ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 березня 2017 року м. Київ К/800/6758/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача: Усенко Є.А.,

суддів: Веденяпіна О.А., Юрченко В.П.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Косівському районі Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області

на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 29.11.2012

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 23.01.2014

у справі № 2а-3427/12/0970 Івано-Франківського окружного адміністративного суду

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Косівське ремонтно-будівельне управління-5»

до Державної податкової інспекції в Косівському районі Івано-Франківської області

про скасування податкових повідомлень-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 29.11.20.12, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 23.01.2014, позов задоволено: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ в Косівському районі від 29.10.2012 № 0000802301 та № 0000792301.

У касаційній скарзі ДПІ просить скасувати ухвалені у справі судові рішення, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Позивач не реалізував процесуальне право подати заперечення проти касаційної скарги.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Фактичною підставою для збільшення у податковому обліку позивача грошового зобов`язання із податку на прибуток, ПДВ та застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) згідно з податковими повідомленнями-рішеннями, з приводу правомірності яких виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті позапланової документальної невиїзної перевірки від 19.10.2012 за № 971/22-0/33527311. Вказана перевірка була призначена на підставі підпункту 78.1.11 пункту 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України. Згідно з висновками акту від 19.10.2012 за № 971/22-0/33527311 позивач порушив норми підпункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (Закон № 334/94-ВР), пунктів 1.3, 1.7, 1.8 ст. 1, підпунктів 7.4.1, 7.4.4 пункту 7.4, підпунктів 7.7.1, 7.7.5 пункту 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (Закон № 168/97-ВР): завищив валовий доход на загальну суму 488125,00 грн. у податковому обліку за ІІ, ІІІ, ІV квартали 2010 року та податкові зобов'язання із ПДВ у податковому обліку за травень, червень, вересень, грудень 2010 року на загальну суму 97625,00 грн. по взаєморозрахунках із ПС ВТПФ «Квілт» та ПП «Калина» за нікчемними правочинами з поставки підрядних послуг. при залученні позивачем ПП «Львівресурс»; завищив валові витрати на 745615,00 грн. у податковому обліку за ІІ, ІІІ квартали 2010 року та податковий кредит за травень, червень, серпень, вересень 2010 року на загальну суму 149123,00 грн. за наслідками нікчемних правочинів із поставки від ПП «Львівресурс» підрядних послуг, у результаті чого позивач занизив податок на прибуток за ІІ, ІІІ, ІV квартали 2010 року на загальну суму 64372,00 грн. та ПДВ за травень, червень, серпень, вересень та грудень 2010 року на 51498,00 грн.

Висновок про нікчемність правочинів позивача із ПП «Львівресурс» обґрунтовано відсутністю у цього постачальника основних фондів, трудових ресурсів, необхідних для здійснення поставки, а також ознаками фіктивності його контрагентів по ланцюгу поставки (ТОВ «Альфагруп-М», ТОВ «Миротекс», ТОВ «Георгія-трейд», ТОВ «Кернес-Агро», ТОВ «Вектор-Дон»).

За наслідками перевірки ДПІ стосовно позивача прийняті податкові повідомлення-рішення від 29.10.2012: № 0000792301 - про збільшення грошового зобов'язання із податку на прибуток на 64372,00 грн. за основним платежем та 31153,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); № 0000802301 - про збільшення грошового зобов'язання із ПДВ на 51498,00 грн. за основним платежем та 24922,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

У судовому процесі встановлено, що за наслідками поставки позивачу від ПП «Львівресурс» товарів (будівельних матеріалів) та підрядних послуг (виконання ремонтно-будівельних робіт по будівництву складських приміщень в с. Нижній Вербіж), які у подальшому були реалізовані позивачем на користь ПС ВТПФ «Квілт» та ПП «Калина» (будівництво школи в с. Бабин) із відображенням операцій із поставки у складі валового доходу та податкових зобов'язань із ПДВ, від імені ПП «Львівресурс» на адресу позивача виписані видаткові та податкові накладні; сторони субпідрядного контракту (позивач та ПП «Львівресурс») підписали акти виконаних робіт, на підставі яких позивач сформував валові витрати у податковому обліку за 2-й, 3-й та 4-й квартали 2010 року та податковий кредит у податкових деклараціях із ПДВ за травень, червень, серпень, вересень та грудень 2010 року.

Відповідно до пункту 4.1 ст. 4 Закону № 334/94-ВР (втратив чинність з 1 квітня 2011 року, за винятком деяких положень) валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Згідно з пунктом 5.1 ст. 5 Закону № 334/94-ВР валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат, згідно з підпунктом 5.2.1 цієї статті, включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 цієї ж статті визначено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до підпункту 3.1.1 пункту 3.1 ст. 3 Закону ст. 7 Закону № 168/97-ВР (втратив чинність з 1 січня 2011 року) об'єктом оподаткування є операції платників податку з: поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України, у тому числі операції з: передачі права власності на об'єкт застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця; передачі об'єкта фінансового лізингу в розпорядження лізингоотримувача; поставки послуг з міжнародних перевезень пасажирів, багажу та вантажів автомобільним транспортом, а також міжнародних відправлень будь-яким видом транспорту на відрізку від пункту їх відправлення (прийняття для перевезення) на митній території України до пункту їх митного оформлення, а також від пункту їх митного оформлення до пункту призначення (доставки) на митній території України; поставки послуг з міжнародних перевезень пасажирів, багажу та вантажів (крім міжнародних відправлень) будь-яким видом транспорту (крім автомобільного) на відрізку від пункту їх відправлення (прийняття для перевезення) на митній території України до пункту проведення прикордонного контролю з їх випуску за межі державного кордону України, а також від пункту прикордонного контролю з їх впуску у межі державного кордону України до пункту їх призначення (доставки) на митній території України; в інших випадках, визначених цим Законом;

Абзацами першим, другим підпункту 7.4.1 пункту 7.4 ст. 7 цього Закону встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР) (абзац перший підпункту 7.4.5 пункту 7.4 цієї статті).

При цьому законодавцем презумується реальність оподатковуваних операцій та витрат платника податку, достовірність документів податкового обліку.

За змістом наведених норм право платника податків на збільшення валових витрат та податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання платником податку у інших платників цього податку товарів (послуг), призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям господарської діяльності платника податку; підтвердження податковою накладною, виписаною постачальником - платником податку, митною декларацією (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР) суми нарахованого (сплаченого) податку в ціні придбання товару (послуг).

Заперечуючи проти позову та обґрунтовуючи правомірність зменшення у податковому обліку позивача сум валових витрат, податкового кредиту, валового доходу та податкових зобов'язань із ПДВ, ДПІ посилається на нікчемність операцій із поставки позивачу від ПП «Львівресурс» товарів та послуг (будівельних матеріалів, ремонтно-будівельних робіт), з огляду на недостатність у цього постачальника та його постачальників у ланцюзі поставки (ТОВ «Альфагруп-М», ТОВ «Миротекс», ТОВ «Георгія-трейд», ТОВ «Кернес-Агро», ТОВ «Вектор-Дон») основних фондів, трудових ресурсів, необхідних для здійснення поставки.

Суди попередніх інстанцій на підставі оцінки доказів, приєднаних до справи, а саме: копій актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), видаткових та податкових накладних, - за відсутності доказів з боку контролюючого органу, які б беззаперечно підтверджували безтоварність господарських операцій з поставки позивачу від ПП «Львівресурс» товарів та послуг, зробили юридично правильний висновок про недоведеність з боку відповідача на виконання процесуального обов'язку, встановленого нормою частини другої ст. 71 КАС України, правомірності зменшення у податковому обліку позивача сум валових витрат та податкового кредиту, валового доходу та податкових зобов'язань із ПДВ. Оцінка доказів судами зроблена з дотриманням норм ст. 86 КАС України.

Вищенаведені норми Закону № 334/94-ВР та Закону № 168/97-ВР не ставлять у залежність право платника податку на формування валових витрат та податкового кредиту від фактичної сплати сум податків до бюджету постачальниками товарів (послуг) по всьому ланцюгу поставки, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв'язку з придбанням товарів (послуг), призначених для використання у його господарській діяльності, сплатив ПДВ в ціні придбаних товарів (послуг), а реальність операцій з придбання ним товарів (послуг) у судовому процесі контролюючим органом не спростована. Порушення платником податку - постачальником податкового законодавства може бути підставою для позбавлення іншого платника податку - покупця права на отримання податкової вигоди у вигляді збільшення суми витрат та/чи податкового кредиту лише за встановленого факту їхніх сумісних дій щодо незаконної мінімізації податкових зобов'язань. Обставини, які б достовірно свідчили про наявність таких фактів, у справі не встановлені. Будь-яких доводів з приводу того, що позивач був обізнаний зі станом виконання податкових зобов'язань постачальниками по ланцюгу поставок, з якими він не був у господарських відносинах, відповідач не наводить.

Поряд із цим, контролюючим органом не було дотримано норм пункту 86.9 ст. 86 Податкового кодексу України (ПК) при прийнятті оскаржуваних позивачем податкових повідомлень-рішень.

Відповідно до підпункту 78.1.11 пункту 78.1 ст. 78 ПК (у редакції, чинній на час виникнення відносин, з приводу прав і обов'язків сторін у яких виник спір) документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин: отримано постанову суду (ухвалу суду) про призначення перевірки або постанову органу дізнання, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону у кримінальних справах, що перебувають у їх провадженні.

У разі якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки не приймається до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду. Матеріали перевірки разом з висновками органу державної податкової служби передаються правоохоронному органу, що призначив перевірку. Статус таких матеріалів перевірки та висновків органу державної податкової служби визначається кримінально-процесуальним законом або законом про оперативно-розшукову діяльність. (пункт 86.9 ст. 86 ПК у редакції до внесення змін Законом України від 20.11.2012 № 5503, який набрав чинності з 04.01.2013).

Судом не встановлено факт винесення вироку у кримінальній справі, у зв'язку із розслідуванням якої призначено позапланову перевірку ТОВ «Косівське ремонтно-будівельне управління-5». Не посилається на такий факт ДПІ і в касаційній скарзі.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків судів попередніх інстанцій, а відтак відсутні підстави для скасування оскаржуваних судових рішень.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін,

якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Косівському районі Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області залишити без задоволення, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 29.11.2012 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 23.01.2014 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: ПідписЄ.А. Усенко

Судді: підписО.А. Веденяпін

підписВ.П. Юрченко