Справа № 2-551/2009р.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 вересня 2009 року Южноукраїнський міський суд Миколаївської області
в складі: головуючого - судді Савіна О.І.
при секретарі – Прокопенко Л.Ю.
представника відповідача - ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Южноукраїнську справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування 16634 гривень матеріальної шкоди та 50000 гривень моральної шкоди, завданих злочином,
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 про відшкодування 16634 гривень матеріальної шкоди та 50000 гривень моральної шкоди, завданих злочином.
В судовому засіданні ОСОБА_2 уточнила свої позовні вимоги та пояснила, що 29.11.2007 року вироком Южноукраїнського суду ОСОБА_3 визнано винним та засуджено за ст. 189 ч. 2 КК України – вимагання чужого майна з погрозою розголошення відомостей, які потерпіла бажала зберегти в таємниці, що вчинено службовою особою з використанням свого службового становища. Оскільки зазначена кримінальна справа розглядалася тривалий час вона постійно знаходилася в стані переживань за себе та сина, через що також не змогла виїхати за кордон на роботу, де мала намір заробити гроші на освіту сина. Просила суд стягнути з ОСОБА_3 на її користь 16634 гривень моральної шкоди, а саме 16240 грн. за навчання її сина, 264 грн. вартості заміни телефонного номеру та 100 грн. витрат на правову допомогу, а також 50000 грн. моральної шкоди, оскільки відповідачем були порушені її законні права, що призвело до втрати нормальних життєвих зв'язків їй були потрібні додаткові зусилля для організації свого життя.
Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні позов не визнав та пояснив, що дійсно 29.11.2007 року був визнаний винними за ст. 189 ч. 2 КК України, проте стверджує, що позовні вимоги позивачки необґрунтовані, оскільки ОСОБА_2 не надала судові ніяких доказів, на підтвердження того, що саме через його дії вона не виїхала за кордон, що її син вступив на навчання на контрактній основі, також вона не надала ніяких доказів щодо підстав зміни нею телефонного номеру. Крім того позивачкою необґрунтовано суму моральної шкоди та не надано доказів її моральних страждань. Тому просив в задоволенні позову відмовити.
Представник відповідача ОСОБА_1 в судовому засіданні підтримала доводи свого довірителя та просила в задоволенні позову відмовити, оскільки позивачкою не надано суду доказів про спричинення їй відповідачем матеріальної та моральної шкоди.
Вислухавши пояснення сторін, представника відповідача, дослідивши матеріали цивільної справи суд приходить до висновку про те, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
В судовому засіданні встановлено, що вироком Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 29.11.2007року ОСОБА_3 визнано винним та засуджено за ст. 189 ч. 2 КК України до 4 років позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_3 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки, та з покладенням, відповідно до п.п.2,3 ч. 1 ст. 76 КК України обов’язків не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органів кримінально-виконавчої системи та повідомляти ці органи про зміну місця проживання(а.с.6-9).
Ухвалою Апеляційного суду Миколаївської області від 07.02.2008 року з мотивувальної частини вироку Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 29.11.2007року відносно ОСОБА_3. виключено посилання суду на те, що вимога передачі чужого майна вчинена ОСОБА_3 з погрозою насильства. В решті вищезазначений вирок залишено без змін (а.с. 10-12).
Відповідно до п. 171 Постанови Пленуму Верховного суду України від 31 березня 1995 року N 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» виходячи з правил статей 4, 5 ЦПК і статей 28, 49, 50 Кримінально-процесуального кодексу України потерпілий, тобто особа, якій злочином заподіяно моральну шкоду (внаслідок посягання на здоров'я, честь, гідність, знищення майна, позбавлення годувальника тощо), має право пред'явити позов про її відшкодування у кримінальному процесі або в порядку цивільного судочинства.
На підставі ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Проте в судовому засіданні встановлено, що між матеріальною шкодою, понесеною ОСОБА_2 на навчання сина, заміну телефонного номеру, та протиправними діями ОСОБА_3 відсутній причинний зв'язок, а тому в задоволенні позовних вимог в цій частині ОСОБА_2 суд вважає за можливе відмовити, так як при цьому суд виходить із факту встановлення вини підсудного у вчиненні злочину, нанесенні збитків потерпілому, заподіянні збитків безпосередньо тим злочином, що вчинив підсудний.
В силу ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Відповідно до роз’яснень, що містяться в п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року №4, з послідуючими змінами і доповненнями, "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі незаконними діями іншої особи.
Згідно п. 9 Постанови Пленуму Верховного суду України від 31 березня 1995 року N 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Враховуючи обставини справи і ступінь моральних страждань, які перенесла позивачка внаслідок неправомірних дій відповідача, який порушив нормальний і сталий режим її життя, чим завдав їй моральної шкоди, суд прийшов до висновку, що вимоги про відшкодування моральної шкоди підлягають частковому задоволенню розміром 5000 грн.
На підставі ч. 1 ст. 88 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню витрати на правову допомогу у розмірі 100 гривень, як документально підтверджені.
Керуючись ст.ст. 23,1167,1168 ЦК України, ст.ст. 3,10,11,57,60,88,212,213,214,215,218 ЦПК України, суд
В И Р І Ш И В:
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 5000 (п’ять тисяч) гривень моральної шкоди завданих злочином.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 100 гривень витрат на правову допомогу.
В задоволені решті позовних вимог – відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Миколаївської області через Южноукраїнський міський суд Миколаївської області шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і подачею після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, з подачею її копії до Апеляційного суду Миколаївської області або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.
Суддя Южноукраїнського
міського суду ОСОБА_4