Справа № 1-305

                                                                                                                        2009р.

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

   „03” серпня  2009 року    Шевченківський районний суд м. Львова

в складі: головуючого – судді     Кавацюка В.І.

                 при секретарі                Юрчишин О.В.

                 з участю прокурора     Моти Р.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові

кримінальну справу про обвинувачення

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, українця,  громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, не працюючого, не одруженого, проживаючого за адресою - АДРЕСА_1, раніше судимого:

1) 03.04.2003 року – Залізничним  районним судом м. Львова за ст. 186 ч.2 КК України  на  чотири  роки  позбавлення волі. На підставі ст. 75, 104 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням і встановленням іспитового строку два роки;

2) 02.06.2005 року – Галицьким районним судом м. Львова за ст.ст. 296 ч.1, 296 ч.3  КК України  на два роки позбавлення волі. На підставі ст. 71 КК України до даного покарання частково приєднано невідбуте покарання за вироком Залізничного районного суду м. Львова від 03.04.2003 року та визначено для відбування покарання у виді п’яти років позбавлення волі. Постановою Миколаївського районного суду Львівської області від 24.10.2008 року звільнений  від невідбутої частини покарання один рік два місяці сімнадцять днів умовно-достроково,

у вчиненні злочину, передбаченого ст. 307 ч.2 КК України,

у с т а н о в и в :

   Підсудний ОСОБА_1 29 травня 2009 року приблизно о 15.00 год., перебуваючи на вул.. Городоцькій в м. Львові, маючи умисел на незаконний збут наркотичних засобів у місця позбавлення волі, за попередньою змовою разом з невстановленою органом досудового слідства особою, з невстановленого досудовим слідством джерела незаконно придбав порошкоподібну речовину білого кольору, яку в подальшому помістили в банку з клеєм ПВА об’ємом 0,2 літра, для подальшої передачі в місця позбавлення волі, а саме в Личаківську виправну колонію №30, що розташована на вул. Шевченка, 156 в м. Львові.  

   29 травня 2009 року під час передавання підсудним ОСОБА_1 в Личаківській виправній колонії №30 гуманітарної передачі для засудженого на ім’я „Ігор”, працівниками вищевказаної виправної установи в одній банці з клеєм ПВА було виявлено та в подальшому вилучено згорток з порошкоподібною речовиною білого кольору, який був замотаний поліетиленовою стрічкою.  

   Згідно висновку експерта №3/570 від 15 червня 2009 року в порошкоподібній речовині білого кольору, яка знаходиться в паперовому згортку, виявлено бупренорфін, що відноситься до наркотичних засобів, обіг яких обмежено. Вміст (маса) бупренорфіну в порошкоподібній речовині білого кольору становить 0, 013 грам.  На ватних тампонах, якими було зроблено змиви  з рук ОСОБА_1, виявлено залишкові кількості бупронорфіну, що відноситься до наркотичних засобів, обіг яких обмежено.  

   В ході досудового слідства і в судовому засіданні підсудний  ОСОБА_1 свою вину у вчиненні злочину визнав повністю та пояснив, що 29 травня 2009 року приблизно о 15.00 год.. коли він перебував біля костелу, що розташований на вул. Городоцькій в м. Львові, до нього на мобільний телефон зателефонував невідомий, який назвався на ім’я „Олег” та повідомив, що він відбуває покарання Личаківській виправній колонії №30. В процесі розмови „Олег” спитався чим він займається, чи має вільний час та, почувши ствердну  відповідь, попросив зустрітись біля вищевказаного костелу з дівчиною, забрати в неї пакет з будматеріалами і передати його в Личаківську виправну колонію №30 для ув’язненого на ім’я „Ігор”. При цьому „Олег” назвав номер телефону цієї дівчини, сказав, що в передачі мають бути якійсь заборонені речі, однак які саме не повідомив. Після цього, він. підсудний, зустрівся з вказаною дівчиною, яка назвалась „Лєною” та вони з нею  зайшли в під’їзд одного з будинків на вул. Городоцькій в м. Львові. В під’їзді „Лєна” поклала на підвіконник дві банки клею ПВА, лампочки, кулькові ручки, зошити. Після цього вона витягнула з кишені предмет, довжиною біля 2 см, повідомила, що це наркотичний засіб, і стала замотувати його в частини поліетиленового пакету, а відтак „запаяла” обгорток за допомогою запальнички. На прохання „Лєни” він, ОСОБА_1,  відкрив одну  банку з клеєм ПВА  та остання вкинула в дану банку вищевказаний згорток. В подальшому він, підсудний, поскладав в поліетиленовий пакет банки з клеєм, лампочки, ручки та зошити і направився в Личаківську виправну колонію №30, щоб здійснити передачу для ув’язненого на ім’я „Ігор”.  Коли він зайшов в службове приміщення для оформлення і здіснення передачі, працівник цієї установи став проводити перевірку та при переливанні клею виявив замотаний в поліетилен згорток з наркотичним засобом. Після цього в службове приміщення були запрошені поняті та в присутності останніх вказаний згорток було вилучено, опечатано печаткою для пакетів, а також за допомогою ватних тампонів в нього, ОСОБА_1, було проведено змиви з рук. В скоєному щиро кається та просить його суворо не карати.

   Крім повного визнання підсудним ОСОБА_1 своєї вини, його  винуватість у вчиненні злочину повністю і об’єктивно стверджується  зібраними в ході досудового слідства доказами, які зазначені в обвинувальному висновку. Фактичні обставини справи, які підтверджуються цими доказами, не оспорювались в судовому засіданні ні підсудним ОСОБА_1, ні іншими учасниками судового розгляду.

   Оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що винуватість підсудного ОСОБА_1 у вчиненні злочину повністю та об’єктивно доведена та його дії органом досудового слідства правильно кваліфіковано за ст. 307 ч.2 КК України, оскільки своїми умисними діями він  вчинив незаконне придбання, зберігання з метою збуту та незаконний збут наркотичних засобів в місця позбавлення волі, за попередньою змовою групою осіб.

    Призначаючи підсудному ОСОБА_1 міру покарання, суд враховує характер і тяжкість вчиненого ним злочину, його наслідки, особу винного, який   раніше судимий і судимість в нього не знята і не погашена в установленому порядку, те, що він у вчиненому щиро покаявся, позитивно характеризується за місцем проживання та приходить до висновку, що його виправлення і перевиховання можливе  лише в умовах ізоляції від суспільства.

   Керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України, суд

з а с у д и в :

   ОСОБА_1   визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ст. 307 ч.2 КК України, та призначити йому покарання у виді п’яти років позбавлення волі з конфіскацією майна, що належить йому на праві приватної власності.

   На підставі ст. 71 КК України до даного покарання частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Галицького районного суду м. Львова  від 02 червня 2005 року і визначити засудженому ОСОБА_1 для відбування  остаточне покарання у виді п’яти років і трьох місяців  позбавлення волі з конфіскацією майна, що належить йому на праві приватної власності.

   Раніше обраний  ОСОБА_1 запобіжний захід – взяття під  варту  – залишити без змін і початок строку відбування покарання рахувати йому з часу фактичного затримання 29 травня 2009 року, а не з 01 червня 2009 року, як це зазначено в  протоколі затримання (а.с.20-23).  

    Стягнути  із засудженого  ОСОБА_1 в  користь  НДЕКЦ  при  ГУ МВС України у Львівській  області 187,80 грн. (сто вісімдесят сім гривень вісімдесят копійок)  витрат  за  проведення  експертизи (а.с.78).

    Речові докази по справі: поліетиленовий пакет, в якому знаходяться банка з-під клею ПВА, паперовий згорток з порошкоподібною речовиною і два ватні тампони, який переданий на зберігання у ВРЗ ГУ МВС України у Львівській області, - знищити;, два мобільні телефони, які передані на зберігання матері засудженого ОСОБА_1 – ОСОБА_2,  -  повернути ОСОБА_2 ( а.с.88 -91).

    На вирок може бути  подана апеляція до апеляційного  суду  Львівської області протягом п’ятнадцяти діб з моменту його проголошення через Шевченківський районний суд м. Львова, а засудженим ОСОБА_1 – в той же строк з моменту вручення йому копії вироку.

Суддя                                                                                 В.І. Кавацюк