Справа № 171/152/17

2/171/551/17

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

"28" березня 2017 р. м.Апостолове

Апостолівський районний суд Дніпропетровської області 

в складі: головуючого судді Кодрян Л.І.

за участю секретаря Титаренко Л.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Апостолове справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2017 року публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі – ПАТ КБ «ПриватБанк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в якому зазначено, що 27.11.2010 року між банком та відповідачем укладено кредитний договір, за умовами якого відповідач отримав кредит у розмірі 300 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, з умовами сплати відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Відповідач свої зобов’язання за договором належним чином не виконав, внаслідок чого станом на 31.12.16 року має заборгованість за кредитним договором у розмірі 14 674,09 грн., яка складається з наступного: 299,89 грн. - заборгованість за кредитом; 10 024,93 грн. - заборгованість за процентами за користування кредитом; 3174,31 грн. - заборгованість за пенею та комісією, 500 грн. - штраф (фіксована частина), 674,96 грн. - штраф (процентна складова). Тому позивач просить стягнути з відповідача вказану заборгованість.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, в матеріалах справи міститься заява про розгляд справи у відсутності представника ПАТ КБ «ПриватБанк», в якій також зазначено, що позивач позовні вимоги підтримує в повному обсязі, не заперечує проти ухвалення заочного рішення.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про час і місце судового розгляду повідомлявся належним чином за останнім відомим місцем проживання в порядку, передбаченому положеннями ст.76, 77 ЦПК України, про що у справі є належні докази, про причини відсутності не повідомив.

Відповідно до ч.1 ст.224 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Зі згоди представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України.

Тому, ураховуючи вказане, а також наявність згоди позивача на проведення заочного розгляду даної справи, суд вважає за можливе на підставі ст.224 ЦПК України розглянути вказану справу у відсутності відповідача, на підставі наявних у справі доказів.

Відповідно до положень ч.2 ст.197 ЦПК України судове засідання проводилось без технічної фіксації.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.

Так, відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Зокрема, як вбачається з матеріалів справи, відповідно до укладеного кредитного договору № б/н від 27.11.2010 року, відповідач отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку у розмірі 300 грн., з умовами сплати відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Судом встановлено, що ПАТ КБ «ПриватБанк» свої зобов'язання перед позичальником виконав в повному обсязі, надав відповідачу кредитні кошти, однак позичальник взяті на себе за кредитним договором зобов'язання належним чином не виконав, що призвело до утворення заборгованості.

Зокрема, станом на 31.12.2016 року у ОСОБА_1 утворилась заборгованість перед ПАТ КБ «ПриватБанк» в сумі 14 674,09 грн., яка складається з наступного: 299,89 грн. - заборгованість за кредитом; 10 024,93 грн. - заборгованість за процентами за користування кредитом; 3174,31 грн. - заборгованість за пенею та комісією, 500 грн. - штраф (фіксована частина), 674,96 грн. - штраф (процентна складова)

При цьому, відповідачем в розумінні положень ст.ст.10,60 ЦПК України наданий банком розрахунок суми заборгованості належними та допустимими доказами не спростовано, а також не надано доказів на підтвердження належного виконання зобов'язань за договором.

 Так, статтею 509 ЦК України визначено, що зобов'язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з нормою ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (ч.1 ст.530 ЦК України).

Крім того, відповідно до вимог частини 1, 4 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Також слід зазначити, що в силу ч. 1 ст.1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов’язаний сплатити грошову суму відповідно до ст.625 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання такого грошового зобов’язання, а кредитний договір відповідно до ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.

Таким чином, суд вважає, що оскільки відповідач не виконав взятих на себе зобов'язань за кредитним договором, вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі. Також відповідач не заперечував у будь-якій формі щодо дотримання банком строків звернення до суду за захистом порушених прав, у тому числі в частині стягнення основного боргу, а також нарахованої неустойки.

За таких обставин, суд дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, а також враховуючи те, що відповідач не виконує свої зобов'язання за укладеним договором № б/н від 27.11.2010 року й відповідно не надав суду доказів на спростування вказаного, а також не заперечував щодо дотримання банком строків звернення до суду за захистом порушених прав, приходить до висновку, що позов ПАТ КБ «ПриватБанк» є обґрунтованим і таким, що підлягає задоволенню.

Згідно ч. 1 ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати, так як позивач документально підтвердив понесені ним судові витрати, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений позивачем судовий збір в розмірі 1600 грн.

Встановлені судом обставини повністю підтверджуються дослідженими у судовому засіданні доказами.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 11, 15-16, 509-510, 525, 526, 610,611, 625, 1048-1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 3-5, 57-60, 64, 88, 169, 208-209, 212-215, 218, 223, 224-228, 233, 294 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 27.11.2010 року в сумі – 14 674 гривень 09 копійок, яка складається з наступного: 299 гривень 89 копійок. - заборгованість за кредитом; 10 024 гривні 93 копійки. - заборгованість за процентами за користування кредитом; 3174 гривні 31 копійка. - заборгованість за пенею та комісією, 500 гривень - штраф (фіксована частина), 674 гривні 96 копійок - штраф (процентна складова).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» судові витрати в розмірі 1 600 гривень.

Заочне рішення може бути переглянуто судом за письмовою заявою відповідача, поданою ним протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до апеляційного суду Дніпропетровської області через Апостолівський районний суд Дніпропетровської області протягом десяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

СуддяОСОБА_2