г Інгулецький районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області

Справа № 213/3/17

Номер провадження 2-а/213/20/17

П О С Т А Н О В А

30 березня 2017 року Інгулецький районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Нестеренка О.М..при секретарі Ладухіній І.С.,

за участю позивача ОСОБА_1,

брав участь - представник позивача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі справу за адміністративним позовом ОСОБА_1, представник позивача ОСОБА_2, до інспектора роти №3 батальйону №3 УПП в м.Кривий Ріг рядового поліції ОСОБА_3, Третя особа – Управління патрульної поліції в місті ОСОБА_4 Департаменту патрульної поліції,

про скасування постанови серії АР № 735121 від 08.12.2016 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст. 126 КУпАП,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з вищезазначеним позовом та просить скасувати постанову інспектора патрульної поліції 3 роти 3-го батальйону УПП в м. Кривому Розі рядового поліції ОСОБА_3 АР№735121 від 08.12.2016 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те що 08.12.2016 відповідачем було винесено у відношенні нього постанову про адміністративне правопорушення з накладенням стягнення у вигляді штрафу у розмірі 510,00 грн. за те, що він 08 грудня 2016 року нібито керував транспортним засобом без посвідчення водія, отже порушив п.п. 2.1а ПДР України.

Дана постанова, на думку позивача, є незаконною та підлягає скасуванню, оскільки 08.12.2016 ОСОБА_1 знаходився на пасажирському сидінні автомобіля ВАЗ 2103, держномер 63530 АН, біля сидіння водія, машина знаходилася біля будинку № 1 по вул. Каткова у м. Кривому Розі, в той час, як поліцейський ОСОБА_3 звинуватив позивача в тому, що він нібито керував зазначеним автомобілем без посвідчення водія, та на місці виніс постанову про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.126 КУпАП.

Також позивач у своєму позові стверджує, що оскаржувана ним постанова винесена відповідачем із порушенням норм ПДР України, КУпАП та рішення Конституційного Суду України від 26.05.2015 № 5-рп/2015. Так, відповідач незаконно розглянув справу на місці зупинки автомобілю, що на його думку унеможливило виконання вимог ст.245 КУпАП, хоча закон дозволяє розглядати справи виключно за місцезнаходженням органу, який уповноважений розглядати такі справі, не виконав вимоги ч.2 ст.33 КУпАП, позбавив його можливості скористатися у повному обсязі своїми правами передбаченими ст.268 КУпАП України, порушив вимоги щодо процедури розгляду справи, а саме проігнорував порядок встановлений ст.ст. 278,279 КУпАП України, без законних підстав вимагав надання йому полісу страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів, не надав йому можливості надати пояснення. 

Відповідач ОСОБА_3 надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності /а.с. 63/, та письмові заперечення, згідно з якими він діяв в межах закону, та обгрунтовано виніс постанову про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.2 ст. 126 КУпАП. Зазначив, що під час патрулювання 08 грудня 2016 року у м. Кривому Розі по вул. Каткова ним був помічений транспортний засіб «ВАЗ 2103» держномер 63530 АН, який рухався без номерного знаку, тому цей автомобіль був ним зупиненій, а водію повідомлено посаду, прізвище та причини зупинки. На прохання пред’явити посвідчення водія, з’ясувалося, що позивач не мав права керування транспортним засобом. Переконавшись, що ним виконано вимоги ст. 278 КУпАП, зокрема, що позивач є повнолітньою особою, розгляд справи відноситься до компетенції Національної поліції, він повідомив позивача, що у відношенні нього відкрита адміністративна справа, та перейшов до її розгляду. При цьому ніяких клопотань від позивача не надходило, написати пояснення він відмовився. Доказом скоєння правопорушення є фото на мобільний телефон, а також те, що водій до цього часу не має права керування транспортними засобами. Щодо місця розгляду справи, зазначив, що згідно з ч.6 ст. 276 КУпАП «Законами України може бути передбачено й інше місце розгляду справи про адміністративне правопорушення». До того ж, згідно з Рішенням Конституційного Суду України, на яке посилається позивач, притягнення особи до адміністративної відповідальності у випадках, визначених ст.258 КУпАП, фактично відбувається у скороченому провадженні, яке передбачає зокрема, фіксацію адміністративного правопорушення і накладення адміністративного стягнення на правопорушника безпосередньо на місці його вчинення. В задоволенні позову просив відмовити.

Третя особа - Управління патрульної поліції в місті ОСОБА_4 Департаменту патрульної поліції про день та час розгляду справи повідомлена в установленому порядку, але представник в судове засідання не з’явився, заперечень проти позову не надав.

В судовому засіданні 28.02.2017 представник позивача ОСОБА_1 –ОСОБА_2 позовні вимоги підтримав, та суду пояснив, що 08 грудня 2016 року у нічну пору доби позивач ОСОБА_1 знаходився на пасажирському сидінні автомобіля ВАЗ 2103, державний номер НОМЕР_1, біля водія ОСОБА_5, який керував даним автомобілем. На задньому сидінні автомобіля знаходився ОСОБА_6. Так як ОСОБА_5 було потрібно відійти по справам, він попросив ОСОБА_6 відігнати машину в сторону палацу культури та зачекати поки він повернеться, після чого вийшов з автомобіля. ОСОБА_6 сів за кермо та почав рухатися на авто в сторону палацу культури. Позивач ОСОБА_1 залишався сидіти на своєму пасажирському місці в автомобілі. Проїхавши, ОСОБА_6 зупинив автотранспортний засіб та, не виходячи з машини, пересів на пасажирське сидіння, де почав чекати ОСОБА_5. Через деякий час до автомобіля підійшов інспектор патрульної поліції 3 роти 3 батальйону УПП в м. Кривому Розі, який представився як рядовий поліції ОСОБА_3, та запитав де знаходиться водій транспортного засобу, на що йому відповіли, що водій ОСОБА_5 вийшов з машини та пішов по своїм справам і повинен скоро бути. ОСОБА_7, порушуючи норми чинного законодавства, почав звинувачувати Позивача в тому, що він нібито керував транспортним засобом, не маючи на те прав.

Через деякий час до автотранспортного засобу повернувся водій ОСОБА_5 та надав інспектору поліції ОСОБА_3 документи на машину, посвідчення водія та пояснив, що керував автомобілем саме він, а не ОСОБА_1. При цьому ОСОБА_6 також пояснив поліцейському, що водієм транспортного засобу є ОСОБА_5, який попросив його відігнати машину в сторону гаража та зачекати поки він повернеться.

Але не зважаючи на пояснення свідків, Відповідач ОСОБА_3 склав постанову про накладення адміністративного стягнення у відношенні ОСОБА_1, який був пасажиром транспортного засобу, після чого витребував від водія ОСОБА_5 розписку про те, що він відгонить автомобіль ВАЗ 2103 за місцем своєї реєстрації.

Зазначив, що не зрозуміло, на яких підставах складено дану постанову, просив суд врахувати, що ОСОБА_1 взагалі не має посвідчення водія, оскільки не являється водієм, не керував та не керує автотранспортними засобами, а є пасажиром.

Також зазначив, що в підтвердження своїх звинувачень Відповідачем не було пред’явлено ніяких доказів, що мають істотне значення у даній справі.

В судовому засіданні 30.03.2017 свідок ОСОБА_6 пояснив, що 08 грудня 2016 року він разом з ОСОБА_1 їхав на автомобілі ВАЗ 2103, яким керував його брат ОСОБА_5 Коли ОСОБА_5 зупинив автомобіль, та відійшов по справах, він - ОСОБА_6 пересів на місце водія, та проїхав до будинку № 1 по вул. Каткова, де також зупинився, щоб дочекатися ОСОБА_5, після чого пересів на заднє сидіння машини, не виходячи з неї.

Весь цей час ОСОБА_1 сидів в автомобілі на пасажирському сидінні. Вже після того, як автомобіль зупинився, до нього підійшов поліцейський, якому з пасажирського сидіння ОСОБА_1 відкрив вікно машини. До того ж, автомобіль стояв зупиненим в очікуванні водія ОСОБА_5, а не рухався, як зазначає інспектор поліції.

Вислухавши представника позивача, свідка, вивчивши заперечення відповідача, дослідивши матеріали справи, відеозапис, наданий представником позивача, оцінивши наявні докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.

ОСОБА_7 до п.2 ч.1 ст.18 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні усі адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності. ОСОБА_7 до п.3 ч.1 ст.288 КУпАП, постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.

Частиною 2 ст. 126 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність в тому числі за керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом.

Щодо порушення на думку позивач процедури розгляду адміністративного матеріалу, передбаченої ст.ст. 278, 279, 280 КУпАП, суд встановив, що зазначені порушення спростовані відповідачем в наданих суду його письмових запереченнях.

ОСОБА_7 до ст. 254 КУпАП про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженою на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності. Протокол не складається у випадках, передбачених статтею 258 цього Кодексу.

Згідно ч.2 ст. 258 КУпАП, протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.

Частиною 5 ст. 258 КУпАП передбачено, що якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов'язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 256 цього Кодексу, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 185-3 цього Кодексу, та правопорушень у сфері забезпечення дорожнього руху, у тому числі зафіксованих в автоматичному режимі.

ОСОБА_7 до п. 5 ч. 1 ст. 213 КУпАП, до органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, віднесено органи Національної поліції.

ОСОБА_7 до ст. 222 КУпАП, органи Національної поліції серед іншого розглядають справи про адміністративні правопорушення, передбачені ч.2 ст.126 КУпАП.

Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Частиною 4 статті 258 КУпАП передбачено, що у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.

Аналогічний порядок розгляду справ про адміністративне правопорушення та винесення постанови по справі без складання протоколу передбачено і п. 4 «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих не в автоматичному режимі», затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ № 1395 від 07.11.2015 року, відповідно до якої у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.

Таким чином, слід зазначити, що під час винесення оскаржуваної постанови відповідач мав право винести постанову на місці вчинення адміністративного правопорушення без складання протоколу про адміністративне правопорушення, навіть у випадку незгоди особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, з допущенним нею порушенням.

Нормою частини 1 статті 276 КУпАП, передбачено загальне правило розгляду справи про адміністративне правопорушення, згідно з якою справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення.

Частиною 1 ст. 283 КУпАП встановлено, що розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.

Однак, законодавцем передбачені випадки, коли постанова по справі про адміністративне правопорушення може бути винесена на місці вчинення адміністративного правопорушення.

Такий випадок передбачений ч. 4 ст. 258 КУпАП, яка є імперативною спеціальною нормою, яка надає право уповноваженим особам Національної поліцій України у випадках встановлених законом, виносити постанову у справі про адміністративне правопорушення на місці вчинення правопорушення.

Тобто, законом передбачені спеціальні випадки коли постанова може бути винесена на місці вчинення адміністративного правопорушення, та загальне правило, коли постанова по справі про адміністративне правопорушення виноситься за місцем його вчинення за результатами розгляду справи про таке правопорушення, які не слід ототожнювати, оскільки вони мають різне цільове спрямування і різний правовий зміст.

Підсумовуючи наведене, слід дійти висновку, що посилання позивача на те, що відповідач не мав права виносити оскаржувану постанову на місці вчинення адміністративного правопорушення, є безпідставними та неаргументованими.

Враховуючи наведені приписи закону, суд не приймає до уваги та критично ставиться до посилань представника позивача на той факт, що відповідач порушив процедуру притягнення позивача до адміністративної відповідальності та виніс оскаржувану постанову без складання протоколу про адміністративне правопорушення, оскільки складання протоколу у випадках вчинення правопорушення, передбаченого ч.2 ст.126 КУпАП, діючим законодавством не передбачено, а відповідач у справі, діючи в межах наданих йому законом повноважень, мав право розглянути вказане адміністративне правопорушення та винести постанову серії АР № 735121 від 08.12.2016 одразу на місці вчинення адміністративного правопорушення.

Посилання позивача на Рішення Конституційного Суду України від 26.05.2015 № 5-рп/2015 Конституційного Суду України від 26.05.2015 № 5-рп/2015, суд не приймає до уваги, оскільки положеннями Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення регулювання відносин у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху» від 14.07.2015 № 596-VІІІ, який був прийнятий після винесення Рішення Конституційного Суду України від 26.05.2015 по справі №25-рп/2015, та яким внесено зміни до ст.258 КУпАП, передбачено, що скорочене провадження у справах про адміністративні правопорушення, а саме відсутність необхідності складати адміністративний протокол та, відповідно, можливість розглядати справи і накладати стягнення на місці вчинення правопорушення застосовується і до правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції.

ОСОБА_8 не визнаний неконституційним, а відтак, є обов'язковим до виконання, як нормативно-правовий акт вищої юридичної сили.

Таким чином, суд не погоджується з позивачем, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення, відповідачем не дотримано вимог ст.ст.278, 279, 280, 283 КУпАП, щодо процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення; ст.268 КУпАП, щодо роз’яснення позивачу його прав, через що позивач ОСОБА_9 начебто не мав можливості скористуватися послугами захисника, та підготуватися до розгляду справи, а тому вважає, що дії відповідача з цих підстав не відповідали вимогам закону.

Що стосується доводів позивача щодо відсутності в його діях складу правопорушення, передбаченого ч.2 ст.126 КУпАП, суд зазначає наступне.

ОСОБА_7 до статті 32 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський має право вимагати в особи пред'явлення нею документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, і серед іншого, у випадку, якщо існує достатньо підстав вважати, що особа вчинила або має намір вчинити правопорушення. якщо зовнішні ознаки особи чи транспортного засобу або дії особи дають достатні підстави вважати, що особа причетна до вчинення правопорушення.

ОСОБА_7 до ч. 1 ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

ОСОБА_7 до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок доказування щодо правомірності свого рішення покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

У ст.80 КАС України зазначено, що речовими доказами є предмети матеріального світу, що містять інформацію про обставини, які мають значення для справи. Речовими доказами є також магнітні, електронні та інші носії інформації, що містять аудіовізуальну інформацію про обставини, що мають значення для справи.

За таких обставин суд приймає до уваги посилання позивача на той факт, що він не порушував правила дорожнього руху України, оскільки вони підтверджуються наявними в матеріалах справи належними доказами.

ОСОБА_7 до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В постанові зазначено, що позивач своїми діями порушив вимоги п.п. 2.1 а Правил дорожнього руху, керуючи автотранспортним засобом без одного переднього номерного знаку, та без посвідчення водія.

З наданого представником позивача ОСОБА_2 та оглянутого в судовому засіданні диску відеозапису з місця події, вбачається, що відеозапис почався вже з моменту, коли інспектор поліції підійшов до автомобілю, який перебував без руху, причому ОСОБА_1 відкрив водійське вікно з пасажирського сидіння. Також поясненнями позивача, його представника, свідка ОСОБА_6 в судовому засіданні підтверджується, що позивач не був за кермом автомобіля при викладених в оскаржуваній постанові обставинах, а знаходився на передньому пасажирському сидінні.

Сам факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом без посвідчення водія не зафіксовано, ніяких доказів, щодо фактичних обставин справи, викладених у постанові, відповідачем не надано, тобто факт скоєння адміністративного правопорушення ОСОБА_1 не зафіксовано, а отже вина позивача у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.126 КУпАП, не доведена, хоч обов’язок доказування правомірності свого рішення відповідно до ч.2 ст.71 КАС України покладається на відповідача.

Водночас відповідач в своїх запереченнях не зміг довести, що факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення за ч.2 ст.126 КУпАП мав місце. Твердження, що ОСОБА_1 був за кермом автомобіля, є лише припущенням особи, яка винесла постанову про адміністративне правопорушення, а рішення суду не може грунтуватися на припущеннях.

ОСОБА_7 до ст.159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Так, у п.29 Рішення Європейського суду з прав людини від 09.12.1994р. Справа «Руїз Торіха проти Іспанії» (серія А, №303А) Суд повторює, що згідно з його установленою практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов’язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов’язок щодо обґрунтованості рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

За таких підстав, оскільки зазначені в позові обставини підтвердилися поясненнями позивача, його представника, свідка, відеозаписом з місця події, позовні вимоги підлягають задоволенню, а постанова про адміністративне правопорушення, винесена 08.12.2016 у відношення позивача ОСОБА_1, підлягає скасуванню, як така, що не відповідає вимогам закону.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 71, 158-163, 171-2 КАС України, ст.ст. 126, 258, 268, 276, 283, 287-289, 293 КУпАП, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1, представник позивача ОСОБА_2, до інспектора роти №3 батальйону №3 УПП в м.Кривий Ріг рядового поліції ОСОБА_3 про скасування постанови серії АР № 735121 від 08.12.2016 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст. 126 КУпАП та застосування адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 510,00 грн, задовольнити.

Скасувати постанову інспектора роти №3 батальйону №3 УПП в м.Кривий Ріг рядового поліції ОСОБА_3 серія АР № 735121 від 08.12.2016 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст. 126 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 510,00 гривень.

Апеляційну скаргу на постанову може бути подано до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Інгулецький районний суд м. Кривого Рогу протягом 10 днів з дня її проголошення.

У разі застосування судом частини 3 ст.160 КАС України апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання постанови.

Вступна та резолютивна частини постанови оголошені в судовому засіданні 30.03.2017.

Повний текст постанови виготовлений 03 квітня 2017 року.

Суддя О.М. Нестеренко