ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 квітня 2017 року Справа № 918/341/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого суддіШевчук С.Р. (доповідач)

суддівЄвсікова О.О., Кролевець О.А.

розглянувши касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк"

на ухвалу Рівненського апеляційного господарського суду від 09.02.2017

у справі№ 918/341/16 Господарського суду Рівненської області

за позовомПублічного акціонерного товариства "Рівнеазот"

доПублічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк"

провизнання договору поруки недійсним

в судовому засіданні взяли участь представники:

- позивача: Вєрєднікова О.С., дов. № 167-юд від 23.12.2016

- відповідача: Гриб Ю.М., дов. № 09-32/36 від 29.01.2016

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 11.08.2016 у справі № 918/341/16 (суддя Марач В.В.) позов задоволено, визнано недійсним договір поруки № 20-0189/3-3 від 05.02.2015, укладений між Публічним акціонерним товариством "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" та Публічним акціонерним товариством "Рівнеазот".

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати рішення Господарського суду Рівненської області від 11.08.2016 у справі № 918/341/16 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволені позову.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 09.02.2017 у справі № 918/341/16 (у складі головуючого судді Тимошенко О.М., суддів Огородніка К.М., Коломис В.В.) зупинено апеляційне провадження у справі № 918/341/16 за апеляційною скаргою ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" на рішення Господарського суду Рівненської області від 11.08.2016 до набрання законної сили рішенням у справі № 918/60/17, що розглядається Господарським судом міста Києва.

Не погоджуючись з ухвалою суду апеляційної інстанції про зупинення провадження у справі, ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення норм процесуального і матеріального права, зокрема ст. 79 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), просить скасувати ухвалу Рівненського апеляційного господарського суду від 09.02.2017 у справі № 918/341/16 про зупинення провадження у справі і передати справу на розгляд по суті до суду апеляційної інстанції.

Позивач не скористався правом, наданим ст. 1112 ГПК України, не надав відзив на касаційну скаргу, що в силу положень ст. 1112 ГПК України не перешкоджає перегляду судових актів, що оскаржуються.

Згідно з протоколом автоматичної зміни складу суду від 03.04.2017 проведено автоматичну зміну складу суду колегії суддів у справі № 918/341/16 та визначено склад колегії суддів: Шевчук С.Р. - головуючий, Євсіков О.О., Кролевець О.А.

Перевіривши доводи касаційної скарги, юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування апеляційним господарським судом норм процесуального і матеріального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, у травні 2016 року позивач ПАТ "Рівнеазот" звернулося до господарського суду Рівненської області з позовом до ПАТ "Промінвестбанк" про визнання договору поруки № 20-0189/3-3 від 05.02.2015 недійсним з підстав невідповідності його вимогам ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 553, ч. 1 ст. 554, ст. 638 Цивільного кодексу України, ст. 180 Господарського кодексу України.

В процесі апеляційного розгляду позивачем заявлено клопотання про зупинення провадження у справі № 918/341/16 до набрання законної сили рішенням у пов'язаній справі № 918/60/17.

Клопотання мотивоване тим, що по суті ПАТ "Рівнеазот" було введено в оману щодо умов кредитування та оскаржуваний договір поруки № 20-0189/3-3 від 05.02.2015 визнаний недійсним на підставі ч.ч. 1, 3 ст. 203 та ст. 230 Цивільного кодексу України як такий, що вчинений під впливом обману. При цьому, визначальною для встановлення факту обману є необхідність чіткого встановлення, що саме було закладено в поняття "Кредитний договір", оскільки зі змісту договору поруки вбачається можливість множинного його трактування. Відтак, ПАТ "Рівнеазот" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до ПАТ "Промінвестбанк" про тлумачення змісту правочину, а саме з вимогою розтлумачити зміст п. 2.1 договору поруки № 20-0189/3-3 від 05.02.2015 (щодо предмета договору поруки та тлумачення поняття "Кредитний договір") укладеного між ПАТ "Рівнеазот" та ПАТ "Промінвестбанк".

Оскільки позовні вимоги ПАТ "Рівнеазот" до ПАТ "Промінвестбанк" по справі № 918/341/16 про визнання недійсним договору поруки № 20-0189/3-3 від 05.02.2015 ґрунтуються серед іншого також на можливості множинного трактування поняття "Кредитний договір" та визначення предмета правочину (п. 2.1 Договору поруки № 20-0189/3-3 від 05.02.2015), то обставини та факти, які будуть наведені у рішенні господарського суду по справі № 918/60/17 про тлумачення змісту правочину, на думку позивача, матимуть преюдиційне значення для правильного вирішення справи № 918/341/16.

З урахуванням вказаних доводів позивача апеляційним господарським судом прийнято оскаржувану ухвалу, якою зупинено провадження у справі на підставі ч. 1 ст. 79 ГПК України до набрання законної сили рішенням у справі № 918/60/17, що розглядається Господарським судом міста Києва.

Колегія суддів касаційної інстанції не погоджується з даним висновком апеляційного господарського суду з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 79 ГПК України господарський суд зупиняє провадження у справі, зокрема, у разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

Згідно з п. 3.16 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" №18 від 26.12.2011 господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом. При цьому пов'язаною з даною справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення (частина друга четверта статті 35 ГПК). Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом позову у даній справі є вимога позивача визнати недійсним договір поруки № 20-0189/3-3 від 05.02.2015 укладений між позивачем та відповідачем з тих підстав, що договір укладено під впливом важкої обставини та на вкрай невигідних умовах; такий договір не відповідає меті діяльності підприємства, оскільки не спрямований на отримання прибутку; договір поруки укладено після порушення зобов'язання.

У той же час, позивач стверджує, що визнання недійсним договору поруки № 20-0189/3-3 від 05.02.2015 ґрунтуються серед іншого також на можливості множинного трактування поняття "Кредитний договір" та визначення предмета правочину (п. 2.1 Договору поруки № 20-0189/3-3 від 05.02.2015), а отже факти, які будуть наведені у рішенні господарського суду по справі № 918/60/17 про тлумачення змісту правочину, матимуть преюдиційне значення для правильного вирішення справи № 918/341/16.

Відповідно до ч. 2 ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Пунктом 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 11 від 29.05.2013 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" передбачено, що правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом. Отже, вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків.

Ураховуючи зазначене, судом апеляційної інстанції не було встановлено наявність певних обставин, що унеможливлюють самостійне дослідження судом при розгляді справи № 918/341/16 наданих сторонами доказів під час розгляду даної справи та встановлення відповідних фактів, на яких ґрунтуються позовні вимоги. Так, при розгляді справи № 918/341/16 необхідно встановити правомірність заявлених позовних вимог про визнання правочину недійсним, надати правову оцінку правовідносинам сторін, умовам оскаржуваного договору поруки та встановити наявність або відсутність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання такого правочину недійсними на момент його вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, а також, при вирішенні питання про зупинення провадження у даній справі судом не було встановлено, як розгляд справи № 918/60/17 перешкоджає розгляду справи № 918/341/16 по суті.

Таким чином, судом апеляційної інстанції, при винесенні оскаржуваної ухвали, не обґрунтовано неможливість самостійно встановити фактичні обставин при розгляді даної справи за результатами оцінки наявних у справі доказів у їх сукупності.

За таких обставин, колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку про відсутність правових підстав для зупинення провадження у справі № 918/341/16 до вирішення справи № 918/60/17, що знаходиться в провадженні Господарського суду міста Києва.

З урахуванням вищевикладеного, оскільки судом апеляційної інстанцій неправильно застосовано положення ч. 1 ст. 79 ГПК України, ухвала Рівненського апеляційного господарського суду від 09.02.2017 у справі № 918/341/16 підлягає скасуванню з направленням справи для розгляду по суті до Рівненського апеляційного господарського суду.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11111, 11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" задовольнити.

Ухвали Рівненського апеляційного господарського суду від 08.11.2016 у справі № 918/341/16 скасувати, справу передати до Рівненського апеляційного господарського суду для розгляду по суті.

Головуючий суддя С.Р. Шевчук

С у д д я О.О. Євсіков

С у д д я О.А. Кролевець