Справа №2А-286
2009р.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
„15” червня 2009 року Шевченківський районний суд м. Львова
в складі : головуючого – судді Кавацюка В.І.
при секретарі Юрчишин О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові
справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Шевченківському районі м. Львова про спонукання до нарахування недоплаченої щомісячної державної надбавки як дитині війни,
у с т а н о в и в :
11 лютого 2009 року ОСОБА_1 звернулася в суд з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України у Шевченківському районі м.Львова про спонукання до нарахування недоплаченої щомісячної державної надбавки як дитині війни.
В обгрунтування своїх вимог зіслалась на те, що вона народилась в 1942 році та відповідно до ст. 1 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” є дитиною війни. Згідно зі ст. 6 цього ж Закону їй, як дитині війни, з 01 січня 2006 року повинна виплачуватись щомісячна соціальна допомога в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, однак така у 2007-2008 рр. їй не виплачувалась з тих підстав, що Законом України „Про Державний бюджет України на 2007 рік” від 19 грудня 2006 року №489-V та Законом України „Про Державний бюджет України на 2008 рік” від 28 грудня 2007 року №107-VІ було зупинено дію положень ст. 6 „Про соціальний захист дітей війни”. Проте Управління Пенсійного фонду України у Шевченківському районі м. Львова не взяло до уваги відповідні рішення Конституційного Суду України з вказаного питання, а тому вона змушена звернутись в суд.
З огляду на такі факти просить поновити їй пропущений строк звернення до суду та зобов’язати відповідача нарахувати на її користь недоплачену допомогу державну щомісячну надбавку як дитині війни за період 2007-2008 рр., розмір якої становить 2611,70 грн.
В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з’явилась та подала заяву з проханням проводити розгляд справи за її відсутності.
Представники Управління Пенсійного фонду України у Шевченківському районі м. Львова ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в судовому засіданні позов не визнали, покликаючись на доводи, які викладені в долученому до матеріалів справи письмовому запереченні.
Заслухавши пояснення представників відповідача ОСОБА_3 та ОСОБА_2, з’ясувавши дійсні обставини справи, права та обов’язки сторін, дослідивши зібрані по справі докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав .
В судовому засіданні встановлено, що позивач ОСОБА_1 відповідно до Закону України „Про соціальний захист дітей війни” має статус дитини війни.
Положеннями ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, яка виплачується замість пенсії, підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік” від 19 грудня 2006 року №489-V дія вказаної ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” була зупинена.
Однак рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року у справі №1-29/2007 за конституційним поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України положень ст.ст. 29, 36, ч.2 ст. 56, ч.2 ст. 62, ч.1 ст. 66, п.п. 7, 9, 12 ,13, 14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46 ст. 71, ст. ст. 98, 101, 103, 111 Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік” , зокрема, визнано таким, що не відповідає Конституції України п. 12 ст. 71 Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік”, яким зупинено на 2007 рік дію статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, з врахуванням ст. 111 цього Закону.
В цьому рішенні Конституційний Суд України також зазначив, що зупинення законом про Державний бюджет України дії інших законів України щодо надання пільга, компенсацій і гарантій, внесення змін до інших законів України, встановлення іншого (додаткового) правового регулювання відносин, ніж передбачено законами України, не відповідає ст.ст. 1, 3, ч.2 ст. 6, ч.2 ст.8, ч.2 ст. 19, ст.ст.21, 22, п.1 ч.2 ст. 92, ч.ч.1, 2, 3, ст. 95 Конституції України.
Відповідно до вимог ч.2 ст. 152 Конституції України Закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
22 травня 2008 року Конституційним Судом України у справі №1-28/2008 аналогічним чином було вирішено питання щодо неконституційності ряду положень Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік”, зокрема, щодо фінансування виплат, передбачених Законом України “Про соціальний захист дітей війни”.
Оскільки судом встановлено, що позивач ОСОБА_1, як дитина війни, в період 2007-2008рр. не отримувала щомісячної державної надбавки в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, тому її вимоги є підставними і підлягають до задоволення.
Керуючись ст.ст. 2, 6, 8, 9, 10, 11, 69, 70, 71, 72, 86, 138, 158, 159, 160, 161, 162, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, ст. 152 Конституції України, ст. 6 Закону України „Про соціальних захист дітей війни”, Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року в справі в №1-29/2007, Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року в справі в №1-28/2008, суд
п о с т а н о в и в :
Поновити ОСОБА_1 пропущений строк звернення до суду.
Позов задовольнити. Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України у Шевченківському районі м. Львові нарахувати ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, проживаючій за адресою – смт. Брюховичі м. Львова, вул. Під Горою,2 щомісячну державну надбавку як дитині війни за період з 01 січня 2007 року по 31грудня 2008 року в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Постанова може бути повністю або частково оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного адміністративного суду через Шевченківський районний суд м. Львова шляхом подання протягом десяти днів заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги або в порядку, передбаченому ч.5 ст. 186 КАС України.
Суддя В.І. Кавацюк