Справа № 22ц-1204/09 Головуючий у 1 інстанції – Іщук Л.П.
Категорія –53 Доповідач – Киця С.І.
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
5 жовтня 2009 року місто Луцьк
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Волинської області в складі:
головуючого – судді Киці С.І.
суддів – Антонюк К.І., Веремчук Л.М.
при секретарі Самуленко В.С.
з участю відповідача ОСОБА_1
представника відповідача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення невиплачених коштів за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_3 на рішення Луцького міськрайонного суду від 22 липня 2009 року,
встановила:
Рішенням Луцького міськрайонного суду від 22 липня 2009 року в позові ОСОБА_3 про стягнення коштів невиплачених при звільненні з роботи відмовлено.
Позивач подав апеляційну скаргу на зазначене рішення суду. Вважає його незаконним у зв’язку з недоведеністю обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, неповним з’ясуванням обставин, які мають значення для справи. Просить скасувати дане рішення та ухвалити нове, яким стягнути з відповідача в його користь 49500грн. невиплаченої зарплати, 3346грн. 48коп. грошової компенсації за невикористані відпустки та 37632грн. відрядних, а всього 90479,08грн.
Заслухавши осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, а рішення суду першої інстанції слід залишити без змін з наступних підстав.
Відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належить йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред’явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.
Згідно з частинами 1 та 4 ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не довів ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог.
Судом першої інстанції встановлено, що між позивачем ОСОБА_3 та відповідачем ОСОБА_4 21 жовтня 2002 року був укладений трудовий договір, за умовами якого ОСОБА_3 зобов’язався виконувати роботу водія на 0,5 ставки з заробітною платою 82,50грн., але не нижче законодавчо встановленого розміру заробітної плати. Відповідно до наказу № 52 від 21 жовтня 2002 року ОСОБА_3 прийнято на посаду водія з міжміських та міжнародних перевезень. Наказом № 47 від 05.12.05р. його звільнено з посади водія з міжміських та міжнародних перевезень за власним бажанням на підставі заяви від 5 грудня 2005 року. Розірвання трудового договору зареєстровано в Луцькому районному центрі зайнятості 30.01.02р.
Заробітна плата позивачу виплачувалась відповідачем ОСОБА_4 в розмірі визначеному трудовим договором. ОСОБА_3 не подав суду доказів, які б підтверджували, що він повинен був отримувати заробітну плату в розмірі 1500грн. З наданих платіжних відомостей за період з травня 2003 року по грудень 2005 року вбачається, що заборгованості по заробітній платі у позивача на момент звільнення не було, а тому його вимоги про стягнення заробітної плати в сумі 49500грн. є безпідставними і до задоволення не підлягають.
Робота ОСОБА_3 як водія з міжміських та міжнародних перевезень мала роз’їзний характер і на такі умови праці позивач погодився і не заперечував. Здійснюючи міжнародні перевезення вантажів, позивач виконував роботу відповідно до умов трудового договору. Відмовляючи у задоволені позову в частині стягнення грошової компенсації за невикористані відпустки та відрядних коштів, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність передбачених законом підстав для їх стягнення.
Доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду.
Рішення судом першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, а викладені у ньому висновки ґрунтуються на обставинах справи і підстав для його скасування немає.
Керуючись ст.ст. 307, 308, 313, 315 ЦПК України, колегія суддів –
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_3 відхилити, а рішення Луцького міськрайонного суду від 22 липня 2009 року в даній справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.
Головуючий - // - підпис
Судді - // - - // - підписи
З оригіналом згідно
Суддя апеляційного суду С.І.Киця