Справа №2-197 2007 p.

РІШЕННЯ

ІМ'ЯМ  УКРАЇНИ

09.02.2007 року                    Стахановський міський суд Луганської області

в складі:

головуючого судді               Бондаренко  Н.О.

при секретарі                       Полтавської  А.К.

адвоката                               ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Стаханові заяву за позовом

ОСОБА_2 до ОСОБА_3 "Про стягнення моральної шкоди",

Встановити:

Позивач звернувшись до суду з позовом, вказав суду, що тривалий час він товаришував своєю сім'єю з сім'єю ОСОБА_4  ОСОБА_5 це дочка відповідачки. Між ними постійно виникають сварки.

У травні 2005 р. між відповідачкою та її дочкою виникла сварка. Відповідач подала до міліції заяву про притягнення до кримінальної відповідальності ОСОБА_4. в в описовій частині якої відповідач стверджує, що ОСОБА_5 погрожувала їй розпраовю та розповідала, що раніше вже розправилася зі своєю свекровью ОСОБА_6: била її, а він тримав її на той час.

Ці факти не підтверджені, про що свідчать матеріалами про відмову у порушенні кримінальної справи, пояснення ОСОБА_6. З Цього приводу він був вимушений писати рапот на ім'я начальника міліції пояснюючи свою непричинність до цієї події. Відповідачка своїми діями опорочила його гідність та честь, поставила під сумлів його ділову репутацію, як працівника милиції, ці свідоцтва негативно характеризують його особистість. Це призвело до втрати спокою, сна, знаходження у стані стресу, було порушено його нормальні життєві зв'язки. Вважає, що діями відповідачки йому було спричинено моральну шкоду в 1000 грн. Просить суд стягнути цю суму.

Відповідач з позовом не згодна, вказала, що у своїй заяві вона помилково вказала ОСОБА_2, вона не зрозуміла свою дочку, яка прийшла до неї і сказала, що була у свекрові в м. Алмазна разом з ОСОБА_2 і там такого надавала, тепер буде ночувати у неї. Ніяким чином вона не хотіла навредити ОСОБА_2.

Свідок ОСОБА_7 суду вказала, що її мати у заяві написала неправду, її мати часто скаржиться, що забуває щось, хворіє, з нею дуже важко спілкуватися.

Свідок ОСОБА_8 суду вказала, що її мати помілково вказала в заяві ОСОБА_2, бо подумала, що названий її дочкою ОСОБА_2, це ї є ОСОБА_2. Мати хвора, лікується до цього часу.

Вислухавши сторони, рохглянувши матеріали справи, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню.

ОСОБА_3 у своїй заяві до міліції від 18.08.2006 року скаржиться на свою дочку ОСОБА_7. В заяві вказала, що їй дочка розповіла як вона розправилася зі своєю свекровію: "я під'їхала на машині з ОСОБА_2, він мені сказав: я буду на вуліці коло дверей, а ти бий її, свекровь чим попало і бий тільки по голові...".

Цей текст у заяві до міліції на думку позивача є свідоцтва які опорочили його честь та гідність, поставили від сумнів ділову репутацію, відомості не відповідають дісності.

Суд не погоджується з такими висновками з наступних підстав: Пленум Верховного Суду України в п.З Постанови від 28 вересня 1990 р. №7 "Про застосування судами законодавства, що регулює захист честі, гідності і ділової репутації, зазначив, що під наміренням відомостей,   не відповідають дійсності та порочать честь , гідність, слід розуміти опублікування їх у пресі, передачі по радіо, телебаченню, з використанням інших засобів масової інформіції, викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам, повідомлення в публічних виступах, а иакож в іншій формі невизначеному числу особі або хоча б одній людині.

При цьому слід мати на увазі, що право громадян на звернення із заявами, скаргами до державних органів гарантоване Конституцією України. Відповідно до ст. 1 Закону України "Про звернення громадян" громадяни України мають право звертатися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій, незалежно від форми власності засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків їз зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально- економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення. Статтею 26 цього Закону передбачено відповідальність громодян за подання звернення, яке містить наклеп і образу.

Відповідно до сіючого законодавства на позивача покладається обов'язок довести факт поширення відомостей, які його ганьблять, особою до якої пред'явлено позов.

Конституційний Суд України в рішенні від 10 квітня 2003 року в справі за зверненням ОСОБА_9 з клопотанням про офіційне тлумачення положення "поширив такі відомості" вирішив, "про викладення у листах, заявах, скаргах до правоохоронного органу відомостей особою, на думку якої посадовими чи службовими особами цтого органу при виконанні функціональних обов'язків порушено її право, не може вважатися поширенням відомостей, які порочать честь, гідність чи ділову репутацію або завдають шкоди інтересам цих осіб". При цьому Конституційний Суд зазначив, що звернення громадян до правоохранного органу, що містяит певні відомості про недодержання законів посадовими або службовими особами, передаються чи повідомляються не зметою доведення таких відомостей до громадськості чи окремих громадян, а з метою їх перевірки уповноваженими на це законом посадовими особами. Тому на думку суду звернення Мацибори Ніни Дмитрівни до міліції з заявою від 18.08.2006 р. не може вважатися поширенням відомостей, які порочать честь, гідність та ділову репутацію або завдають шкоди інтересам посадової чи службової особ правоохоронного органу - ОСОБА_2.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 11, 27, 31 ЦПК України, ст. 23 ЦК України, главою 20 ЦК України,

Вирішив:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_3 "Про стягнення моральної шкоди" відмовити у зв'язку з безпідставністю позовних вимог.

Заява про апеляційне оскарження рішення подається протягом 10 днів з проголошення. Апеляційна скарга протягом 20 днів після подання заяви.