ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.03.2017Справа №910/16430/14

За позовом Антимонопольного комітету України

до Державної адміністрації залізничного транспорту України

про стягнення 100 000 000 грн. пені.

Суддя Маринченко Я.В.

Представники сторін:

від позивача - Новицький М.З. (представник за довіреністю);

від відповідача - Корсун Ю.Ю. (представник за довіреністю);

Лях К.М. (представник за довіреністю).

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2014 Антимонопольний комітет України звернувся до суду з позовом до Державної адміністрації залізничного транспорту України про стягнення 100 000 000,00 грн. штрафу, 22 500 000,00 грн. пені та зобов'язання виконати п. 4 рішення від 16.07.2013 № 576-р.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за фактом порушення відповідачем законодавства про захист економічної конкуренції позивач прийняв рішення від 16.07.2013 № 576-р, яким, зокрема, накладено на відповідача штраф у розмірі 100 000 000,00 грн., який підлягає сплаті у двомісячний строк з дня одержання рішення. Оскільки, відповідач у визначений строк оплату штрафу так і не здійснив, позивач на підставі ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» нарахував пеню за прострочення сплати штрафу у розмірі 22 500 000,00 грн. Надалі, позивач збільшив розмір позовних вимог та просив стягнути за 67 днів прострочення сплати штрафу пеню в розмірі 100 000 000,00 грн.

Відповідач проти задоволення позову заперечував з підстав, викладених у відзиві, зокрема зазначив, що оспорювання ним рішення від 03.06.2014 № 321-р, яким було залишено без змін рішення від 16.07.2013 № 576-р, зупиняє нарахування пені, у зв'язку з чим підстави для її стягнення відсутні.

Суди розглядали справу неодноразово.

Рішенням господарського суду міста Києва від 08.07.2015, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.09.2015, позов задоволено, стягнуто з відповідача в доход державного бюджету України штраф у сумі 100 000 000,00 грн. і пеню в розмірі 100 000 000,00 грн., зобов'язано відповідача виконати п. 4 резолютивної частини рішення від 16.07.2014 № 576-р.

Постановою Вищого господарського суду України від 26.04.2016 рішення і постанову попередніх судових інстанцій у даній справі скасовано в частині стягнення з відповідача 100 000 000,00 грн. пені з передачею справи у відповідній частині на новий розгляд до господарського суду міста Києва; у решті рішення і постанову залишено без змін.

Рішенням господарського суду міста Києва від 11.07.2016, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.10.2016, позов задоволено - стягнуто з відповідача в дохід державного бюджету України 100 000 000,00 грн. пені.

Постановою Вищого господарського суду України від 20.12.2016 вищевказані судові рішення скасовані, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді даної справи, як зазначив касаційний суд, необхідно з'ясувати обставини, пов'язані з нарахуванням пені, заявленої до стягнення, зокрема, стосовно зупинення нарахування пені на час оскарження відповідачем рішення від 03.06.2014 № 321-р.

Судами встановлено, що згідно з рішенням від 16.07.2013 № 576-р "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" у справі №136-26.13/386-12 визнано, що Адміністрація разом з іншими залізницями, об'єднаннями, підприємствами, установами й організаціями залізничного транспорту за результатами діяльності протягом 2012 року займала монопольне (домінуюче) становище на загальнодержавному ринку перевезень вантажів транспортом загального користування. Дії Адміністрації, які полягають у зобов'язанні залізниць (Південної, Південно-Західної та Одеської) зазначати у перевізних документах - перевезення зернових вантажів товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства (далі - ТОВ СП) "Нібулон" до станції Миколаїв-Вантажний як перевезення зернових вантажів на експорт (тобто з перетином державного кордону України) та донарахуванні і стягненні відповідної частки тарифу без належних обґрунтувань, визнано порушенням, передбаченим ч. 1 ст. 13, п. 2 ст. 50 Закону, у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на загальнодержавному ринку перевезення вантажів транспортом загального користування, що призвело до ущемлення інтересів інших суб'єктів господарювання (ТОВ СП "Нібулон"), які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку.

За вказане порушення на відповідача накладено штраф у сумі 100 000 000,00 грн. та зобов'язано розробити та затвердити механізм контролю за правильністю визначення вантажовласниками (вантажовідправниками тощо) призначення (найменування) вантажу (експорт внутрішнє сполучення).

Відповідно до ч.3 ст.56 Закону України «Про захист економічної конкуренції», особа, на яку накладено штраф за рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу.

Рішення від 16.07.2013 № 576-р отримано відповідачем 01.08.2013, з якого починається перебіг двохмісячного строку для сплати штрафу у добровільному порядку.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, відповідач подав заяву про його перегляд. Розпорядженням АМК від 16.08.2013 № 685-р вказана заява прийнята до розгляду, а виконання даного рішення зупинено до закінчення його перегляду.

Згідно зі ст. 58 Закону України «Про захист економічної конкуренції», органи Антимонопольного комітету України, зокрема, за заявами осіб можуть переглянути рішення, прийняті ними у справах про порушення законодавства про захист економічної конкуренції. За результатами такого перегляду відповідні органи можуть: залишити рішення без змін; змінити рішення; скасувати рішення.

Відповідно до п.52, 55 Правил розгляду справ, під час провадження з перегляду рішення органи Комітету, службовці Комітету, відділення проводять дії, передбачені частиною другою статті 35 Закону та пунктом 23 цих Правил. За результатами перегляду рішення органи Комітету приймають рішення відповідно до ч. 3 ст. 58 Закону; рішення, прийняте за результатами перегляду, надається для виконання, надсилається та оприлюднюється відповідно до ч. 1 ст. 56 Закону та п. 33 цих Правил.

03.06.2014 позивачем прийнято рішення № 321-р, яким залишено без змін рішення від 16.07.2013 № 576-р. При перегляді зазначеного рішення комітетом було проаналізовано обставини справи № 136-26.13/386-12 та надані залізницею документи, якими остання обґрунтовувала необхідність перегляду рішення від 16.07.2013 № 576-р, а також вивчено інформацію, отриману від учасників зустрічей (нарад) з приводу організації перевезення зерна.

Відтак, рішення від 03.06.2014 № 321-р приймалося у тій же справі № 136-26.13/386-12 і з додержанням тих же вимог, що й рішення від 16.07.2013 № 576-р, від його вирішення залежала чинність рішення від 16.07.2013 № 576-р, тому воно є пов'язаним із нарахуванням пені за невиконання рішення від 16.07.2013 № 576-р.

Згідно із ч. 5 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", нарахування пені зупиняється на час розгляду органом Антимонопольного комітету України заяви особи, на яку накладено штраф, про перевірку чи перегляд рішення у справі про порушення законодавства про захист економічної конкуренції.

Пунктом 20.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства» від 26.12.2011 № 15 визначено, що у разі виникнення спору з приводу тривалості періоду часу, на який у такому випадку зупиняється нарахування пені, господарському суду слід з'ясовувати пов'язані з цим обставини, а саме коли розпочався розгляд відповідної заяви органом Антимонопольного комітету України та коли ним прийнято рішення за результатами такого розгляду (статті 57, 58 Закону України "Про захист економічної конкуренції"; розділи IX і X Правил розгляду заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, затверджених розпорядженням Антимонопольного комітету України від 19.04.94 № 5, з подальшими змінами і доповненнями).

Таким чином, з 04.06.2014 продовжується перебіг двомісячного строку для сплати штрафу, останнім днем сплати якого є 21.07.2014, оскільки 20.07.2014 є вихідним днем.

Загальна кількість днів прострочення сплати штрафу становить 67 (за період з 22.07.2014 по 26.09.2014), сума пені за один день прострочення - 1 500 000 грн., а за 67 днів - 100 500 000 грн. Оскільки розмір пені не може перевищувати розміру накладеного на відповідача штрафу, позивач просив стягнути з відповідача 100 000 000,00 грн. пені.

Разом із цим, дійсність вищевказаного рішення від 03.06.2014 № 321-р була оскаржена відповідачем у судовому порядку.

Відповідно до ч.5 ст.56 Закону України «Про захист економічної конкуренції», за кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі півтора відсотка від суми штрафу. Розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням органу Антимонопольного комітету України. Нарахування пені припиняється з дня прийняття господарським судом рішення про стягнення відповідного штрафу.

Нарахування пені зупиняється на час розгляду чи перегляду господарським судом: справи про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України про накладення штрафу; відповідного рішення (постанови) господарського суду.

Нарахування пені зупиняється на час розгляду органом Антимонопольного комітету України заяви особи, на яку накладено штраф, про перевірку чи перегляд рішення у справі про порушення законодавства про захист економічної конкуренції.

Відповідно до п.20.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства» від 26.12.2011 № 15, абз. 3-5 ч. 5 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" передбачено зупинення нарахування пені на час розгляду чи перегляду господарським судом: справи про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України про накладення штрафу; відповідного рішення (постанови) господарського суду. Отже, тривалість такого зупинення визначається виключно періодом часу, протягом якого фактично здійснювався зазначений розгляд чи перегляд (наприклад, у суді першої інстанції - від дня порушення провадження у справі до дня прийняття рішення в ній; у судах апеляційної та касаційної інстанцій - від дня прийняття апеляційної чи касаційної скарги до дня прийняття постанови), і в цей період не включається час знаходження матеріалів справи у суді, коли згадані розгляд чи перегляд не здійснювалися.

Відтак, не погоджуючись із прийнятим рішенням від 03.06.2014 № 321-р, яким залишено без змін рішення від 16.07.2013 № 576-р, відповідач оскаржив його у судовому порядку. Так, за остаточними результатами розгляду справи № 910/14542/14 про визнання рішення від 03.06.2014 № 321-р недійсним, у задоволенні позову було відмовлено.

З урахуванням наведеного, оскільки оскарження рішення від 03.06.2014 № 321-р зупиняє нарахування пені на час розгляду господарським судом відповідної справи про його недійсність, судом встановлено, що нарахування пені зупинялось на час фактичного розгляду справи № 910/14542/14, а саме: у першій інстанції - з 17.07.2014 по 18.09.2014; у апеляційній інстанції - з 10.10.2014 по 19.11.2014; у касаційній інстанції - з 18.12.2014 по 28.01.2015; при новому розгляді у першій інстанції - з 09.02.2015 по 17.03.2015, у апеляційній інстанції - з 01.04.2015 по 21.04.2015; у касаційній інстанції - з 16.06.2015 по 01.07.2015. Крім того, рішенням суду від 08.07.2015 у справі № 910/16430/14 з відповідача стягнуто штраф у розмірі 100 000 000,00 грн., що зупиняє подальше нарахування пені.

Таким чином, за періоди між фактичним розглядом справи № 910/14542/14 пеня могла бути нарахована, а саме: з 19.09.2014 по 09.10.2014, з 20.11.2014 по 17.12.2014, з 29.01.2015 по 08.02.2015, з 18.03.2015 по 24.03.2015, тобто за заявлені 67 днів прострочення відповідачем сплати штрафу.

Посилання відповідач на те, що судове оскарження рішення від 03.06.2014 № 321-р тривало до 23.10.2015 - дати винесення Київським апеляційний господарським судом постанови у справі № 910/14542/14 про відмову у перегляді рішення в цій справі за нововиявленими обставинами, не впливає та не входить до визначених вище періодів зупинення нарахування пені.

Одночасно, посилання відповідача на зупинення нарахування пені на час перегляду в адміністративному порядку рішення від 16.07.2013 № 576-р також не є обґрунтованими, оскільки відповідне зупинення відбувається лише у разі розгляду справи господарським судом.

Аналогічна правова позиція викладена в п.20.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства» від 26.12.2011 № 15.

Ураховуючи наведене, оскільки оскарження відповідачем рішення від 03.06.2014 № 321-р зупиняє подальше нарахування пені тільки на час фактичного розгляду справи про оспорювання його дійсності, проте від сплати пені не звільняє, позовні вимоги про стягнення нарахованої за 67 днів пені за кожний день прострочення оплати штрафу підлягають задоволенню повністю у розмірі 100 000 000,00 грн.

За приписами статті 49 ГПК України судові витрати зі справи слід покласти на відповідача.

Разом із цим, оскільки, рішенням Господарського суду міста Києва від 08.07.2015 у справі № 910/16430/14 судові витрати в максимальному розмірі покладено на відповідача, то підстав для повторного покладення на відповідача судових витрат суд не вбачає.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32-34, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Державної адміністрації залізничного транспорту України (03680, м. Київ, вул. Тверська, буд. 5; ідентифікаційний код 00034045) у доход загального фонду Державного бюджету України на рахунок УК у Солом'янському районі міста Києва, код ЄДРПОУ 38050812, банк одержувача - ГУ ДКСУ у м. Києві, МФО 820019, рахунок 31118106700010, код класифікації доходів - 21081100 (символ звітності 106) 100 000 000 (сто мільйонів) грн. 00 коп. пені.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення підписано 28.03.2017

Суддя Я.В. Маринченко