КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 22-а-22988/08 Головуючий у І інстанції – Денисенко Н.О.
Суддя-доповідач Умнова О.В.
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
17 вересня 2009 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді: Умнової О.В.
суддів: Романчук О.М., Шостака О.О.
при секретарі: Скопенко Л.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Згурівської районної державної адміністрації Київської області на постанову Згурівського районного суду Київської області від 12 травня 2008 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Згурівської районної державної адміністрації
- про визнання дій неправомірними та стягнення недоотриманої суми щорічної грошової допомоги на оздоровлення, -
В С Т А Н О В И Л А:
Позивач звернувся до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Згурівської районної державної адміністрації про визнання дій по відмові у проведенні нарахування та виплати йому щорічної допомоги на оздоровлення неправомірною та просив стягнути з відповідача щорічну допомогу на оздоровлення за 2005-2007 роки в розмірі 5335,00 грн.
Постановою Згурівського районного суду Київської області від 12 травня 2008 рокупозов задоволений повністю.
Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. В обґрунтування апеляційної скарги посилався на те, що постанова суду винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити, а постанову суду першої інстанції – скасувати, виходячи з наступного.
Згідно зі ст. 198 ч.1 п. 4 та ст. 202 КАС України, суд апеляційної інстанції скасовує постанову суду першої інстанції та приймає нове рішення, якщо встановить порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
З матеріалів справи вбачається, що позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 2 категорії, у зв’язку з чим має право на пільги, встановлені законодавством України для цієї категорії громадян, зокрема на щорічну допомогу на оздоровлення у розмірі п’яти мінімальних заробітних плат, передбаченої ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
В 2005-2007 роках позивачу була виплачена щорічна допомога на оздоровлення у розміріпо 100 грн.
Суд першої інстанції прийшов до висновку, що відповідач повинен був здійснити нарахування та виплату допомоги позивачу виходячи з її розміру, встановленого Законом України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, а не постановами Кабінету Міністрів України від 26.07.1996 року № 836 та від 12.07.2005 року № 562, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами.
Разом з тим, суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги в частині виплати щорічної допомоги на оздоровлення за 2005-2006 роки, прийшов до висновку, що позивач пропустив строк звернення до суду, встановлений ст. 99 КАС України, з поважних причин, оскільки дізнався про порушення своїх прав у листопаді 2007 році, коли отримав відповідь відповідача на своє звернення.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Згідно ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який обчислюється з дня, коли або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ст. 100 КАС України вказаний строк застосовується судом за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
У своїх письмових запереченнях відповідач наполягав на застосуванні вказаного строку та просив у задоволенні позову відмовити у зв’язку з його пропуском.
Колегія суддів вважає, що позивач пропустив річний строк звернення до суду з вимогами про стягнення недоплаченої суми щорічної разової грошової допомоги на оздоровлення без поважних причин, що є підставою для відмови у задоволенні позову. Позивач отримував зазначену допомогу тривалий час, знав про наявність нормативно-правових актів, якими встановлений порядок її виплати та розміри. Вказані нормативно-правові акти є загальновідомими, особливо громадянам, які згідно із Законом мають право на виплату щорічної грошової допомоги на оздоровлення.
Зі змісту Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» вбачається, що зазначеним законом не передбачено можливості досудового порядку вирішення спору, а тому безпідставним є висновки суду першої інстанції про необхідність обчислення строку звернення до суду з дня, коли позивач дізнався про рішення суб’єкта владних повноважень за результатами розгляду його звернення.
Як вбачається з матеріалів справи, виплата грошової допомоги була проведена позивачу: за 2005 рік - 19.10.2005 року, за 2006 рік – 21.09.2006 року, аіз позовом він звернувся лише у березні 2008 року, тобто з пропуском строку, встановленого ст. 99 КАС України.
Що стосується позовних вимог про стягнення та донарахування щорічної допомогина оздоровлення за 2007 рік, то колегія суддів вважає їх також безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Рішенням Конституційного Суду України від 9.07.2007 року №6-рп/2007 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» щодо абз. 2, 3, 4, 5, 6, 7 ч.4, ч.7 ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Позивачу нарахована та виплачена щорічна допомога на оздоровлення за 2007 рік у розмірі 100,00 грн. 19.04.2007 року, тобто до прийняття Конституційним Судом України рішення від 09.07.2007 року за № 6-рп.
Таким чином, виплативши позивачу щорічну допомогу на оздоровлення в 2007 році у розмірі, передбаченому Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», відповідач діяв в межах наданих йому повноважень, в порядку та у спосіб, передбачений чинним законодавством України. Позивач скористався своїм правом на отримання такої допомоги в порядку та у розмірах, встановлених чинним законодавством на момент її отримання.
Підстав для визнання дій відповідача по відмові у донарахуванні та виплаті позивачу вищевказаної щорічної допомоги на оздоровлення у більшому розмірі не вбачається.
Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції порушені норми процесуального та матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, в зв’язку з чим постанову суду першої інстанції слід скасувати та ухвалити нову, якою відмовити в задоволенні позову.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 196, 198, 202, 205, 207 КАС України, колегія суддів, -
П О С Т А Н О В И Л А:
Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Згурівської районної державної адміністрації– задовольнити.
Постанову Згурівського районного суду Київської області від 12 травня 2008 року- скасувати.
Постановити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позову до Управління праці та соціального захисту населення Згурівської районної державної адміністрації про визнання дій неправомірними та стягнення недоотриманої суми щорічної грошової допомоги на оздоровлення.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржена протягом одного місяця, шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.
Постанова виготовлена в повному обсязі 22.09.2009 року.
Головуючий суддя:
Судді:
КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 22-а-22988/08 Головуючий у І інстанції – Денисенко Н.О.
Суддя-доповідач Умнова О.В.
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
17 вересня 2009 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді: Умнової О.В.
суддів: Романчук О.М., Шостака О.О.
при секретарі: Скопенко Л.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Згурівської районної державної адміністрації Київської області на постанову Згурівського районного суду Київської області від 12 травня 2008 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Згурівської районної державної адміністрації
- про визнання дій неправомірними та стягнення недоотриманої суми щорічної грошової допомоги на оздоровлення, -
В С Т А Н О В И Л А:
Відповідно до ст.ст. 158, 160 КАС України, колегія суддів проголошує вступну та резолютивну частину рішення, з повним текстом якого сторони можуть ознайомитися 22.09.2009 року.
Керуючись ст.ст. 205, 207 КАС України, колегія суддів, -
П О С Т А Н О В И Л А:
Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Згурівської районної державної адміністрації– задовольнити.
Постанову Згурівського районного суду Київської області від 12 травня 2008 року- скасувати.
Постановити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позову до Управління праці та соціального захисту населення Згурівської районної державної адміністрації про визнання дій неправомірними та стягнення недоотриманої суми щорічної грошової допомоги на оздоровлення.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржена протягом одного місяця, шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий:
Судді: