КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

 

Справа № 2-а-1914/09                                  Головуючий у І інстанції - Кондратюк А.Д.

Суддя-доповідач Умнова О.В.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

   

24 вересня 2009 року                                                                                    м. Київ

 Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді:                                                   Умнової О.В.

суддів:                                                                         Романчук О.М., Шостака О.О.

при секретарі:                                                             Скопенко Л.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Печерської районної у м. Києві державної адміністрації на постанову Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 22 квітня 2009 року в справі за позовомОСОБА_1, яка також діє в інтересах неповнолітньої дитини  до Управління праці та соціального захисту населення Коростенської міської ради Житомирської області, Управління праці та соціального захисту населення Печерської районної у м. Києві державної адміністрації  

- про визнання дій неправомірними та стягнення невиплачених коштів, -

В С ТА Н О В И Л А:

Позивач звернувся до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Коростенської міської ради, Управління праці та соціального захисту населення Печерської районної у м. Києві державної адміністрації про визнання дій неправомірними та просив стягнути невиплачені кошти, передбачені ст. 37 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з 01.01.2008 року по 31.12.2008 р. у розмірі 5061,60 грн. та ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з 01.01.2005 року по 31.12.2008 р. у розмірі 32125, 50 грн.    

         Постановою Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 22 квітня 2009 року позов задоволений частково, визнанні дії відповідачів неправомірними, стягнуто з Управління праці та соціального захисту населення Коростенської міської ради Житомирської області кошти в сумі 4653,80 грн. та з Управління праці та соціального захисту населення Печерської районної у м. Києві державної адміністрації кошти в сумі 31526 грн. 47 грн.

         Відповідач - Управління праці та соціального захисту населення Печерської районної у м. Києві державної адміністрації, не погоджуючись з прийнятим рішенням,  подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції. В обґрунтування апеляційної скарги посилався на те, що постанова суду винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права.

         Дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апелянтом не пропущений строк на апеляційне оскарження, тому підстав для розгляду клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження не вбачається.

          В судовому засіданні представник апелянта змінив апеляційні вимоги, просив скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову, посилаючись на те, що позивач пропустив строк звернення до суду, а також зазначив, що Управління праці та соціального захисту населення Печерської районної у м. Києві державної адміністрації не є належним відповідачем.

         Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, які з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, а постанову суду першої інстанції - частково скасувати та змінити, виходячи з наступного.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 198 та ст. 202 КАС України, суд апеляційної інстанції скасовує постанову суду першої інстанції та ухвалює нове рішення, якщо встановить порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

 З матеріалів справи вбачається, що позивач та її неповнолітній син є потерпілими від Чорнобильської катастрофи 3 категорії, проживають та позивач працює в зоні гарантованого добровільного відселення, у зв'язку з чим має право на отримання коштів, передбачених ст.ст. 37, 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

            Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, суд, при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

   Згідно ст. 37 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в редакції, що діяла до 2007 року, громадянам, які проживають у зоні гарантованого добровільного відселення, виплачується щомісячна грошова допомога у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства у розмірі 40 процентів від мінімальної заробітної плати.

Згідно ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в редакції, що діяла до 2007 року, громадянам, які працюють у зоні гарантованого добровільного відселення проводиться доплата у розмірі 2-х мінімальних заробітних плат.           

Відповідачем зазначена допомога була виплачена позивачу у розмірі, встановленому Постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.1996 року № 836 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Суд першої інстанції прийшов до висновку, що доплата, передбачена ст. 39 Закону повинна бути виплачена позивачу за 2006-2007 рік виходячи з її розміру, встановленого Законом України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”. При цьому, суд першої інстанції зазначив, що на позивача поширюються вимоги ст.ст. 233, 238 Кодексу законів про працю України, оскільки мова йдеться про виплати, які відповідно до Закону України «Про оплату праці» є складовою структури заробітної плати, а тому повинні бути стягнуті незалежно від часу її виникнення.

Колегія суддів вважає, що до спірних правовідносин не може бути застосовані вимоги КЗпП України, оскільки вказаний спір не відноситься до трудового. Позивач звернувся з адміністративним позовом, тому суд повинен був врахувати вимоги КАС України щодо застосування строків давності. 

Згідно ч. 2 ст. 99 КАС України встановлено річний строк для звернення до адміністративного суду, за захистом прав і свобод та інтересів особи, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно ч. 1 ст. 100 КАС України, пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

            При розгляді справи судом першої інстанції, відповідач - Управління праці та соціального захисту населення Печерської районної у м. Києві державної адміністрації, в письмових запереченнях наполягав на застосуванні наслідків пропуску строку позовної давності, визначених ст. 100 КАС України.

Позивач був обізнаний про розмір отриманих доплат за роботу у зоні посиленого радіоекологічного контролю з моменту їх отримання. Норми законодавства, на які посилається позивач як на підставу своїх вимог, є загальновідомим та діяли у період отримання позивачем допомоги. З позовом він звернувся лише 20.02.2009 року, тобто з пропуском строку, встановленого ст. 99 КАС України. 

Колегія суддів вважає, що позивач пропустив річний строк звернення до суду з вимогами про стягнення доплати, передбаченої ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за 2006-2007 роки без поважних причин, що є підставою для відмови у задоволенні позову в цій частині.

Що стосується позовних в частині стягнення щомісячної грошової допомоги та доплати за 2008 рік, то колегія суддів вважає їх частково обґрунтованими, виходячи з наступного.

            Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» в редакції від 28.12.2007 року, що набрала чинності 01.01.2008 року, були внесені зміни до ст. 37 Закону України «Про статус і соціальний захист громадяни, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», згідно яких громадянам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, виплачується щомісячна грошова допомога у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України та до ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадяни, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»,  згідно яких громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, провадиться доплата в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.        

Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року №10-рп/2008 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», якими були внесені зміни до ст. 37, 39  Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».   

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що позивач має право на щомісячні грошову допомогу та доплату у 2008 році за проживання та роботу у зоні гарантованого добровільного відселення з розрахунку мінімального розміру заробітної плати.

Разом з тим, судом першої інстанції не враховано, що Рішення Конституційного Суду України набирає законної сили з моменту проголошення, тобто позивач має право на перерахунок щомісячної грошової допомоги та доплати, починаючи з 22.05.2008 року (з дня винесення рішення № 10-рп/08 Конституційним Судом України).

Колегія суддів не приймає доводи представника Управління праці та соціального захисту населення Печерської районної у м. Києві державної адміністрації, що воно не є відповідачем за вказаним позовом, та вважає їх безпідставними, оскільки розпорядниками коштів, передбачених для виплати позивачу доплат, встановлених ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», є саме Управління  праці та соціального захисту населення Печерської районної у м. Києві.

Крім того, залишаючи постанову суду першої інстанції в частині без змін, колегія суддів звертає увагу на резолютивну частину постанови, згідно якої стягнуто на користь позивача недоплачену щомісячну грошову допомогу і доплату та вважає, що вона підлягає зміні, оскільки вимоги про стягнення грошових коштів вирішуються судами в порядку цивільного судочинства (ч.3 ст.21 КАС України).

            Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень    (ч. 1 ст. 2 КАС України).

Згідно ч. 1 ст. 201 КАС України, підставами для зміни постанови  суду першої інстанції є правильне  по  суті  вирішення справи чи питання, але із помилковим застосуванням норм  матеріального  чи  процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції рішення ухвалено з помилковим застосуванням норм матеріального права та з порушенням норм процесуального права, в зв'язку з чим постанову суду першої інстанції слід скасувати в частині задоволення позовних вимог щодо стягнення доплати за 2006-2007 рік та ухвалити в цій частині нову, якою відмовити в задоволенні позову, а також змінити резолютивну частину постанови.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 196, 198, 201, 202, 205, 207 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

            Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Печерської районної у м. Києві державної адміністрації - задовольнити частково.

Постанову Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 22 квітня 2009 року в частині стягнення недоотриманої суми доплати, передбаченої ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за 2006-2007 роки - скасувати та постановити в цій частині нову постанову, якою відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позову до Управління праці та соціального захисту населення Печерської районної у м. Києві державної адміністрації про стягнення недоотриманої суми доплати за 2006-2007 роки.

   Змінити третій та четвертий пункт резолютивної частини постанови та викласти його наступним чином:

« Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Коростенської міської ради Житомирської області перерахувати та виплатити на користьОСОБА_1 щомісячну грошову допомогу у розмірі 40% від мінімальної заробітної плати, передбаченої ст. 37 Закону України «Про статус і соціальний захист громадяни, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з 22.05.2008 року по 31.12.2008 рік.

Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Печерської районної у м. Києві державної адміністрації перерахувати та виплатити на користьОСОБА_1 доплату у розмірі 2-х мінімальних заробітних плат, передбаченої ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадяни, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з 22.05.2008 року по 31.12.2008 рік.»

В іншій частині постанову Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 22 квітня 2009 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржена протягом одного місяця, шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Постанова виготовлена в повному обсязі 29.09.2009 року.

Головуючий суддя:

Судді:

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

            

Справа № 2-а-1914/09                                  Головуючий у І інстанції - Кондратюк А.Д.

Суддя-доповідач Умнова О.В.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

 

    24 вересня 2009 року                                                                                    м. Київ

 Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді:                                                   Умнової О.В.

суддів:                                                                         Романчук О.М., Шостака О.О.

при секретарі:                                                            Скопенко Л.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Печерської районної у м. Києві державної адміністрації на постанову Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 22 квітня 2009 року в справі за позовомОСОБА_1, яка також діє в інтересах неповнолітньої дитини  до Управління праці та соціального захисту населення Коростенської міської ради Житомирської області, Управління праці та соціального захисту населення Печерської районної у м. Києві державної адміністрації  

- про визнання дій неправомірними та стягнення невиплачених коштів, -

 

В С Т А Н О В И Л А:

 

Відповідно до ст.ст. 158, 160 КАС України,  колегія суддів проголошує вступну та резолютивну частину рішення, з повним текстом якого сторони можуть ознайомитися 29.09.2009 року.

Керуючись ст.ст. 205, 207 КАС України, колегія суддів, -

 

П О С Т А Н О В И Л А:

 

            Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Печерської районної у м. Києві державної адміністрації - задовольнити частково.

Постанову Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 22 квітня 2009 року в частині стягнення недоотриманої суми доплати, передбаченої ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за 2006-2007 роки - скасувати та постановити в цій частині нову постанову, якою відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позову до Управління праці та соціального захисту населення Печерської районної у м. Києві державної адміністрації про стягнення недоотриманої суми доплати за 2006-2007 роки.

   Змінити третій та четвертий пункт резолютивної частини постанови та викласти його наступним чином:

« Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Коростенської міської ради Житомирської області перерахувати та виплатити на користьОСОБА_1 щомісячну грошову допомогу у розмірі 40% від мінімальної заробітної плати, передбаченої ст. 37 Закону України «Про статус і соціальний захист громадяни, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з 22.05.2008 року по 31.12.2008 рік.

Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Печерської районної у м. Києві державної адміністрації перерахувати та виплатити на користьОСОБА_1 доплату у розмірі 2-х мінімальних заробітних плат, передбаченої ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадяни, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з 22.05.2008 року по 31.12.2008 рік.»

В іншій частині постанову Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 22 квітня 2009 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржена протягом одного місяця, шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

 

Головуючий суддя:

Судді: