Справа № 2-1306-09
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 жовтня 2009 року Краснолиманський міський суд Донецької області у складі:
головуючого судді Саржевської І.В.
при секретарі Олійник С.М.
розглянувши у попередньому судовому засіданні у залі суду м. Красний Лиман цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Територіальної громади в особі виконавчого комітету Дробишевської селищної ради про встановлення факту прийняття спадщини, визнання права власності на спадкове майно, за участю позивача ОСОБА_1, суд, -
ВСТАНОВИВ:
26.08.2009 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про встановлення факту прийняття спадщини, визнання права власності на спадкове майно.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав повністю, просить позов задовольнити.
Представник відповідача – Територіальної громади в особі виконавчого комітету Дробишевської селищної ради, в судове засідання не з*явився з поважної причини, просить справу розглянути без його участі в попередньому розгляді, позовні вимоги визнав повністю, про що суду надав заяву.
Виходячи з наведеного, суд вважає, що рішення у справі можливо постановити при проведенні попереднього судового засідання.
Відповідно до ч.4 ст. 130 ЦПК України при визнанні позову ухвалюється судове рішення в порядку, встановленому ст. 174 цього ж Кодексу. Згідно з ч.4 ст. 174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
В судовому засіданні встановлено, що 29 червня 2000 року помер батько позивача – ОСОБА_2, який постійно проживав в с. Дробишеве, Краснолиманської міської ради, Донецької області, вул. Матросова, 22.
Після його смерті залишилося спадкове майно, а саме: земельна ділянка, розміром 0,12 га, розташована в сел. Дробишеве, Краснолиманської міської ради, Донецької області, вул. Матросова, 22.
Зазначена земельна ділянка належала ОСОБА_2 на підставі державного акту на право приватної власності на землю, виданого 09.01.1996 року Дробишевською селищною радою.
08.02.1978 року виконкомом Дробишевської селищної ради за реєстром № 17 посвідчений заповіт від імені ОСОБА_2, яким він заповідав все своє майно сину — ОСОБА_1, позивачу у справі.
Спадщина після смерті ОСОБА_2 відкрилася до 1 січня 2004 року, тобто правовідносини, які існували на той час, регулювалися нормами ЦК України ( в редакції 1963 року).
Єдиним спадкоємцем на спадкове майно спадкодавця ОСОБА_2 є його син ОСОБА_1, інших спадкоємців, передбачених ст. ст. 1261, 1241 ЦК України нема.
На теперішній час позивач звернувся до Краснолиманської державної нотаріальної контори з питання оформлення спадщини – вищезазначеної земельної ділянки, яка належала спадкодавцю ОСОБА_2, але в зв*язку з тим, що позивач пропустив строк на прийняття спадщини, передбачений ст. 1270 ЦК України, нотаріусом було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину та запропоновано звернутися до суду.
Спадкове майно після смерті батька позивач фактично прийняв, бо розпорядився та користувався його майном, здійснював догляд за земельною ділянкою. Від прийняття спадщини не відмовлявся.
Відповідно цивільного законодавства України, статті 181 ч.1 ЦК України 2004 року до нерухомих речей ( нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об*єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.
Згідно ст. 1225 ч.1 ЦК України — право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням цільового призначення.
Статтею 549 ч.1 п.1 ЦК України ( в редакції 1963 року) передбачено, що спадкоємцем, який прийняв спадщину визнається, спадкоємець, який фактично вступив у керування та володіння спадковим майном.
Відповідно до цивільного законодавства ст. 529 ЦК України ( в редакції 1963 року) та ст. 1261 ЦК України 2004 року, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народженні після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Правила статті 41 Конституції України говорять «кожен має право володіти, користуватися та розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеного законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним».
Згідно статті 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Таким чином, визнання відповідачем пред*явленого позову не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.
Керуючись ст. 41 Конституції України, ст. ст. 130, 174 ЦПК України, ст. ст. 328, 1225, 1261 ЦК України, ст. ст. 529, 549 ЦК України ( в редакції 1963 року), суд, -
ВИРІШИВ:
Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити.
Встановити факт прийняття спадщини ОСОБА_1, після смерті його батька — ОСОБА_2, який помер 29 червня 2000 року.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на спадщину, яка залишилася після смерті його батька – ОСОБА_2, який помер 29 червня 2000 року, яка складається із земельної ділянки, розміром 0,12 га, розташованої в сел. Дробишеве, Краснолиманської міської ради, Донецької області, вул. Матросова, 22.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через Краснолиманський міський суд Донецької області шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.
Головуючий суддя -