РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 643/19295/15-ц

Провадження № 2/643/204/17

24.03.2017 року Московський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді Мамалуй М.В.,

секретарів Воловод К.А., Сиротенко О.Є.,

за участю:

представника позивача ОСОБА_1,

відповідача ОСОБА_2,

представника відповідачів ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні позов ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_2, Московський відділ Державної міграційної служби у м. Харкові, третя особа: Московський територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг) м.Харкова, про визнання недійсним договору купівлі продажу та довіреність, визнання права власності на квартиру, зобов’язання повернути залишок грошей, відшкодування збитків та моральної шкоди, позбавлення права власності, зобов’язання зняти з реєстрації місця проживання,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_4 звернулася до суду з вказаним позовом.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що вона була власником будинку по вул. Краснодарській, 52-б в м. Харкові до того моменту як до неї не переїхали ОСОБА_5 та ОСОБА_2 Зі слів останніх, їм не було де жити, вони пообіцяли доглядати її, тому що вона є інвалідом з дитинства та потребує допомоги. Ніякого договору довічного утримання вона з ними не укладала.

У 2007 році, під їх тиском, вона змушена була оформити їм довіреність на продаж будинку, оскільки злякалася залишитися без догляду. Довіреність нею була дана лише для продажу будинку, але нотаріус видала генеральну довіреність, не роз’яснивши їй різницю, а може вступивши в злочину змову із ОСОБА_5 Таким чином, остання отримавши гроші від продажу будинку, привласнила їх всупереч ч. 3 ст. 238 ЦК України, що є злочином за ч. 3 ст. 190 КК України. Як з’ясувалося пізніше, ОСОБА_5 придбала на ці гроші квартиру на свої ім’я.

Під час переїзду ОСОБА_5 та ОСОБА_2 викинули багато її цінних речей, в т.ч. зимовий одяг, а також вбили її котів, що завдало їй моральних страждань. Відразу після переїзду до квартири ставлення до неї значно погіршилося: їй обмежили доступ до засобів зв’язку, до холодильника, не дозволяли користуватися ванною, не пускають до кухні. У неї брали гроші на продукти, які не повертали, вкрали багато її речей. Вона не заявляла про такі злочинні дії, тому що була залякана погрозами вбивства. Окрім того, у неї не було можливості навіть вийти з дому, оскільки вона як інвалід самостійно не може ходити.

Всі документи на квартиру знаходилися у ОСОБА_5, а вона дізналася про те, що квартира придбана на ім’я останньої тільки після звернення до правоохоронних органів у жовтні 2015 році.

В остаточній редакції позовної заяви від 15.11.2016 року, що подана представником позивача ОСОБА_1, який діє на підставі довіреності, просить:

- визнати, що ОСОБА_5 та ОСОБА_2 шляхом введення в оману або обманним шляхом заволоділи майном ОСОБА_4 – грошима від продажу будинку по вул. Краснодарська, 52-б в м. Харкові у сумі 303000,00 грн., що становить 60.000 доларів США за офіційним курсом НБУ на дату укладання цього правочину, за які придбана квартира АДРЕСА_1 і оформлена на ОСОБА_5, та не повернула ці гроші у відповідності до вимог п. 2.1 договору купівлі-продажу будинку, а також різницею грошей від продажу вказаного будинку в сумі 20.200 грн., що становить 4.000 доларів США за офіційним курсом НБУ на дату укладання цього правочину та можливо користувалися ними для власних потреб;

- визнати договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 12.07.2007 року частково недійсним в частині покупця – ОСОБА_5, та покупцем вважати ОСОБА_4;

- визнати за ОСОБА_4 право власності на зазначену квартиру та на належне їй майно – різницю грошей в сумі 20.200 грн., що становить 4.000 доларів США, останні стягнути з ОСОБА_5 та ОСОБА_2;

- зобов’язати ОСОБА_5 повернути ОСОБА_4 вищевказану квартиру, а саме: за власні кошти переоформити на квартиру відповідні документи на право власності на підставі судового рішення;

- визнати, що ОСОБА_5 та ОСОБА_2 нанесені збитки ОСОБА_4 у розмірі 303000,00 грн., що становить 60.000 доларів США та в сумі 20.200 грн., що становить 4.000 доларів США за офіційним курсом НБУ на дату укладання правочинів – 12.07.2007 року, які, у відповідності до вимог ст. 230 ЦК України, стягнути з них у подвійному розмірі, а також окремо моральну шкоду в розмірі 10000 грн., що завдані у зв’язку з вчиненням цих правочинів;

- позбавити ОСОБА_5 права власності, права користування квартирою №75 по пр. Тракторобудівників, буд. 93 в м. Харкові, позбавити ОСОБА_2 права проживання у зазначеній квартирі та виселити їх з цієї квартири;

- зобов’язати Московський відділ Державної міграційної служби у м. Харкові зняти з реєстрації місця проживання ОСОБА_2, про що зробити відповідні відмітки;

- витрати покласти на відповідачів.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_4 та її представник ОСОБА_1 підтримали позов, із викладених у ньому підстав, просили вимоги задовольнити у повному обсязі. ОСОБА_4 додатково пояснила, що нікому нічого вона віддавати за життя не збиралася, а казала, що за догляд за нею залишить після своєї смерті. Її будинок потребував ремонту, оскільки був збудований у 1983 році за допомогою родичів ОСОБА_5 Запропонували їй жити разом ОСОБА_5 і ОСОБА_2 Її думкою щодо вибору квартири ніхто не цікавився, документи не показували. Згоди на прописку ОСОБА_2 вона не давала. Вона закрита у квартирі, допомагають їй тільки працівники соціальної служби.

Відповідачі ОСОБА_5, ОСОБА_2 та їх представник ОСОБА_3, що діє на підставі довіреності, позов не визнали. Просили у вимогах відмовити, застосувавши позовну давність, оскільки ОСОБА_4 з 2007 року мешкає у квартирі, її правовим статусом та долею грошей не цікавилася, в 2011 році зверталася через представника соціальної служби до юриста щодо права власності на квартиру.

У судовому засіданні відповідач ОСОБА_5 пояснила, що її сім’я товаришувала із сім’єю ОСОБА_4, оскільки у них була спільна проблема – діти інваліди. Вони разом проводили свята, допомагали один одному. Після смерті рідних ОСОБА_4 проживала одна в будинку. У 2006 році, коли вони були у неї в гостях, то бачили, що їй допомагають ОСОБА_6 і ОСОБА_7. В лютому 2007 року ОСОБА_4 приїхала в гості у гуртожиток на вул. Грицевця, де вона мешкала разом із подругою ОСОБА_2, та залишилася у них. ОСОБА_4 сказала, що хоче щоб вони жили з нею, оскільки вона потребує допомоги. Однак, на той час, будинок був у поганому стані – потребував капітального ремонту. Тоді ОСОБА_4 запропонувала продати будинок і купити квартиру для їх сумісного проживання. У квітні 2007 року ОСОБА_4 оформила нотаріальну довіреність на ім’я ОСОБА_5 для оформлення таких дій. Своїми силами та коштами, без участі ОСОБА_4, вони відремонтували будинок для продажу, уклали угоду із агентством нерухомості “Восток”. Вона обговорювала з ОСОБА_4 варіанти квартири. 9 травня в день свого народження, в присутності гостей, ОСОБА_4 пообіцяла залишити їй квартиру. На 12.07.2007 року були призначені одразу дві угоди по купівлі-продажу, але у різних нотаріусів – за бажанням сторін. ОСОБА_4 відмовилася бути присутньою, сказала, щоб ОСОБА_5 оформила квартиру на себе, для того щоб не платити потім за переоформлення за дарування. Від продажу будинку вона отримала 60000 доларів

США, а за квартиру заплатила 56000 доларів США, сплатила пенсійний внесок 1%, а також процент за послуги агентства нерухомості, та отримала залишок близько 1000 грн., які ОСОБА_4 їй залишила для переїзду. Договір про придбання квартири вона показувала ОСОБА_4, яка віддала його їй для подальшого оформлення реєстрації та переоформлення пенсії ОСОБА_4 Остання не заперечувала проти проживання ОСОБА_2 у квартирі та її реєстрації. Ремонт у новій квартирі вони робили за власні кошти, комунальні послуги також сплачують без участі ОСОБА_4 У 2009 році остання сказала, що втомилася від постійних ремонтних робіт та не хоче ремонтувати свою кімнату. ОСОБА_4 не обмежена у спілкуванні із зовнішнім світом – у її кімнаті є міський телефон, вона має мобільний телефон, дверей кухня не має. Вони з ОСОБА_2 багато часу перебувають на роботі, а тому з 2011 року до ОСОБА_4 приходить працівник соціальної служби. З 2015 року відносини у них з ОСОБА_4 стали напружені.

Відповідач ОСОБА_2 у судовому засіданні пояснила, що з ОСОБА_5 вона знайома з 2005 року, разом працювали та знімали житло. В лютому 2007 року до них приїхала ОСОБА_4, запропонувала купити квартиру та мешкати разом з нею, оскільки потребує сторонньої допомоги. У квітні 2007 року вони їздили з ОСОБА_4 до нотаріуса для оформлення довіреності. Своїми силами ремонтували будинок ОСОБА_4 На дні народження 9 травня ОСОБА_4 сказала, що хоче мешкати з ними та подарує квартиру ОСОБА_5, сказала щоб остання оформила квартиру на себе. Обидві угоди купівлі-продажу обговорювалися з ОСОБА_4, яка відмовилася їхати. Вона в день угоди була на роботі. Залишок коштів витратили на переїзд. Документи на квартиру показали ввечері того ж дня ОСОБА_4 У новій квартирі вона і ОСОБА_5 робили ремонт за свої кошти. ОСОБА_4 відмовилася від подальшого ремонту у її кімнаті. Їй потрібна була прописка для роботи, ОСОБА_4 не заперечувала. З 2011 року до ОСОБА_4 приходить соціальний працівник, оскільки вони з ОСОБА_5 багато працюють. З 2015 року відносини між ними та ОСОБА_4 погіршилися, вони перестали спілкуватися.

Представник Московського відділу Державної міграційної служби у місті Харкові до суду не з’явився, надав письмові заперечення щодо зняття з реєстрації та заяву про розгляд справи за його відсутністю.

Представник третьої особи: Московський територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг) міста Харкова – ОСОБА_8, що діє на підставі довіреності, позов підтримала. У судовому засіданні пояснила, що знайома з ОСОБА_4 з 2011 року як представник соціальної служби, тоді ж остання просила допомогти вирішити проблеми щодо квартири. Остання казала, що дівчата обіцяли доглядати її за право спадкування квартири, однак їй не віддали документи на квартиру. Умови проживання у кімнаті ОСОБА_4 погані, у неї окрема полиця у холодильнику, готує в мультиварці. Вона давала їй квитанцію та просила сплатити за телефон, домофон, інтернет. В її присутності скандалів не було, дівчата ОСОБА_4 не допомагали. У листі від 19.02.2016 р. (т. 2 а.с.23) представник просив розглядати справу за їх відсутності.

У судовому засіданні під присягою допитані свідки:

Свідок ОСОБА_9 показала, що вона у 2008 році приходила до ОСОБА_4 додому. Остання розповідала їй про негативне ставлення до неї, погані умови у кімнаті. Вона допомагала їй по господарству, купувала продукти. Бачила, що у ОСОБА_4 окрема полиця для продуктів у холодильнику. Остання часто хворіє, переміщається по квартирі за допомогою стільця. У її присутності скандалів не було, але її взуття виставляли за двері.

Свідок ОСОБА_10 показав, що познайомився з ОСОБА_5, ОСОБА_2, ОСОБА_4 у літку 2009 року, які звернулися до нього з приводу ремонту. Відносини між останніми були добрими, він вирішив, що вони родичі. Всі разом вони обговорювали необхідність проведення ремонту в усій квартирі. Він ремонтував електропроводку близько трьох місяців. Спілкувався більше з ОСОБА_4, оскільки дівчата рано йшли на роботу. ОСОБА_11 розповідала, що раніше жила у будинку на Немишлі, але той був непридатний для життя, тому вони переїхали до квартири, яку вона подарувала хресниці – ОСОБА_5, для того щоб жити разом. Дівчата просили його робити розетки та провести інтернет так, щоб це

було зручно ОСОБА_4 Також він переробив для зручного переміщення ОСОБА_4 пороги в квартирі. Він зробив ручку в ванній, хоча ОСОБА_4 заперечувала, казала, що не треба вважати її інвалідом. В кімнаті ОСОБА_4 він також міняв електропроводку, а проводи залишилися висіти, оскільки планували зробити підвісну стелю. Ремонт він робив як приватна особа, від руки писав розрахунки та розписки про витрати, на чиї кошти проводилися роботи йому невідомо. Він припинив робити ремонт, оскільки був занятий.

Свідок ОСОБА_7 показав, що він познайомився із сторонами як таксист влітку близько 7-8 років тому. Він отримав заказ на бульвар Грицевця, вийшла жінка, що пересувалася за допомогою стільця – ОСОБА_4, а також ОСОБА_5 і ОСОБА_2, вони поїхали до нотаріуса. Вони спілкувалися між собою добре. Коли вийшли від нотаріуса, ОСОБА_4 раділа, що “закінчилася бюрократія”. Він залишив свій номер телефону дівчатам. В тому ж році в літку чи восени, його запросила ОСОБА_5, щоб допомогти переїхати в квартиру. Він допомагав перевезти речі на пр. Тракторобудівників. ОСОБА_4 та дівчата спілкувалися як дружна родина.

Свідок ОСОБА_12 показав, що він сусід сторін, які живуть по пр.Тракторобудівників з 2007 року. Мешкає з ними в одному тамбурі, в них суміжна з коридором стіна, сусідів характеризує позитивно. ОСОБА_4 рідко виходить в тамбур. Останнім часом ОСОБА_4 висловлювала нецензурні епітети на адресу ОСОБА_5 і ОСОБА_2 Він пов’язує це з тим, що до ОСОБА_4 стали ходити сторонні люди, які, можливо, негативно налаштували ОСОБА_4. До суду його запросила ОСОБА_2, сказала, що у них проблеми стосовно квартири.

Свідок ОСОБА_13 показала, що ОСОБА_5 – її племінниця, а з ОСОБА_4 вона знайома з 1977 року – їх батьки товаришували. Її батьки допомагали батькам ОСОБА_4 добудувати будинок. ОСОБА_4 проводила у них вдома вихідні та свята. Після смерті батьків ОСОБА_11, з нею жили різні сім’ї, в т.ч. ОСОБА_6 із родиною, які допомагали їй, оскільки вона як інвалід потребує сторонньої допомоги. Будинок знаходився в поганому стані: відсутній водопровід і туалет, необхідний був ремонт. В 2007 році ОСОБА_4 подзвонила їй та слізно просила взяти жити до себе, але вона відмовила, оскільки має в сім’ї інваліда. ОСОБА_4 запропонувала ОСОБА_5 жити разом у її будинку. Її донька розповідала, що коли остання була 9 травня 2007 року на дні народження ОСОБА_4, яка жила в однокімнатній квартирі, що знімали ОСОБА_5 і ОСОБА_2, то ОСОБА_5, в присутності ОСОБА_4 та гостей, розповідала про продаж будинку та купівлю квартири для сумісного проживання, за допомогою агентства з нерухомості. При цьому ОСОБА_4 казала, що хоче подарувати ОСОБА_5 квартиру, за те, що остання буде її доглядати. Вона із чоловіком допомагали прибирати будинок для продажу, а також перевозити речі ОСОБА_4 Квартира потребувала ремонту. В кімнаті ОСОБА_4 поміняли вікна, опалення, електропроводку. До 2011 року вона часто навідувала ОСОБА_4, приносила продукти. ОСОБА_11 висловлювала незадоволення з побутових питань. З 2011 року ОСОБА_4 допомагали працівники соціальної служби. У 2015 році ОСОБА_4 сказала їй, що “знайшла того, хто все поверне”, ОСОБА_4 агресивно-негативно висловлювалася на адресу ОСОБА_5 і ОСОБА_2

Свідок ОСОБА_14 показала, що ОСОБА_5 – її двоюрідна сестра. ОСОБА_15 дружила із її сім’єю. 9 травня 2007 року вона була на дні народження ОСОБА_4 ОСОБА_5 розповідала, що через агентство нерухомості вона займається питанням продажу будинку і покупки квартири для сумісного з ОСОБА_4 проживання. Відносини між ними в той час були дуже добрими, ОСОБА_4 називала ОСОБА_5 хресницею. Вона була в квартирі по пр. Тракторобудівників в гостях – святкували Новий 2008 рік та день народження ОСОБА_5 ОСОБА_4 періодично висловлювала побутові претензії. Після 2010 року, коли вона вийшла заміж і переїхала до чоловіка, вона не майже спілкувалася з ОСОБА_4 і ОСОБА_5

Свідок ОСОБА_16 показав, що знайомий з ОСОБА_4 з 1985 року, а з ОСОБА_5 раніше як із родичкою дружини. У ОСОБА_4 і ОСОБА_5 були хороші відносини. Донька, після того як була на дні народження ОСОБА_4, розповідала про продаж будинку та купівлю квартири для спільного проживання ОСОБА_4 і ОСОБА_5. Він допомагав перевозити речі ОСОБА_4 до нової квартири. ОСОБА_11 не заперечувала проти переїзду із будинку до цієї квартири.

Свідок ОСОБА_6 показав, що знайомий з ОСОБА_4 із дитинства, а в 1995 році продовжив спілкування після повернення з інтернату. У 2006-2007 роках із дружиною ОСОБА_7 вони півроку допомагали ОСОБА_4 по господарству. Будинок потребував ремонту. ОСОБА_4 сказала, що її забере племінниця, ОСОБА_5 забрала ОСОБА_4 у невідомому напрямку. Йому розказали, що будинок ОСОБА_4 продали за 63 тисячі доларів. У позаминулому році він був в гостях у квартирі по пр. Тракторобудівників – в кімнаті ОСОБА_4 погані умови, а в інших кімнатах хороший ремонт. ОСОБА_11 казала, що дівчата до неї погано відносяться: не дозволяють користуватися холодильником, ванною.

У судовому засіданні дослідженні письмові матеріали справи:

Згідно наданих документів (т.1 а.с.8-12, 82-86, 172-173, 176, 191-192, 195) будинок по вул. Краснодарській, 59б/52б в місті Харкові належав ОСОБА_4 на праві приватної власності, був успадкований нею після смерті її батька ОСОБА_17

Листом КП “Жилкомсервіс” від 18.11.2015 року ОСОБА_4 повідомлена про те, що власником квартири АДРЕСА_2 є ОСОБА_5 на підставі договору купівлі-продажу від 12.07.2007 р., зареєстровані: ОСОБА_4, ОСОБА_2 (т.1 а.с.24).

Як слідує з довіреності від 23.04.2007 року, зареєстрованої в реєстрі за №1801, ОСОБА_4 уповноважує ОСОБА_5: управляти та розпоряджатися її майном,… укладати всі дозволені законом угоди по управлінню та розпорядженню майном, придбавати, продавати…майно, провадити розрахунки, провадити розрахунки по іншим угода,…подавати від її імені всі необхідні заяви, одержувати належне їй майно, включаючи грошові суми…, будь-які документи від громадян та юридичних осіб,…відкривати розрахункові та інші рахунки, … отримувати усі грошові суми з усіх місць, осіб і установ,…представляти її інтереси в усіх… установах,…укладати та підписувати за неї угоди, всюди замість неї розписуватися. За цією довіреністю представник користується правом подання, отримання та підпису всіх документів, необхідних для виконання наданих цією довіреністю повноважень, в т.ч. заяв. Довіреність видана по 23.10.2007 року (т.1 а.с.87, 171, 190, 203).

За договором купівлі-продажу житлового будинку від 12.07.2007 року: ОСОБА_4, від імені якої діє на підставі довіреності від 23.04.2007 року ОСОБА_5 (Продавець) передала у власність, а ОСОБА_18 (Покупець) прийняв у власність житловий будинок №52-Б з надвірними будівлями, який розташований у місті Харкові по вулиці Краснодарська. Вказаний будинок належить Продавцю на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 01.07.1983 року. Відповідно до п.2.1. Продаж житлового будинку вчиняється за 303000,00 грн., що за офіційним курсом НБУ складає 60000 доларів США, на дату укладання правочину, які Продавець в особі представника ОСОБА_5 отримала повністю від покупця для ОСОБА_4 до підписання цього договору. Даний договір зареєстрований: в реєстрі за №1130, в державному реєстрі правочинів 12.07.2007 року №2211041, реєстраційний номер об’єкту нерухомості 19377863 від 24.07.2007 (а.с.88-91, 170, 174-175, 193-194, 204).

Відповідно до умов договору від 12.07.2007 року ОСОБА_19 (Продавець) передав у власність, а ОСОБА_5 (Покупець) прийняла у власність квартиру №75, що розташована в місті Харкові, пр. Тракторобудівників, будинок №93. Продаж здійснено за 282800 грн., всю суму Продавець отримав від Покупця до підписання цього договору. Даний договір зареєстрований: в реєстрі за №571, в державному реєстрі правочинів 12.07.2007 року №2212508, реєстраційний номер об’єкту нерухомості 14094629 від 20.07.2007 (т.1 а.с.177-179, 196-198, 207-210; т.2 а.с.9-12). Із договору від 29.06.2007 року вбачається, що ОСОБА_19 (Продавець) та ОСОБА_5 (Покупець) взяли на себе обовязки по укладанню договору купівлі-продажу зазначеної квартири за вартістю 282800 грн., що становить еквівалент 56000 доларів США (т.1 а.с.206).

Листом від 19.02.2016 року Територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Московського району міста Харкова повідомляє, що ОСОБА_4 знаходиться на обслуговуванні з лютого 2011 року по теперішній час (т.2 а.с.23).

З акту від 22.02.2016 року, що складений ОСОБА_8 як соціальним працівником у кімнаті де мешкає ОСОБА_4, та доданих до нього фото, вбачається, що умови проживання посередні, наявний безлад та дроти, що звисають зі стелі (а.с.32-34). Із фотографій (т.2 а.с.68-71) видно, що у інших приміщеннях квартири АДРЕСА_3, станом на 06.02.2016 року зроблений ремонт.

Висновком Московського ВП ГУНП в Харківській області від 19.12.2015 року встановлено, що відносини щодо яких зверталася із заявою 03.12.2015 року ОСОБА_4 стосовно дій ОСОБА_5 і ОСОБА_2, відносяться до цивільно-правових (т.2 а.с.189-208).

Положеннями ч. 1 ст. 203 ЦК України визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Стаття 215 ч. 1 ЦК України вказує, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 217 ЦК України: недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Згідно із ст. 235 Цивільного Кодексу України, удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

У відповідності до п. 26 роз'яснень Верховного Суду України від 04.08.2001 року Правових позицій, щодо розгляду судами окремих категорій цивільних справ (зобов'язання, що виникають з угод) - якщо, при розгляді позову про визнання договору купівлі-продажу недійсним з тих підстав, що насправді покупцем є інша особа, суд, встановивши факт, що придбане майно, було отримано за кошти саме цієї особи і для неї, та за наявності відсутності інших підстав для визнання даної угоди недійсною, визнає, відповідно до ст. 235 Цивільного Кодексу України - недійсним лише в частині, що стосується покупця, зазначивши покупцем майна за даним договором особу, за рахунок коштів якої і для якої фактично укладалась спірна угода.

На підставі досліджених доказів, суд вважає, що на кошти належні ОСОБА_4, після відчуження будинку №52-Б по вул. Краснодарській в м. Харкові, була придбана квартира АДРЕСА_2.

Вищевикладене дає суду підстави для визнання договору купівлі-продажу зазначеної квартири недійсним у частині, що стосується покупця і зазначення покупцем квартири ОСОБА_4

Щодо вимог про визнання права власності на спірну квартиру за позивачем, то такі вимоги охоплюються задоволеним судом способом захисту права.

Наявність у договорі купівлі-продажу відомостей про покупця є підставою для визнання за ним права власності і проведення правової реєстрації.

Стосовно позовних вимог щодо зобов’язання повернути спірну квартиру та переоформити документи на право власності, позбавлення права проживання відповідачів, їх виселення та зняття з реєстрації, то такі вимоги є передчасними, оскільки на теперішній час рішення суду не набрало законної сили, а тому відсутні спірні правовідносини щодо вказаних вимог.

Вирішуючи заяву сторони відповідачів про застосування строків позовної давності, суд вважає недоведеною їх позицію про те, що ОСОБА_4 з 2007 року було відомо про оформлення на ОСОБА_5 права власності на спірну квартиру, а також не доведеним належними доказами звернення позивача у 2011 році за правовою допомогою для з’ясування правового статусу квартири. Суд приймає як докази письмові звернення та відповіді, що підтверджують отримання ОСОБА_4 у 2015 році інформації по спірній квартирі.

Згідно із договором від 09.05.2007 року, що укладений між ОСОБА_4, від її імені ОСОБА_5 (Продавець) та експертом фірми “Восток”, предметом є надання ексклюзивних

послуг по відчуженню об’єкту нерухомості, а саме: будинку №52-б по вул. Краснодарська і м. Харкові (т. 1 а.с.205), із акту про приймання виконаних робіт вбачається, що ОСОБА_5 сплатила 14000 грн. за виконання цього договору (т.2 а.с.37).

Суд критично оцінює надану стороною відповідача на підтвердження сплати ОСОБА_5 копію платіжного документа про сплату нею суми в розмірі 696,65 грн. (т.1 а.с.211), оскільки у чеку вказано, що сплачено за р/р 17/22/46 на ім’я ОСОБА_4 за адресою: Краснодарська, 52б, при цьому відсутнє підтвердження щодо сплати цієї суми саме ОСОБА_5

Також суд не приймає до уваги як доказ копії платіжних документів щодо ремонтних робіт (т.1 а.с.212-275), оскільки, вони не стосуються предмету даної цивільної справи.

На підставі зазначеного, суд вважає необхідним задовольнити частково вимоги про стягнення різниці коштів, що отримані ОСОБА_5 як представником, яка діяла за довіреністю, в розмірі 6200 грн, оскільки належними доказами доведено, що із залишку 20200 грн. нею на виконання угоди було витрачено 14000 грн. Інших доказів суду не надано.

Інші позовні вимоги не знайшли свого підтвердження, а тому у їх задоволені слід відмовити.

У відповідності до ст. 88 ЦПК України судовий збір стягується на користь держави пропорційно задоволеній частині позову.

Керуючись статями 208-209, 212-215 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов – задовольнити частково.

Визнати недійсним договір купівлі-продажу від 12 липня 2007 року квартири №75 по проспекту Тракторобудівників в будинку №93 у місті Харкові, загальною площею 51,4 кв.м (зареєстрований в реєстрі за №571), в частині, що стосується покупця ОСОБА_5, зазначивши покупцем квартири за даним договором ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, НОМЕР_1 виданий Фрунзенським РВ ХМУ УМВС України в Харківській області 20.07.2001 року, РНОКПП НОМЕР_2.

Стягнути з ОСОБА_5, РНОКПП НОМЕР_3, на користь ОСОБА_4 залишок неповернутих грошей у розмірі 6200 гривень.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь держави судові витрати у розмірі 974.40 гривень.

В інших вимогах – відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Харківської області через Московський районний суд м. Харкова, протягом десяти днів. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Повний текст рішення складений 31.03.2017 року власноручно в нарадчій кімнаті.

Головуючий суддя М.В.Мамалуй