Справа №576/251/17-ц 2/576/210/17

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.03.17 Глухівський міськрайонний суд Сумської області в складі: головуючого судді Васяновича В.М.

при секретарі Плотніковій О.С., з участю позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2, відповідача ОСОБА_3 розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Глухів справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3

- про визначення порядку користування житловим приміщенням, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду із вказаним позовом, мотивуючи його тим, що рішенням Глухівського міськрайонного суду від 18 лютого 2016 року за ОСОБА_3 було визнано право власності на 1/2 частину квартири №3 на вул. Вознесенська, 42, у м. Глухів, тобто, вона є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_4 та ОСОБА_3 Також посилається на те, що 22 листопада 2016 року ОСОБА_4 подарував їй (позивачці) належну йому 1/2 частину цієї квартири, але вони з відповідачкою не можуть домовитися щодо користування спірною квартирою, бо та чинить перешкоди у користуванні квартирою й на її прохання надати копію ключа відмовляє. З урахуванням того, що вона є опікуном малолітньої дитини, позивачка просила суд визначити порядок користування квартирою, виділивши їй у користування кімнату площею 10 кв.м, відповідачці – 8,1 кв.м, а підсобні приміщення (кімнату площею 15 кв.м, кухню, ванну кімнату та вбиральню, коридор) залишити в загальному користуванні, а також зобов’язати ОСОБА_3 не порушувати визначений порядок користування житловим приміщенням.

В подальшому позивач ОСОБА_1 уточнила позовні вимоги та просила іншим чином визначити порядок користування спірною квартирою, а саме, виділити їй у користування кімнату площею 8,1 кв.м, а відповідачці – 10 кв.м, залишивши у загальному користуванні кімнату площею 15 кв.м та підсобні приміщення, а також зобов’язати ОСОБА_3 не порушувати визначений порядок користування житловим приміщенням, й ці вимоги підтримала і в судовому засіданні, пославшись на обставини, викладені у позовній заяві.

В судовому засіданні відповідач ОСОБА_3 позов не визнала та пояснила, що дійсно спірна квартира №3 на вул. Вознесенська, 42, в м. Глухів є їх спільною з позивачкою власністю, а саме, кожній належить по 1/2 її частині, і вона скаладається з трьох жилих кімнат та підсобних приміщень. Також суду заявила, що згодна з тим, що дану квартиру технічно неможливо поділити в натурі з обладанням ще одного виходу. ОСОБА_5 суду пояснила, що не згодна з визначенням порядку користування квартирою, який запропоновано позивачкою, бо в такому випадку ніхто фактично не зможе користуватися найбільшою жилою кімнатою (15 кв.м), виходячи з тих стосунків, які склалися між ними, у зв’язку з чим дійсно восени 2016 року вона змінила замок на вхідних дверях. До того ж вважає, що встановлення порядку користування квартирою є неможливим, бо це порушує право користування квартирою її малолітньої доньки, бо різко погіршаться умови їх проживання, й жодна зі сторін не матиме можливості користуватися найбільшою жилою кімнатою. Крім того, в суді ОСОБА_5 заявила, що з приводу вирішення цього спору ОСОБА_1 вже зверталася до суду, а вона подавала зустрічний позов, але в задоволенні їх вимог було відмовлено. Також відповідачка послалася на те, що в ОСОБА_1 є інше житло, де вона проживає з онуком ОСОБА_6, тому просила відмовити у задоволенні позовних вимог.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Так, в суді встановлено, що рішенням Глухівського міськрайонного суду від 18.02.2016 р. було поділено спільне майно подружжя ОСОБА_4 та ОСОБА_3, згідно якого за останньою було визнано право власності на 1/2 частину квартири №3 на вул. Вознесенська, 42, в м. Глухів, а 22 листопада 2016 року ОСОБА_4 подарував належну йому 1/2 частину цієї квартири своїй матері ОСОБА_1, тобто, спірна квартира належить сторонам на праві спільної часткової власності. Дані обставини сторонами не оспорюються, тому відповідно до ч.1 ст. 61 ЦПК України не підлягають доказуванню. Крім того, як установлено судом та вбачається з долученого до справи технічного паспорту, спірна квартира складається з трьох житлових кімнат, площами відповідно 8,1 кв.м, 10 кв.м та 15 кв.м, остання з яких є прохідною, а також кухні, ванної кімнати, коридору та сіней (а.с. 30-31). Згідно рішення виконавчого комітету Глухівської міської ради №298 від 21.11.2013 р. встановлено опіку над малолітнім ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, і його опікуном призначено ОСОБА_1 (а.с. 9), яка проживає разом з ним в належній їй квартирі №22 на вул. Пушкіна, 60, в м. Глухів, що теж не оспорюється відповідачкою.

А згідно довідки голови квартального комітету №8 ОСОБА_7 від 24.02.2017 р., підпис якої засвідчено виконавчим комітетом Глухівської міської ради, ОСОБА_3 зареєстрована та проживає на ІНФОРМАЦІЯ_2, разом з донькою ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 28). Також з довідки дитячої поліклініки Глухівської ЦРЛ №705 від 27.02.2017 р. вбачається, що ОСОБА_8, яка мешкає за адресою: АДРЕСА_1, має діагноз міопатія з 08.09.2016 р. За змістом ст. 41 Конституції України та ст. 317 ЦК України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю й ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності, право приватної власності є непорушним й на зміст такого не впливає місце проживання власника та місцезнаходження майна. А відповідно до положень ст. 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їх згодою. При цьому кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності, і якщо договір між співвласниками про порядок володіння та користування спільним майном відповідно до їх часток управі спільної часткової власності посвідчений нотаріально, він є обов’язковим і для особи, яка придбає згодом частку в праві спільної часткової власності на це майно. Ця стаття свідчить про те, що первинне значення у врегулюванні відносин між співвласниками має домовленість. Однак, при виникненні конфліктної ситуації, яка унеможлює добровільне встановлення порядку користування спільним майном між свівласниками, такий порядок користування може встановити суд.

При здійсненні права власності співвласниками щодо спільного майна слід враховувати правову природу такої власності, бо співвласникам належить так звана ідеальна частка у праві власності на спільне майно, яка є абстрактним вираженням співвідношення в обсязі прав співвласників спільної власності. Отже, кожному з них належить не частка у спільному майні, а частка у праві власності на це майно. Поняття ж реальної частки використовується при поділі спільного майна в натурі в разі припинення його спільного правового режиму, а також може застосовуватися відповідно до ч.3 ст. 358 ЦК України при встановленні співвласниками порядку користування спільним майном в натурі згідно з розмірами належних їм часток.

Також за змістом ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю й ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності, право приватної власності є непорушним. За приписами ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном, а згідно вимог ст. 155 ЖК України, власника квартири не може бут позбавлено права користування нею. Аналогічні положення містяться і в ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яку ратифіковано Законом України №475/97/-ВР від 17.07.97 р. (набрала чинності для України 11.09.1997 р.), відповідно до якої кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, й ніхто не можебути позбавлений своєї власності інакше як вінтересах суспільства і на умовах,передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Виходячи з системного аналізу цих положень закону та роз’яснень, які містяться

Постанові Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» №20 від 22.12.1995 р., квартира, яка є спільною сумісною чи спільною частковою власністю, на вимогу учасника цієї власності підлягає поділу в натурі, якщо можливо виділити сторонам ізольовані жилі приміщення з самостійними виходами, а у протилежному випадку може буди встановлено порядок користування приміщеннями квартири.

За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги щодо встановлення порядку користування спірною квартирою підлягають задоволенню, оскільки встановлення такого порядку користування квартирою шляхом виділення позивачці жилої кімнати площею 10 кв.м, а відповідачці – 8,1 кв.м, та залишення в їх загальному користуванні підсобних приміщень (кухні, ванної кімнати та вбиральні, коридору) та жилої кімнати площею 15 кв.м не суперечить закону та відповідатиме їх інтересам, оскількисуд виділяє в користування сторонам приміщення, адекватні розміру їх часток у праві власності на спільне майно, й у незначних обсягах суд відходить від відповідності реальних часток ідеальним у зв’язку з неможливістю забезпечити їх точну відповідність, бо таке рішення не змінює розміру часток співвласників у праві власності на спільне майно, не порушує їх прав як власників. При цьому, судом враховано й те, що заперечуючи проти первісного позову, відповідачка посилалася на те, що її малолітня донька, яка має проблеми зі здоров’ям, займає саме кімнату площею 10 кв.м, іна думку суду, встановлений порядок користування цією квартирою найбільше враховує баланс інтересів кожного зі співвласників. Крім того, суд бере до уваги й те, що за умови досягнення домовленості та наявності технічної можливості в подальшому сторони вправі провести реконструкцію (перепланування) жилої кімнати площею 15 кв.м, що надасть змогу використовувати більш раціонально цю житлову площу.

В той же час, вимоги позивачки про зобов’язання ОСОБА_3 не порушувати визначений порядок користування житловим приміщенням не підлягають задоволенню з огляду на таке. Так, за змістом ст. 15 ЦПК України серед іншого суди розглядають у порядку цивільного судочинства спори щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових відносин. В той же час, позивачка звернулася до суду із позовом про встановлення порядку користування спірною квартирою й не обґрунтувала, в чому полягає порушення її прав, і ще до встановлення такого порядку просить суд зобов’язати відповідача його не порушувати. Тобто, фактично такого спору ще не існує, а тому в задоволенні позовних вимог в частині зобов’язання не порушувати порядок користування спірною квартирою необхідно відмовити за їх необгрунтованістю. Також зважаючи на те, що позовні вимоги задоволено частково (на 50 %), то відповідно до положень ч.1 ст. 88 ЦПК України з відповідачки необхідно стягнути на користь позивачки судові витрати по оплаті судового збору в сумі 640 грн. пропорційно до задоволених вимог, тобто, в розмірі 320 грн. (640 х 50 : 100 = 320). На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 10, 11, 58 - 61, 84, 88, 212 - 215 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Встановити порядок користування житловим приміщенням квартирою №3 на вул. Вознесенськ, 42, в м. Глухів, за яким виділити у користування ОСОБА_1 житлову кімнату площею 8,1 кв.м, у користування ОСОБА_3 виділити житлову кімнату площею 10 кв.м, а житлову кімнату площею 15 кв.м та підсобні приміщення (кухню, ванну кімнату та вбиральню, коридор) залишити в їх загальному користуванні.

В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 відмовити за їх необгрунтованістю.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 320 грн. судових витрат по оплаті судового збору. На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до апеляційного суду Сумської області через Глухівський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня його проголошення, а особи, які брали участь у справі, але не були присутні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя