ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
_________________________________________________________________________________________________________
22.09.09 Справа № 14/28-620
ПОСТАНОВА
м.Львів
Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:
Головуючого –судді Скрипчук О.С.
Суддів Дубник О.П.
Процика Т.С.
При секретарі Мацкулі Н.М.
розглянувши апеляційну скаргу Приватного агропромислового підприємства «Конкурент»б/н і дати
на рішення господарського суду Тернопільської області від 27.05.2009 року
у справі № 14/28-620
за позовом: Відкритого акціонерного товариства (далі ВАТ) «Райффайзен Банк Аваль»м.Київ в особі Тернопільської дирекції«Райффайзен Банк Аваль», м.Тернопіль
до відповідача Приватного агропромислового підприємства «Конкурент»с.Могильниця Теребовлянського району Тернопільської області
про стягнення 486831,90 грн.
за участю представників:
від позивача: Кметик Я.С. –представник;
від відповідача: не з’явився
ВСТАНОВИВ:
ВАТ «Райффайзен Банк Аваль»м.Київ в особі Тернопільської дирекції«Райффайзен Банк Аваль», звернулось в господарський суд Тернопільської області з позовом до Приватного агропромислового підприємства «Конкурент» про стягнення 486831,90 грн.
Рішенням від 27.05.2009 року господарського суду Тернопільської області у справі № 14/28-620 (суддя Руденко О.В.) позов ВАТ «Райффайзен Банк Аваль»м.Київ в особі Тернопільської дирекції«Райффайзен Банк Аваль»до Приватного агропромислового підприємства «Конкурент», задоволено.
Приватне агропромислове підприємство «Конкурент»не погоджуючись з даним рішенням суду подало апеляційну скаргу б/н і дати, в якій просить винести рішення яким скасувати рішення господарського суду Тернопільської області.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального і процесуального права. А саме скаржник посилається на те, що 27.06.2008 року укладено кредитний договір № 010/09/120 та отримано від ВАТ «Райффайзен Банк Аваль»кредит в розмірі 450 000 грн. із оплатою 23,5 % річних із кінцевим терміном повернення 22.06.2009 року за що справно відповідачем платяться відповідні відсотки, а тому на час подачі позовної заяви та прийняття рішення (27.05.2009 року) термін дії даного договору не закінчився.
ВАТ «Райффайзен Банк Аваль»м.Київ в особі Тернопільської дирекції «Райффайзен Банк Аваль»не подано відзиву на апеляційну скаргу.
17.09.2009 року директором Приватного агропромислового підприємства «Конкурент»на адресу Львівського апеляційного господарського суду подано клопотання за № 48 від 14.09.2009 року про відкладення розгляду справи і зв’язку з відрядженням в м.Київ для заключення договорів на поставку зерна. Дане клопотання судовою колегією відхиляється, оскільки розгляд справи відкладається, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні, що передбачено ст. 77 ГПК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, суд встановив наступне.
Як вбачається з матеріалів справи 27 червня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль" (Кредитор) та Приватним агропромисловим підприємством "Конкурент" (Позичальник) укладено кредитний договір №010/05-01/120/08 (надалі Договору) (а.с. 7-14). За умовами даного договору Кредитор відкриває Позичальнику невідновлювальну кредитну лінію (надалі - кредит) у сумі 450 000,00 грн. (ліміт кредитування), який, в свою чергу, повинен бути повернутий Позичальником в строк по 22 червня 2009р. включно.
Відповідно до пункту 1.3 угоди за користування кредитом Позичальник зобов'язався сплачувати Кредитору проценти у розмірі 23,5 відсотків річних.
Згідно п. 3.6. Договору, Позичальник зобов'язаний здійснювати повернення основної заборгованості за кредитом у строки, визначені Графіком погашення кредитної заборгованості, який є невід'ємним додатком №1 до цього Договору.
Позичальник взяв на себе зобов'язання використати кредит на зазначені у договорі цілі, забезпечити його повернення та сплатити нараховані відсотки на умовах передбачених цим договором (п. 6.1.Договору)
Колегію суддів встановлено, що Кредитор свої зобов’язання перед Позичальником виконав, а саме надав кредит в розмірі 450 000 грн. Даний факт виконання зобов’язання підтверджує наявною в матеріалах випискою з особового рахунку Приватного агропромислового підприємства "Конкурент" за період з 27.06.2008 року по 01.08.2008 року (а.с. 17).
Позивач в позовній заяві посилається на те, що станом на 02.04.2009 року Приватним агропромисловим підприємством «Конкурент»прострочено виконання договірних зобов’язань щодо повернення кредиту в термін, зазначений Графіком до 31.03.2009 року у сумі 345 000,00 грн.
Крім того, позивач у позовній заяві посилається на те, що 10.02.2009 року ним на адресу відповідача було направлено повідомлення №695 про наявність заборгованості по кредитному договору (а.с.18) та заявлена вимога погасити заборгованість по кредиту. Однак, зазначена вимога залишена відповідачем без належного реагування та виконання.
Згідно ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-господарські зобов'язання.
Господарські зобов’язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).
Майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України (ч. 2 ст. 175 ГК України).
Зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку (ст. 509 ЦК України).
Взаємовідносини, що склалися між сторонами у справі суд кваліфікує як правовідносини, що випливають із кредитного договору, згідно якого та в силу ст. 1054 Цивільного кодексу України банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно ст. 599 ЦК України зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Матеріали справи не містять відомостей про погашення відповідачем перед позивачем заборгованості в сумі 345 000,00 грн. щодо повернення наданого кредиту .
Доказами у справі, відповідно до ст. 32 ГПК України є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ст. 33 ГПК України).
При цьому, договір є підставою виникнення цивільних прав і обов’язків (ст. 11, 626 ЦК України), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до договору (ст. 526 ЦК України), а одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається (ст. 525 ЦК України).
Оскільки відповідач не повернув позивачу наданий кредит в термін, зазначений Графіком, а саме до 31.03.2009 року у сумі 345 000,00 грн. і не надає документів, які б свідчили про відсутність його вини з невиконання своїх зобов’язань за договором № 010/05-01/120/08 в повному обсязі, то колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд обґрунтовано визнав доведеним факт наявності заборгованості відповідача перед позивачем в сумі 345 000,00 грн. за наданий кредит.
В силу ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених кодексом, іншими законами та договором.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема - сплата неустойки (штраф і пеня). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. ст. 610 –612 ЦК України).
Пунктом 7.3. Договору визначено, що Кредитор має право достроково вимагати погашення заборгованості позичальника за кредитом, включаючи нараховані проценти за користування кредитом та штрафні санкції, зокрема у випадку невиконання Позичальником умов розділу 6 та/або п.3.8. цього Договору.
Отже місцевим господарський судом обгруновано стягнуто з відповідача на користь позивача 448 076,81 грн. суми неповернутого кредиту та 25 962,33 грн. заборгованості по несплачених процентах за період з 02.07.2008р. по 29.03.2009р.
Крім того, відповідно до умов пункту 10.2. Договору, за порушення строків повернення кредиту, процентів за користування кредитом, передбачених цим Договором, Позичальник сплачує Кредитору пеню від суми простроченого платежу в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла на час виникнення заборгованості, за кожний день прострочення.
За таких обставин, місцевий господарський суд обґрунтовано стягнув з відповідача на користь позивача 12 280,28 грн. пені за порушення строків повернення кредиту за період з 30.11.2008р. по 31.03.2009р. та 512,48 грн. пені за порушення строків сплати процентів за користування кредитом за період з 02.02.2009р. по 01.04.2009р.
Апелянт в апеляційній скарзі посилається на те, що згідно Договору справно сплатив відповідні відсотки позивачу. Однак, доказів проплати, які б свідчили про виконання умов договору №010/05-01/120/08 як в суд першої інстанції так в суд апеляційної інстанції не подав.
Посилання апелянта в апеляційній скарзі на те, що рішення по даній справі 27.05.2009 року було прийняте без його участі чим порушено можливість захищати свої права та інтересів, колегією суддів не береться до уваги, з наступних підстав.
Як видно з матеріалів справи ухвала від 09.04.2009 року господарського суду Тернопільської області у справі №14/28-620 якою засідання було призначено на 24.04.2009 року була надіслана на адресу відповідача 10.04.2009 року, про що свідчить відмітка на звороті ухвали.
У зв’язку з неявкою представників сторін ухвалою господарського суду Тернопільської області від 24.04.2009 року розгляд справи було відкладено на 15.05.2009 року, зазначена ухвала була надіслана на адресу відповідача 28.04.2008 року, про свідчить також відмітка на звороті ухвали, а отримана відповідачем 30.04.2009 року, згідно повідомлення про вручення поштового відправлення.
У зв’язку з неявкою представника відповідача ухвалою господарського суду Тернопільської області від 15.05.2009 року розгляд справи було відкладено на 27.05.2009 року, зазначена ухвала була надіслана на адресу відповідача 21.04.2008 року, про свідчить також відмітка на звороті ухвали.
Як встановлено колегією суддів, відповідач був належно повідомлений про час та місце розгляду справи.
Відповідно до ст. 59 ГПК України, відповідач має право після одержання ухвали про порушення справи надіслати господарському суду - відзив на позовну заяву і всі документи, що підтверджують заперечення проти позову.
Таким чином, з огляду на вищевикладене, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Тернопільської області від 27.05.2009 року відповідає матеріалам справи, ґрунтується на чинному законодавстві і підстав для його скасування немає, зазначені в апеляційній скарзі доводи скаржника не відповідають матеріалам справи, документально необґрунтовані, не базуються на законодавстві, що регулює дані правовідносини та висновку місцевого господарського суду не спростовують.
Враховуючи, що апелянт до апеляційної скарги не додав доказів сплати державного мита в повному розмірі за подання апеляційної скарги, з Приватного агропромислового підприємства «Конкурент»слід стягнути в дохід Державного бюджету України 2 332 грн. державного мита за перегляд справи в апеляційному порядку (пп. г п.2 ст.3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито»№ 7-93 від 21.01.1993 р.)
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Львівський апеляційний господарський суд
П О С Т А Н О В И В :
1.Рішення господарського суду Тернопільської області від 27.05.2009 року у даній справі залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
2. Стягнути з Приватного агропромислового підприємства «Конкурент»в дохід Державного бюджету 2 332 грн. за подання апеляційної скарги.
3. Доручити господарському суду Тернопільської області видати наказ
4. Справу направити в господарський суд Тернопільської області.
Головуючий - суддя Скрипчук О.С.
суддя Дубник О.П.
суддя Процик Т.С.