Справа №2-А-401/2009
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 жовтня 2009 року.
Центрально-Міський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:
головуючого–судді - ОСОБА_1
при секретарі - Гаврилюк В.О.
за участю позивача - ОСОБА_2
представника позивача - ОСОБА_3
представника відповідача - ОСОБА_4, ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в місті ОСОБА_6, адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Управління праці і соціального захисту населення виконкому Центрально-Міської районної у місті ОСОБА_6 ради, з залученням до участі у справі в якості третьої особи Міністерство праці та соціальної політики України про стягнення недоплаченої суми одноразової допомоги на оздоровлення, -
В с т а н о в и в :
ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, в обґрунтування своїх вимог зазначив, що управління праці і соціального захисту населення виконкому Центрально-Міської районної у місті ОСОБА_6 здійснювало йому виплату щорічної одноразової матеріальної допомоги на оздоровлення, як особі, яка постраждала в наслідок аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії, інваліду 3 групи за 2006, 2007, 2008, 2009 роки, у розмірі меншому, ніж це визначено ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», тому просив суд визнати неправомірними дії відповідача щодо відмови виплати недоплачених сум щорічної одноразової грошової допомоги на оздоровлення та стягнути з відповідача на його користь різницю недоплаченої щорічної одноразової допомоги на оздоровлення, яка складає – 7 200,00 грн.
У судовому засіданні позивач та його представник ОСОБА_3, кожен окремо, підтримали заявлені вимоги у повному обсязі, наполягали на їх задоволенні.
Присутня у ході розгляду справи представник відповідача - ОСОБА_4 позовні вимоги не визнала, суду пояснила, що виплати позивачу щорічної одноразової грошової допомоги на оздоровлення за вказаний період проводилась відповідно до законів, чинних на час їх нарахування та виплати (в тому числі, і Закону України «Про Державний бюджет» на відповідний рік), та постанов Кабінету Міністрів України, які є обов'язковими для виконання міністерствами та іншими центральними органами державної виконавчої влади, всіма суб'єктами господарювання незалежно від їх відомчої підпорядкованості та форм власності. Оскільки відповідач діяв у межах закону, порушень прав позивача не допустив, вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, крім того позивачем пропущено строк для звернення до суду.
Третя особа Міністерство праці та соціальної політики України правом участі у розгляді справи не скористувалися, суду надіслано заперечення проти позову, позовні вимоги не визнають.
Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові матеріали справи та чинне законодавство, вважає за необхідне позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити частково з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_2 має статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1-ї категорії, що підтверджується посвідченням серії А №096579, виданого 21.10.1998p., та перебуває на обліку в Управлінні праці та соціального захисту населення Центрально-Міської районної у місті ОСОБА_6 ради.
У 2006, 2007, 2008, 2009 роках позивач отримав по 90 грн. на рік, щорічної допомоги на оздоровлення відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №562 від 12.07.2005р. «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадян, постраждалим внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Правовий статус учасників ліквідації аварії на ЧАЕС визначений Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», № 796-ХІІ від 28.02.1991р.
Відповідно до абзацу 2 частини 4 статті 48 цього Закону, позивач, як учасник ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1-ї категорії, та інвалід 3-ї групи, має право на отримання щорічної разової допомоги на оздоровлення в розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат. При цьому, абзацом 7 частини 4 ст.48 Закону встановлено, що розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.
Відповідачем, з посиланням на фінансові ресурси доходної частини Державного бюджету України, на користь позивача протягом 2006-2009p. нараховувалася та виплачувалася щорічна допомога на оздоровлення в розмірах, встановлених Постановою Кабінету Міністрів України №562 від 12.07.2005 р. «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, постраждалим внаслідок Чорно-бильської катастрофи». Зазначеними постановами встановлено конкретні розміри допомоги на оздоровлення в твердій грошовій сумі (всупереч Закону № 796-ХП від 28.02.1991 p., яким встановлено розмір щорічної допомоги як величини, кратної до розміру мінімальної заробітної плати, визначеної Законом на час здійснення виплати).
Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» було зупинено на 2007р. дію абзацу п’ятого частини 4 ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в частині виплати допомоги у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати.
Рішенням Конституційного Суду України №6-рп від 09.07.2007р. положення п.30 ст.71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік» визнано таким, що не відповідають Конституції України.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007р., редакцію ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» було викладено в новій редакції, за змістом якої, звужено коло осіб, що мають право на отримання допомоги на оздоровлення, та встановлено, що така допомога виплачується в порядку та в розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008р. №10-рп/2008, підпункт 11 пункту 28 розділу II «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» - визнано таким, що не відповідає Конституції України.
Положення законів, визнаних неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення рішення Конституційним Судом України.
Відповідно до ч.4 ст.9 КАС України, у разі невідповідності нормативно-правового акту Конституції України або законам України, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Отже, суд дійшов висновку про наявність у ОСОБА_2 права на отримання щорічної допомоги на оздоровлення як учаснику ліквідації аварії на ЧАЕС 1-ї категорії, 3-ї групи інвалідності в розмірах, визначених ст.48 спеціального Закону.
З метою захисту цього права, суд вважає за необхідне зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Центрально-Міської районної у місті ОСОБА_6 ради нарахувати та виплатити ОСОБА_2, як особі, яка має статус учасника ліквідації аварії на ЧАЕС 1-ї категорії 3-ї групи інвалідності, щорічну допомогу на оздоровлення в розмірі, визначеному ст.48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», від 28.02.1991 p., №796-XII, за виключенням сум, що вже ним отримані, за період з 2008-2009 рік.
Відповідно до ч.2 ст.99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який обчисляється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, з огляду не те, що позивач звернувся до відповідача з заявою щодо перерахунку сум щорічної одноразової допомоги 07.08.2007р., а з позовом до суду – 13.05.2009р., слід дійти висновку про відмову в задоволенні позову про перерахунок виплат у 2006-2007р. у зв’язку з пропуском строку звернення до суду, оскільки відповідач наполягав на відмові у позову з цих підстав.
Суд вважає, що належним способом захисту прав позивача є зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити суми щорічної допомоги на оздоровлення на підставі відповідних правових норм, зазначених у судовому рішенні, тому не проводить розрахунок цих виплат.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.2,8-9,11,69-72,99,122,128, 160-162,186,254 КАС України, ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», суд -
П О С Т А Н О В И В:
Позовні вимоги ОСОБА_2 - задовольнити частково.
Визнати дії посадових осіб Управління праці і соціального захисту населення виконкому Центрально-Міської районної у місті ОСОБА_6 ради стосовно відмови ОСОБА_2 у перерахунку та виплати сум щорічної одноразової допомоги на оздоровлення, передбачену ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» - неправомірними.
Зобов’язати Управління праці і соціального захисту населення виконкому Центрально-Міської районної у місті ОСОБА_6 ради нарахувати та виплатити ОСОБА_2 недоплачену суму щорічної одноразової допомоги на оздоровлення за 2008, 2009 роки, з урахуванням сум, що ним отримані, у відповідності з вимогами ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з розрахунку 4-х мінімальних заробітних плат, встановлених Законом України «Про державний бюджет України» у 2008р., 2009р.
В задоволенні решти позовних вимог, позивачу – відмовити.
Постанова може бути оскаржена до апеляційного адміністративного суду Дніпропетровської області.
Про апеляційне оскарження рішення суду спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.
Заява про апеляційне оскарження рішення суду та апеляційна скарга подаються до апеляційного суду через районний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня проголошення постанови. Апеляційна скарга на постанову подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано.
Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після апеляційного розгляду справи.
Суддя Бондарєва О.І.