ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

04 квітня 2017 р.м. ОдесаСправа № 815/5777/16

Категорія: 11.5 Головуючий в 1 інстанції: Потоцька Н. В.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого: - Яковлєва О.В.,

суддів: - Бойка А.В., Танасогло Т.М.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2016 року, у справі за позовом Державного підприємства "Одеська залізниця" до Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И Л А:

Державне підприємство "Одеська залізниця" звернулося до суду з позовом у якому заявлено вимоги Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, а саме: визнання протиправними дії щодо прийняття постанови про стягнення виконавчого збору ВП 52360413 від 17 жовтня 2016 року та дії (бездіяльність) щодо неприйняття постанови про закриття виконавчого провадження; скасування постанови про стягнення виконавчого збору ВП 52360413 від 17 жовтня 2016 року; зобов'язання прийняти постанову про закриття виконавчого провадження у зв'язку з фактичним виконанням рішення.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2016 року частково задоволено позовні вимоги.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням відповідачем подано апеляційну скаргу з якої вбачається про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а тому просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позову.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовано тим, що висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог не відповідає встановленим обставинам справи, так як позивачем добровільно не виконано наказ Господарського суду Одеської області № 916/4206/15 від 25 березня 2016 року, у наданий державним виконавцем строк, а як наслідок виконавчим органом правомірно прийнято оскаржувану постанову про стягнення виконавчого збору.

Крім того, апелянтом зазначено, що відповідно до норм чинного на момент виникнення спірних правовідносин законодавства, виконавчий збір стягується незалежно від вчинення державним виконавцем заходів примусового виконання.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду, а також правильність застосування судом норм процесуального права та правової оцінки обставин у справі, судова колегія приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а судове рішення - скасуванню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 03 жовтня 2016 року позивачем отримано постанову Відділу примусового виконання рішень департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про відкриття виконавчого провадження ВП 52360413 від 27 вересня 2016 року з примусового виконання наказу Господарського суду Одеської області № 916/4206/15 від 25 березня 2016 року.

В свою чергу, позивачем 04 жовтня 2016 року подано до виконавчого органу заяву про відкладення виконавчих дій, відповідно до п. 1. ст. 35 ЗУ «Про виконавче провадження» (що діяв на момент відкриття виконавчого провадження).

При цьому, 07 жовтня 2016 року позивач в добровільному порядку здійснив оплату боргу в повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням № 3595.

Проте, 17 жовтня 2016 року головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Назаровцем А. Т. прийнято постанову про стягнення виконавчого збору ВП 52360413 від 17 жовтня 2016 року.

Не погоджуючись з вказаною постановою про стягнення виконавчого збору позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

За наслідком встановлених обставин судом першої інстанції, з яким не погоджується судова колегія, зроблено висновок про задоволення позовних вимог та скасування оскаржуваної постанови про стягнення виконавчого збору, з огляду на наступне.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 4 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Згідно ч. 1 ст. 181 КАС України, учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Відповідно до п. 6 Розділу XIII ЗУ «Про виконавче провадження» № 1404-VIII від 02 червня 2016 року, рішення, які виконувалися органами державної виконавчої служби до набрання чинності цим Законом, продовжують виконуватися цими органами до настання підстав для завершення виконавчого провадження.

Пунктом 7 Розділу XIII вказаного закону передбачено, що виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

В даному випадку, ЗУ «Про виконавче провадження» № 1404-VIII від 02 червня 2016 року набрав чинності 05 жовтня 2016 року, а тому порядок прийняття оскаржуваної постанови про стягнення виконавчого збору від 17 жовтня 2016 року у виконавчому провадженні № 52360413, що відкрите за постановою від 27 вересня 2016 року, регулювався положеннями ЗУ «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року № 606-XIV.

Згідно ч. 1 ст. 28 ЗУ «Про виконавче провадження», у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню чи поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення, за яким боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавчий збір стягується в розмірі шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі ста двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі виконання рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки та виконання боржником рішення після закінчення строку для самостійного його виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Частиною 6 вказаної статті передбачено, що у разі завершення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 47, пунктами 2 і 8 частини першої статті 49 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня після завершення (закінчення) такого виконавчого провадження відкриває виконавче провадження за постановою про стягнення виконавчого збору.

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЗУ «Про виконавче провадження», рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами до суду, який видав виконавчий документ, а іншими часниками виконавчого провадження та особами, які залучаються до проведення виконавчих дій, - до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Частиною 5 вказаної статті передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб) можуть бути оскаржені до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Відповідно до ст. 121-2 ГПК України, скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.

Згідно ч. 1 ст. 203 КАС України, постанова або ухвала суду першої інстанції скасовується в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається з підстав, встановлених відповідно статтями 155 і 157 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 157 КАС України, суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Судовою колегією встановлено, що предметом спору у даній справі є перевірка правомірності оскаржуваної постанови про стягнення виконавчого збору у ВП № 52360413 від 17 жовтня 2016 року та дії державного виконавця щодо її прийняття.

Так, колегія суддів зазначає, що право позивача на оскарження рішення, дій та бездіяльності державного виконавця або іншої посадової особи виконавчої служби в адміністративному процесі не є абсолютним, оскільки таке оскарження може здійснюватися лише за умови відсутності іншого встановленого законом порядку судового розгляду рішень, дій чи бездіяльності виконавчої служби.

Вищевикладеними нормами встановлено, що оскарження рішень, дій чи бездіяльності виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ.

В свою чергу, на думку колегії, рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), можуть оскаржуватись до відповідного адміністративного суду, лише у випадку, якщо на підставі таких рішень відкрите окреме виконавче провадження.

В даному випадку, оскаржувана постанова про стягнення виконавчого збору прийнята в конкретному виконавчому проваджені, що відкрите на виконання наказу Господарського суду Одеської області, а тому оскарження такої постанови повинно здійснюватися у порядку господарського судочинства.

При цьому, відповідно до зібраних матеріалів у справі вбачається, що окреме виконавче провадження на виконання оскаржуваної постанови про стягнення виконавчого збору, у межах спірних правовідносин, не відкривалось.

Тому, враховуючи наявністю іншого порядку судового провадження, що встановлений для вирішення спірних правовідносин, колегія суддів вважає за необхідне закрити провадження у даній справі та роз'яснити позивачу його право на звернення до суду з даними позовними вимогами в порядку господарського судочинства.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 30 червня 2015 року, що прийнята у справі № 21-278а15, яка має враховуватися всіма судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Враховуючи вищевикладене судова колегія вважає, що судом першої інстанції при вирішенні справи допущено порушення норм процесуального права, що призвело до невірного вирішення справи та є підставою для скасування оскаржуваного судового рішення та закриття провадження по справі

Керуючись ст.ст. 185, 195, 197, 198, 203, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України - задовольнити частково.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2016 року - скасувати та постановити у справі ухвалу, якою закрити провадження у справі за позовом Державного підприємства «Одеська залізниця» до Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, згідно п. 1 ч. 1 ст. 157 КАС України.

Роз'яснити Державному підприємству «Одеська залізниця» право на звернення до суду в порядку господарського судочинства.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через 5 днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням апеляційного суду.

Головуючий: О.В. Яковлєв

Судді: А.В. Бойко

Т.М. Танасогло