на норми законодавства про працю взагалі не посилався.
Частково задовольняючи позов ОСОБА_1 та стягуючи з відповідача на його користь вищевказані суми, суд першої інстанції безпідставно не взяв до уваги письмові пояснення відповідача про те, що ВАТ повністю розрахувалось з ОСОБА_1., що підтверджується відомостями на виплату заробітної плати та відомостями зарахування заробітної плати робітників. Згідно трудового контракту, укладеного між сторонами ніяких коштів, окрім зарплати, не зобов'язано передавати ОСОБА_1.
Як вбачається з витягу з наказу № 188 від 1.04.2008 р. (а.с. 19) ОСОБА_1. прийнятий з 1.04.2008 року по сумісництву заготовлювачем молока від населення в сировинний відділ з окладом 515 грн. з повною матеріальною відповідальністю. Згідно ст. 19 ЗУ «Про оплату праці» та ст. 102-1 КЗпП України працівники, які працюють за сумісництвом, одержують заробітну плату за фактично виконану роботу. Встановлено, що у зазначеному ВАТ всі працівники, які працюють за сумісництвом, одержують заробітну плату за фактично виконаний обсяг робіт і відповідно до прийнятої на підприємстві системи оплати праці, яка проводиться згідно табеля відпрацьованого часу. Підставою для нарахування заробітної плати із погодинною оплатою праці є табелі обліку використання робочого часу та як вбачається з матеріалів справи всі заготовлювачі у ВАТ табелюють по 2 години робочого часу.
Також судом першої інстанції безпідставно не взято до уваги те, що зобов'язання провести розрахунок за здане молоко у ВАТ існує лише перед населенням, а не перед ОСОБА_1., що підтверджується списком здатчиків молока станом на 01.01.2008 р., завіреним Бушанською сільською радою Ямпільського району Вінницької області. ОСОБА_1. не є повноважним представником громадян здатчиків молока, а тому не має права вимоги сплати боргу за здане молоко.
Згідно п. 2.1 трудового контракту від 01.04.2008 року працівник зобов'язується виконувати функції заготівельника, визначені контрактом, посадовою інструкцією, правилами внутрішнього розпорядку, а роботодавець зобов'язався виплачувати працівнику заробітну плату та забезпечувати умовами праці, необхідними для виконання переліку робіт, передбачених законодавством, колективним договором і даним контрактом.
Відповідно до п. 2.2 трудового контракту від 01.04.2008 року працівник зобов'язується забезпечити від імені та за рахунок роботодавця збір молока від здатчиків, на сировинній зоні закріпленої за працівником, по цінам і умовам роботодавця; своєчасно та вірно звітувати за отримані під звіт гроші для розрахунків за отримане молоко і т.д.
Таким чином, з вищевикладеного вбачається, що ОСОБА_1. не отримував молоко від здатчиків за власні кошти, а лише за кошти, отримані від ВАТ, тобто власних витрат на придбання молока у здатчиків ОСОБА_1. не ніс.
Відповідно до ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язаний вчинити на користь другої сторони (кредитора), певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити і гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України. Колегією суддів встановлено, що таких підстав, які б породжували відносини купівлі-продажу між ОСОБА_1. та зазначеного ВАТ не існують. Відповідно до умов трудового контракту ОСОБА_1. виконував функції посередника при розрахунку з населенням, зазначеним в цих списках, так як являючись працівником сумісником зазначеного ВАТ діяв від імені підприємства, на його умовах та за його рахунок, а тому у нього не має жодних юридичних підстав вимагати оплати за здане населенням молоко.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 213, 303, 307, 309, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,
вирішила:
Апеляційну скаргу ВАТ «Балтський молочно-консервний комбінат дитячих продуктів» задовольнити.
Рішення Ямпільського районного суду Вінницької області від 18 червня 2009 року скасувати та ухвалите нове.
В задоволенні позову ОСОБА_1 до ВАТ «Балтський молочно-консервний комбінат дитячих продуктів» про стягнення заборгованості по трудовому контракту - відмовити.
Рішення набуває законної сили з моменту його проголошення.
Рішення може бути оскаржено шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду України протягом двох місяців.
Головуючий: В.М.Медяний
Судді: М.В.Іванюк
Т.О.Денишенко