АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22ц -1950/2009 Головуючий по 1-й інстанції
Зоріна Д.О.
Суддя-доповідач: Дорош А.І.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
05 жовтня 2009 року м. Полтава
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Полтавської області в складі:
Головуючого: Гасія Ю.В.
Суддів Дорош А.І., Омельченко Л.М.
при секретарі Киві А.М.
за участю
позивача ОСОБА_1.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 08 травня 2009 року
по справі за позовом ОСОБА_1 до ЗАТ "АТЕК" про відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої здоров"ю і життю джерелом підвищеної небезпеки в результаті ДТП, -
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача Дорош А.І. , -
В С Т А Н О В И Л А :
У жовтні 2005 р. ОСОБА_1. звернулася до суду з даним позовом. Вказала, що 25.11.1994 р. сталося ДТП, у результаті якого вона отримала тяжкі тілесні ушкодження. До 31.05.2004 р. їй була встановлена група інвалідності з втратою 40% працездатності, з 01.06.2004 р. встановлена 2 група інвалідності з втратою працездатності 70% безстроково. Просила суд стягнути з відповідача на свою користь матеріальну шкоду в сумі 252 902,5о грн.., моральну шкоду - 200 000 грн., зобов»язати відповідача здійснювати щомісячно на її користь доплату до середнього заробітку в розмірі 2722,72 грн. з додатковим нарахуванням коефіцієнту, зобов»язати відповідача проводити щомісячну доплату для обслуговування(прання, прибирання) в розмірі 200 грн.
Позивач неодноразово змінювала та доповнювала позовні вимоги.
У доповненні до позову від 30.05.2008 р. вона просила стягнути з відповідача на свою користь матеріальну шкоду на загальну суму 728 376,15 грн. , а саме: на лікування - 43 777,36 грн., на санаторно-курортне лікування - 71 075,10 грн., на фізіотерапію та масаж - 16 974,92 грн., доплата до втраченого заробітку - 375 731,68 грн., на посилене дієтичне харчування - 220 517,02 грн., на побутову допомогу - 300 грн. та зобов»язати відповідача здійснювати щомісячну доплату до середнього заробітку на її користь у розмірі 5 250 грн. з врахуванням індексації до 5 числа наступного місяця.
Рішенням Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 08 травня 2009 року у задоволенні позовних вимог фізичної особи ОСОБА_1 до юридичної особи закритого акціонерного товариства «АТЕК» про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди - відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1. просить вищевказане рішення суду скасувати як незаконне, ухвалене з порушенням вимог матеріального та процесуального права ; має місце неправильне застосування закону, який поширюється на спірні правовідносини; не застосовано закон, який підлягав застосуванню, невідповідність висновків суду обставинам справи, та ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги.
Апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно ст. 307 ч.1 п.2 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.
Згідно ст. 309 ч.1 п.п.3,4 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права.
Як встановлено судом першої інстанції і це вбачається із матеріалів справи, 25.11.1994 р. близько 19 год. на 27 км автодороги «Бориспіль-Золотоноша» сталася ДТП за участю автомобіля Форд-Фієста д.н.з.НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1. та автомобіля Урал-4320 д.н.з. НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_2.
Згідно свідоцтва про реєстрацію технічного засобу власником автомобіля Урал-4320 д.н.з. НОМЕР_2 є ЗАТ «АТЕК», з яким водій ОСОБА_2. перебував у трудових відносинах.
У результаті ДТП позивач ОСОБА_1. згідно висновку експерта № 131 від 17.10.1995 р. отримала тяжкі тілесні ушкодження.
10.07.1995 р. за даним фактом ДТП було порушено кримінальну справу за ч. 2 ст. 215 КК України, яка 31.03.2005 р. провадженням закрита.
Згідно виписки із акту огляду МСЕК від 31.05.2001 р. ОСОБА_1. встановлена втрата професійної працездатності 40% у зв»язку із травмою (а.с. 6).
Згідно довідки МСЕК № 1 № 0154311 від 28.09.2004 р. ОСОБА_1. з 01.06.2004 р. встановлена друга група інвалідності безстроково у зв»язку з трудовим каліцтвом з втратою професійної працездатності 70%, потреба у додаткових видах допомоги - «Д» травматолога (а.с. 6,7).
Ухвалюючи рішення у справі про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що у відповідності зі ст.ст. 1166, 1167 ЦК України майнова та моральна шкода , завдана фізичній особі неправомірними діями, підлягає відшкодуванню особою, яка її завдала, за наявності її вини та на підставі наданих у справі доказів, проте позивачем не було надано достатньо переконливих доказів на обґрунтування заявлених позовних вимог, зокрема не надано належним чином оформлених висновків МСЕК та судово-медичної експертизи щодо потреби та тривалості витрат, які понесла позивач.
Проте, з таким висновком місцевого суду повністю погодитися неможливо, виходячи з наступного.
Як встановлено колегією суддів, місцевий суд до даних правовідносин сторін застосував норми ЦК України у редакції 2004 р., що є неправильним, оскільки ДТП сталася у 1994 р., зобов»язання з відшкодування шкоди є деліктними зобов»язаннями, тобто визначаються тільки законом, який діяв на момент настання події, а тому підлягають застосування норми ЦК України у редакції 1963 р. З цих підстав судове рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового.
Згідно ст.. 441 ЦК України у ред.. 1963 р. організація повинна відшкодувати шкоду, заподіяну з вини її працівників під час виконання своїх трудових обов»язків.
Згідно ст.. 450 ЦК України у ред.. 1963 р. організації, діяльність яких пов»язана з підвищеною небезпекою для оточення, зобов»язані відшкодувати шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки, якщо не доведуть, що шкода виникла внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Згідно ст.. 455 ЦК України у ред.. 1963 р. у разі заподіяння каліцтва або іншого ушкодження здоров»я організація, відповідальна за шкоду, зобов»язана відшкодувати потерпілому заробіток, втрачений ним внаслідок втрати або зменшення працездатності, а також відшкодувати витрати, викликані ушкодженням здоров»я (посилене харчування, протезування, сторонній догляд тощо).
Згідно ст.ст. 10, 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, суд сприяє всебічному і повному з»ясуванню обставин справи.
Колегія суддів, виходячи із заявлених позовних вимог, що складаються з наступного: про стягнення коштів на лікування - 43 777,36 грн., на санаторно-курортне лікування - 71 075,10 грн., на фізіотерапію та масаж - 16 974,92 грн., доплата до втраченого заробітку - 375 731,68 грн., на посилене дієтичне харчування - 220 517,02 грн., на побутову допомогу - 300 грн. за період з 29.12.2001 р. по 01.06.2008 р. та зобов»язати відповідача здійснювати щомісячну доплату до середнього заробітку на її користь у розмірі 5 250 грн. з врахуванням індексації до 5 числа наступного місяця, аналізуючи надані докази по справі, приходить до висновку про часткове їх задоволення, виходячи з наступного.
Позовна вимога про стягнення коштів на лікування - 43 777,36 грн. підлягає частковому задоволенню, виходячи із наявних письмових доказів - фіскальних чеків аптечних закладів на придбання безпосередньо лікарських засобів, які надані позивачем на підтвердження своїх доводів та є належними та допустимими. Докази у вигляді фіскальних чеків, які не можливо прочитати та не стосуються придбання ліків, колегія суддів не приймає до уваги, а тому підлягає задоволенню сума у розмірі 3 252,41 грн., витрачена на лікування (а.с. 15-17, 20,21,28,87,185,186,188,189,191,194,189).
Позовні вимоги в частині стягнення коштів на санаторно-курортне лікування - 71 075,10 грн., на фізіотерапію та масаж - 16 974,92 грн., доплата до втраченого заробітку - 375 731,68 грн., на посилене дієтичне харчування - 220 517,02 грн., на побутову допомогу - 300 грн. та зобов»язати відповідача здійснювати щомісячну доплату до середнього заробітку на її користь у розмірі 5 250 грн. задоволенню не підлягають, оскільки, як правильно встановив місцевий суд, позивачем не було надано достатньо переконливих доказів на обґрунтування даних позовних вимог, зокрема не надано належним чином оформлених висновків МСЕК та судово-медичної експертизи щодо потреби та тривалості витрат, які понесла позивач.
Зокрема, витрати на санаторно-курортне лікування не підтверджені корінцями від санаторно-курортних путівок, а надані позивачем квитанції про їх придбання не підтверджують проходження нею санаторно-курортного лікування.
На підтвердження своїх вимог позивач надала копію індивідуальної програми реабілітації інваліда № 208 (а.с. 113-114), яка не є висновком МСЕК. Згідно індивідуальної програми реабілітації інваліда № 208, на яку посилається позивач як на належний доказ, відсутні рекомендації фізіотерапії та масажу, понесені позивачем витрати є добровільними .
Відносно доплати до втраченого заробітку у розмірі 375 731,68 грн. за період з 29.12.2001 р. по 01.06.2008 р. , то позивачем не надано доказів в тій частині, який середньомісячний заробіток вона фактично мала у зазначений період, з якого розміру заробітку слід проводити розрахунок. На підтвердження своїх вимог в цій частині позивач надала копії податкових розрахунків за 2004, 2006 р.р. ПП «Мегамет»??? (а.с. 179,180) та інші довідки, які колегія суддів оцінює критично. З 25.11.2003 р. позивач отримує пенсію по досягненню пенсійного віку. Надані позивачем докази в цій частині протирічать обставинам справи, тому колегія суддів їх відхиляє. Відсутній висновок МСЕК щодо посиленого дієтичного харчування, індивідуальна програма реабілітації інваліда № 208, на яку посилається позивач, не може його підміняти. Щодо витрат на побутову допомогу - 300 грн., то відсутні рекомендації відносно неї.
З врахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку про те, що, у рішенні місцевого суду має місце невідповідність висновків суду обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права, тому рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення.
Керуючись ст.ст. 303, 304, 307 ч.1 п.2, 309 ч.1 п.3,4, 313, 316, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
В И Р І ШИ Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 08 травня 2009 року в частині відмови у задоволенні вимог про стягнення коштів на лікування - 43 777,36 грн. скасувати та ухвалити нове рішення в цій частині про часткове задоволення вимоги.
Стягнути з ЗАТ «АТЕК» на користь ОСОБА_1 понесені витрати на лікування у розмірі 3 252,41грн.
Стягнути з ЗАТ «АТЕК» на користь держави 51 грн. державного мита, 120 грн. - витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
У решті рішення місцевого суду залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.
С У Д Д І :