Ухвала іменем україни 17 березня 2017 року м. Київ

Вищий спеціалізований суд України

з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі колегії суддів:

головуючого Фурика Ю.П.,

суддів: Григор’євої І.В., Єленіної Ж.М.,

розглянувши касаційну скаргу першого заступника прокурора Сумської області на ухвалу Апеляційного суду Сумської області від 18 жовтня 2016 року у кримінальному провадженні щодо

ОСОБА_4,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженця м. СуходольськаЛуганської області, зареєстрованого в м. Краснодоні Луганської області, тимчасово проживаючого в м. Сумах, неодноразово судимого, останній раз 05 червня 2012 року Краснодонським міським судом Луганської області за ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 186, ст. 69, ст. 71 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік 1 місяць,

засудженого за вчинення злочинів, передбачених ч. 2 ст. 187, ч. 1 ст. 350 КК,

у с т а н о в и в:

Вироком Буринського районного суду Сумської області від 05 серпня 2016 року ОСОБА_4 засуджено до покарання у виді позбавлення волі:

- за ч. 1 ст. 350 КК - на строк 1 рік;

- за ч. 2 ст. 187 КК - на строк 7 років з конфіскацією всього належного йому майна.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно визначено ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років з конфіскацією всього належного йому майна.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь потерпілої ОСОБА_5 5000 грн моральної шкоди.

Ухвалою апеляційного суду вирок районного суду залишено без змін.

Згідно з вироком суду ОСОБА_4 визнано винуватим та засуджено за те, що він 21 грудня 2015 року, перебуваючи в поїзді № 775 сполученням «Харків-Київ» без проїзного документу, приблизно о 01.00 год. на зауваження начальника поїзду ОСОБА_6 про необхідність покинути поїзд на найближчій станції, не бажаючи підкоритись його законній вимозі, дістав розкладний ніж і почав погрожувати потерпілому вбивством. ОСОБА_7, сприймаючи погрозу як реальну загрозу життю, вибіг до іншого вагону і викликав поліцію до залізничної станції Путивль.

Після цього ОСОБА_4 втік з місця події, вийшов з вагону на станції Путивль, що в м. Буринь Сумської області, де приблизно о 02:30 год. в кафе «Шинок» на Привокзальній площі, 5, будучи особою, яка раніше вчинила розбій, погрожуючи ножем продавцю ОСОБА_5 намагався викрасти кошти з каси, але потерпіла, скориставшись тим, що засуджений відволікся відштовхнула його і вибігла на вулицю, де почала кликати на допомогу, після чого ОСОБА_4 був затриманий працівниками поліції.

У касаційній скарзі прокурор ставить питання про скасування оскаржуваного судового рішення та призначення нового розгляду у суді апеляційної інстанції. При цьому скаржник хоча і зазначає про істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, фактично посилається на невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого через м'якість. Вважає, що суд, призначивши ОСОБА_4 покарання у мінімальних межає не врахував обставини вчинення злочину та дані про його особу. Крім цього, прокурор вказує на порушення судом апеляційної інстанції вимог ст. 419 КПК, оскільки суд, на його думку, не надав належної оцінки доводам апеляційної скарги прокурора і не спростував їх.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши доводи, наведені в касаційній скарзі, та додані до неї копії судових рішень, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів убачається, що підстав для задоволення скарги немає.

Доведеність винуватості ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованих йому злочинів та кримінально-правова оцінка його діянь за ч. 1 ст. 350, ч. 2 ст. 187 КК у касаційній скарзі не оспорюється.

Що ж стосується доводів прокурора про порушення щодо засудженого загальних засад призначення покарання та вимог ст. 419 КПК, то вони, на думку колегії суддів, є безпідставними.

Як убачається з долученої до касаційної скарги копії вироку, суд першої інстанції, при призначенні ОСОБА_4 покарання урахував ступінь тяжкості вчинених злочинів, дані про особу засудженого, який раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності, характеризується посередньо, одружений, не працює. Крім того, суд визнав пом'якшуючою покарання обставиною перебування на утриманні неповнолітньої дитини, а обставиною, що обтяжує покарання - рецидив злочинів. З огляду на це суд призначив ОСОБА_4 основне покарання в межах санкцій ч. 1 ст. 350, ч. 2 ст. 187 КК.

Таким чином, призначивши засудженому остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років з конфіскацією всього належного йому майна, суд не порушив вимог статей 65-67 КК, оскільки вказане покарання відповідає конкретним обставинам справи, характеру й тяжкості вчиненого, є справедливим, а також необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_4 та попередження вчинення нових злочинів.

Апеляційний суд, переглянувши справу в апеляційному порядку, обґрунтовано залишив вирок місцевого суду без змін, зазначивши в ухвалі підстави прийняття такого рішення, в тому числі і щодо застосування до ОСОБА_4 недозволених методів досудового розслідування. Стосовно доводів, викладених в апеляції прокурора, аналогічних доводам у його касаційній скарзі, суд апеляційної інстанції навів відповідні мотиви їх необґрунтованості, з якими погоджується й колегія суддів.

Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 419 КПК.

Ураховуючи викладене, суд касаційної інстанції не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги прокурора і вважає, що у відкритті провадження за його касаційною скаргою слід відмовити.

Керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК, суд

п о с т а н о в и в:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою прокурора на ухвалу Апеляційного суду Сумської області від 18 жовтня 2016 року щодо ОСОБА_4.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню не підлягає.

Судді:

Ю.П. Фурик   І.В. Григор’єва   Ж.М. Єленіна