РІШЕННЯ                 Справа №2-1759/2009

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

14 жовтня 2009 року.

Центрально-Міський районний суд  міста  Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

       головуючого судді      - Бондарєвої О.І.

           при секретарі      - Гаврилюк В.О.

                           за участю

               представника позивача      - ОСОБА_1

            представника відповідача      - Кругловенка О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, у залі суду, у місті Кривому Розі, цивільну  справу  за  позовною заявою ОСОБА_4 до Відкритого акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, -

В  с  т  а  н  о  в  и  в:

ОСОБА_4.(Позивачка) звернулась до суду з вказаним позовом, в обґрунтування своїх вимог зазначила, що 14.10.2007 року між її чоловіком, ОСОБА_1, та Відкритим акціонерним товариством «Державний експортно-імпортний банк України», в особі Філії ВАТ «Державний експортно-імпортний банк України» у м. Кривому Розі, (Відповідач), був укладений договір строкового банківського вкладу зі сплатою процентів щомісяця «Прибутковий» (Договір), відповідно до умов якого, ОСОБА_1 передав Відповідачу вклад в національній валюті, у розмірі 15 000,00 грн., строком на 184 календарних днів, під 12,5% річних.

Відповідач прийняв на зберігання їх спільні кошти з чоловіком, та зобов’язався повернути вклад на першу вимогу вкладника.

Оскільки вона онкологічна хвора, має другу групу інвалідності, та на її лікування необхідно було придбати ліки, її чоловік ОСОБА_1 звернувся 24.11.2008р. до Відповідача з заявою-претензією щодо дострокового повернення вкладу, що передбачено умовами укладеного договору (п.3.1.7.), з мотивацією, що ці кошти необхідні для лікування його дружини. Аналогічне звернення її чоловіка до Відповідача було надіслано 16.12.2008 року.  

Однак Відповідач проігнорував ці звернення, відмовився від виконання умов договору, посилаючись на постанову Правління Національного банку України від 04.12.2008р., за №413 «Про окремі питання діяльності банків», якою Національний Банк України зобов’язав банки забезпечити недопущення дострокового повернення коштів, розміщених вкладникам.

Позивачка посилаючись на норми ст.ст.60,63,65 Сімейного кодексу України вважає суму депозитного вкладу, передану на зберігання Відповідачу, – об’єктом  спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_1, а відтак неналежним виконанням зобов’язань за вказаним договором, Відповідач завдав їй збитки, розмір яких відповідно до п.2 ст.22 ЦК України складає 1 200 000 грн.

Крім того, Позивачкою також заявлені вимоги щодо відшкодування моральної шкоди, відповідно до вимог ст.23 Цивільного Кодексу України, оскільки несвоєчасне повернення Відповідачем вкладу спричинило їй значне погіршення стану здоров’я, від стресової ситуації створеною свавіллям Відповідача та обмеженням можливостей на придбання необхідних ліків для лікування, що спровокувало потребу тривалого курсу лікування за кордоном, просить нанесену їй моральну шкоду, компенсувати шляхом стягнення з Відповідача грошової компенсації, розмір якої - 300 000 грн.  

У судовому засіданні представник позивачки – ОСОБА_1 підтримав заявлені вимоги, наполягав на задоволенні позову.

Допитаний у ході судового засідання представник відповідача ОСОБА_2 позовні вимоги не визнав, суду пояснив, що Позивачка по справі, ОСОБА_4, не мала та має ніяких договірних відносин з банком. З вимогами щодо розірвання депозитного договору до банку позивачка не зверталась, на сьогоднішній день – договір не визнано недійсним, тому її вимоги щодо відшкодування матеріальної шкоди є необґрунтованими та незаконними. Крім того, вимоги Позивачки в частині відшкодування моральної шкоди суперечать положенням, викладеним в п.7 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.1995р., за №4,  оскільки заподіяна моральна (немайнова) шкода відшкодовується тій фізичній чи юридичній особі, права якої були безпосередньо порушені противоправними діями (бездіяльністю) інших осіб.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові матеріали справи, суд вважає за необхідне в задоволенні позовних вимог Позивачки – відмовити, з наступних підстав.

Згідно ч.2 ст.11 Цивільного Кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов’язків є, зокрема: - договори та інші правочини; … завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі…

Як встановлено в судовому засіданні, 24.10.2007 року, між ОСОБА_1 та Відкритим акціонерним товариством «Державний експортно-імпортний банк України», в особі Філії ВАТ «Державний експортно-імпортний банк України» у м. Кривому Розі, був укладений договір строкового банківського вкладу зі сплатою процентів щомісяця «Прибутковий» №764-1128, відповідно до умов якого, ОСОБА_1 передав Відповідачу вклад в національній валюті, у розмірі 15 000,00 грн., строком на 184 дні, під 12,5% річних, що підтверджується копією договору (а.с.7) і не оспорюється сторонами.

Тобто, відповідно до вимог ст.509 ЦК України, Позивачка не є стороною у зобов’язані.    

Згідно п.3 ст.61 Сімейного кодексу України, якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім’ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Враховуючи цю норму, суд вважає, що надавши на зберігання банку гроші та укладаючи депозитний договір, чоловік позивачки – ОСОБА_1 діяв в інтересах сім’ї, оскільки ні на момент укладення депозитного договору, ні на протязі його дії, укладений між Відповідачем та ОСОБА_1, договір, Позивачкою не оспорювався, в судовому порядку не був визнаний недійсним.

Відповідно до ст.614 Цивільного Кодексу України особа, яка порушила зобов’язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, в судовому засіданні встановлено, що Відповідач не мав договірних відносин з Позивачкою, тому і не несе відповідальності перед нею за неналежне виконання зобов’язань.

Також слід зазначити, що нема підстав і для застосування до даних правовідносин положень ст.1166 Цивільного Кодексу України, оскільки підрозділ №2, в якому міститься зазначена норма регулює відносини за недоговірними зобов’язаннями.  

Крім того, Позивачка не може вважатися споживачем у відповідності до п.22 ст.1 Закону України «Про захист прав споживачів», тобто положення норм спеціального закону на неї також не розповсюджуються.

Не підлягають задоволенню і вимоги Позивача в частині стягнення моральної шкоди, оскільки, Позивачем не надано доказів того, що саме діями Відповідача причинено шкоду її здоров’ю.

А відтак, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 необхідно – відмовити, за відсутності правових підстав.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 11, 15, 88, 169, 209, 212-215, 218 ЦПК України, ст.ст. 11, 509, 614 ЦК України, ст.61 Сімейного кодексу України, ст.1 Закону України “Про захист прав споживачів”, суд -

В  И  Р  І  Ш  И  В :

В задоволенні позовних  вимог ОСОБА_4 до Відкритого акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди – відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через суд першої інстанції шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.

Суддя:               О.І.Бондарєва