Справа №2»а»-396/09

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

09 жовтня 2009 року                                        Глибоцький районний суд Чернівецької області

у складі головуючого судді                           Герасименеко Н.І.

при секретарі                                                   Затолошній Р.В.

за участю позивачів                                        

представника відповідача                              Чорна Н.Г.  

розглянувши у вiдкритому судовому засiданнi в смт. Глибока справу за позовними заявами ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_3 ,   ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 ,   ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , до Управління пенсійного фонду  України в Глибоцькому районі про неправомірні дії Управління Пенсійного Фонду України в Глибоцькому районі щодо недонарахування та невиплати щомісячної соціальної допомоги за період 2006-2009 роки як "Дитині війни",-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 ., ОСОБА_2 ., ОСОБА_3 .,   ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ., ОСОБА_7 ., ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ., ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ., ОСОБА_12 , ОСОБА_13 ., ОСОБА_14 ., ОСОБА_3 .,   ОСОБА_15 , ОСОБА_16 ., ОСОБА_17 .,   ОСОБА_18 , ОСОБА_19  звернулися до суду із позовами до управління Пенсійного Фонду України в Глибоцькому районі Чернівецької області на неправомірні дії управління Пенсійного Фонду України в Глибоцькому районі Чернівецької області щодо недонарахування та невиплати щомісячної соціальної допомоги за період 2006-2009 роки, як «Дитині війни», вказавши в позовній заяві, що вони належать до громадян, на яких поширюється статус дітей війни у відповідності до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18 листопада 2004 року. Відповідно до ст. 6 даного Закону дітям війни з 01 січня 2006 року, повинна виплачуватись щомісячна соціальна допомога в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, однак протягом 2006-2008 років такі виплати не проводились, оскільки всупереч положенням п.22 Конституції України, якою передбачено, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до діючих законів, не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод, пунктом 17 статті 77 та ст.110 Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік» від 20 грудня 2005 року та пунктом 12 ст. 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» від 19 грудня 2006 року, дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18 листопада 2004 року було зупинено відповідно на 2006 та 2007 роки.

При прийнятті оспорюванних Законів всупереч зазначеним правовим позиціям законодавець вийшов за межі бюджетних відносин, зупинив дію окремих положень законів і вніс до ряду законодавчих актів зміни і доповнення та визнав деякі з них не чинними Конституція України не надає Закону «Про Державний бюджет» вищої юридичної сили стосовно інших законів.

У рішенні від 14 грудня 2000р № 15-рп\2000 (справа про порядок виконання рішень КСУ) Конституційний Суд України зазначив, що «рішення КСУ мають пряму дію і для набрання чинності не потребують підтверджень з боку будь-яких органів державної влади. Обов'язок виконання рішення КСУ є вимогою Конституції України (частина 2 ст.150) Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене».

Відповідно до ст. 99 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом своїх прав та інтересів особи встановлюється річний строк, який обчислюється з дня коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Про факт порушення законного права на вищезазначену соціальну допомогу їм стало відомо лише після висвітлення зазначеної інформації у засобах масової інформації. Тому вважають, що строки звернення до суду про відновлення порушених прав були пропущені ними із поважних причин.

Розмір соціальної допомоги, який підлягає їм для донарахування відповідно до ст.6 Закону України  «Про соціальний захист дітей війни», як  дітям війни з 01 січня 2006 року до пенсії повинна виплачуватись щомісячна соціальна допомога у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Просять суд визнати поважною причиною пропуску та продовжити строк звернення до суду та зобов'язати Управління пенсійного Фонду України у Глибоцькому районі Чернівецької області нарахувати недораховану їм, як дитям війни, щомісячну державну допомогу в розмірі 30% мінімального розміру пенсії по віку та забезпечити її виплату за період з 2006 по 2008 роки в сумі відповідно до позовних вимог.

Позивачі ОСОБА_1 ., ОСОБА_2 ., ОСОБА_3 .,   ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ., ОСОБА_7 ., ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ., ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ., ОСОБА_12 , ОСОБА_13 ., ОСОБА_14 ., ОСОБА_3 .,   ОСОБА_15 , ОСОБА_16 ., ОСОБА_17 .,   ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , в судове засідання не з’явилися, однак надали суду зави про розгляд справи у їх відсутності, позовні вимоги підтримують у повному обсязі.

 Суд вважає за можливе розглянути справу в відсутності позивачів.

 Представник відповідача У правління Пенсійного Фонду України в Глибоцькому районі Чернівецької області   Чорна Н.Г. позовні вимоги позивачів не визнала та пояснила суду, що за 2006-2007 роки позивачі пропустили термін для звернення в суд, а в 2008-2009 роках з січня  місяця виплачується 10% даної соціальної пільги. Просить відмовити в позові.

Вислухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги  підлягають частковому задоволенню.

           Відповідно до ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», дитиною війни є особа яка є громадянином України та якій на час закінчення Другої світової війни було менше 18 років. Оскільки позивачі ОСОБА_1 ., ОСОБА_2 ., ОСОБА_3 .,   ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ., ОСОБА_7 ., ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ., ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ., ОСОБА_12 , ОСОБА_13 ., ОСОБА_14 ., ОСОБА_3 .,   ОСОБА_15 , ОСОБА_16 ., ОСОБА_17 .,   ОСОБА_18 , ОСОБА_19  народилися відповідно ІНФОРМАЦІЯ_1  року, ІНФОРМАЦІЯ_2  року,   ІНФОРМАЦІЯ_3  року, ІНФОРМАЦІЯ_4  року, ІНФОРМАЦІЯ_5  року, ІНФОРМАЦІЯ_6  року, ІНФОРМАЦІЯ_7  року, ІНФОРМАЦІЯ_8  року, ІНФОРМАЦІЯ_9  року, ІНФОРМАЦІЯ_10  року, ІНФОРМАЦІЯ_11  року, ІНФОРМАЦІЯ_12  року, ІНФОРМАЦІЯ_13  року, ІНФОРМАЦІЯ_14  року, ІНФОРМАЦІЯ_15  року, ІНФОРМАЦІЯ_16  року, ІНФОРМАЦІЯ_17  року, ІНФОРМАЦІЯ_18  року, ІНФОРМАЦІЯ_19  року, ІНФОРМАЦІЯ_20  року тому вони є дітьми війни і їм згідно зі статтею 6 зазначеного Закону з 01 січня 2006 року повинна була б  виплачуватися щомісячна грошова надбавка до пенсії.

            Конституційний Суд України своїм рішенням від 09 липня 2007 року №6-рп/2007 рік визнав такими, що не відповідають Конституції України п.12 статті 71 3акону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» з урахуванням статті 111 цього Закону який зупинено на 2007 рік, дію ст.6 Закону України « Про соціальний захист дітей війни».    

Позивачам  в 2006-2007 роках щомісячна  соціальна допомога не виплачувалася, а в   2008-2009  роках виплачувалася  в розмірі  10 відсотків від розміру мінімальної пенсії за віком. Дана обставина підтверджена представником відповідача і в суду немає сумнівів щодо її достовірності та добровільності її визнання.

Враховуючи зазначений статус позивачів, вони відповідно до ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” мають право на отримання державної соціальної підтримки, а саме підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

Із заперечень Управління Пенсійного Фонду України в Глибоцькому районі випливає, що відповідач не здійснює позивачам зазначених виплат, посилаючись на відсутність у нього коштів та на невизначеність розрахункової величини (мінімальної пенсії за віком) для розрахунку підвищень до пенсії категорії громадян, які мають статус дітей війни.

Виходячи із встановлених обставин справи та досліджених доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Зі змісту ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” вбачається, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 % мінімальної пенсії за віком.

Згідно ст.7 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Законом України „Про Державний бюджет на 2006 рік” від 20 грудня 2005 року дію ст.6 зазначеного Закону на 2006 рік зупинено.

Законом України „Про внесення змін до Закону України „Про Державний бюджет на 2006 рік” від 19 січня 2006 року, який набрав чинності з 15 березня 2006 року, до статті 110 Закону України „Про Державний бюджет на 2006 рік” було внесено зміни, якими встановлено, що пільги дітям війни, передбачені ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” у 2006 році запроваджуються поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.

Проте, у 2006 році пільги, встановлені ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” запроваджені не були.

Закони України „Про Державний бюджет на 2006 рік” від 20 грудня 2005 року та „Про внесення змін до Закону України „Про Державний бюджет на 2006 рік” від 19 січня 2006 року неконституційними не визнані та діяли протягом 2006 року.

Таким чином, відповідно до вищезазначених Законів, у відповідача не було підстав нараховувати та сплачувати позивачеві доплату до пенсії, передбачену ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, оскільки до 15 березня 2006 року дію зазначеної норми було зупинено, а потім передбачені нею виплати запроваджені не були.

Крім того, надаючи перевагу Законам України „Про Державний бюджет на 2006 рік” від 20 грудня 2005 року та “Про внесення змін до Закону України „Про Державний бюджет на 2006 рік” від 19 січня 2006 року, суд виходить з того, що закони є актами єдиного органу законодавчої влади - Верховної Ради України, Конституція України не встановлює пріоритету в застосуванні того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. Немає такого закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.

Конституційний Суд України у п.3 мотивувальної частини рішення від 03 жовтня 1997 року №4-зп (справа про набуття чинності Конституцією) зазначив: „Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше”.

Виходячи із системного аналізу наведених норм законодавства, суд не знаходить підстав для задоволення позовних вимог позивачів, які стосуються виплат доплати до пенсії за 2006 рік. Відповідач по справі протягом 2006 року діяв у відповідності з діючим законодавством та не мав підстав здійснювати позивачам щомісячні доплати до пенсії, оскільки до 15 березня 2006 року дія ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни» була зупинена, а з 15 березня 2006 року здійснення доплат, визначено у інший спосіб, тобто поставлено в залежність від виконання у другому півріччі 2006 року Закону України «Про Державний бюджет на 2006 рік”.

Стосовно позовних вимог щодо здійснення позивачам доплати до пенсії за 2007 рік, суд вважає їх частково підлягаючими задоволенню, з таких підстав.

 Відповідно до п.12 ст.71 Закону України “Про Державний бюджет на 2007 рік”, дію статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, з урахуванням ст. 111 цього Закону, було зупинено.

Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 за №6-рп\2007 року, у справі за поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 29, 36, ч. 2 ст. 56, ч. 2 ст. 62, ч. 1 ст. 66, пп. 7, 9, 12, 13,14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46, ст. 71, ст. ст. 98, 101, 103, 111 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік” (справа про соціальні гарантії громадян), визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п. 12 ст. 71 Закону України “Про Державний бюджет на 2007 рік”, яким зупинено дію ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, з урахуванням ст. 111 цього Закону.

Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного закону, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

Відповідно до ч.2 ст.152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Виходячи з приписів ч.2 ст.152 Конституції України та дати ухвалення рішення Конституційним Судом України, Управління Пенсійного Фонду України в Глибоцькому районі Чернівецької області повинно було нараховувати та сплачувати позивачам доплату до пенсії, передбачену ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” з 09 липня 2007 року, оскільки з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності пункту 12 статті 71 Закону України „Про Державний бюджет України”, ця норма втратила чинність та не підлягала застосуванню.

Отже, відповідач з 09 липня 2007 року і по 31 грудня 2007 року включно мав діяти у відповідності з приписами діючої норми ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, нараховувати та здійснювати позивачам відповідні доплати.

Що стосується вимог позивачів про зобов'язання відповідача виплачувати їм в 2008 -2009 роках щомісячну надбавку до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, то суд вважає такі вимоги частково обґрунтованими, виходячи з наступного.

Відповідно до п.п.41 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” текст статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” викладено в наступній редакції “Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”) до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів.

З 01 січня 2008 року позивачам було нараховане та виплачується зазначене підвищення відповідно до встановленого розміру, що вбачається з пояснень представника відповідача та письмових заперечень відповідача.

Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 за №10-рп\2008 року, у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень ст. 65 розділу 1, пунктів 61, 62, 63, 66 розділу 2, пункту 3 розділу 3 Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”  і 101 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст. 67 розділу І, п.п. 1-4, 6-22, 24-100 розділу 2 Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України), визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п.п.41 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”.

Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного закону, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

Виходячи із системного аналізу зазначених норм законодавства, рішення Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року та приписів ч.2 ст.152 Конституції України, суд дійшов висновку,  що з 22 травня 2008 року Управління Пенсійного Фонду України в Глибоцькому районі Чернівецької області повинно було нараховувати і сплачувати позивачам доплату до пенсії, передбачену ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” в редакції, яка діяла до 01 січня 2008 року, оскільки з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності п.п.41 розділу 2 Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, ця норма втратила чинність та не підлягала застосуванню. Отже, відповідач з 22 травня 2008 року мав діяти у відповідності з приписами діючої норми ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, нараховувати та здійснювати позивачам доплату до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

Між тим, до 22 травня 2008 року, тобто до ухвалення зазначеного рішення Конституційним Судом Закон України  “Про соціальний захист дітей війни” в редакції від 01 січня 2008 року, з урахуванням п.п.41 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, діяв на підставі та у відповідності з діючою нормою зазначених законів, а тому позовні вимоги щодо стягнення доплати до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з 01 січня 2008 року по 21 травня 2008 року задоволенню не підлягають.

Законом України «Про державний бюджет на 2009 рік» дію ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”  від 18 листопада 2004 року не було зупинено, тому суд вважає задовольнити позовні вимоги в частині нарахування недоплаченої щомісячної державної грошової допомоги з 01 січня 2009 року по квітень 2009 року.

Відповідно до статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Згідно ч.ч.3 та 4 ст.8 Кодексу адміністративного судочинства України звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні правовідносини.

Таким чином, доводи відповідача, в частині неврегульованості на законодавчому рівні порядку здійснення доплат особам, які мають статус дітей війни, не можуть бути підставою для їх не здійснення   або відмови в задоволенні позову.

Щодо доводів стосовно відсутності підстав для застосування до спірних правовідносин ст.28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, суд зазначає наступне.

Представником відповідача по справі не заперечується, що позивачі, відповідно до ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” мають право на отримання доплати до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

За чинним законодавством, розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ст.28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.

З огляду на викладене, суд вважає необґрунтованими доводи відповідача щодо застосування положення ч.3 ст.28 зазначеного Закону, з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком, не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії, встановленої ст. 46 Конституції України та права на отримання доплати до пенсії, передбаченої ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”.

Крім того, безпідставним є посилання відповідача на відсутність коштів щодо забезпечення виплати зазначеної доплати до пенсії, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів, як на підставу невиконання своїх зобов'язань, які встановлені ст.46 Конституції України та зазначеною нормою Закону.

Суд також вважає, що не заслуговують на увагу доводи відповідача щодо невизначеності на законодавчому рівні питання відносно органу на який покладено обов'язок здійснення виплат підвищення до пенсії особам, які мають статус дитини війни.

Пенсійний фонд України діє у відповідності Положення „Про Пенсійний фонд України” і здійснює свої повноваження на підставі п.15 зазначеного положення через створені в установленому порядку його територіальні управління. Відповідно до Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” рішення про призначення та перерахунок пенсій приймаються районними управліннями Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів.

Таким чином, обов'язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії позивачів, передбаченої ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” покладено на Управління Пенсійного Фонду України в Глибоцькому районі Чернівецької області, за місцем проживання позивачів.

Суд відхиляє заяви відповідача про відмову в задоволенні позовів через  пропущення позивачами строку звернення до адміністративного суду з позовами, через наступне.

В Пенсійний Фонд України у Глибоцькому районі позивачі звернулись відповідно: 31.08.2009 року, 01.09.2009 року, 28.08.2009 року, 08.09.2009 року, 02.09.2009 року, 27.08.2009 року. В суд позивачі ОСОБА_1 ., ОСОБА_2 ., ОСОБА_3 .,   ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ., ОСОБА_7 ., ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ., ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ., ОСОБА_12 , ОСОБА_13 ., ОСОБА_14 ., ОСОБА_3 .,   ОСОБА_15 , ОСОБА_16 ., ОСОБА_17 .,   ОСОБА_18 , ОСОБА_19   звернулися  відповідно 08 вересня 2009 року, та 09 вересня 2009 року.  В своїх заявах  вони пишуть, що взнали про своє порушене право коли звернулись в Пенсійний Фонд, який відмовив їм в виплаті даної соціальної пільги. Таким чином, суд, вважає, що позивачі не пропустили термін для звернення в суд.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд виходить з того, що вимоги про стягнення з Управління Пенсійного Фонду України в Глибоцькому районі Чернівецької області у визначеній позивачами грошовій сумі не підлягають задоволенню, оскільки такі виплати не були їм нараховані, а суд не може перебирати на себе функцію здійснення перерахунку та нарахування пенсії замість органу, якому надані такі повноваження.    

Між тим, виходячи зі змісту позовів та для повного захисту прав позивачів, за захистом яких вони звернулися до суду, суд вважає необхідним, на підставі ч.2 ст. 11 КАС України, вийти за межі позовних вимог та визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного Фонду України в Глибоцькому районі Чернівецької області по невиконанню з 09 липня 2007 року приписів статті 6 Закону України  “Про соціальний захист дітей війни”, яка призвела до порушення прав позивачів на своєчасне нарахування та отримання доплати до пенсії.

На підставі викладеного, ст. ст. 8, 22, 46, 64,  ч.2 ст. 152 Конституції України, ст. ст. 3, 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, Рішення  Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року №6-рп/2007 у справі за конституційним поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 29, 36, частини другої статті 56, частини другої статті 62, частини першої статті 66, пунктів 7,9, 12, 13, 14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46 статті 71, статей 98, 101, 103, 111 Закону України “Про державний бюджет України на 2007 рік” (справа про соціальні гарантії громадян), Рішення Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10-рп/2008 про визнання неконституційними окремих положень Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та керуючись  ст. ст. 6, 7, 11, 71, 86, 100, 159-163, 167, 186 КАС України суд,  -

    П О С Т А Н О В И В:    

Позовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_3 ,   ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 ,   ОСОБА_18 , ОСОБА_19  до Управління Пенсійного Фонду України в Глибоцькому районі Чернівецької області на неправомірні дії управління Пенсійного Фонду України в Глибоцькому районі Чернівецької області щодо недонарахування та невиплати щомісячної соціальної допомоги за період 2006-2009 роки, як "Дитині війни" - задовільнити частково.

    Визнати протиправною бездіяльність управління Пенсійного Фонду України в Глибоцькому районі Чернівецької області щодо ненарахування та невиплати щомісячної державної соціальної допомоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_3 ,   ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 ,   ОСОБА_18 , ОСОБА_19 .

     Зобов'язати Управління Пенсійного Фонду України в Глибоцькому районі Чернівецької області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_3 ,   ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 ,   ОСОБА_18 , ОСОБА_19  недоплачену щомісячну державну грошову допомогу як дитині війни на підставі ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" (30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування") за періоди з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року  включно та  з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року включно,  а ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,   ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_3 ,   ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 ,   ОСОБА_18 , ОСОБА_19  також за період з 1 січня 2009 року по квітень 2009 року включно.

     В іншій частині в задоволенні позову - відмовити.

     Постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Глибоцький районний суд Чернівецької області шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі   і подачі апеляційної скарги  протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження або в порядку передбаченому ст. 186 КАС України.

Суддя: