ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.10.2009 року                                    Справа №  9/412

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:  судді Науменка І.М. –доповідача

суддів: Білецької Л.М., Голяшкіна О.В.,

при секретарі судового засідання: Прокопець Т.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Васильков Володимир Семенович,

                        довіреність №5 від 09.02.09, начальник відділу правового забезпечення.

Представник відповідача та представник третьої особи у судове засідання не з’явились, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином.

розглянувши апеляційну скаргу закритого акціонерного товариства “Агропромислова компанія”, м.Олександрія Кіровоградської області, на рішення господарського суду Кіровоградської області  від 04.09.2009р. у справі №9/412

за позовом        відкритого акціонерного товариства “Акціонерний комерційний банк “Автокразбанк”, в особі Олександрійської філії відкритого акціонерного товариства “Акціонерний комерційний банк “Автокразбанк”, м.Олександрія Кіровоградської області

до                       закритого акціонерного товариства “Агропромислова компанія”, м.Олександрія Кіровоградської області

третя особа          товариство з обмеженою відповідальністю “Агрофірма “Ульянівська”,

без самостійних    с.Ульянівка Олександрійського району Кіровоградської області

вимог на предмет

спору на стороні

відповідача

про                     звернення стягнення на майно, що передане в іпотеку,

                          в сумі 3 285 389,47 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 04.09.2009р.                  (головуючий суддя Шевчук О.Б., судді Таран С.В., Тимошевська В.В.) у справі №9/412 позовні вимоги відкритого акціонерного товариства “Акціонерний комерційний банк “Автокразбанк”, в особі Олександрійської філії відкритого акціонерного товариства “Акціонерний комерційний банк “Автокразбанк”, м.Олександрія Кіровоградської області, задоволено повністю.

Звернуто стягнення на майно закритого акціонерного товариства "Агропромислова компанія", м.Олександрія Кіровоградської області, на користь позивача загальною заставною вартістю 4 352 800,00 грн.

Окрім того, в порядку ст.49 Господарського процесуального кодексу України, з відповідача на користь позивача стягнуто 25 500,00 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погодившись з зазначеним рішенням, скаржник звернувся до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій називає останнє таким, що прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв’язку з чим просить дане рішення скасувати.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Як видно із матеріалів справи, 20.02.2006р. між відкритим акціонерним товариством "Акціонерний комерційний банк "Автокразбанк", в особі Олександрійської філії, та товариством з обмеженою відповідальністю 'Агрофірма "Ульянівська" (позичальник) укладено кредитний договір №6, згідно з яким банк надає позичальнику кредит в сумі                   3 500 000,00 грн. на строк до 20.02.2007р. зі сплатою 19,5 % річних за користування кредитними коштами.

За умовами зазначеного вище кредитного договору, кредит надається шляхом перерахування коштів на поточний рахунок позичальника, зокрема, для придбання засобів захисту рослин, мінеральних добрив, посівного матеріалу, паливно-мастильних матеріалів, запчастин, сільськогосподарської техніки, тощо. Строк дії кредитного договору визначений п.3.1. та триває з моменту його укладання до повного погашення загальної суми кредиту, суми нарахованих відсотків та виконання усіх інших передбачених договором зобов'язань позичальника перед банком.

В забезпечення виконання зобов'язань товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Ульянівська" за кредитним договором №6 від 20.02.2006р.,  між позивачем (Іпотекодержатель) та відповідачем (Іпотекодавець) 20.02.2006р. був укладений іпотечний договір №6/1, згідно з п.2.1. якого предметом іпотеки є виробничі будівлі та споруди, які знаходяться за адресою: Кіровоградська область, Олександрійський район, с.Ульянівка та с.Тарасово-Шевченково./а.с.29-30, том 1/. Вартість об’єкту нерухомості визначена та узгоджена сторонами у п.2.4. іпотечного договору у розмірі 4 352 800,00 грн.

Отже, матеріалами справи повністю підтверджено виконання позивачем своїх зобов’язань за кредитним договором №6 від 20.02.2006р. у повному обсязі, окрім того, даний факт не заперечується ані відповідачем, ані третьою особою у справі.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Ульянівська" зобов'язання щодо повернення отриманого кредиту та нарахованих відсотків у встановлені строки не виконані, у зв’язку з чим заборгованість перед позивачем (з урахуванням уточнення позовних вимог в порядку ст.22 Господарського кодексу України) становить                                      3 285 389,47 грн., з яких 1 979 170,35 грн. –це заборгованість за кредитом, 1306219,12 грн. - заборгованість по відсотках.

З огляду на викладене, предметом спору є неналежне виконання грошових зобов’язань за кредитним договором.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст.572 Цивільного кодексу України, в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Статтею 575 Цивільного кодексу України,  віднесено іпотеку до окремих видів застав. Отже, іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Окрім того, частиною 1 ст. 33 Закону України "Про іпотеку" та п.6.1. іпотечного договору, у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання, прямо передбачено право Іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки, тим більше в разі залишення письмової вимоги останнього з відповідним попередженням без задоволення. Звернення стягнення за умовами договору та відповідно до вимог чинного законодавства України, має відбуватись, зокрема, за рішенням суду.

Отже, на думку судової колегії, враховуючи неодноразове направлення банком претензій до боржника та Іпотекодавця (третя особа у справі та відповідач), що були залишені ним поза увагою, звернення Іпотекодержателя (банк та позивач у справі) з позовом безпосередньо до Іпотекодавця (відповідача) є правомірним та чинному законодавству України не суперечить./а.с.32, том 1/.

В свою чергу, викладені в апеляційній скарзі заперечення в ході апеляційного провадження свого підтвердження не знайшли, з огляду на наступне:

щодо прийняття рішення судом першої інстанції за відсутності представника відповідача, то в матеріалах справи наявні рекомендовані поштові повідомлення з відміткою про вручення його представникові, отже, останній був повідомлений про час та місце розгляду справи належним чином.

Що ж до посилання відповідача на незадоволення судом першої інстанції клопотання про відкладення слухання справи у зв’язку із неможливістю уповноваженого представника бути присутнім у судовому засіданні, як на підставу для скасування рішення, колегія суддів вважає за доцільне зауважити наступне: прийняття рішення щодо задоволення чи не задоволення клопотання про відкладення судового засідання, за наявності достатніх для розгляду справи матеріалів, є виключно правом суду, а в жодному разі не його обов’язком.

Також, ніщо не заважало відповідачеві скористатися передбаченим ст.ст.22, 28 Господарського процесуального кодексу України правом та надати суду додаткові письмові заперечення, докази, тощо, або направити для участі у судовому засіданні іншого представника, оскільки законодавцем кількість представників, що можуть представляти інтереси сторін, не обмежено.

Тому, на думку судової колегії, господарським судом першої інстанції вірно дано оцінку наявним у матеріалах справи доказам, визнано факт існування невиконаних зобов’язань за кредитним договором документально доведеним та, відповідно, позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню.

Окрім того, обґрунтованим, на думку судової колегії є, у виконання приписів статей 49 Господарського процесуального кодексу, стягнення з відповідача рішенням суду першої інстанції 25 500,00 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Отже, у підсумку, колегія суддів вважає рішення господарського суду Кіровоградської області від 04.09.2009р. у справі №9/412 таким, що прийнято з дотриманням вимог чинного законодавства України, а тому підстав для його скасування не знаходить.

Керуючись ст.ст.101, 103-105 ГПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:          

Рішення господарського суду Кіровоградської області від 04.09.2009р.                                  у справі №9/412 –залишити без змін, а апеляційну скаргу закритого акціонерного товариства “Агропромислова компанія”, м.Олександрія Кіровоградської області,   –без задоволення.

          Видати наказ.

Видачу наказу доручити господарському суду Кіровоградської області.

Постанова може бути оскаржена до Вищого господарського суду України.

           Головуючий  суддя                                                                                  І.М. Науменко

           Суддя                                                                                               Л.М. Білецька

           Суддя                                                                                                         О.В. Голяшкін