УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 212/762/14-ц 22-ц/774/386/К/17

Справа № 212/762/14-ц Головуючий у 1-й інстанції

№ провадження 22ц/774/386/К/17 Кулігіна Т.Д.

Категорія - 39 (I) Доповідач Митрофанова Л.В.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 березня 2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області

в складі : головуючого судді: Митрофанової Л.В.

суддів: Барильської А.П., Бондар Я.М.,

при секретарі: Гладиш К.І.,

за участі: відповідача ОСОБА_2,

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на заочне рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 12 червня 2014 року по справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2, третя особа - Приватний нотаріус Криворізького міського нотаріального округу Растєгаєв Вадим Михайлович, про визнання заповіту недійсним, -

В С Т А Н О В И Л А:

В січні 2014 року ОСОБА_4 звернулась до Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу з позовом до відповідача ОСОБА_2, третя особа без самостійних вимог щодо предмету спору - Приватний нотаріус Криворізького міського нотаріального округу Растєгаєв В. М. про визнання заповіту недійсним.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначила, що вона вимушена звернутись до суду та просить визнати заповіт недійсним, оскільки заповіт складений її батьком ОСОБА_6 від 21.07.2009 року на ім'я відповідачки ОСОБА_2 (її сестри), складений з порушенням вимог закону, оскільки волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі, заповіт вчинено під психологічним тиском відповідачки ОСОБА_2 на їх батька.

В позивачки є достатньо підстав вважати, що волевиявлення батька та матері не було вільним, а виражене у заповіті під психологічним тиском на них з боку відповідачки.

Відповідачка по справі, не повідомила позивачку ні про смерть матері, ні про смерть батька. Про те, що її мати - ОСОБА_7 померла, позивачка дізналася від однокласника своєї доньки, який мешкає у тому ж будинку, де і мешкали її батьки, з його повідомлення в інтернет ресурсі.

Про смерть батька - ОСОБА_6, позивачка дізналася не від своєї рідної сестри, а від сусідки батька - ОСОБА_8, яка телефоном повідомила її про те, що батько помер.

В 2000-2001 році коли позивачка поїхала на заробітки до Німеччини вона залишила своїм батькам доручення на продаж квартири АДРЕСА_1.

Батько продав квартиру позивачки. Гроші, які були отримані від продажу її власної квартири зберігались у батьків в квартирі, у потрібний час батьки мали вільний доступ до них та користувались ними для задоволення своїх потреб.

27 жовтня 2000 року надала доручення своїй матері ОСОБА_7 та своєму батькові ОСОБА_6 на одержання аліментів, які були стягнуті з її чоловіка на утримання неповнолітньої дочки за рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу. З спливом строку дії довіреності на отримання коштів позивачка робила нову довіреність. Отже, таке ж доручення було надано і 02 червня 2003 року. Батьки завжди отримували ці кошти, накопичували і зберігали їх в своїй квартирі.

Потреби в коштах батьки не відчували, бо вони мали доступ до всіх грошей, які позивачка накопичувала у них. Ціллю позивачки було не тільки задоволення потреб батьків, їх побутовий благоустрій, а і накопичення коштів на придбання квартири в м. Київ для своєї дочки.

Позивачка завжди матеріально допомагала своїм батькам, окрім тих грошей, що в них зберігались і вони мали доступ до них, майже кожного місяця надсилала їм переказом кошти, щоб вони ні в чому не мали потреби. Крім грошей позивачка також купувала в Німеччині та надсилала батькам якісний одяг. Коли вона приїжджала в м. Кривий Ріг обов'язково купувала батькам сучасну побутову техніку, для поліпшення їх побутових потреб.

Позивачка намагалась робити все для того, щоб у її батьків було все найкраще і щоб вони ні в чому не мали потреби.

Отже; весь час, починаючи з 1994 року позивачка надсилала батькам гроші, як на їх власні потреби так і для того щоб вони накопичували та зберігали кошти на квартиру в м. Київ. За всі ці роки у батьків назбиралось більше 70 000 тисяч євро власно зароблених позивачкою за все життя грошей.

Позивачка впевнена, що сестра ввела в оману батька і він не розумів значення своїх дій коли підписував заповіт. Під час складання мамою заповіту на ім'я ОСОБА_2 батько також склав заповіт, але він вважав, що його заповіт складений на ім'я позивачки, а не на ім'я ОСОБА_2 Саме тому після смерті матері батько звернувся з заявою про відмову від спадщини, оскільки хотів щоб сестра одразу отримала свою частку у спадщині, а після його смерті позивачка отримала свою частку від спадщини.

Заочним рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 12 червня 2014 року позовні вимоги ОСОБА_4 задоволено.

Визнано недійсним заповіт від 21 липня 2009 року ОСОБА_6 на ім'я ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, посвідчений приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Растєгаєвим В.М. та зареєстрованого в реєстрі за №1353.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 14 листопада 2016 року заяву відповідача ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення залишено без задоволення.

В апеляційній скарзі представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції із ухваленням нового рішення по справі про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 посилаючись на те, що судом першої інстанції розглянуто справу за відсутності відповідача, яка зареєстрована та постійно мешкає в Республіці Беларусь, позивач при пред'явлені позову приховала вказану обставину, а суд першої інстанції в свою чергу не зробив відповідний запит до адресної служби. Зауважує на тому, що позовні вимоги позивача не доведені належними та допустимими доказами, а рішення суду обґрунтовано лише неправдивою інформацією, яку позивач виклала в своїй позовній заяві.

Позивач ОСОБА_4 в судове засідання до суду апеляційної інстанції не з'явилась, згідно матеріалів справи поштових відправлень не отримувала, натомість повідомлення про розгляд справи отримала її представник ОСОБА_9, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, про причини своєї неявки представник позивача суд не повідомила, що (у відповідності до ч.2 ст. 305 ЦПК України) не перешкоджає розглядові справи.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 у віці 78 років померла мати позивачки - ОСОБА_7, про що зроблений відповідний актовий запис в Книзі реєстрації смертей №811, що підтверджується свідоцтвом про її смерть, виданим Жовтневим відділом державної реєстрації актів цивільного стану Криворізького міського управління юстиції у Дніпропетровській області 16.05.2011 року Серії НОМЕР_1.

Після смерті ОСОБА_7 відкрилось спадкове майно у вигляді 1/2 частини квартири АДРЕСА_2.

ІНФОРМАЦІЯ_3 у віці 82 роки помер батько позивачки - ОСОБА_6, про що зроблено відповідний актовий запис №830, що підтверджується свідоцтвом про його смерть, виданим Жовтневим відділом державної реєстрації актів цивільного стану Криворізького міського управління юстиції у Дніпропетровській області 21.06.2013 року Серії НОМЕР_2.

Після смерті батька позивачки - ОСОБА_6 відкрилось спадкове майно у вигляді частини квартири АДРЕСА_2.

Позивачка звернулась до державного нотаріуса Другої криворізької державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини після смерті батька, у встановлений ст. 1220 ЦК України шестимісячний строк.

Листом від 22.08.2013 року Друга криворізька державна нотаріальна контора повідомила її про те, що вона не має права на спадщину після померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 батька -ОСОБА_6, у зв'язку з тим, що померлим було складено заповіт на все належне йому майно, але не на її користь.

Заповіт посвідчений приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Растєгаєвим В.М., 21 липня 2009 року, зареєстрованого в реєстрі за №1353.

З листа наданого Другою криворізькою державною нотаріальною конторою від 15.11.2013 року на виконання Ухвали Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу позивачка дізналась, що після померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 - ОСОБА_7 до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини звернулась донька ОСОБА_2, на яку померла залишила заповіт на все майно, посвідчений Растєгаєвим В.М., приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу 21.07.2009 року за реєстровим №1354 та чоловік померлої ОСОБА_6 з заявою про відмову від спадщини.

Також з копії заповіту від 21.07.2009 року посвідченого приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Растєгаєвим В.М., за реєстровим №1353 наданого Другою криворізькою державною нотаріальною конторою на запит суду від 15.11.2013 року позивачці стало відомо, що її батько ОСОБА_6, померлий ІНФОРМАЦІЯ_3, усе належне йому майно, де б воно не знаходилось та з чого б воно не складалось, а також усі майнові та немайнові права та обов'язки, які належатимуть йому на день смерті, заповідав: ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог суд першої інстанції виходив із їх доведеності.

Проте колегія суддів не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Частиною 3 ст. 10 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Підставою недійсності правочину відповідно до статті 215 ЦК України, є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 Цивільного кодексу України, а саме: 1) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; 2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3) волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно ст. 1233 ЦК України заповітом є розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Відповідно до ч. 2 ст. 1257 ЦК України за позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.

Позивач в обґрунтування своїх позовних вимог вказувала, що заповіт складений її батьком ОСОБА_6 від 21.07.2009 року на ім'я відповідачки ОСОБА_2 (її сестри), складений з порушенням вимог закону, оскільки волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі, заповіт вчинено під психологічним тиском відповідачки ОСОБА_2 на їх батька, вказувала на те, що вона постійно матеріально допомагала батькам та окрім тих грошей, що в них зберігались і вони мали доступ до них, майже кожного місяця надсилала їм переказом кошти, щоб вони ні в чому не мали потреби. Крім грошей позивачка також купувала в Німеччині та надсилала батькам якісний одяг. Коли вона приїжджала в м. Кривий Ріг обов'язково купувала батькам сучасну побутову техніку, для поліпшення їх побутових потреб.

Проте на підтвердження вказаних обставин, відповідно до вимог ст. ст. 10,60 ЦПК України, позивачем не надано жодного доказу, як то квитанцій про надсилання грошових коштів, чеків на придбання побутової техніки, крім того не доведено того факту, що її батько ОСОБА_6 на момент складення заповіту 21.07.2009 року перебував у безпорадному стані та не усвідомлював своїх дій.

Виходячи з того, що в підтвердження своїх позовних вимог про складення спірного заповіту під впливом обману ОСОБА_6, волевиявлення якого не було вільним і не відповідало його волі, в силу свого безпорадного стану та стану здоров'я, позивачка необхідних доказів суду не надала, тому суд першої інстанції дійшов необґрунтовано висновку про можливість задоволення позовних вимог позивача.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, а рішення суду першої інстанції на підставі п.3, 4 ст. 309 ЦПК України скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 303, 307, п.3, п.4 ч.1 ст. 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3задовольнити.

Заочне рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 12 червня 2014 рокускасувати та ухвалити нове рішення.

Відмовити ОСОБА_4 в задоволенні позову до ОСОБА_2, третя особа - Приватний нотаріус Криворізького міського нотаріального округу Растєгаєв Вадим Михайлович, про визнання заповіту недійсним.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення але може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий:

Судді: