Справа № 22ц - 1183/09 Головуючий у 1 інстанції – Кухтей Р.В.
Категорія : 30 Доповідач – Антонюк К.І.
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
2009 року жовтня 15 місто Луцьк
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Волинської області в складі:
головуючого судді Мудренко Л.І.
суддів Антонюк К.І., Киці С.І.
при секретарі Самуленко В.С.
з участю позивача ОСОБА_1.
відповідачів ОСОБА_2., ОСОБА_3.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, заподіяної джерелом підвищеної небезпеки, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_3 на рішення Луцького міськрайонного суду від 17 липня 2009 року,
В С Т А Н О В И Л А:
ОСОБА_1 в позовній заяві до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 просив стягнути в солідарному порядку з відповідачів шкоду, яка була заподіяна його здоров’ю внаслідок дорожньо-транспортної пригоди джерелом підвищеної небезпеки моральну в розмірі 12000 грн. та майнову в зв’язку з втратою середнього заробітку в розмірі 234 грн. 39 коп., коштів, затрачених на придбання медикаментів в розмірі 2589 грн. 74 коп., 450 грн. витрат на юридичну допомогу.
В судовому засіданні позивач додатково просив стягнути 500 грн. витрат на правову допомогу.
Рішенням Луцького міськрайонного суду від 17 липня 2009 року позов ОСОБА_1. задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2. в користь ОСОБА_1 2698 грн. матеріальної, 7000 грн. моральної шкоди, заподіяної джерелом підвищеної небезпеки, 500 грн. витрат на правову допомогу, 59 грн. 50 коп. сплаченого судового збору, 30 грн. витрат на оплату інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи.
Додатковим рішенням від 9 вересня 2009 року в позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду відповідач ОСОБА_3. подав апеляційну скаргу, покликаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, неповним з’ясуванням обставин, що мають істотне значення для її вирішення, просить скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення про відмову в позові.
В апеляційній скарзі зазначає, що судом при визначенні грошової компенсації за спричинення моральної шкоди не взято до уваги, що дорожньо-транспортна пригода сталася з вини позивача, тому розмір моральної шкоди становить 1000 грн.
Стягнення по рішенню суду майнової шкоди не підтверджено належними доказами, фіскальні чеки не містять інформацію, що саме позивачем були придбані ці медикаменти.
Судом не застосовані строки позовної давності, неправильно визначені до сплати судові витрати.
Колегія суддів, заслухавши сторін, перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід відхилити з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що 17 квітня 2002 року близько 8 години ранку ОСОБА_1, керуючи велосипедом по проспекту Перемоги в напрямку меморіалу Слави м.Луцька виконуючи поза перехрестям поворот ліворуч з крайнього правого положення на проїзній частині не переконався в безпечності свого маневру, не дав дорогу попутному автомобілю ГАЗ-53 д.НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_2, внаслідок чого автомобіль ГАЗ-53 вчинив наїзд на велосипедиста ОСОБА_1.
В результаті дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_1 отримав тяжкі тілесні ушкодження.
Встановлені в судовому засіданні обставини підтверджуються постановою про закриття кримінальної справи від 18 липня 2008 року, відповідно до якої в прямому причинному зв’язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди і наслідками, що настали є порушення велосипедистом ОСОБА_1. пунктів 9.3., 9.4, 10.1, 10.4 та 11.4 Правил дорожнього руху України, тому відносно водія ОСОБА_2, в зв’язку з відсутністю в його діях складу злочину, кримінальну справу порушену за ознаками ч.2 ст.286 КК України закрито.
Судом першої інстанції встановлено, що власником автомобіля марки «ГАЗ-53» державний НОМЕР_1 є відповідач ОСОБА_3., наїзд на велосипедиста ОСОБА_1. вчинено під час виконання водієм ОСОБА_2 трудових обов’язків в підприємця ОСОБА_2.
Встановлені судом обставини не заперечив відповідач, під час розгляду справи в апеляційному провадженні, підтверджуються трудовим договором від 3.04.2002 року між ОСОБА_3. та ОСОБА_2, довідкою Луцького МРЕВ про те, що автомобіль «ГАЗ-53» зареєстровано на ОСОБА_2.
Відповідно до ч.5 ст.1187 ЦК України особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкода була завдана внаслідок непереборної сили, або умислу потерпілого.
Юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану працівником під час виконання ним своїх трудових обов’язків, передбачено ч.1 ст.1172 ЦК України.
Згідно з п.1 ч.2 ст.1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини, якщо шкоди завдано ушкодженням здоров’я внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.
За таких обставин суд правильно прийшов до висновку, що ОСОБА_3. як власник джерела підвищеної небезпеки відповідає за завдану ОСОБА_1 моральну та матеріальну шкоду спричинену під час дорожньо-транспортної пригоди 17.04.2002 року дією джерела підвищеної небезпеки, оскільки в судовому засіданні не доведено, що шкода потерпілому завдана внаслідок його умисних дій.
Відповідно до виписок з медичних карток ОСОБА_1 в зв’язку з отриманою травмою під час дорожньо-транспортної пригоди 17.04.2002 року перебував на стаціонарному лікуванні з 17.04. по 4.05.2002 року, з 12.07. по 23.07.2002 року, з 24.02. по 7.03.2003 року, з 8.07. по 18.07.2003 року, з 17.03. по 26.03.2004 року, з 3.12 по 13.12.2004 року, з 8.07. по 18.07.2005 року, з 27.03. по 5.04.2006 року, з 11.12. по 20.12.2006 року, з 4.07. по 13.07.2007 року, з 3.02. по 15.02.2008 року. (а.с. 15-25)
Вартість медикаментів в зв’язку з лікуванням ОСОБА_1. згідно з довідкою лікуючого лікаря від 9.10.2009 року та чеками на придбання ліків становить 3626 грн.
Отже, доводи апеляційної скарги про безпідставність стягнення витрат на лікування спростовуються матеріалами справи.
Розрахунок втраченого заробітку, в зв’язку з ушкодженням здоров’я, що складає різницю між заробітною платою, яку отримував позивач та виплатами по тимчасовій непрацездатності в сумі 234 грн. 39 коп. визначений судом вірно та відповідає дослідженим в судовому засіданні доказам. (а.с. 4)
Колегія суддів приходить до висновку, що розмір компенсації моральної шкоди з врахуванням характеру та обсягу страждань, яких зазнав позивач, у зв’язку з ушкодженням його здоров’я, тривалістю його розладу, обставин справи, а саме грубої необережності позивача, яка сприяла виникненню шкоди, ступеню його вини суд, зменшивши розмір моральної шкоди вірно визначив суму до відшкодування в розмірі 7000 грн.
Визначений розмір компенсації моральної шкоди відповідає принципам справедливості, розумності та об’єктивності.
Не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги щодо застосування строків позовної давності, відповідно до п.3 ч.1 ст.268 ЦК України на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я позовна давність не поширюється.
Витрати позивача за надання правової допомоги в даній справі в сумі 500 грн. підтверджуються квитанціями про їх оплату (а.с. 33), тому суд правильно стягнув ці витрати з відповідача.
Рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Підстав для його скасування чи зміни колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст.303, 307, 308, 313, 314 ЦПК України, колегія суддів
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Луцького міськрайонного суду від 17 липня 2009 року в даній справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.
Головуючий
Судді