ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022 м. Харків, пр. Науки, буд.5, тел./факс 702-10-79 inbox@lg.arbitr.gov.ua _____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

УХВАЛА

20 березня 2017 року Справа № 913/1125/16

Провадження № 5/913/1125/16

За позовом Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Дніпро

до Приватного акціонерного товариства "Краснодонвугілля", м. Сєвєродонецьк Луганської області

про стягнення 36940,00 грн,

Суддя Масловський С.В.

У засіданні брали участь:

від позивача: представник не прибув;

від відповідача: Короба Ю.А., представник за довіреністю № 5 від 20.05.2016.

В С Т А Н О В И В:

12.10.2016 Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" звернулось до Господарського суду Луганської області з позовом до Приватного акціонерного товариства "Краснодонвугілля" про стягнення штрафу за неправильно зазначену масу вантажу у розмірі 36940,00 грн.

25.10.2016 рішенням Господарського суду Луганської області, повний текст якого складено 27.10.2016, позовні вимоги задоволено частково, присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача штраф за неправильно зазначену масу вантажу в сумі 14776,00 грн, а також судовий збір у сумі 1378,00 грн.

07.11.2016 зазначене рішення Господарського суду Луганської області набрало законної сили та на його виконання видано наказ.

14.03.2017 Приватне акціонерне товариство "Краснодонвугілля" звернулося до Господарського суду Луганської області з заявою № 12/25 від 27.02.2017 про відстрочку виконання рішення Господарського суду Луганської області від 25.10.2016 у справі № 913/1125/16 до 31.12.2018. Також відповідач на час розгляду заяви просить суд зупинити виконання рішення Господарського суду Луганської області від 25.10.2016 у справі № 913/1125/16.

Заява обґрунтована тим, що відповідач знаходиться у скрутному матеріальному становищі, що значно ускладнює виконання зобов'язань. Товариство знаходиться в зоні проведення антитерористичної операції, через що неодноразово зупинялась його виробнича діяльність, з грудня 2014 року воно практично не працює, всі структурні підрозділи перебувають у простої. З 31.05.2016 підприємство перейшло на неповний робочий тиждень - 60% робочого часу. З листопада 2014 року по теперішній час практично повністю припинено відвантаження товару споживачам та отримання обладнання, необхідного для здійснення господарської діяльності. Крім того, за підсумками роботи у 2016 році підприємство у своїй діяльності має збитки в сумі 763272,00 грн контрагенти належним чином не виконують свої зобов'язання, що зумовило виникнення дебіторської заборгованості в сумі 109308,00 грн. Також стосовно підприємства Господарським судом Луганської області порушено провадження про визнання банкрутом.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 14.03.2017 прийнято заяву та її розгляд призначено на 20.03.2017.

20.03.2017 представник позивача в судове засідання не прибув хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце судового засідання.

Суд зазначає про те, що позивач не був обмежений у своїх процесуальних правах надати письмові пояснення по суті заяви через канцелярію суду або шляхом їх направлення на адресу суду поштовим відправленням.

Згідно з п. 7.1.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом.

Відповідно до п. п. 7.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом.

Згідно з ч. 1 ст. 121 Господарського процесуального кодексу України за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони виконавчого провадження або за власною ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 року № 1404-VIII, який діє з 05.10.2016 року, передбачено, що за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо), сторони мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення.

Отже, у ГПК України та спеціальному законі, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, не встановлений вичерпний перелік обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення, і на підставі яких суд може прийняти рішення про надання відстрочки.

Тобто, перелік "обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення" у національному законодавстві є доволі нечітким. Обмеження стосовно можливого та допустимого строку відстрочки (розстрочки) виконання остаточного рішення у законі відсутнє. Відповідно, суд, який приймав рішення, має широкі дискреційні повноваження щодо підстав та строку для надання відстрочки виконання рішення, і у кожному конкретному випадку за своїм внутрішнім переконанням оцінює наявні у справі докази і вирішує питання про наявність чи відсутність обставин для вчинення таких процесуальних дій.

В постанові ВГСУ № 922/796/15 від 14.12.2016 зазначено що, зважаючи на те, що 1) виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 року № 18-рп/2012); 2) невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 року № 11-рп/2012); 3) відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини (надалі - Суд) право на суд, захищене ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (надалі - Конвенція), було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (див. рішення у справі "Горнсбі проти Греції" (Hor№sby v. Greece), від 19 березня 1997 року, п. 40, Reports of Judgme№ts a№d Decisio№s 1997-II); 4) за певних обставин затримка з виконанням судового рішення може бути виправданою, але затримка не може бути такою, що спотворює сутність гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції права (див. рішення у справі "Іммобільяре Саффі" проти Італії" , № 22774/93, п. 74, ECHR 1999-V), а також беручи до уваги, те, що існування заборгованості, підтверджене обов'язковими та такими, що підлягають виконанню, судовими рішеннями, надає особі, на чию користь воно було винесено, "легітимні сподівання" на те, що заборгованість буде йому сплачено та така заборгованість становить "майно" цієї особи у розумінні ст. 1 Першого протоколу до Конвенції (див. рішення у справі "Пономарьов проти України" від 3 квітня 2008 року, заява № 3236/03, п. 43), Вищий господарський суд України вважає, що з метою недопущення порушення гарантованих Конституцією України та Конвенцією права на справедливий суд та права на повагу до приватної власності суд, який надає відстрочку у виконанні рішення, у кожному конкретному випадку повинен встановити: 1) чи затримка у виконанні рішення зумовлена особливими і непереборними обставинами; 2) чи передбачена домовленістю сторін чи у національному законодавстві компенсація "потерпілій стороні" за затримку виконання рішення, ухваленого на його користь судового рішення, та індексації присудженої суми; 3) чи не є період виконання рішення надмірно тривалим для стягувача, як "потерпілої сторони"; 4) чи дотримано справедливий баланс інтересів сторін у спорі.

Тобто, у цьому контексті для виправдовування затримки виконання рішення суду недостатньо лише зазначити про відсутність у боржника коштів. Обов'язково мають враховуватися і інтереси іншої сторони спору, на користь якої прийнято рішення.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до п. 2 ст. 218 Господарського кодексу України не вважаються обставинами, які звільняють боржника від відповідальності, зокрема, відсутність у боржника необхідних коштів.

Згідно ст. 124 Конституції України судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до статті 17 закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Суд зазначає, що особа, яка подала заяву про розстрочку або відстрочку виконання рішення, повинна довести наявність, а також винятковість обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення господарського суду у даній справі, тобто тягар доказування покладається саме на особу, яка подала заяву про відстрочку виконання рішення. Доказування повинно здійснюватися за загальними правилами відповідно до статей 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, тобто до заяви мають бути додані докази, які підтверджують обставини, викладені в заяві щодо неможливості чи утруднення виконання рішення.

Враховуючи викладене господарський суд вважає, що строк невиконання рішення (до 31.12.2018) для кредитора є надмірно тривалим, що наведені відповідачем підстави для відстрочки виконання судового рішення, лише вказують на несприятливість виконання рішення суду для останнього у даний час та можливість настання для нього негативних наслідків у зв'язку з цим, а не на обставини, що унеможливлюють або утруднюють виконання рішення суду у даній справі. Наведені обставини не є тими виключними та поважними обставинами, які давали б підстави для відстрочки виконання судового рішення. В порушення викладених приписів законодавства документально не підтверджено винятковість обставин, які надають право для відстрочки, не обґрунтовано відстрочення виконання судового рішення до 31.12.2018, не надано жодних доказів на підтвердження того, що відповідач зможе виконати судове рішення після 31.12.2018.

Враховуючи вищевикладене, з урахуванням принципів розумності та справедливості, дотриманням справедливого балансу обох сторін, а також оскільки рішення суду є обов'язковим до виконання, господарський суд дійшов висновку, що вимога відповідача про надання відстрочки на виконання рішення господарського суду Луганської області від 25.10.2016 у справі № 913/1125/16, не є законною та обґрунтованою, а тому задоволенню не підлягає.

Стосовно вимоги відповідача щодо зупинення виконання рішення Господарського суду Луганської області № 913/1125/16 від 25.10.2016 на час розгляду заяви про відстрочку виконання рішення суд зазначає, що:

Відповідно до частини 1 статті 1211 ГПК України суд касаційної інстанції за заявою сторони чи прокурора або за своєю ініціативою може зупинити виконання оскарженого рішення господарського суду до закінчення його перегляду в порядку касації.

Згідно з пунктом 8 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 №9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" зупиняти виконання судового рішення має право виключно суд касаційної інстанції.

За таких обставин право на зупинення виконання судового рішення відноситься виключно до компетенції суду касаційної інстанції.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 86, 121 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд вирішив,-

УХВАЛИВ:

В задоволенні заяви про відстрочку виконання рішення Господарського суду Луганської області № 913/1125/16 від 25.10.2016 Приватного акціонерного товариства "Краснодонвугілля" № 12/25 від 27.02.2017 відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її винесення.

Суддя С.В. Масловський