07.03.2017 Справа № 756/14961/16-а

Справа 756/14961/16-а

Провадження № 2-а/756/69/17

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 березня 2017 року Оболонський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Шумейко О.І.,

за участю секретаря Дуб В.В.,

розглянувши в порядку скороченого провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

у листопаді 2016 року позивач звернувся до суду в порядку адміністративного судочинства з позовом до відповідача Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України у м. Києві про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що він перебуває на обліку в органах Пенсійного фонду України, отримує пенсію за вислугу років згідно з Законом України «Про прокуратуру». При призначенні та розрахунку пенсії загальний відсоток від заробітку становив 90 процентів.

З 01 грудня 2015 року за постановою Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2015 року № 1013 підвищено на 25% посадові оклади керівних працівників, спеціалістів, службовців органів прокуратури, що, на думку позивача, дає йому право на здійснення перерахунку пенсії. Позивач звернувся до відповідача із заявою про проведення перерахунку розміру пенсії на підставі ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» з урахуванням даних, наведених у довідці прокуратури Київської області про середню заробітну плату за посадою, яку позивач обіймав до звільнення з роботи. Листом відповідача від 04 січня 2017 року позивачу було відмовлено у здійсненні перерахунку пенсії. Позичав вважає такі дії відповідача протиправними, такими, що суперечать принципу верховенства права, Конституції України, Закону України «Про прокуратуру».

За таких обставин, з урахуванням заяви від 26 грудня 2016 року позивач просить визнати протиправними дії Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови позивачу у проведенні перерахунку пенсії на підставі довідки прокуратури Київської області від 05 грудня 2016 року № 18ф-498, зобов'язати Центральне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити перерахунок та виплату пенсії відповідно до статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру», в редакції на час призначення пенсії, у розмірі 90% від розміру місячної заробітної плати, зазначеної у довідці прокуратури Київської області від 05 грудня 2016 року № 18ф-498, за якою заробітна плата становить 20836,11 грн., без обмеження суми та здійснити відповідні виплати з 01 січня 2016 року.

Від відповідача по справі на адресу суду надійшли заперечення. Відповідач посилається на безпідставність посилання позивача на ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» щодо здійснення перерахунку пенсії, оскільки вказані норми втратили чинність з 01 червня 2015 року. Крім того, представник відповідача вказує, що відповідно до ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» максимальний розмір пенсії, призначеної відповідно до Закону України «Про прокуратури» не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Таке обмеження діє з 01 квітня 2015 року та є чинним на час розгляду справи.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані у справі докази, суд встановив наступне.

Позивач ОСОБА_1 перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Оболонському районі м. Києва з березня 2003 року, отримує пенсію за вислугу років згідно з Законом України «Про прокуратуру». Загальний відсоток пенсії від заробітку при призначенні пенсії склав 90 процентів.

У грудні 2016 року позивач звернувся до відповідача із заявою про проведення перерахунку пенсії, до заяви долучив довідку прокуратури Київської області від 05 грудня 2016 року № 18ф-498.

Листом Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 04 січня 2017 року № 398/06 у проведенні перерахунку пенсії ОСОБА_1 було відмовлено з посиланням на те, що з 01 червня 2015 року скасовані норми щодо призначення та перерахунку раніше призначених пенсій, у тому числі відповідно до Закону України «Про прокуратуру». Стаття 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII, яка регулює питання пенсійного забезпечення працівників прокуратури, набула чинності з 15 липня 2015 року, тобто після 01 червня 2015 року.

Відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991 року, в редакції від 17 січня 2002 року, чинній станом на час призначення пенсії позивачу, прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку. Пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до котрої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку.

Розмір виплат (крім посадових окладів, надбавок за класні чини, вислугу років), що включаються в заробіток для обчислення пенсії, визначається за вибором того, хто звернувся за пенсією, за останні 24 календарні місяці роботи, яка дає право на даний вид пенсії, підряд перед зверненням за пенсією або за будь-які 60 календарних місяців такої роботи підряд перед зверненням за пенсією незалежно від наявності перерв протягом цього періоду на даній роботі.

Обчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за призначенням або перерахунком.

Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій провадиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи.

Судом встановлено, що на підставі наведених норм Закону позивачу за рішення органу ПФ України була призначена пенсія за вислугу років, при призначенні пенсії було розраховано розмір пенсії, виходячи з 90 відсотків від суми нарахованої заробітної плати.

У грудні 2016 року позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок призначеної пенсії, до якої долучив довідку прокуратури Київської області від 05 грудня 2016 року № 18ф-498. Підставою для проведення перерахунку позивачем вказано підвищення посадових окладів працівників органів прокуратури.

Відмовляючи позивачу у здійсненні перерахунку розміру пенсії, відповідач послався на норми Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року № 213-VIII, за пунктом 5 Прикінцевих положень якого у зв'язку з неприйняттям Закону щодо призначення всіх видів пенсій, в тому числі спеціальних, на загальних підставах, з 01 червня 2015 року норми пенсійного забезпечення осіб, яким призначаються пенсії відповідно до Закону України «Про прокуратуру» втратили чинність. Стаття 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII, що регулює питання пенсійного забезпечення працівників прокуратури, набула чинності з 15 липня 2015 року. Відтак, на думку відповідача, з 01 червня 2015 року скасовані норми щодо призначення та перерахунку раніше призначених пенсій відповідно до Закону України «Про прокуратуру».

Крім того, у запереченнях на адміністративний позов представник відповідача вказує, що максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Згідно з п. 5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року № 213-VIII у разі неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії призначаються відповідно до закону України "Про прокуратуру".

Вказаним Законом внесені зміни до частини п'ятнадцятої ст. 86 Закон України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року, № 1697-VII, а саме: тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року: особам (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), які працюють на посадах та на умовах, передбачених цим Законом, законами України "Про державну службу", "Про судоустрій і статус суддів", призначені пенсії / щомісячне довічне грошове утримання не виплачуються.

Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 24 грудня 2015 року № 911-VIII набирає чинності з 01 січня 2016 року.

Однак, зазначені положення закону поширюються на осіб, які працюють в органах прокуратури, в той час як позивача було звільнено із займаної посади 11 березня 2010 року. Вказані приписи закону не застосовуються до осіб, яким пенсії призначені до введення в дію Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року № 213-VIII.

Рішенням Конституційного Суду України від 8 червня 2016 року N 4-рп/2016 пункт 5 розділу ІІІ Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року, № 213-VIII визнаний неконституційним.

15 липня 2015 року набрав чинності Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року №1697-VII, відповідно до підпункту 1 пункту 3 розділу XII «Прикінцеві положення» якого норми Закону України «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991 року №1789-XII, які регулювали, зокрема, питання перерахунку пенсії, втратили чинність.

Пенсійне забезпечення працівників прокуратури, станом на час спірних правовідносин, регулюється правилами статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року №1697-VII.

Згідно з частинами тринадцятою, двадцятою цієї норми, пенсії за вислугу років відповідно до цієї статті призначаються, перераховуються і виплачуються уповноваженими на це державними органами. Умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, станом на момент призначення позивачу пенсії законодавством було встановлено право осіб, яким призначена пенсія згідно Закону України «Про прокуратуру», на її перерахунок, у разі підвищення заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників.

Відповідно до підпункту 3 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» від 09 грудня 2015 року № 1013 підвищено на 25% посадові оклади керівних працівників, спеціалістів і службовців, розміри яких затверджено, зокрема, постановою Кабінету Міністрів України від 31 травня 2012 року № 505 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури». Ця постанова набирає чинності з дня її опублікування та застосовується з 1 грудня 2015 року.

За приписами статті 2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 8 липня 2011 року № 3668-VI максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до закону України "Про прокуратуру", не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, по 31 грудня 2017 року, максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до закону України "Про прокуратуру" не може перевищувати 10740 гривень.

Аналогічні положення містить частина 15 статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року №1697-VII

Статтею 58 Конституції України встановлено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Конституційний Суд України у своєму рішенні від 09 лютого 1999 року N 1-рп/99 при вирішенні справи щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших

нормативно-правових актів) дійшов висновку, що Конституція України, закріпивши частиною першою статті 58 положення щодо неприпустимості зворотної дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, водночас передбачає їх зворотну дію в часі у випадках, коли вони пом'якшують або скасовують юридичну відповідальність особи, що є загальновизнаним принципом права.

Положення частини першої статті 58 Конституції України про те, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи, треба розуміти так, що воно стосується людини і громадянина (фізичної особи).

Відповідно до ст. 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень.

Конституційний Суд України у своєму рішенні 11 жовтня 2005 року

N 8-рп/2005 (справа про рівень пенсії і щомісячного довічного грошового утримання) зазначив, що згідно зі статтею 22 Конституції України закріплені нею права і свободи не є вичерпними, гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Право на пенсійне забезпечення є складовою конституційного права на соціальний захист. Згідно зі статтею 46 Конституції України це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.

Зміст та обсяг права громадян на пенсійне забезпечення полягає у їх матеріальному забезпеченні шляхом надання трудових і соціальних пенсій, тобто щомісячних пенсійних виплат відповідного розміру, в разі досягнення особою передбаченого законом віку чи визнання її інвалідом або отримання членами її сім'ї цих виплат у визначених законом випадках.

Встановивши в законі правові підстави призначення пенсій, їх розміри, порядок обчислення і виплати, законодавець може визначати як загальні умови їх призначення, так і особливості набуття права на пенсію, включаючи для окремих категорій громадян пільгові умови призначення пенсії залежно від ряду об'єктивно значущих обставин, що характеризують трудову діяльність (особливості умов праці, професія, виконувані функції, кваліфікаційні вимоги, обмеження, ступінь відповідальності тощо). Законодавець повинен робити це з дотриманням вимог Конституції України, в тому числі принципів рівності та справедливості.

У своєму рішенні від 17 березня 2004 року N 7-рп/2004, прийнятим у справі про соціальний захист військовослужбовців та працівників правоохоронних органів, Конституційний Суд України вказав, що неодноразово розглядалася проблема, пов'язана з реалізацією права на соціальний захист, і КСУ сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме - у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо.

Необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба в Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей.

Крім цього, до військовослужбовців та працівників правоохоронних органів у випадках, передбачених Конституцією України, у законодавчому порядку запроваджено певні обмеження окремих конституційних прав і свобод (свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, право на членство у політичних партіях та громадських організацій, які мають політичну мету, право на здійснення підприємницької діяльності, тощо).

Таким чином, визначений законами України відповідно до положень статті 17 Конституції України комплекс організаційно-правових та економічних заходів, спрямованих на забезпечення соціального захисту військовослужбовців та працівників правоохоронних органів, зумовлений не їх непрацездатністю або відсутністю достатніх засобів для існування (стаття 46 Конституції України), а особливістю професійних обов'язків, пов'язаних з ризиком для життя та здоров'я, певним обмеженням конституційних прав і свобод, у тому числі права заробляти матеріальні блага для забезпечення собі і своїй сім'ї рівня життя, вищого за прожитковий мінімум. Тобто соціальні гарантії військовослужбовців та працівників правоохоронних органів випливають з характеру покладених на них службових обов'язків у зв'язку з виконанням ними державних функцій.

Позивач потребує додаткового соціального захисту з боку держави, що зумовлено його працею в органах прокуратури. Основним Законом України встановлена неприпустимість обмеження конституційних прав та свобод громадянина, пенсія для позивача є основним джерелом для існування. Такі обставини свідчать про неможливість застосування до позивача вимог законів України, які позбавляють позивача на перерахунок пенсії, обмежують її розмір, оскільки це прямо суперечить положенням Конституції України та порушує права позивача.

Виходячи із висловленого у рішеннях Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій працівників правоохоронних органів, зокрема, працівників прокуратури, зміст та обсяг досягнутих ними соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства.

За таких підстав, суд доходить висновку, що позивач має право на перерахунок пенсії у зв'язку із прийняттям Кабінетом Міністрів України постанови від 09 грудня 2015 року № 1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів», на підставі довідки прокуратури Київської області від 05 грудня 2016 року № 18ф-498, і що при такому перерахунку мають застосовуватися норми, що визначали умови та порядок перерахунку пенсії, які діяли на момент її призначення позивачу, без обмеження граничного розміру. Відтак, відповідач неправомірно відмовив позивачу в перерахунку пенсії з урахуванням положень Закону України «Про прокуратуру» в редакції, чинній на час призначення такої пенсії.

Враховуючи вищенаведене, суд постановляє задовольнити адміністративний позов ОСОБА_1

У відповідності до ст. 94 КАС України суд присуджує судовий збір у сумі 551,20 грн. на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві.

Керуючись ст.ст. 9, 10, 11, 94, 159, 160-163 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправними дії Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови ОСОБА_1 у проведенні перерахунку пенсії за вислугу років відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру», в редакції від 17 січня 2002 року N 2981-III.

Зобов'язати Центральне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Києві провести перерахунок та виплату на користь ОСОБА_1 пенсії за вислугу років згідно з вимогами статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру», в редакції в редакції від 17 січня 2002 року N 2981-III, на підставі довідки прокуратури Київської області від 05 грудня 2016 року № 18ф-498, з розрахунку 90% від суми місячної заробітної плати у розмірі 20836 гривень 11 копійок, починаючи з 01 січня 2016 року без обмеження граничного розміру пенсії з урахуванням раніше проведених виплат.

Стягнути на користь ОСОБА_1 сплачений ним судовий збір у сумі 551 (п'ятсот п'ятдесят одна) гривня 20 копійок з Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві за рахунок бюджетних асигнувань Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Оболонський районний суд м. Києва. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя О.І. Шумейко